Ухвала

від 05.11.2012 по справі 2а-1870/5286/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/49373/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.11.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012

у справі № 2а-1870/5286/11

за позовом Корпорації «Національний науково-технічний центр

наукового приладобудування»

до Державної податкової інспекції у м. Суми

про визнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Корпорація «Національний науково-технічний центр наукового приладобудування»звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Суми про визнання неправомірними дій по проведенню документальної невиїзної перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку в банку та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001862306/524551 від 01.07.2011, № 0002082306/56695 від 15.07.2011 та № 0002072306/56696 від 15.07.2011.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 03.11.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012, позов задоволено частково; скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001862306/524551 від 01.07.2011 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2011 року у розмірі 175 835,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1,00 грн.; скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002082306/56695 від 15.07.2011 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 201 843,52 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1,00 грн.; скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002072306/56696 від 15.07.2011 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 201 843,52 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1,00 грн.; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Державна податкова інспекція у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби (правонаступник відповідача) подала касаційну скаргу, у відповідності до якої, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- ДПІ в м. Суми була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2011 року, за результатами якої складено акт № 4441/23-620/23634807 від 20.06.2011.

- в ході перевірки встановлено, що позивачем, в порушення п.п.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.200.4, п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України, занижено на 67 202,00 грн. та завищено на 175 835,00 грн. заявлену суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок за березень 2011 року та занижено залишок від'ємного значення за березень 2011 року на суму 108 607,00 грн., та, в порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», зменшено від'ємне значення різниці поточного звітного періоду, яке буде зараховано до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р.22.2) податкової декларації по ПДВ за вересень 2010 року на 26,00 грн.;

- за наслідками вказаної перевірки ДПІ у м. Суми прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001862306/524551 від 01.07.2011, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за березень 2011 року на 175 835,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн.

Крім того, судами попередніх інстанцій також встановлено, що:

- ДПІ в м. Суми була проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2011 року, за результатами якої складено акт № 5053/23-620/23634807 від 30.06.2011;

- в ході цієї перевірки встановлено, що позивачем, в порушення п.1.7. ст.1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п. п. 7.4.5 п.7.4. п.п. 7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7, п.10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.200.1, п.200.3, п.200.4, п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України завищено від'ємне значення різниці поточного звітного періоду, яке буде зараховано до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р.22.2) податкової декларації по ПДВ за березень 2010 на суму 107 236,63 грн., за квітень 2010 на суму 14 321,65 грн., за травень 2010 на суму 2 568,23 грн., за липень 2010 на суму 60 264,12 грн., за серпень 2010 на суму 572,33 грн., за жовтень 2010 на суму 2 700,66 грн., за лютий 2011 на суму 14 179,90 грн. та завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, за березень 2011 на суму 201 843,52 грн.;

- за наслідками цієї перевірки ДПІ у м. Суми прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002082306/56695 від 15.07.2011, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 201 843,52 грн., у тому числі, за березень 2010 року - у розмірі 107 236,63 грн., за квітень 2010 року - 14 321,65 грн., за травень 2010 року -2 568,23 грн., за липень 2010 року - 60 264,12 грн., за серпень 2010 року -572,33 грн., за жовтень 2010 року -2 700,66 грн., лютий 2011 року - 14 179,90 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0002072306/56696 від 15.07.2011, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2011 року на 201 843, 52 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1,00 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів (у період до та після набрання чинності Податковим кодексом України) та стосуються правомірності здійсненого відповідачем зменшення заявленого позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а також застосування до нього штрафних санкцій.

Щодо правовідносин, які виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, судова колегія виходить з наступного.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для зменшення позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2011 року слугували висновки перевірки про порушення позивачем вимог п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у тому, що позивач за господарськими операціями з TOB "Транскрафт", ФОП ОСОБА_1., ТОВ "Досс Інструмент-Україна", ПНВФ "Шельт", ПП "Укрнромресурси", ПФ "Суми-Зевс", TOB "Мірта", TOB "Токмак Трейдінг" заявив до бюджетного відшкодування цього періоду суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних даними постачальниками, сплату якого до бюджету неможливо підтвердити у зв'язку з неможливістю отримання податковим органом даних щодо наявності у постачальників товару у ланцюгу постачання.

Дослідивши наявні в матеріалах справи договори, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні та інші первинні документи позивача, надавши їм оцінку, суди першої та апеляційної інстанцій встановили реальність здійснення позивачем господарських операцій, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку щодо спірних сум ПДВ.

Викладене в акті перевірки № 4441/23-620/23634807 від 20.06.2011 твердження податкового органу про вчинені платником податків порушення ґрунтується лише на даних відомостей, отриманих згідно комп'ютерної версії «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»відносно контрагентів позивача.

