Рішення
від 26.11.2012 по справі 5006/16/117/2012
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.11.12 р. Справа № 5006/16/117/2012

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Осадчої А.М.,

за участю секретаря

судового засідання Мітронової А.Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Урожай» м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім «Донзернопром» м.Донецьк

про стягнення господарських санкцій за договором №160712/1470 від 16.07.2012р. у розмірі 543900грн.00коп.,

за участю представників сторін:

від позивача: Красюков Д.В. за довіреністю б/н від 23.11.2012р.,

від відповідача: Даниленко В.А. - керівник згідно протоколу №1 від 12.09.2008р.,

у судовому засіданні 22.11.2012року оголошувалась перерва до 26.11.2012року об 11год.00хв.

СУТЬ СПРАВИ:

11.09.2012року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Урожай» м.Київ (далі - ТОВ «ТК «Урожай») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім «Донзернопром» м.Донецьк (далі - ТОВ «ТД «Донзернопром») з вимогами про стягнення господарських санкцій за договором №160712/1470 від 16.07.2012р. у розмірі 543900грн.00коп., мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач порушив умови укладеного сторонами договору №160712/1470 від 16.07.2012р. та у встановлений договором строк - до 28 липня 2012р. не поставив ТОВ «ТК «Урожай» сировину для переробки, внаслідок чого відповідач, відповідно до п.12.3 договору має сплатити позивачу штраф у розмірі вартості переробки недопоставленої сировини.

Ухвалою від 13.09.2012 року господарським судом Донецької області позовна заява ТОВ «ТК «Урожай» прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №5006/16/117/2012.

24.09.2012р. ТОВ «ТД «Донзернопром» звернулося до суду з клопотанням про об'єднання справ №5006/16/116/2012 та №5006/16/117/2012, що знаходяться в провадженні господарського суду Донецької області в одне провадження на підставі ст.58 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) задля вірного та своєчасного вирішення спору.

Ухвалою від 25.09.2012р. господарський суд відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про об'єднання справ №5006/16/116/2012 та №5006/16/117/2012 в одну справу з огляду на те, що позовні вимоги за згадуваними справами мають різні підстави виникнення та підлягають доведенню різними доказами, що перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін за кожною з них.

Ухвалою від 12.11.2012року у порядку ст.69 ГПК України продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів.

У судовому засіданні 22.11.2012року судом досліджено оригінал договору №160712/1470 від 16.07.2012р. (примірник відповідача).

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії договору №160712/1470 від 16.07.2012р. переробки сировини та статутних документів.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 549, 550 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтями 230, 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

21.09.2012р. на виконання ухвали суду від 13.09.2012р. позивач надав суду письмові пояснення №7/314 від 18.09.2012р. стосовно базису постачання сировини.

Позиція відповідача щодо заявлених позовних вимог викладена у відзиві від 25.10.2012р. на позовну заяву, письмових поясненнях від 14.11.2012р. та додаткових поясненнях від 22.11.2012р. та полягає в наступному.

Так, відповідач заперечує проти задоволення заявлених позовних вимог, посилаючись на затримку в оформленні позивачем договору №160712/1470 від 16.07.2012р., підписаний примірник якого фактично був отриманий відповідачем тільки 20.07.2012р., однак не має можливості надати суду доказів у підтвердження вказаного за їх відсутності. Звертає увагу суду, що вказане в договорі місце його укладання - місто Слов'янськ не відповідає дійсності, тому що у м.Слов'янську відсутній офіс ТОВ «ТК «Урожай». Також, зазначає, що у добі недостатньо часу на прийом ТОВ «ТК «Урожай» всіх автомобілів тільки від відповідача, не зважаючи на інших постачальників соняшника. Стверджує, що умови договору не виконані відповідачем у зв'язку з форс-мажорними обставинами, які виникли через те, що Державна карантинна інспекція з питань карантину рослин у Луганській області тимчасово заборонила відвантаження насіння соняшнику з Слов'яносербського і Станично-Луганського районів Луганської області, що не дало можливості відповідачу виконати свої зобов'язання перед позивачем з постачання соняшника за спірним договором, що підтверджується висновками Луганського відділення Торгово-промислової палати України від 25.10.2012р. Враховуючи строк дії заборони на перевезення соняшника у Луганській області з місць його збереження до місця переробки, відповідач не міг виконати умови договору у строк до 30 липня, оскільки не мав запасів викупленого у власність соняшника в інших областях та місцях збереження. У зв'язку з чим, вважає, що вини відповідача у не виконанні умов договору не має.

