Рішення

від 13.11.2012 по справі 18/1836/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

13.11.2012р. Справа № 18/1836/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінеком", вул. М.Бірюзова 15 А, м. Полтава, Полтавська область,36014

до Приватного підприємства "Укрставінвест", бульвар Щепот'єва 5 кв. 174, м. Полтава, Полтавська область,36023

про стягнення 32143,23 грн.

Суддя Іваницький Олексій Тихонович

Cекретар судового засідання Жадан Т.С.

Представники:

від позивача: Роменська Т.В. дов. № 15 від 04.10.2011 року

від відповідача: Ставковий О.М. - директор

СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення 32143,23 грн.за договором купівлі-продажу в усній формі, із яких заборгованість за зобов'язанням- 31000,00 грн., пеня- 952,69 грн., 3% річних- 190,54 грн., а також судовий збір- 3306,00 грн.

04.10.2012 року за вхідним № 13081д(канцелярії суду) директор Приватного підприємства "Укрставінвест", Ставковий О.М. надав заперечення на позов з додатками. Суд подані заперечення з додатками прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

04.10.2012 року за вхідним № 13110д(канцелярії суду) директор ТОВ "Мінеком", М.О.Немировський надав заяву з додатками. Суд надану заяву з додатками прийняв до розгляду та долучив д матеріалів справи.

В судовому засіданні 04.10.2012 року оголошувалася перерва до 08.11.2012 року на 09-00 год. Для надання можливості сторонам самостійно врегулювати предмет спору та подати додаткові докази по суті предмету спору.

В судовому засіданні 08.11.2012 року оголошувалася перерва до 13.11.2012 року на 08-30 год. Для надання можливості сторонам самостійно врегулювати предмет спору та подати додаткові докази по суті предмету спору.

13.11.2012 року за вхідним № 15090д (канцелярії суду) директор Приватного підприємства "Укрставінвест", Ставковий О.М. надав заяву про часткову сплату суми основного боргу-4455,00 грн. (квитанція про сплату № 50Р12375 від 12.11.2012 року). Суд надану заяву прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

З огляду на вищевикладене, та достатністю документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Роглянувши матеріали справи та дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а також за результатами оцінки поданих сторонами господарського процесу доказів, у нарадчій кімнаті суд задовольняє позовні вимоги частково виходячи з наступного:

Згідно ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІНЕКОМ" (далі - ТОВ "МІНЕКОМ", Позивач) та Приватним підприємством "Укрставінвест" (далі - ПП "Укрставінвест", Відповідач) укладено усний Договір купівлі-продажу (далі - Договір). За усної домовленості Позивач передає ПП "Укрставінвест" паливні пелети з деревини у вигляді гранул, а відповідач приймає товар та сплачує його вартість.

Позивачем надані суду належним чином засвідчені видаткові накладані №24/1 від 19.06.2012р., №25 від 19.06.2012р., №26 від 20.06.2012р. та Довіреності видані директору ПП "Укрставінвест" Ставковому О.М. на отримання від ТОВ "Мінеком" матеріальних цінностей, а саме паливної пелетти з деревини. Відповідно до поданих накладних та Довіреностей приватне підприємство отримало паливну пелету у розмірі 66 том по ціні 750 грн. за тону, загальна вартість вказаного товару з ПДВ становить 159400,00 грн. Накладні містять підпис директора, головного бухгалтера та скріплені печаткою відповідача, будь-які заперечення відсутні.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України N 88 від 24.05.95 року, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів. Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. N 99, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Таким чином, відповідно до вимог вказаних нормативних актів належними та допустимими доказами передачі товарно - матеріальних цінностей є накладна та довіреність.

На момент подачі позову до суду відповідачем зобов"язання виконані частково в розмірі 28 400,00 грн., про що свідчать виписки з банківського рахунку (а.с.117-122).

Позивачем відповідачу надіслано вимогу від 06.07.2012р. №1 та претензію від 09.08.2012р. №5 про необхідність погашення заборгованості, протягом 7-ми днів з моменту отримання вимоги. Вимоги були направлени на адресу відповідача: 36014 ,м.Полтава, 15а (копії повідомлень про вручення а.с.28).

