Рішення

від 27.11.2012 по справі 5015/4250/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.12 Справа№ 5015/4250/12

за позовом: відкритого акціонерного товариства "Дрогобицький "Агротехсервіс", м. Дрогобич, Львівська область,

до відповідача: приватного підприємства "Дрогобич-Авто-Рем", м. Дрогобич, Львівська область,

про витребування у приватного підприємства "Дрогобич-Авто-Рем" нерухоме майно -нежиле приміщення літ. "М-1" площею 1275,4 кв.м., що знаходиться у Львівській області, м. Дрогобич, вул. Стрийська, 266, реєстраційний №22803996, на яке визнати право власності за відкритим акціонерним товариством "Дрогобицький "Агротехсервіс"

Суддя Н.Мороз

при секретарі Ю.Шиманській

Представники:

Від позивача -Возняк В.Й.

Від відповідача -Шабан В.Г.

Суть спору:

Позовну заяву подано відкритим акціонерним товариством "Дрогобицький "Агротехсервіс", м. Дрогобич, Львівська область, до приватного підприємства "Дрогобич-Авто-Рем", м. Дрогобич, Львівська область, про витребування у приватного підприємства "Дрогобич-Авто-Рем" нерухоме майно -нежиле приміщення літ. "М-1" площею 1275,4 кв.м., що знаходиться у Львівській області, м. Дрогобич, вул. Стрийська, 266, реєстраційний №22803996, на яке визнати право власності за відкритим акціонерним товариством "Дрогобицький "Агротехсервіс".

Ухвалою господарського суду Львівської області від 12.10.2012 р. було порушено провадження у справі та призначено розгляд на 13.11.2011 р. В судовому засіданні 13.11.2012 р. було оголошено перерву, про що представники сторін ознайомлені під розписку.

Представникам сторін роз'яснено їх права та обов»язки згідно ст. 22 ГПК України.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що на підставі договору купівлі-продажу частини нежитлової будівлі від 19.03.2008 р., укладеного між ВАТ "Дрогобицький Агросервіс" та Круп"яком В.Д. і посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Юзефів О.Б., зареєстрованого в реєстрі за №207, позивач продав Круп"яку В.Д. 98/100 частин не житлової будівлі гаражу на 15 машин, позначеної на плані літ. "М-1", площею 1275,4 кв.м. у м. Дрогобич, вул. Стрийська, 266 за 70000 грн.

21.03.2008 р. Круп"як В.Д. звернуся із заявою до Дрогобицької міської ради про оформлення права власності на ці приміщення. Рішенням виконавчого комітету Дрогобицької міської ради №79 від 27.03.2008 р. "Про оформлення права власності на нежитлові приміщення", було вирішено оформити право власності на вказані приміщення за Круп"яком В.Д. та зобов'язано Дрогобицьке державне комунальне МБТІ та ЕО підготувати свідоцтво про право власності взамін існуючих правовстановлювальних документів та зареєструвати право власності. 25.04.2008 р. між Круп"яком В.Д. та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Юзефів О.Б. та зареєстрований в реєстрі за № 335, за яким спірне приміщення було продано відповідачу за 224700 грн. У відповідності до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 06.05.2008 р. №18714113, відповідач зареєстрував за собою право власності на спірне майно. Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29.12.2010 р. у справі №2-109/10 позов ВАТ "Дрогобицький Агросервіс" було задоволено частково, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 19.03.2008 р., посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Юзефовим О.Б., реєстровий №207, укладений між ВАТ "Агротехсервіс" та Круп"яком В.Д. на 98/100 частин будівлі гаражу літ. "М-1". Вказане рішення набрало законної сили згідно із ухвалою апеляційного суду Львівської області від 26.12.2011 р. у справі №22-ц-4072/11. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених у запереченні. Посилається на те, що відповідач є добросовісним набувачем спірного майна, що не затвердження загальними зборами акціонерного товариства в майбутньому укладеного договору не впливає на його дійсність. Просить у позові відмовити.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, створивши сторонам у відповідності до ч. 3 ст. 4-7 ГПК України необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.

На підставі договору купівлі-продажу частини нежитлової будівлі від 19.03.2008 р., укладеного між ВАТ "Дрогобицький Агросервіс" та Круп"яком В.Д. і посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Юзефів О.Б., зареєстрованого в реєстрі за №207, позивач продав Круп"яку В.Д. 98/100 частин нежитлової будівлі гаражу на 15 машин, позначеної на плані літ. "М-1", площею 1275,4 кв.м. у м. Дрогобич, вул. Стрийська, 266 за 70000 грн. З матеріалів справи вбачається, що у вказаний період позивачем було укладено ще три договори купівлі-продажу власного нерухомого майна на користь інших суб'єктів.