Крім того, відповідач у відзиві, посилаючись на ч.3 ст.219 ГК України та на ст.551 ЦК України зазначає, що у позивача через неотримання насіння соняшника для переробки не виникло ніяких збитків, оскільки не виникло у зв'язку з цим жодних витрат, амортизації тощо, а є лише неотриманий прибуток, тому, відповідач вважає, що розмір заявленої позивачем до стягнення неустойки є значно завищеним у порівнянні з розміром неотриманого позивачем прибутку та підлягає зменшенню на 99%.

Відповідач зазначив, що, сума заявлених позивачем до стягнення санкцій значно вище суми неотриманого ним доходу від нездійсненої поставки соняшника у кількості 1 470тон, оскільки позивач не зазнав жодних збитків, тому не погоджується із здійсненим позивачем розрахунком суми збитків. Вважає, що при наявній у позивача поставці на рівні 5031тони, враховуючи регламентну потужність підприємства 24 000тон в місць, недопоставка 1 470тон не могла суттєво вплинути на ризьку зміну собівартості переробки однієї тони сировини. Зазначає, якщо розмір заявлених до стягнення санкцій для майнового розміру активів позивача не має суттєвого значення, то для відповідача становить неспіврозмірну величину та призведе до фактичного розорення та банкрутства підприємства.

На підтвердження своїх доводів, відповідач надав суду належним чином засвідчену копію фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва,станом на 30.09.2012р.

Однак, як виходить з письмових пояснень від 22.11.2012р. остаточно відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог внаслідок їх необґрунтованості.

12.11.2012р. позивач подав суду додаткові письмові пояснення №7/504 від 09.11.2012р., де заперечив проти доводів відповідача щодо фактичної дати укладення договору №160712/1470, зазначивши, що спірний договір підписано сторонами та скріплено печатками 16.07.2012 року, як і зазначено в преамбулі договору, у підтвердження іншої дати укладення договору відповідачем не надано жодних доказів. Стосовно тверджень відповідача, що у добі недостатньо часу для приймання насіння соняшника від ТОВ «ТД «Донзернопром», не зважаючи на інших контрагентів, заявив, що ТОВ «ТК «Урожай» має можливість та приймає більше 1000т соняшника за одну добу, у підтвердження чого надав суду копії реєстрів за надходженням соняшника.

Вважає, що необхідно відхилити доводи відповідача щодо відсутності його вини у простроченні поставки та наявності непереборної сили, врахувавши умови поставки, відповідно до яких саме відповідач зобов'язаний нести всі ризики, яких може зазнати продукція до моменту її передачі виконавцю, отже, заборону Державної карантинної інспекції у Луганській області не може бути визнано обставиною непереборної сили. На думку позивача, відповідач міг би придбати соняшник у будь-якого одного чи багатьох товаровиробників чи посередників, а відтак посилання ТОВ «ТД «Донзернопром» на недодержання своїх обов'язків контрагентами не є обставинами, які б звільняли відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, а є ризиками господарської діяльності суб'єктів господарювання, відповідальність при настінні яких несе сам суб'єкт. З цього приводу зазначив також, що відповідач не повідомляв позивача у порядку та строки, погоджені в договорі, про наявність обставин непереборної сили для належного виконання своїх зобов'язань. Щодо висновку Луганського відділення торгово-промислової палати, зауважив, що він датований 25.10.2012р., що свідчить про те, що на період часу, коли відповідач повинен був виконувати договірні зобов'язання з 16 по 28 липня 2012р. він такої довідки не мав, відповідно обставини, що звільняють сторону від виконання зобов'язань за договором, у липні 2012р. не існували. Вказує на те, що висновки Луганського відділення Торгово-промислової палати України не мають жодного відношення до зобов'язальних відносин сторін, оскільки в них йдеться про визнання факту обставин непереборної сили для постачальників відповідача за іншими договорами.

