Рішення

від 22.11.2012 по справі 5015/3978/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.12 Справа№ 5015/3978/12

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмазсервіс»(смт. Жвирка) до відповідача:Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Ком-Еко-Львів»(м. Львів) про:стягнення 52 524 (п'ятдесят дві тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп. Суддя: Цікало А.І. При секретарі: Герасименко В.С.

Представники:

Позивача:Кіт Ю.В. -представник (довіреність б/н від 17.08.2012 р.) Відповідача:не з'явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні, не звертались до суду з клопотанням про здійснення технічної фіксації судового процесу.

24.09.2012 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 4306 поступила позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмазсервіс»до Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Ком-Еко-Львів»про стягнення 52 524 (п'ятдесят дві тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 26.09.2012 р. порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду на 11.10.2012 р.

10.10.2012 р. до суду за вх. № 22822/12 від представника позивача поступили витяг з ЄДРЮОФОП від 08.10.2012 р. № 14838102, копії довіреностей на отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмазсервіс»цінностей (запчастин), копії претензій та докази їх надсилання, копія акту звіряння взаємної заборгованості від 26.07.2012 р. і докази направлення такого відповідачу та довіреність від 17.08.2012 р.

11.10.2012 р. до суду за вх. № 22901/12 від представника позивача поступило повідомлення про відсутність обставин, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 62 або п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Ухвалою суду від 11.10.2012 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 08.11.2012 р.

В судовому засіданні 08.11.2012 р. представник позивача подав до суду для долучення до матеріалів справи витяг з ЄДРЮОФОП № 15053044 від 06.11.2012 р.

В судовому засіданні 08.11.2012 р. представник відповідача просив суд оголосити перерву для можливості надати суду додаткові докази щодо обставин справи. Представник позивача не заперечив клопотання представника відповідача про оголошення перерви в судовому засіданні.

В судовому засіданні 08.11.2012 р. було оголошено перерву до 22.11.2012 р.

Позивач вимоги суду виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги суду не виконав, відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується підписом його повноважного представника на бланку оголошення перерви в судовому засіданні (долучено до матеріалів справи).

Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду спору по суті, відповідач відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, не представив доказів сплати заборгованості, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

01.01.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецмазсервіс»(надалі - позивач) та Спільним підприємством Товариством з обмеженою відповідальністю «Ком-Еко-Львів»(надалі - відповідач) був укладений договір поставки товару № 00002 (надалі -Договір поставки; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

30.12.2011 р. між сторонами були підписані доповнення № 1 до договору поставки товару № 00002 від 01.01.2011 р., згідно яких сторони продовжили термін дії договору поставки товару № 00002 від 01.01.2011 р. до 31.12.2012 р.

Відповідно до п. 1.1. Договору поставки, позивач передає у власність відповідача товар в асортименті, кількості і по ціні за попередньою домовленістю сторін згідно розхідних накладних чи рахунків, які є частиною даного договору, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах даного договору.

Згідно з п. 1.2. Договору поставки, сторони домовились, що всі товари одержані відповідачем від позивача, вважаються, якщо не обумовлено інше, одержаними у виконання даного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки, за період з січня 2012 року по липень 2012 року, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 76 333 грн. 00 коп., що підтверджується видатковими накладними № У-00000033 від 28.01.2012р., № У-00000034 від 28.01.2012 р., № У-00000035 від 28.01.2012 р., № У-00000036 від 28.01.2012 р., № У-00000037 від 28.01.2012 р., № У-00000038 від 28.01.2012 р., № У-00000039 від 28.01.2012 р., № У-00000110 від 25.02.2012 р., № У-00000122 від 28.02.2012 р., № У-00000146 від 02.03.2012 р., № У-00000147 від 02.03.2012 р., № У-00000148 від 02.03.2012 р., № У-00000148 від 02.03.2012 р., № У-00000150 від 02.03.2012 р., № У-00000151 від 02.03.2012 р., № У-00000152 від 02.03.2012 р., № У-00000153 від 02.03.2012 р., № У-00000154 від 02.03.2012р., № У-00000190 від 16.03.2012 р., № У-00000191 від 16.03.2012 р., № У-00000192 від 16.03.2012р., № У-00000193 від 16.03.2012 р., № У-00000194 від 16.03.2012р., № У-00000195 від 16.03.2012 р., № У-00000196 від 16.03.2012 р., № У-00000197 від 16.03.2012 р., № У-00000353 від 04.05.2012р., № У-00000354 від 04.05.2012 р., № У-00000355 від 04.05.2012 р., № У-00000356 від 04.05.2012р., № У-00000357 від 04.05.2012 р., № У-00000358 від 04.05.2012 р., № У-00000359 від 04.05.2012р., № У-00000360 від 04.05.2012р., № У-00000361 від 04.05.2012 р., № У-00000362 від 04.05.2012р., № У-00000363 від 04.05.2012 р., № У-00000364 від 04.05.2012 р., № У-00000365 від 04.05.2012р., № У-00000366 від 04.05.2012 р., № У-00000367 від 04.05.2012 р., № У-00000400 від 16.05.2012р., № У-00000399 від 18.05.2012 р., № У-00000413 від 18.05.2012 р., № У-00000430 від 25.05.2012р., № У-00000522 від 26.06.2012 р., № У-00000523 від 26.06.2012 р., № У-00000543 від 05.07.2012 р. та відповідними довіреностями на отримання цінностей (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