21.03.2008 р. Круп"як В.Д. звернуся із заявою до Дрогобицької міської ради про оформлення права власності на ці приміщення. Рішенням виконавчого комітету Дрогобицької міської ради №79 від 27.03.2008 р. "Про оформлення права власності на не житлові приміщення", було вирішено оформити право власності на вказані приміщення за Круп"яком В.Д. та зобов'язано Дрогобицьке державне комунальне МБТІ та ЕО підготувати свідоцтво про право власності взамін існуючих правовстановлювальних документів та зареєструвати право власності. 25.04.2008 р. між Круп"яком В.Д. та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Юзефів О.Б. та зареєстрований в реєстрі за № 335, за яким спірне приміщення було продано відповідачу за 224700 грн.

У відповідності до видаткового касового ордеру №2 від 25.04.2008 р. вбачається, що за придбане майно відповідач сплатив Круп"яку В.Д. обумовлену в договорі суму. У відповідності до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 06.05.2008 р. №18714113 відповідач зареєстрував за собою право власності на спірне майно.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29.12.2010 р. у справі №2-109/10 позов ВАТ "Дрогобицький Агросервіс" було задоволено частково, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 19.03.2008 р., посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Юзефовим О.Б., реєстровий №207, укладений між ВАТ "Агротехсервіс" та Круп"яком В.Д. на 98/100 частин будівлі гаражу літ. "М-1", а також було визнано недійсними ще три правочини, вчинені позивачем у вказаний період, на підставі яких інше нерухоме майно було відчужено на користь інших суб'єктів. Вказане рішення набрало законної сили згідно із ухвалою апеляційного суду Львівської області від 26.12.2011 р. у справі №22-ц-4072/11.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК. З цієї підстави позивач просить задовольнити позов.

Посилання відповідача на ту обставину, що керівник позивача був вправі відчужувати спірний об'єкт, оскільки тільки його вартість (без врахування інших проданих об'єктів) не перевищує 50% статутного фонду; що пп. "і" п. 8.2.8. статуту позивача в редакції, затвердженій 11.08.1998 р., чинній на час існування спірних відносин, згідно із яким до компетенції загальних зборів акціонерів відноситься затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує 50% статутного капіталу, у разі не затвердження вже укладеної угоди не впливає на її дійсність, не приймаються до уваги в світлі рішень судів загальної юрисдикції по справі №2-109/10 та не спростовують висновків вказаного суду щодо недійсності договору купівлі-продажу від 19.03.2008 р. В силу ч. 4 ст. 35 ГПК України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Згідно ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Однак, згідно ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

З матеріалів справи вбачається та позивачем не заперечується, що спірне майно було придбане відповідачем за плату, жодних доказів того, що відповідач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину суду надано не було, а в світлі того, що згідно із п. 1.2.1. договору від 25.04.2008 р., укладеного між Круп"яком В.Д. та відповідачем, посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Юзефів О.Б. та зареєстрованого в реєстрі за № 335, предмет договору належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06.04.2008 р., виданого виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради на підставі рішення №79 від 27.03.2008 р., зареєстрованого в Дрогобицькому ДКМБТІ та ЕО, відповідач не знав і не міг знати про попередніх власників такого майна і підстави його набуття продавцем за договором.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно ст. 392 ЦК України, лише власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

Враховуючи наведене, а також встановлене законодавством обмеження витребування майна у добросовісного набувача, позовні вимоги, у т.ч. про визнання права власності, не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права, але лише у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В силу ст. 49 ГПК України, судовий збір при відмові в позові покладається на позивача. Проте позивачем, при поданні позову помилково сплачено судовий збір в розмірі 1609,50 грн. (замість 1073,00 грн.), та лише за вимогою про визнання права власності, в той час як у позовах про витребування майна, згідно ст. 55 ГПК України, ціна позову визначається вартістю майна, що витребовується.

Відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (з наступними змінами та доповненнями), за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 2 % від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру -1 розмір мінімальної заробітної плати.

За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (п. 3 ст. 6 ЗУ „Про судовий збір").

Згідно Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», несплачені у встановленому порядку та розмірі суми судового збору можливо стягнути за результатами розгляду справи.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку недоплачену суму судового збору в розмірі 3957,50 грн. достягнути з позивача в доход держбюджету.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 55, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1.В позові відмовити повністю.

2.Достягнути з відкритого акціонерного товариства «Дрогобицький «Агротехсервіс», м.Дрогобич, вул..Стрийська,266 ( ЄДРПОУ 03752798) в доход держбюджету- 3957,50 грн. судового збору.

3.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.

Рішення складено 30.11.2012р.