Рішення

від 28.05.2012 по справі 13/053-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" травня 2012 р. Справа № 13/053-12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма-Логістик", м. Київ

до Великоолександрівської сільської ради, Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка

про визнання права на оренду земельної ділянки, визнання недійсним рішення та зобов`язання укласти договір оренди

Суддя С.Ю. Наріжний

Представники:

від позивача не з'явився;

від відповідача Сагайдак О.В. - довіреність;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Великоолександрівської сільської ради (далі -відповідач) про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Плазма-Логістик" право на оренду земельної ділянки площею 1,8078га, розташованої за адресою: Київська область, Бориспільській район, с Велика Олександрівка, вулиця Леніна, 121, кадастровий номер № 3220880901:01:017:0002, визнання недійсним Рішення Великоолександрівської сільської ради № 398-21-VI від 21.10.2011р. про відмову в затвердженні технічної документації та передачі в оренду ТОВ «ПЛАЗМА-ЛОГІСТИК»земельної ділянки площею 1,8078га, розташованої за адресою: Київська область, Бориспільській район, с Велика Олександрівка, вулиця Леніна, 121, кадастровий номер №3220880901:01:017:0002 та про зобов'язання Великоолександрівську сільську раду укласти з ТОВ «ПЛАЗМА-ЛОГІСТИК»договір оренди земельної ділянки площею 1,8078га, розташованої за адресою: Київська область, Бориспільській район, с Велика Олександрівка, вулиця Леніна, 121, кадастровий номер № 3220880901:01:017:0002, на умовах, визначених Договором оренди земельної ділянки № 21 від 31.03.2005р., зареєстрованому Бориспільським райвідділом КРФ ДП «ЦДЗК»в державному реєстрі земель за №20 11.04.2005р., укладеному між Великоолександрівською сільською радою та ТОВ «ПЛАЗМА»..

У поданій позовній заяві Позивач обґрунтовує свої вимоги стосовно набуття права оренди земельної ділянки площею 1,8078 га кадастровий номер 3220880901:01:017:0002, розташованої за адресою: Київська область, Бориспільський район, с Велика Олександрівка (далі - земельна ділянка) тим, що він є власником нерухомого майна розміщеного на земельній ділянці, право на яку є предметом спору.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 23.04.2012 р.

В судовому засіданні 23.04.2012 р. було оголошено перерву до 28.05.2012 р. про що сторони були належним чином повідомлені.

В судове засідання представник позивача не з'явився.

Розглянувши матеріали справи, додані до позовної заяви та у процесі розгляду справи, заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

31.03.2005 р. між Великоолександрівською сільською радою та ТОВ «ПЛАЗМА»було укладено договір оренди земельної ділянки № 21, зареєстрований Бориспільським райвідділом КРФ ДП «ЦДЗК»в державному реєстрі земель за №20 11.04.2005р.

Предметом договору оренди є надання орендодавцем в оренду строком на 49 років (до 11 квітня 2054 року), земельної ділянки загальною площею 5,0038 гектарів (далі земельна ділянка), розташованої за адресою с. Велика Олександрівка, Великоолександрівська сільська рада, Бориспільського району, Київської області. Цільове призначення земельної ділянки - для розширення виробничо-складської бази, подальшої її експлуатації та обслуговування.

Відповідно до витягу з кадастрового плану, що є невід'ємною частиною договору оренди (арк. 10-12 договору), орендована земельна ділянка складається з трьох відокремлених ділянок, а саме:

• ділянка № 80906460 площею 3,0181га;

• ділянка № 80906461 площею 0,1179га;

• ділянка"№ 80906463 площею 1,8078га.

Згідно довідки Бориспільського районного відділу земельних ресурсів № 711 від 28.03.2005 року земельна ділянка загальною площею 5,0038 га відноситься до земель промисловості, являється землею державної власності, а суб'єктом права власності, згідно з розділом X п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, являється Великоолександрівська сільська рада.

31.08.2007р. з метою будівництва виробничо-складської бази ТОВ «ПЛАЗМА»уклало договір про інвестування будівництва виробничо-складської бази №01/8-07 з ТОВ «Плазма-Логістик» .