Претензії щодо якості та кількості поставленого товару від відповідача на адресу позивача не поступали.

Відповідно до п. 3.1. Договору поставки, підпис представника відповідача на накладній з відпуску товару чи оплата рахунку є висловлюванням згоди відповідача з вказаною у накладній номенклатурою і цінами на товар.

Згідно з п. 3.2. Договору поставки, оплата вартості товару, вказана в накладній чи рахунку, перераховується відповідачем на розрахунковий рахунок позивача в порядку передньої оплати протягом строку дії рахунку або на протязі десяти календарних днів з моменту передачі товару.

Як вбачається з матеріалів справи та стверджує позивач, відповідач, порушуючи умови Договору поставки, провів лише часткову оплату за поставлений товар.

Станом на день звернення з позовом до суду та час розгляду справи, за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем за поставлений товар на суму 52 524 грн. 00 коп. Зазначена сума заборгованості підтверджується актом звіряння взаємної заборгованості від 26.07.2012р. (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи) та не заперечена відповідачем.

З метою досудового врегулювання спору, позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням погасити заборгованість, що підтверджується претензіями про необхідність сплати боргу від 17.08.2012 р. вих. № 01-17/08/12 та 28.08.2012 р. вих. № 28/08-1 (копії долучено до матеріалів справи). Зазначені претензії залишені відповідачем без розгляду та задоволення.

Станом на день розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості не надав, відзиву на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, не скористався наданим йому правом на участь у судову процесі та на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно з ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи, відповідач відзиву на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, не забезпечив явку повноважного представника в судові засідання, не представив доказів сплати боргу.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив, доказів сплати заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмазсервіс»до Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Ком-Еко-Львів»про стягнення 52 524 (п'ятдесят дві тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп. обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», установлено на 2012 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні

Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Позивачем сплачено судовий збір на суму 1 653 (одна тисяча шістсот п'ятдесят три) грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 2302 від 06.09.2012 р. (оригінал долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки позивачем внесено судовий збір в більшому розмірі на 43 (сорок три) грн. 50 коп., ніж встановлено законом, суд дійшов висновку про доцільність повернення судового збору позивачу в розмірі переплаченої суми.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 8, 13, 42, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 207, 509, 510, 526 ЦК України, ст. ст. 179, 193 ГК України, ст. ст. 4 3 , 4 5 , 22, 33, 34, 43, 44, 47 1 , 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмазсервіс»до Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Ком-Еко-Львів»про стягнення 52 524 (п'ятдесят дві тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп. -задоволити повністю.

2. Стягнути з Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Ком-Еко-Львів»(вул. Пекарська, буд. 95, м. Львів, 79010; код ЄДРПОУ 31442100) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмазсервіс»(вул. Львівська, буд. 1 А, смт. Жвирка, Сокальський район, Львівська область, 80040; код ЄДРПОУ 32051449) -52 524 (п'ятдесят дві тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп. -боргу та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. -судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Спецмазсервіс»(вул. Львівська, буд.1 А, смт. Жвирка, Сокальський район, Львівська область, 80040; код ЄДРПОУ 32051449) передплачену суму судового збору в розмірі 43 (сорок три) грн. 50 коп.

4. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27 листопада 2012 року.

Суддя Цікало А.І.