Постанова

від 26.11.2012 по справі 2а-1670/6818/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/6818/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

при секретарі - Пшенишному В.С.,

за участю:

представників відповідача - Оринчина В.Г., Гончара О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕТСо" до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

26 жовтня 2012 року позивач ТОВ "НЕТСо" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської МДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 червня 2012 року № 0000182301.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на помилковість висновків податкового органу щодо встановлення порушень вимог "Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні", посилаючись на відсутність в господарській діяльності вказаних порушень.

Представники відповідача проти позову заперечували, просили суд відмовити у його задоволенні, дії Полтавської МДПІ вважають правомірними, а спірне податкове повідомлення-рішення - таким, що відповідає чинному законодавству внаслідок того, що податковим органом встановлено порушення позивачем податкового законодавства.

В судове засідання позивач не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку із зайнятістю представника ТОВ "НЕТСо" у іншому судовому засіданні, однак доказів поважності причин неприбуття в судове засідання позивачем не надано.

Відповідно до ч.1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності позивача на підставі наявних у ній доказів.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "НЕТСо" 15 лютого 1996 року зареєстровано як юридичну особу (ідентифікаційний код 23812829) Полтавською районною державною адміністрацією (свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 189052 (а.с. 82)). Позивач перебуває на податковому обліку в Полтавській МДПІ.

Відповідачем в період з 23 травня 2012 року по 06 червня 2012 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2012 року, валютного та іншого законодавства з 01 січня 2010 року по 31 березня 2012 року.

За результатами перевірки 13 червня 2012 року складено акт № 848/22/23812829 (а.с. 8-67), в якому, зокрема, зафіксовано порушення позивачем вимог пунктів 2.12, 3.1, 3.2, 7.39, 7.41 "Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні", затвердженого постановою правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637, а саме: проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (встановленої форми та змісту), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 10843,89 грн.

На підставі вищевказаного акта перевірки від 13 червня 2012 року № 848/22/23812829 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми "С" від 27 червня 2012 року № 0000182301, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 10843,89 грн.

ТОВ "НЕТСо" штрафні (фінансові) санкції не сплатив, а податкове повідомлення-рішення про їх застосування оскаржив в адміністративному порядку. За результатами процедури адміністративного узгодження податкового повідомлення-рішення від 27 червня 2012 року № 0000182301 вищі контролюючі органи залишили скарги позивача без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності нарахування штрафних санкцій, вважає спірне податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, протиправним, таким, що суперечить законодавству з питань оподаткування, обмежує та порушує права, свободи та інтереси позивача, оскільки прийняте без урахування фактичних обставин, з порушенням чинного законодавства, а також без наявності правових підстав для винесення, внаслідок чого вказане податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню Полтавської МДПІ від 27 червня 2012 року № 0000182301, суд виходить з наступного.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями) регулюється "Положенням про ведення касових операцій в національній валюті в Україні", затвердженим постановою правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637.

Пунктом 2.12 "Положенням про ведення касових операцій в національній валюті в Україні" передбачено, що фізичні особи-довірені особи підприємств (юридичних осіб), які відповідно до законодавства України одержали готівку з карткового рахунку із застосуванням корпоративної платіжної картки або особистої платіжної картки, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі. Зазначені довірені особи подають до бухгалтерії підприємства звіт про використання коштів разом із підтвердними документами в установлені строки і порядку, що визначені для підзвітних осіб законодавством України, а також документи про одержання готівки з карткового рахунку (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала тощо) разом з невитраченим залишком готівки.

Згідно пунктів 3.1, 3.2 "Положенням про ведення касових операцій в національній валюті в Україні" касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Касові операції, що проводяться відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оформляються згідно з вимогами цього Закону.

Відповідно до вимог пунктів 7.39-7.41 "Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні" під час перевірки звітів про використання коштів для вирішення господарських питань особлива увага приділяється дотриманню підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з відповідним звітом), наявність оригіналів підтвердних документів, їх погашення тощо. Крім того, ураховується те, що подання звітів про використання коштів із порушенням установлених термінів може дозволятися лише у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю підзвітної особи або за інших обставин, що мають документальне підтвердження. До уваги береться також і те, що не повинні порушуватися строки та умови видачі готівки під звіт, визначені законодавством України, зокрема пунктом 2.11 цього Положення. Під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів.

Судом встановлено, що ході проведення перевірки позивачем податковому органу не надано документи, встановленої форми та змісту, які б підтверджували сплату підзвітними особами готівкових коштів на загальну суму 10843,89 грн., а саме: підзвітною особою ОСОБА_3 подано авансовий звіт від 23 лютого 2010 року Н-00000024 (а.с. 84), товарний чек б/н щодо придбання "газу пропан" у ТОВ "Жета" на суму 156,31 грн.

Відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що окремі категорії суб'єктів господарювання звільнено від застосування РРО та розрахункових книжок при продажу товарів (наданні послуг) за умови дотримання певних обмежень (вимог) щодо форм діяльності, асортименту товарів або виду послуг, видачі або оформлення розрахункових документів, типу об'єктів торгівлі та інших чинників.

З аналізу зазначеної вище норми вбачається, що ТОВ "Жета" здійснює діяльність з реалізації пального, а саме: газу пропан, яка не передбачена статтею 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", внаслідок чого, розрахункові операції зазначеного суб'єкта господарювання належить проводити із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій.