Відповідно до умов договору інвестування №01/8-07 позивач зобов'язувався своєчасно та в повному обсязі здійснити інвестування будівництва об'єктів виробничо-складської бази на земельній ділянці, а ТОВ «ПЛАЗМА»зобов'язувалось забезпечити проведення будівельних робіт, введення об'єкту в експлуатацію та передати у власність позивачу збудований об'єкт першої черги - (1-2 секції) складу №5 виробничо-складської бази, вбудовану котельню на 3-му поверсі секції №1 загальною площею 4243,8 м. кв.

20.11.2007 p. між Позивачем та ТОВ «ПЛАЗМА»був укладений Договір про інвестування будівництва виробничо-складської бази №20/11-07.

Відповідно до умов Договору інвестування №20/11-07 Позивач зобов'язувався своєчасно та в повному обсязі здійснити інвестування будівництва об'єктів виробничо-складської бази на Земельній ділянці, а ТОВ «ПЛАЗМА» зобов'язувалось забезпечити проведення будівельних робіт, введення об'єкту в експлуатацію та передати у власність Позивачу збудований Об'єкт другої черги - (3-10 секції) складу №5 виробничо-складської бази загальною площею 17143,00 м. кв.

Після закінчення будівництва об'єктів та введення їх в експлуатацію ТОВ «ПЛАЗМА»передало вищезазначені об'єкти нерухомості у власність Позивачу згідно:

• акту приймання-передачі будівель виробничо-складської бази від 20.11.2007 р.

• акту приймання-передачі будівель виробничо-складської бази від 20.10.2008 р.

Позивач здійснив оформлення права власності на вказані об'єкти нерухомості у встановленому законом порядку, що підтверджується:

•Свідоцтвом про право власності серії №ЯЯЯ №891925 від 11.12.2007 р. та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ССГ №894843 від 12.12.2007 p.;

•Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САС №116650 від 10.12.2008 р. та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ССМ № 286159 від 15.12.2008 р.

27.04.2009 р. ТОВ «ПЛАЗМА»нотаріально засвідченою заявою, надало свою згоду на передачу права оренди земельної ділянки позивачу, як власнику нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, що підтверджується вказаними вище документами.

Позивач, будучи власником нерухомого майна, та одержавши згоду землекористувача ТОВ «Плазма»на передачу земельної ділянки в оренду позивачу, у встановленому законом порядку звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на складання технічної документації щодо передачі в оренду Земельної ділянки.

Відповідач згідно рішень від 18.06.2009 р. надав дозвіл позивачу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо передачі земельних ділянок площею 3,1960га (3,0181га та 0,1179га разом) та 1,8078га у довгострокову оренду строком на 49 р. для експлуатації та обслуговування виробничо-складського комплексу по вул. Леніна в с Велика Олександрівка Бориспільського р-ну Київської області.

З матеріалів справи вбачається, що розроблену та узгоджену в передбаченому законом порядку технічну документацію позивач надав на затвердження відповідачу для прийняття подальшого рішення про затвердження технічної документації та укладання договору оренди земельної ділянки.

При розробці технічної документації земельним ділянкам були присвоєні наступні кадастрові номери:

• Ділянка площею 3,196 га- номер № 3220880901:01:017:0001;

• Ділянка площею 1,8078 га-номер № 3220880901:01:017:0002

Рішеннями від 21.10.2011р. № 397-21-VI та 27.10.2011 № 440-22-V відповідач затвердив технічну документацію та надав в оренду земельну ділянку тільки площею 3.196га.

Щодо земельної ділянки площею 1,8078га відповідачем 21.10.2011р. було прийнято рішення № 398-21-VI, відповідно до якого відповідач відмовив позивачу в затвердженні технічної документації та передачі земельної ділянки в оренду, пославшись на те, що на ній відсутні будівлі або споруди.

Суд вважає такі дії відповідача неправомірними, та такими, що порушують права та законні інтереси позивача, виходячи з наступного.

Згідно частини 1 ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить ітраво власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землекористувача.

Згідно ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно ч. 3 ст. 7 ЗУ «Про оренду землі»до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про оренду землі»оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності

Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 124 Земельного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно з ч. 2 статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Таким чином, виходячи зі змісту вищенаведених нормативних актів, при переході права власності на нерухоме майно новий власник об'єкту нерухомості має виключне право на« користування земельною ділянкою безпосередньо під нерухомістю, а також ділянкою, необхідною для обслуговування цієї нерухомості та ведення господарської діяльності відповідно до цільового призначення земельної ділянки, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, на яких користувався земельною ділянкою попередній власник.

Оскільки вимоги ч. 1 ст. 377 ЦК України, ч. 2 ст. 120 ЗК України, ч. 3 ст. 7 ЗУ «Про оренду землі»є імперативними, відповідач, як орган місцевого самоврядування, якому належить функція розпорядження спірною земельною ділянкою, не має право змінювати обсяги та умови передачі земельної ділянки в оренду позивачу, як новому власнику нерухомого майна.

Неправомірні дії відповідача порушують права та законні інтереси позивача як власника нерухомого майна, оскільки обмежують його діяльність щодо експлуатації належній йому виробничо-складської бази, яка потребує використання земельної ділянки в повному обсязі, крім того перешкоджає в використанні земельної ділянки за її цільовим призначенням, а саме подальшому розширенню виробничо-складської бази, її експлуатації та обслуговуванню.

Так як позивач є єдиним законним користувачем земельної ділянки, він щомісячно сплачує на користь відповідача орендну плату за земельну ділянку в повному обсязі, в тому числі за ділянку 1,8078 га.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Зокрема захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання права, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів.

Судом встановлено, що прийняте відповідачем оскаржуване рішення не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, в зв'язку з відсутністю в рішенні правових підстав для його прийняття.

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що прийняте відповідачем оскаржуване рішення не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, в зв'язку з відсутністю в рішенні правових підстав для його прийняття.

Що стосується вимоги позивача про визнання за ним права на оренду земельної ділянки площею 1,8078га, розташованої за адресою: Київська область, Бориспільській район, с Велика Олександрівка, вулиця Леніна, 121, кадастровий номер № 3220880901:01:017:0002, то вони також підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в України»сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

До виключної компетенції міської ради, згідно п. 34 ст. 26 Закону віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, яке здійснюється виключно на пленарних засіданнях (ч. 2 ст. 26 Закону).

Згідно із ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про оренду землі», орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Договір оренди землі згідно ст. 13 Закону України „Про оренду землі", це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 6 Закону України «Про оренду землі»встановлено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Таким чином, підставою для укладення договору оренди повинно бути рішення орендодавця, тобто згідно ст. 5 Закону України «Про оренду землі», рішення сільської, селищної, міської ради в межах повноважень, визначених законом.

Враховуючи той факт, що оскаржуваним рішенням, яке в свою чергу визнано судом недійсним з підстав зазначених вище відповідач необґрунтовано відмовив позивачу у визнанні такого права, суд вважає, що вимога позивача про визнання за ним права на оренду земельної ділянки площею 1,8078га, розташованої за адресою: Київська область, Бориспільській район, с Велика Олександрівка, вулиця Леніна, 121, кадастровий номер № 3220880901:01:017:0002.спрямована на захист його прав та охоронюваних законом інтересів є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 20 ГК України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності права.

Згідно з пунктом 1 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 р. №3.2.-2005 "Щодо застосування господарськими судами України положень процесуального законодавства стосовно розмежування компетенції між спеціалізованими адміністративними та господарськими судами", справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта. У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Згідно практики колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України якщо спором у справі є право користування (власності), зокрема, відновлення порушеного права зі сторони третіх осіб, які як і позивач, на підставі рішень владного органу користуються або володіють, тобто існує спір про право в свою чергу виключає розгляд такої справи в порядку адміністративного судочинства.

