Постанова

від 24.04.2013 по справі 33/239-19/335-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2013 року Справа № 33/239-19/335-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Мирошниченка С.В., суддів:Барицької Т.Л., Прокопанич Г.К., розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Грандфліт" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2012 та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 12.10.2012 у справі№33/239-19/335-2012 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Грандфліт" доПублічного акціонерного товариства "БАНК "ТАВРИКА" проприпинення господарських правовідносин за іпотечним договором в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Насвіщук Л.А., - відповідача Прокопенко К.М., Нудненко М.М., Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 23.04.2013 №02-05/433 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа та сформовано наступний склад суддів: головуючий суддя - Мирошниченко С.В., судді: Барицька Т.Л., Прокопанич Г.К.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вищого господарського суду України від 18.07.2012 скасовані прийняті у даній справі судові рішення, а саме: рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2012, справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.10.2012 (суддя Шаптала Є.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2012 (судді: Суховий В.Г., Жук Г.А., Чорногуз М.Г.), відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандфліт" (надалі позивач/скаржник) до Публічного акціонерного товариства "БАНК "ТАВРИКА" (надалі відповідач) про припинення господарських правовідносин за іпотечним договором.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати і справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом даного спору є вимога позивача визнати припиненими господарські правовідносини між позивачем та відповідачем за договором іпотеки №2386 від 21.09.2007.

В обґрунтування підстав позову, позивач посилається на те, що: 21.09.2007 між відповідачем у даній справі та ТОВ "Сінклер" був укладений договір іпотеки №2368, в забезпечення виконання зобов'язань ДП "Авіоніка-Харків" за кредитним договором №56-07-К від 21.09.2007, укладеним з відповідачем у даній справі. Рішенням господарського суду міста Києва від 11.11.2010 у справі №6/460 визнано дійсним та укладеним договір купівлі-продажу, укладеним між ТОВ "Грандфліт" та ТОВ "Сінклер", предметом якого є нерухоме майно, передане останнім в іпотеку ПАТ "Банк "Таврика" за договором іпотеки №2368; тобто, новим власником нерухомого майна, переданим ТОВ "Сінклер" в іпотеку ПАТ "Банк "Таврика" є ТОВ "Грандфліт" (позивач). Водночас, між ДП "Авіоніка-Харків" та банком 01.05.2008 та 30.10.2008 були укладені додаткові угоди №1 та №2 до кредитного договору №56-07-к, відповідно до яких збільшено розмір відсоткової ставки з 21% до 23%, а додатковою угодою №4 від 23.10.2009 - продовжено строк дії кредитного договору до 17.02.2012. Однак, такі дії вчинені всупереч ст. 19 Закону України "Про іпотеку", а тому, зобов'язання за іпотечним договором №2368 є припиненими. Крім того, під час первісного розгляду даної справи у суді першої інстанції, позивачем було подано клопотання від 20.12.2011, в якому він просив припинити господарські правовідносини за іпотечним договором №2368, у зв'язку з припиненням кредитного договору №56-07-к через ліквідацію (припинення) ДП "Авіоніка-Харків", на підтвердження чого додав до клопотання витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 12.12.2011 про припинення ДП "Авіоніка-Харків".

Під час касаційного перегляду судових рішень у даній справі та їх скасуванні, судом касаційної інстанції було зазначено про те, що судами не було враховано, що судові рішення у справі №5023/4517/11 про ліквідацію ДП "Авіоніка-Харків", яка має наслідком припинення господарських правовідносин між сторонами у справі, були скасовані постановою Вищого господарського суду України у вказаній справі, що спростовує висновок судів про ліквідацію ДП "Авіоніка-Харків"; наведене стало підставою для направлення вказаної справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду даної справи та при прийнятті судового рішення про відмову у позові, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.09.2012 у справі №5023/4517/11 (за результатами нового розгляду вказаної справи) скасовано ухвалу господарського суду Харківської області від 08.08.2012, якою, зокрема, ліквідовано ДП "Авіоніка-Харків", а тому, позивачем не доведено в установленому законом порядку підстав для задоволення позову про припинення господарських правовідносин за іпотечним договором у зв'язку з ліквідацією ДП "Авіоніка-Харків". При цьому, суди попередніх інстанцій керувалися ст.ст. 111, 559, 593, 598, 609 ЦК України, ст.ст. 3, 17, 23 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 1, 33 ГПК України.