Статтею 8 даного Закону визначено, що форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

На виконання Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" розроблено Положення "Про форму та зміст розрахункових документів", затверджене наказом Державної податкової адміністрації від 01 грудня 2000 року № 614.

Вказаним Положенням визначено форми і зміст розрахункових документів, які повинні видаватися при здійсненні розрахунків суб'єктами господарювання для підтвердження факту продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, крім розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти. Положення не поширюється на розрахункові проїзні та перевізні документи на залізничному (крім приміського) й авіаційному транспорті.

Пунктом 2.1 Положення "Про форму та зміст розрахункових документів", затверджене наказом Державної податкової адміністрації від 01 грудня 2000 року № 614 передбачено, що установлені в даному Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів. У разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим.

З урахуванням викладеного, досліджений в ході судового розгляду справи товарний чек, виданий ТОВ "Жета" не є розрахунковим документом який належним чином підтверджує сплату підзвітною особою готівкових коштів.

Крім того, в судовому засіданні досліджено авансові звіти, надані підзвітними особами:

ОСОБА_4 - від 24 лютого 2010 року Н-00000025 (а.с. 83) підтверджуючі документи відсутні (згідно чеку РРО від 24 лютого 2010 року № 5213 спосіб розрахунку - безготівковий) на суму 599,94 грн.,

ОСОБА_5 - від 17 листопада 2010 року Н-00000346 (а.с. 85) підтверджуючі документи відсутні (згідно чеку РРО від 17 листопада 2010 року № 0319 спосіб розрахунку - безготівковий) на суму 1450,00 грн.,

ОСОБА_5 - від 23 листопада 2010 року Н-00000357 (а.с. 86) підтверджуючі документи відсутні (згідно чеку РРО від 23 листопада 2010 року № 0052) спосіб розрахунку - безготівковий) на суму 2160 грн.,

ОСОБА_5 - від 25 листопада 2010 року Н-00000360 (а.с. 87) підтверджуючі документи відсутні (згідно чеку РРО від 26 листопада 2010 року № 0146) спосіб розрахунку безготівковий) на суму 2160 грн.,

ОСОБА_6 - від 25 січня 2011 року Н-00000008 (а.с. 88) підтверджуючі документи відсутні (згідно чеку РРО від 25 січня 2011 року № 0096) спосіб розрахунку безготівковий) на суму 825 грн.,

ОСОБА_7 - від 28 січня 2011 року Н-00000011 (а.с. 89) квитанцію від 28 січня 2011 року № 148 не було надано під час проведення перевірки,

ОСОБА_4 - від 04 квітня 2011 року Н-00000079 (а.с. 93) підтверджуючі документи відсутні (згідно чеку РРО від 04 квітня 2011 року № 04 спосіб розрахунку безготівковий) на суму 239,94 грн.,

ОСОБА_5 - від 21 квітня 2011 року Н-00000104 (а.с. 94) підтверджуючі документи відсутні (згідно чеку РРО від 21 квітня 2011 року № 0084 спосіб розрахунку безготівковий платник ОСОБА_8) на суму 2970,00 грн.,

ОСОБА_4 - від 19 липня 2011року Н-00000197 (а.с. 95) підтверджуючі документи відсутні (згідно чеку РРО від 19 липня 2011 року № 0837 спосіб розрахунку без готівковий) на суму 242,70 грн.

Згідно пункту 1.2 "Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні" готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Відповідно до вимог пункту 1.4 "Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої постановою Постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 визначено, що безготівкові розрахунки - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки одержувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки одержувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Аналіз вищевказаних норм та доказів, наданих позивачем на підтвердження факту здійснення готівкових розрахунків, дає підстави вважати, що такі розрахунки фактично є безготівковими, а тому досліджені чеки не можуть визнаватись судом підтверджуючими документами щодо сплати підзвітними особами готівкових коштів.

Пунктом 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року № 436/95 встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.

У відповідності до приписів пунктів 2, 3 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року № 436/95 штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.

Контроль за додержанням особами, зазначеними у статті 1 цього Указу (крім банків), норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, що встановлюються Національним банком України, здійснюють органи державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, Міністерства внутрішніх справ України та фінансові органи, а банками - Національний банк України.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з висновками документальної позапланової перевірки, наявність порушення позивачем вимог пунктів 2.12, 3.1, 3.2, 7.39, 7.41 "Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні" - вважає підтвердженим належними та допустимими, в розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами, а відтак - доведеним.

Крім того судом відхиляються доводи представника позивача, що факт неправомірності спірного податкового повідомлення-рішення встановлений постановою апеляційного суду Полтавської області у справі № 33/1690/280/2012 від 01 жовтня 2012 року (а.с. 144) з наступних міркувань.

Постановою апеляційного суду Полтавської області у справі про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на постанову судді Полтавського районного суду Полтавської області від 30 серпня 2012 року провадження у справі закрито з тих підстав, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам статті 256 КУпАП, а отже, зазначеним судовим рішенням не спростовуються висновки, викладені в акті перевірки від 13 червня 2012 року № 848/22-23812829.

Аналізуючи викладене, суд погоджується з позицією Полтавської МДПІ щодо правомірності застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог "Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні", затвердженого постановою правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637 та винесення податкового повідомлення-рішення від 27 червня 2012 року № 0000182301.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Відповідач довів суду правомірність прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення від 27 червня 2012 року № 0000182301.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, вважає, що позовні вимоги необґрунтовані, безпідставні та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕТСо" до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 03 грудня 2012 року.

Суддя А.О. Чеснокова