Згідно ч. 2 п. 14 Рекомендації Президії ВГСУ «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»від 27.06.2007 р. N 04-5/120 за змістом і направленістю згаданого Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів" його прийняття не виключає (до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів) розгляду місцевими і апеляційними господарськими судами у встановленому законом порядку справ у спорах про визнання недійсними актів державних та інших органів, підприємств та організацій, які не відповідають законодавству і порушують права та охоронювані законом інтереси підприємств та організацій.

Господарському суду підвідомчі спори про визнання недійсними лише таких актів державних та інших органів, підприємств та організацій, які не відповідають законодавству, порушують права та охоронювані законом інтереси підприємств та організацій і тягнуть для позивачів певні правові наслідки.

Відповідно до ч.2 ст.12 ГПК України, підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів.

Отже враховуючи вищенаведене спори про визнання недійсними актів підвідомчі господарським судам.

Проаналізувавши зміст та юридичну сутність спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що у правовідносинах в межах даної справи відсутні відносини влади і підпорядкування, що є обов'язковим для адміністративних правовідносин, а кожна сторона виступає як рівна одна до одної, а між сторонами існує спір про право (оспорювання акту яке спрямоване на порушення права оренди), а тому суд вважає, що дана справа підвідомча господарському суду відповідно до ч.2 ст.12 ГПК України і підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Стаття 1 ГПК України надає право усім суб'єктам господарювання звертатись до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. З огляду на це суд вважає, що позовну заяву позивачем подано з дотриманням вимог статті 1 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав зокрема може бути: визнання права, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, примусове виконання обов'язку в натурі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладання яких є обов'язковим в силу закону, розглядаються судом.

Суд вважає, що враховуючи викладені обставини справи та норми чинного законодавства, що регулюють правовідносини сторін у даному господарському спорі, відповідач зобов'язаний укласти договір оренди земельної ділянки з позивачем на тих самих умовах і в тому обсязі, на яких договір було укладено між відповідачем та ТОВ «ПЛАЗМА».

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Заперечення викладені відповідачем у письмових поясненнях не приймаються судом до уваги оскільки не відповідають обставинам справи та спростовуються умовами договорк оренди земельної ділянки площею 5,0038 га, укладеного між ТОВ "Плазма" та відповідачем.

Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати право ТОВ «ПЛАЗМА-ЛОГІСТИК»на оренду земельної ділянки площею 1,8078га, розташованої за адресою: Київська область, Бориспільській район, с Велика Олександрівка, вулиця Леніна, 121, кадастровий номер № 3220880901:01:017:0002.

3. Визнати недійсним Рішення Великоолександрівської сільської ради № 398-21-VI від 21.10.2011р. про відмову в затвердженні технічної документації та передачі в оренду ТОВ «ПЛАЗМА-ЛОГІСТИК»земельної ділянки площею 1,8078га, розташованої за адресою: Київська область, Бориспільській район, с Велика Олександрівка, вулиця Леніна, 121, кадастровий номер №3220880901:01:017:0002.

4. Зобов'язати Великоолександрівську сільську раду укласти з ТОВ «ПЛАЗМА-ЛОГІСТИК»договір оренди земельної ділянки площею 1,8078га, розташованої за адресою: Київська область, Бориспільській район, с Велика Олександрівка, вулиця Леніна, 121, кадастровий номер № 3220880901:01:017:0002, на умовах, визначених Договором оренди земельної ділянки № 21 від 31.03.2005р., зареєстрованому Бориспільським райвідділом КРФ ДП «ЦДЗК»в державному реєстрі земель за №20 11.04.2005р., укладеному між Великоолександрівською сільською радою та ТОВ «ПЛАЗМА».

5. Стягнути з Великоолександрівської сільської ради (Київська обл., Бориспільський р-н, с. Велика Олександрівка, вул. Гагаріна, 11; код 04363484) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАЗМА-ЛОГІСТИК»(м. Київ, вул. Фізкультури 30в; код 35379441)судові витрати 1073 (одну тисячу сімдесят три) грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Ю. Наріжний

Дата виготовлення та підписання рішення 05.06.2012 р.