Вищий господарський суд України не вбачає підстав не погодитися із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій 21.09.2007 між АБ "Таврика" (правонаступником якого є ПАТ Банк "Таврика" - відповідач у справі) та ДП "Авіоніка-Харків" (позичальник) був укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії №56-07-К, в забезпечення виконання ДП "Авіоніка-Харків" якого, між банком та ТОВ "Сінклер" 21.09.2007 був укладений договір іпотеки, відповідно до якого ТОВ "Сінклер" передало банку в іпотеку нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 51 (надалі - спірне майно).

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.11.2010 у справі №6/460 визнано укладеним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 23.09.2010, укладений між ТОВ "Сінклер" та ТОВ "Грандфліт", предметом якого є спірне майно.

Частиною 1 ст. 23 Закону України "Про іпотеку" унормовано, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі, в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку", іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі, зокрема, припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно з ст. 609 ЦК України, зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

В той же час, як встановили суди попередніх інстанцій, відсутні правові підстави для задоволення даного позову, обґрунтованого, в тому числі, наявністю ухвали місцевого господарського суду від 08.08.2012 у справі №5023/4517/11, якою зокрема, ліквідовано ДП "Авіоніка-Харків" (позичальник за кредитним договором №56-07-К від 21.09.2007), оскільки, вказану ухвалу скасовано постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.09.2012 у вказаній справі; отже, на час прийняття судових рішень у даній справі, були відсутні правові підстави для припинення господарських правовідносин між позивачем та відповідачем за договором іпотеки від 21.09.2007 у зв'язку з припиненням основного зобов'язання (кредитного договору від 21.09.2007) через ліквідацію позичальника, а тому, є вірним висновок судів про відмову у позові.

Доводи касаційної скарги щодо наявності інших підстав для визнання припиненими господарських правовідносин за іпотечним договором (зокрема, щодо збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом без згоди іпотекодавця) не є підставою для скасування прийнятих у даній справі судових рішень, адже, як вбачається із умов іпотечного договору (п. 2.1.), іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо виконання позичальником кожного і всіх його боргових зобов'язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі, з усіма змінами і доповненнями до нього . В разі зміни розміру боргових зобов'язань після укладення цього договору, такі боргові зобов'язання забезпечуються і їх повному розмірі.

Тобто, укладаючи договір іпотеки, сторони погодили забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором навіть у разі збільшення боргових зобов'язань, а відтак, збільшення відсоткової ставки за кредитним договором не є порушенням ст. 19 Закону України "Про іпотеку" і не може слугувати підставою для припинення господарських правовідносин за іпотечним договором.

Також, не заслуговують на увагу доводи скаржника про застосування до правовідносин іпотеки параграфу 3 глави 49 ЦК України, оскільки, іпотека є самостійним видом забезпечення виконання зобов'язання.

Правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами боржника. На відносини майнової поруки норми статті 559 ЦК України, щодо припинення поруки не поширюються, оскільки іпотека за правовою природою є заставою, та регулюється нормами параграфа 6 (статті 572-593) глави 49 ЦК України та спеціальним законом (такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 16.10.2012 у справі №5004/2440/11).

Інші доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування прийнятих у даній справі судових рішень, так як вони ухвалені при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права; при цьому, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111 7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандфліт" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2012 та рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2012 у справі №33/239-19/335-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко

Судді Т.Л. Барицька

Г.К. Прокопанич