Крім того, у додаткових письмових поясненнях від 09.11.2012р. та 21.11.2012р. позивач обґрунтував свої заперечення проти зменшення суми штрафних санкцій, посилаючись при цьому на значні суми завданих підприємству збитків через порушення відповідачем умов договору щодо постачання соняшника для переробки, оскільки в результаті неповного завантаження давальницькою сировиною виробництва, збільшилась собівартість переробки однієї тони сировини. Зазначив, що ТОВ «ТД «Донзернопром» не наведено жодного доказу винятковості даного випадку. Крім того, позивач посилається на тяжкий фінансовий стан підприємства, який ще більше погіршується через значний вплив зовнішнього фактору, що пов'язаний з негативними явищами в економіці України після введення режиму ліцензування та квотування експорту олії соняшникової, виробничі потужності підприємства навантажені не в повному обсязі, для навантаження потужностей сировиною підприємство змушене укладати кредитні договори, через що, станом на 01.11.2012р. має значну заборгованість за кредитами та відсотках по кредитам, у підтвердження чого надав суду довідки відповідних банків.

Вищезазначена позиція позивача підтверджена наступними доказами: реєстри надходження соняшника, товарно - транспорті накладні, калькуляції, зміна до технологічного регламенту, виробничий звіт, наказ про зміну істотних умов праці, довідка про кількість працівників, баланси підприємства станом на 30.09.2012р., 01.07.2012р., звіт про фінансові результати за 9 місяців 2012року, довідки банків про наявність заборгованість за кредитними договорами, належним чином засвідчені копії яких залучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 26.11.2012року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, в обґрунтування яких послався на факти і обставини, викладені у позовній заяві з урахуванням наступних письмових пояснень.

Представник ТОВ «ТД «Донзернопром» у судовому засіданні 26.11.2012року заперечував проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених відзиві на позовну заяву та наступних письмових поясненнях, просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до положень статті 811 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. Представники сторін не звертались до суду з клопотанням щодо здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувальних технічних засобів.

Вислухавши пояснення представників сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши представлені сторонами в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

Згідно вимогам ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

16.07.2012року між ТОВ «ТД «Донзернопром» (Замовник) та ТОВ «ТК «Урожай» (Виконавець) укладено договір №160712/1470, предметом якого є проведення Виконавцем робіт з переробки сировини, яке постачається Замовником, у продукцію (арк. справи 23-29).

Договір підписано уповноваженими представниками сторін з прикладанням печаток підприємств, без складання протоколу розбіжностей.

Твердження, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву, стосовно того, що фактично договір був підписаний або переданий йому після підписання позивачем 20.07.2012року, не підтверджено належними доказами у справі. Зокрема, судом оглянуто примірники оригіналу договору №160712/1470, які наявні у сторін, та встановлено, що вони не містять будь-яких застережень відносно іншої дати підписання договору, крім тієї, що зазначена у преамбулі договору - 16.07.2012року. Не знайшли свого підтвердження також доводи відповідача стосовно місця підписання договору.

Строк дії договору встановлено сторонами у пункті 15.3 договору, а саме: договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і до належного виконання сторонами своїх зобов'язань.

У п.2.1 договору сторони передбачили, що загальна кількість (залікова вага) сировини, яка постачається для переробки згідно умов договору складається із щомісячної кількості сировини, яка постачається для переробки, та кількості місяців переробки і складає на дату підписання договору 1470,00тон +/-5% (на погляд Виконавця).

Сторони у судовому засіданні зазначили, що сировина, що повинна була поставлятись на переробку, є специфічною, поставляється вона автомобільним транспортом - насипом, внаслідок чого сторони домовились, що кількість сировини буде враховуватись +/-5% (на розсуд Виконавця) виходячи з фактично здійснених поставок внаслідок неможливості постачання точної ваги, а, оскільки поставка у повному обсязі здійснена не була, відповідно, за згодою Виконавця (позивача), +/-5% від загально встановленої кількості не застосовується.

Сторони домовились, що поставка замовником сировини у кількості 1470,00тон провадиться до 28 липня 2012р. (п.п.2.2.1 договору).

Окремий графік поставки сировини сторонами до договору не складався.

Згідно з п.5.1 договору договірна вартість переробки однієї тони сировини (залікової ваги) складає: 370 грн., у тому числі НДС 20%.

Отже, за умовами договору відповідач мав поставити позивачу сировину для переробки у кількості 1470,00тон у строк до 28.07.2012р.

Втім, на час розгляду справи відповідач належних та допустимих доказів на підтвердження поставки сировини за спірним договором суду не надав.