Проте, законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливі порушення законодавства, допущені іншими юридичними особами. Крім того, на господарюючих суб'єктів не покладено обов'язок та не наданої право контролювати дотримання податкового законодавства контрагентами у господарських операціях.

Таким чином, судами попередніх інстанції надана правильна правова оцінка щодо належного виконання позивачем вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосередніх постачальників, які, в свою чергу, виконали вимоги п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»- видали покупцеві (позивачу) належним чином оформлені податкові накладні на визначені та сплачені покупцем суми податку.

Відповідно до п.п. «а»п.п.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»умовою бюджетного відшкодування є сплата продавцем ПДВ в ціні товарів (послуг) продавцю, а не сплата продавцем або контрагентами продавця сум податку до бюджету.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не заперечує, що позивачем податок на додану вартість по спірних операціях повністю сплачено продавцям у складі ціни товару.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 названого Закону не дозволяється включати до складу податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Отже, оскільки позивачем сформовано податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому продавцями, які зареєстровані як платники ПДВ, а тому сума податкового кредиту та, відповідно, сума бюджетного відшкодування позивачем була сформована правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцям.

Щодо правовідносин, які виникли після набрання чинності Податковим кодексом України, судова колегія виходить з наступного.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності зі ст.198 ПК України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3);

- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (п. 198.6).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено ст.200 ПК України.

Згідно ст.200 ПК України:

- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1);

- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, від'ємне значення як категорія Податкового кодексу - це математична (об'єктивна) категорія: різниця між зменшуваним (податкове зобов'язання) та від'ємником (податковим кредитом). Від'ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії -віднімання, та в силу дії об'єктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.

Згідно п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до абз.1 п.58.1 ст.58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, досліджуючи під час перевірки реальність угод, укладених позивачем, відповідачем не виявлено порушень у документуванні позивачем господарських операцій, веденні бухгалтерського та податкового обліку за цими операціями. Проте, відповідачем встановлено, що в зв'язку з відсутністю транспортних засобів, власних та орендованих складських приміщень необхідних для здійснення господарської діяльності неможливо здійснити поставки товарів, зазначених в наданих на перевірку документах, та є підстави вважати, що операції між позивачем та його контрагентами носять безтоварний характер, та, відповідно, відсутність у позивача права на включення сум ПДВ за такими операціями до податкового кредиту, невірне визначення від'ємного значення суми бюджетного відшкодування.

Однак, наведене твердження податкового органу є необґрунтованим, оскільки не встановлено, яким має бути мінімальний обсяг виробничого, транспортного і торгівельного обладнання для укладання та виконання правочинів, за якими позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ і суму валових витрат. Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що придбані товар позивач використовував у власному виробництві та реалізовував готову продукцію іншим суб'єктам господарювання.

За таких обставин, судами попередніх інстанцій вірно визнано необґрунтованими доводи відповідача щодо відсутності у контрагентів позивача основних фондів та виробничих активів і транспортних засобів, оскільки вони не підтверджені належним чином і не мають правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків або порушення позивачем правил оподаткування.

Крім того, згідно акту перевірки № 4441/23-620/23634807 від 20.06.2011 позивачем у періоді, що перевірявся, отримано послуги від нерезидентів на митній території України, обсяг поставки яких становить 879 176,00 грн., ПДВ - 175 835,00 грн.

За висновками перевірки, встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та вимог п. 200.4 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, за березень 2011 року на 175 835,00 грн., «за рахунок завищення фактично сплаченої отримувачем товарів/послуг постачальникам таких товарів залишки від'ємного значення за квітень 2010 року на 175 835,00 грн.».

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Законодавче включення до податкового кредиту сум податку, сплачених при імпорті товарів, та відсутність у нормах підпунктів 7.7.1 та 7.7.2 названого Закону розмежування сум податку у складі податкового кредиту в залежності від того, чи був він сплачений при імпорті товарів чи при їх придбанні на внутрішньому ринку, свідчить про те, що податок, сплачений органам митного контролю також підлягає відшкодуванню в сумі, яка фактично сплачена платником податку у попередніх звітних періодах, за умови дотримання вимог зазначених підпунктів названого Закону.

Відповідно до п.п. "а"п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтується на нормах закону, а тому підлягають скасуванню.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Щодо позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача по проведенню документальної невиїзної перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку в банку, суд касаційної інстанції вважає обґрунтованою відмову у задоволення позову в цій частині з огляду на те, що судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий орган при проведенні вказаної перевірки діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний