Постанова

від 27.11.2012 по справі 33/239-19/335-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2012 р. Справа№ 33/239-19/335-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Жук Г.А.

Чорногуза М.Г

при секретарі судового засідання: Петренку В.А.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандфліт»

на рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2012р.

у справі № 33/239-19/335-2012 (суддя Шаптала Є.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандфліт»

до Публічного акціонерного товариства «БАНК «ТАВРИКА»

про припинення господарських правовідносин за іпотечним договором

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Грандфліт" (далі - позивач) звернулось в господарський суд м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «БАНК ТАВРИКА» (далі - відповідач) про припинення господарських правовідносин за іпотечним договором.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.01.2012 р. у справі № 33/239 відмовлено ТОВ "Грандфліт" у задоволенні позову про припинення господарських правовідносин за іпотечним договором № 2386 від 21.09.2007 р., укладеним між відповідачем та ТОВ "Сінклер".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 р. вказане рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволені, визнано припиненими господарські правовідносини між позивачем та відповідачем за договором іпотеки № 2386 від 21.09.2007 р.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.07.2012 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 року та рішення господарського суду м. Києва від 31.01.2012 р. у справі № 33/239 скасовані, справу передано на новий розгляд.

За результатами нового розгляду справи, господарським судом м. Києва 12.10.2012р. прийнято рішення, яким в позові відмовлено повністю. Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для припинення господарських правовідносин за іпотечним договором, оскільки питання щодо ліквідації юридичної особи -Дочірнього підприємства "Авіоніка - Харків" та внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи, на яке посилається позивач як на підставу позову, не вирішено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду м. Києва від 12.10.2012р. у справі № 33/239-19/335-2012 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення є незаконним і необґрунтованим, оскільки прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що суд не дослідив всіх обставин, що мають значення для справи, не надав належної оцінки доводам позивача, відхиливши інші підстави позову.

Від відповідача відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2012р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 27.11.2012р.

У судовому засіданні 27.11.2012р. суд заслухав пояснення представника позивача, який підтримав апеляційну скаргу та представника відповідача, який заперечував проти задоволення скарги.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 21.09.2007 р. між акціонерним банком "Таврика" (змінене найменування Публічне акціонерне товариство "Банк "Таврика", Банк) та Дочірнім підприємством "Авіоніка-Харків" (Позичальник) укладено кредитний договір (далі - Кредитний договір, т.1, а.с.112).

Згідно з п.п.1.1 і 1.2 Кредитного договору Банк надає Позичальнику кредит в сумі 5 170 000 гривень терміном користування з 21 вересня 2007 року до 17 вересня 2010 року включно. За користування кредитом встановлюється плата в розмірі 19% річних.

Згідно з п. 5.1 Кредитного договору сторони обумовили, що забезпеченням своєчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також можливої неустойки, що витікає з договору, є іпотека нерухомості майнового поручителя ТОВ "Сінклер", загальною площею 877,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 51, літ. "А-2"та в літ. "А-3".

Також 21.09.2007 р. між акціонерним банком "Таврика" (Іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сінклер" (Іпотекодавець) укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г. та зареєстрований в реєстрі за № 2386 (далі - Договір іпотеки).

Згідно з п.1.1 Договору іпотеки для забезпечення повного і своєчасного виконання позичальником (ДП "Авіоніка-Харків") боргових зобов'язань по договору про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії № 56-07-К від 21.09.2007 р. (із змінами та доповненнями), визначених у статті 2 цього договору, іпотекодавець цим надає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, визначене у статті 3 цього договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору іпотеки, предметом іпотеки за цим договором є нежитлові приміщення: підвалу № 1, І, II загальною площею 49, 4 кв. м., № 2а, 3 загальною площею 35, 7 кв. м., № 2, 4-7 загальною площею 68, 7 кв. м., 1-го поверху № 1, II, 1-8 загальною площею 111, 4 кв. м. в нежитловій будівлі літ. "А-2" та нежитлові приміщення 2-го поверху № 1-14 загальною площею 284, 4 кв. м. та 3-го поверху № 1-16 загальною площею 327, 9 кв. м. в літ. "А-3", що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 51.

В подальшому між ДП "Авіоніка-Харків" та відповідачем укладено додаткову угоду

№ 1 від 01.05.2008 р., додаткову угоду № 2 від 30.10.2008 р. та додаткову угоду № 4 від 23.10.2009 р. до Кредитного договору № 56-07-К від 21.09.2007 р. (т.1, а.с.37-39).

Відповідно до вказаних додаткових угод сторонами були внесені зміни до п. 1.2 Кредитного договору - за користування кредитом встановлено плату в розмірі 23% річних, тобто збільшено розмір процентів та до п. 1.1 Кредитного договору - продовжено строк дії кредитного договору до 17.02.2012 р.

Як вбачається з листа від 08.04.2010 р. за № 05/124/842 Банк (відповідач) повідомив

ДП "Авіоніка-Харків" та ТОВ "Сінклер" про надання попередньої згоди на продаж предмету іпотеки при умовах, що кошти від продажу будуть спрямовані на повне погашення заборгованості за Кредитним договором, а угода стосовно продажу має укладатися в головному офісі Банку (т.1, а.с.23).

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.11.2010 р. у справі № 6/460 визнано укладеним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 23.09.2010 р., між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сінклер" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грандфліт", а саме, нежитлові приміщення: підвалу № 1, І, II загальною площею 49,4 кв. м., № 2а, 3 загальною площею 35,7 кв. м., № 2, 4-7 загальною площею 68,7 кв. м., 1-го поверху № 1, II, 1-8 загальною площею 111, 4 кв. м. в нежитловій будівлі літ. "А-2"та нежитлові приміщення 2-го поверху № 1-14 загальною площею 284,4 кв. м. та 3-го поверху № 1-16 загальною площею 327,9 кв. м. в літ. "А-3", що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 51.

15.12.2010 р. КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" здійснено державну реєстрацію права власності на вищевказані нежитлові приміщення за ТОВ «Грандфліт»

Колегія суддів вважає, що зазначені факти правомірно взяті судом першої інстанції до уваги при вирішенні спору у даній справі, як це передбачено ч. 2 ст. 35 ГПК України.

Таким чином, судом встановлено, що позивач у даній справі набув права власності на вказані нежитлові приміщення, які є предметом Договору іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про іпотеку", у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Отже, слід погодитися з висновком суду першої інстанції, що з набуттям права власності на предмет іпотеки, у відповідності до положень закону, усі права та обов'язки іпотекодавця - ТОВ "Сінклер" за Договором іпотеки від 21.09.2007 р. перейшли до позивача.

В обґрунтування позовних вимог у даній справі, з урахуванням клопотання позивача від 20.12.2011р. (т.2, а.с.2-3), яким, як вірно зазначив суд першої інстанції при повторному розгляді даної справи, фактично позивачем було змінено підстави позову, позивач посилається на те, що згідно ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняються ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), у зв'язку з чим, позивач вважає, що оскільки ДП "Авіоніка-Харків", яке є стороною за кредитним договором та ліквідоване (припинено юридичну особу), зобов'язання за Кредитним договором також припинились. Наслідком припинення позичальника за Кредитним договором, на думку позивача, є припинення зобов'язань і за іпотечним договором, оскільки вказаний договір за своєю правовою природою є похідним від кредитного договору.

З урахуванням викладених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, з огляду на таке.

За приписами ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється зокрема, у разі припинення основного зобов'язання.

Відповідно до ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Пунктом 5 статті 111 ЦК України передбачено, що юридична особа є ліквідованою з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Факт наявності обставин, з якими ст. 609 ЦК України пов'язує припинення основного зобов'язання ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), як і припинення похідного зобов'язання, яке виникло з Договору іпотеки, має бути підтверджено та доведено позивачем належними та допустимими доказами у відповідності до вимог

ст.ст. 33, 34 ГПК України.

Колегія суддів враховує, що у постанові Вищого господарського суду України від 18.07.2012 р., якою постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 р. та рішення господарського суду м. Києва від 31.01.2012 р. у даній справі № 33/239 скасовані, а справу передано на новий розгляд, касаційна інстанція зазначила про необхідність врахування при новому розгляді справи, що судові рішення у справі про банкрутство, якими ДП «Авіоніка-Харків» ліквідовано, «згідно з постановою Вищого господарського суду України у справі №5023/4517/11 скасовані, а вказана справа про банкрутство ДП "Авіоніка-Харків" передана на новий розгляд до місцевого господарського суду, тобто, відсутні підстави, які були покладені в основу постанови суду апеляційної інстанції для задоволення заявленого позивачем позову про припинення господарських правовідносин за договором іпотеки від 21.09.2007 №2368, що не може залишитися поза увагою суду касаційної інстанції, оскільки має визначальне значення для вирішення даного спору...».

Положеннями ст. 111-12 ГПК України передбачено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Судом встановлено, що в матеріалах справи міститься витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 671 381, з якого вбачається, що ДП "Авіоніка -Харків" є ліквідованим з 30.11.2011 р.

Водночас, ліквідація ДП "Авіоніка-Харків" відбувалася на підставі ухвали господарського суду Харківської області від 22.11.2011 р., залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.12.2011 р., відповідно до резолютивної частини якої, ухвалено - ліквідувати Дочірнє підприємство "Авіоніка-Харків" та зобов'язано державного реєстратора провести державну реєстрацію припинення юридичної особи - банкрута, внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи, на підставі чого, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено відповідний запис про припинення вказаного підприємства. Однак в подальшому, постановою Вищого господарського суду України від 23.05.2011 р. у справі № 5023/4517/11 зазначені судові рішення скасовано, а вказана справа про банкрутство ДП "Авіоніка-Харків" передана на новий розгляд до місцевого господарського суду на стадію ліквідаційної процедури.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.08.2012 р. у справі

№ 5023/4517/141, зокрема ухвалено - ліквідувати юридичну особу - Дочірнє підприємство "Авіоніка - Харків". Цією ж ухвалою зобов'язано державного реєстратора провести державну реєстрацію припинення юридичної особи - банкрута, внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи. На підставі зазначеної ухвали від 08.08.2012 р., 20.08.2012 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено відповідний запис про припинення Дочірнього підприємства "Авіоніка - Харків". Зазначену ухвалу скасовано постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.09.2012 р. у справі № 5023/4517/11, справу направлено до господарського суду Харківської області для розгляду на стадії ліквідаційної процедури. Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.11.2012 р. у справі № 5023/4517/11 касаційну скаргу арбітражного керуючого Ніконкової Інни Володимирівни на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.09.2012 р. у справі № 5023/4517/11 господарського суду Харківської області - повернуто скаржнику без розгляду.

Отже позивачем не доведено обставин, на які він посилається в обґрунтування свого позову, оскільки судове рішення про ліквідацію ДП «Авіоніка - Харків», на підставі якого було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомості про припинення юридичної особи-банкрута, скасовано, тобто боржник за основним зобов'язання на час прийняття оскаржуваного рішення від 12.10.2012р. не є ліквідованим.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для припинення господарських правовідносин за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г. 21.09.2007 р., зареєстрованого в реєстрі за № 2386.

Позовні вимоги у даній справі позивачем не доведені належними та допустимими доказами у розумінні ст. 34 ГПК України, а тому їх слід визнати необґрунтованими. У зв'язку з цим, в позові слід відмовити, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги стосовно ненадання судом першої інстанції правової оцінки іншій підставі позову щодо припинення зобов'язань за Договором іпотеки на підставі ч.1 ст. 559 ЦК України у зв'язку із зміною зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності (збільшено розмір процентів за Кредитним договором з 19% до 23 %), проте відсутність оцінки суду щодо наведених позивачем підстав, на думку колегії суддів, не вплинула на правильність висновків суду про відсутність підстав для задоволення позову, враховуючи таке.

Позивач у своєму позові посилається на припинення зобов'язання за Договором поруки в силу норм ст. 559 ЦК України, оскільки Банк (відповідач) не повідомляв іпотекодавця ТОВ «Сінклер» про внесення змін до Кредитного договору, шляхом укладення додаткових угод про збільшення розміру відсотків за користування кредитом з 19 % до 23% та продовження строку дії Кредитного договору, що на думку позивача, відповідно до ст. 559 ЦК України є збільшенням обсягу відповідальності поручителя, та підставою для припинення іпотеки.

Правова природа застави, різновидом якої є іпотека, полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення вимог за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Позивач, посилаючись на збільшення обсягу відповідальності у нього, як власника предмета іпотеки, помилково ототожнює статус майнового поручителя за Договором іпотеки та статус поручителя за договором поруки, як підставу для застосування ст. 559 ЦК України.

Слід зазначити, що за приписами ст. 559 ЦК України, на яку посилається позивач, визначено підстави для припинення поруки, у разі припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Натомість, підстави для припинення застави, в тому числі іпотеки встановлено законом окремо. Зокрема, статтею 593 ЦК України визначено, що право застави припиняється у разі: припинення зобов'язання, забезпеченого заставою, втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави, реалізації предмета застави, набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що у постанові Верховного Суду України від 16.10.2012р. у справі № 5023/6981/11, зазначено, що сприйняття положення частини першої статті 583 ЦК України про те, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель), як підстави для застосування статті 559 ЦК України, суперечить змісту статті 8 ЦК України щодо аналогії закону. Правові статуси поручителя і майнового поручителя врегульовані окремо, з суттєвими видовими відмінностями, достатніми для їх розрізнення і для вирішення спорів з їх участю шляхом безпосереднього застосування відповідних норм цивільного закону.

За таких обставин слід дійти висновку, що норми ст. 559 ЦК України щодо підстав припинення поруки у зв'язку зі зміною зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, не можуть застосовуватися за аналогією закону до іншого виду забезпечення виконання зобов'язання, такого як застава, і у тому числі іпотека.

Таким чином, ототожнення позивачем іпотекодавця за Договором іпотеки та поручителя за договором поруки не ґрунтується на положеннях закону, судовій практиці Верховного Суду України та обставинах справи.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, доводи апеляційної скарги не є обґрунтованими та наведених у оскаржуваному рішенні суду першої інстанції висновків не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування або зміни рішення господарського суду м. Києва від 12.10.2012р. у справі №33/239-19/335-2012, які передбачені ст. 104 ГПК України, у суду відсутні. Рішення є законним, обґрунтованим і відповідає обставинам справи. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Рішення суду слід залишити без змін з урахуванням мотивувальної частини даної постанови.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до

ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандфліт» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2012р. у справі №33/239-19/335-2012 без змін.

2. Матеріали справи № 33/239-19/335-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Суховий В.Г.

Судді Жук Г.А.

Чорногуз М.Г

Повний текст складено та підписано 30.11.2012р.