Відповідно, ТОВ «ТД «Донзернопром» не виконало умов укладеного з позивачем договору та у визначений строк не здійснило поставку передбаченої договором кількості сировини, що відповідачем не заперечується.

ТОВ «ТК «Урожай» в установленому порядку зверталось до відповідача з претензією №0108/4 від 01.08.2012р., в якій зазначило, що ТОВ «ТД «Донзернопром» в обумовлені договором строки не поставило позивачу 1470тон сировини, внаслідок чого на підставі пункту 12.3 договору просив відповідача сплатити штраф у розмірі вартості переробки непоставленої сировини, а саме: 543900,00грн.

Листом №47 від 10.08.2012року відповідач надав відповідь на претензію, в якій зазначив, що вважає нарахування штрафних санкцій неправомірним, оскільки неодноразово звертався до позивача з вимогами щодо перенесення строків поставки сировини, посилається на можливість виконання умов договору після проведення позивачем ремонту заводу, про що відповідач попереджений листом №2607/2 від 26.07.2012року,порушення умов договору з боку позивача. (арк. справи 53).

Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами договору відповідач мав поставити позивачу сировину для переробки у кількості 1470тон у строк до 28.07.2012р.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів у підтвердження постачання відповідачем сировини за спірним договором у кількості 1470тон, проте, строк виконання зобов'язання відповідача настав, відповідно ТОВ «ТД «Донзернопром» в односторонньому порядку порушено взяті на себе зобов'язання за спірним договором в частині постачання сировини у кількості 1470тон у встановлений договором строк.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Заперечення відповідача проти заявлених позовних вимог ґрунтується на тому, що зобов'язання за договором №160712/1470 від 16.07.2012р. з постачання сировини не виконанні ним внаслідок дії обставин непереборної сили, у підтвердження чого суду надані належним чином засвідчені копії висновків Луганської регіональної Торгово-промислової палати №25.12-1163 та №25.12-1162 від 25.10.2012р., а також копії договорів №16/07 від 16.07.2012р. та 17/07 від 17.07.2012р.

Проте, суд не може прийняти до уваги вказані заперечення відповідача з огляду на наступне.

Згідно з розділом 14 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань у разі настання обставин непереборної сили, а саме: війни, військових дій, блокади, ембарго, інших міжнародних санкцій, валютних обмежень, інших дій держав та інших, що роблять неможливим виконання сторонами своїх зобов'язань, пожеж, іншого стихійного лиха або сезонних природних явищ, зокрема, таких як замерзання морів, проливів, портів та ін., закриття шляхів, проливів, каналів, перевалів, виробничих аварій, простоїв виробництва, що не залежать від волі сторін, які виникли після укладення договору, та настання або дія яких, а також наслідки не можна передбачити чи відвернути розумними мірами (п.14.2 договору).

За умовами пункту 14.4 договору у разі неможливості виконання договору у зв'язку з обставинами непереборної сили, що зазначені вище, сторони зобов'язані попередити один одного у триденний строк, а також провести взаєморозрахунки на строк дії даного договору.

З письмових пояснень позивача вбачається, що відповідач не повідомляв позивача у порядку та строки погоджені в договорі про наявність обставин непереборної сили для належного виконання своїх зобов'язань.

Відповідач доказів повідомлення позивача про настання обставин непереборної сили суду не надав.

Отже, за таких обставин, суд вважає, що відповідач не дотримався умов договору та не попередив позивача про виникнення обставин непереборної сили, чим порушив умови договору.

У пункті 14.3 договору сторони встановили, що дія форс-мажорних обставин у розумінні договору, укладеного резидентами має бути підтверджена належним чином Торгово-промисловою палатою України, за виключенням обставин, передбачених пунктом 14.5 договору, а саме, у разі виробничої аварії, виробничої зупинки підприємства Виконавця.

Згідно з пунктом 3 статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» засвідчення обставин форс-мажору віднесено до компетенції Торгово-промислової палати України. Поряд з цим, із змісту статті 11 цього Закону, яка визначає права регіональних торгово-промислових палат, вбачається, що останні не наділені повноваженнями щодо засвідчення обставин форс-мажору.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 19.01.2010р. у справі №30/236(1/319-15/85; 15/153).