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договір у формі єдиного документа між сторонами не укладався, перша вимога була отримана відповідачем 17.07.2012р., про що свідчить поштове повідомлення про вручення а.с.28). Отже, відповідач повинен був погасити заборгованість до 25.07.2012 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В ході розгляду справи судом встановлено що, позивач не вірно здійснив розрахунок 3% річних, зазначивши початок нарахування 19.06.2012 та 20.06.2012р., тоді як відповідно до ст. 530 ЦК України обов"язок виконати зобов"язання виникає через 7 днів з дня отримання вимоги. Отже, нарахування 3% річних слід обраховувати з 25.07.2012р. по 13.09.2012р. (дата подачі позову до суду), таким чином сума процентів за користування коштами становить129,95 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, суд зазначає наступне:

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Отже, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Враховуючи те, що відносини у сторін виникли з усної домовленості, договір у формі єдиного документа не укладався, то вимога про стягнення пені є не обґрунтованою.

Директором ПП "Укрставінвест" 04 жовтня 2012 року подано до суду заперечення на позовну заяву, в якому сам факт передачі товару ТОВ "Мінеком" директор не заперечує та посилається на те, що між сторонами існувала усна домовленість про відпуск ПП "Укрставінвест" паливної гранули з лушпиння сонячника ТОВ "Мінеком" на загальну суму 16616,00 грн. В судовому засіданні представник позивача заперечує проти даної домовленості.Доказів існування такої домовленості відповідаче не надано.

Посилання відповідача на надані Акти звірки суд відхиляє оскільки, акт не може бути доказом по справі оскільки, не містить відомості про господарську операцію та не підтверджує її здійснення. Вищевказані акти оформлений з порушеннями, а саме не підписані уповноваженою особою ТОВ "Мінеком", тому не несуть ніякої юридичної сили. Чинним законодавством акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку, а у розумінні ст.ст. 9,10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості, та фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов"язків сторін, в той час як зобов'язання сторін підтверджуються первинними документами, договором, накладними, рахунками тощо. А в даному випадку акт взагалі не відображає жодних зобов'язань, адже в ньому не вказана заборгованість.

Платіжні доручення надані відповідачем (а.с.59-61, 63-68, 70-72) судом до уваги не можуть бути прийняі з наступних підстав.

Пунктом 1.30 ч.1 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»визначено поняття платіжного доручення , а саме - це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

У відповідності до п.17.1 ст. 17 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, обробки та захисту встановлюються Національним банком України.

Пунктом 3.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Національного банку України від 21.01.2004 N 22 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004р., визначено, що платник в обов'язкову порядку зобов'язаний в платіжному дорученні зазначити «Призначення платежу.»

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем було здійснено платежі із зазначенням в призначенні платежу „оплата рахунку". Таким чином, у вказаних платіжних дорученнях відповідачем не було зазначено, що ці кошти перераховано саме на погашення заборгованості по видатковим накладаним №24/1 від 19.06.2012р., №25 від 19.06.2012р., №26 від 20.06.2012р.

Виходячи з вище викладеного у відповідача відсутні письмові докази (відповідно до ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України) про погашення заборгованості за взятими на себе зобов"язання на підставі видаткових накладаних №24/1 від 19.06.2012р., №25 від 19.06.2012р., №26 від 20.06.2012р.

На день розгляду справи по суті відповідачем надані суду докази часткової сплати заборгованості за накладними в розмірі 4455,00. Позивач також підтверджує вказану сплату. Таким чином, судом на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, припинено провадження в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 4455,00

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом / статті 43 ГПК України.

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким позовні вимоги задоволено частково.

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 4 7 , 22, 28, 32 - 34, 36, 38, 43, 44 - 45, 47і , 49,69, 75,77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Припинити провадження в частині стягнення 4455,00 грн., на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, в зв'язку зі сплатою.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Укрставінвест", ідентифікаційний податковий номер 348253216016(бульвар Щепот'єва 5 кв. 174, м. Полтава, Полтавська область,36023; р/р 2600169591, Полтавський ОД "Райффайзен Банк аваль" у м.Києві, МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінеком", код ЄДРПОУ 37958906(вул. М.Бірюзова 15 А, м. Полтава, Полтавська область,36014; р/р 260096945801 в ФПРУ ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" м.Полтава, МФО 331832) 26550,00 грн. заборгованість за усним договором купівлі-продажу, 3% річних- 129,95 грн., а також витрати на сплату судового збору в розмірі судовий збір- 1335,89 грн.

4. Відмовити в частині стягнення пені в розмірі - 952,69 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.11.2012 року

СУДДЯ Іваницький О.Т.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.