В той же час, зі змісту зазначених висновків слідує, що 31.08.2012р. ТОВ «ТД «Донзернопром» звернулось до Луганської регіональної Торгово-промислової палати з проханням підтвердити настання обставин непереборної сили за зобов'язаннями, що випливають з договорів купівлі-продажу соняшника №16/07 від 16.07.2012р. та №17/07 від 17.07.2012р., в частині своєчасності здійснення поставки товару селянським фермерським господарством «Агро-два» та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Степове» на адресу ТОВ «ТД «Донзернопром» через введення карантинного режиму на переміщення зернових і маслинних культур та заборону на їх переміщення у період з 16.07.2012р. по 30.07.2012р. без наявності карантинних сертифікатів.

Луганська регіональна Торгово-промислова палата, у даних висновках зазначила, що вважає можливим факт дії для селянського фермерського господарства «Агро-два» та для сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Степове» за вищевказаними договорами обставин непереборної сили, що виникли у результаті введення карантинного режиму на території Луганської області на переміщення зернових та маслинних культур та заборону на їх переміщення у період з 18 по 30 липня 2012р. без наявності карантинних сертифікатів, що видаються Головною державною інспекцією з карантину рослин України. При цьому вказано, що введення карантинного режиму на переміщення зернових і маслинних культур та заборону на їх переміщення без наявності карантинних сертифікатів, підтверджується листом Державної інспекції з питань карантину рослин у Луганській області №1453 від 25.10.2012р.

Тобто, у зазначених висновках Луганської регіональної Торгово-промислової палати йдеться про наявність обставин непереборної сили для контрагентів відповідача, що могли перешкодити вказаним підприємствам своєчасно виконати свої зобов'язання перед ТОВ «ТД «Донзернопром» за договорами купівлі-продажу соняшника.

Проте, порушення контрагентами відповідача своїх зобов'язань за договорами купівлі-продажу соняшника, навіть з поважних причин, не є підставою для звільнення ТОВ «ТД «Донзернопром» від господарсько-правової відповідальності, що прямо передбачено ч.2 ст. 218 ГК України.

Відповідно до ч.2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, висновки Луганської регіональної Торгово-промислової палати №25.12-1163 та №25.12-1162 від 25.10.2012р., на які посилається відповідач як на підставу звільнення від відповідальності, не є допустимими та належними доказами засвідчення обставин форс-мажору.

Суд також враховує той факт, що відповідач своєчасно, тобто у триденний строк, не повідомив позивача як це передбачено умовами договору про настання обставин непереборної сили, якщо він припускав, що такі обставини перешкоджатимуть виконанню умов договору.

Таким чином, відповідач не довів суду, що належне виконання зобов'язання з постачання сировини у кількості 1470тон виявилося неможливим внаслідок дії обставин непереборної сили.

Ствердження відповідача щодо неодноразового звернення до позивача з пропозиціями перенести строки поставки належними та допустимими доказами не підтверджується, зокрема, наявне посилання відповідача виключно на факт таких звернень у листі №47 від 10.08.2012року, письмові докази (листи, телеграми, телефонограми) суду не надані.

Відповідач не звертався до позивача з пропозиціями щодо внесення змін до п.2.2.1 договору шляхом підписання та направлення додаткової угоди.

Попередження, викладене у листі позивача №2607/2 від 26.07.2012року щодо зупинки роботи заводу внаслідок ремонту, не має відношення до спірних правовідносин, оскільки строк виконання зобов'язань з поставки сировини у відповідача - до 28.07.2012року, а згідно листа приймання сировини призупиняється з 30.07.2012року.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями, згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до пункту 12.3 договору у разі не поставки та/або недопоставки Замовником сировини у строк та на погодженому сторонами базисі поставки, Замовник сплачує Виконавцю штраф у розмірі вартості переробки недопоставленої сировини. Не постачанням сировини вважається прострочення постачання сировини на строк один календарний день та більше від погодженого графіку.

Згідно п.5.1 договору договірна вартість переробки однієї тони сировини (залікової ваги) складає: 370 грн., у тому числі НДС 20%. Базис поставки встановлено п.п.7.1., 7.5, 7.8 договору.

Виходячи з того, що відповідач не здійснив поставку сировини у кількості 1470тон в обумовлений у договорі строк - до 28.07.2012р., що доведено матеріалами справи, відповідно до умов п.12.3 договору позивач має право нарахувати відповідачу штраф за непоставлену кількість сировини у розмірі вартості переробки непоставленої сировини, що складає 543 900,00грн. Сума штрафу розрахована шляхом множення кількості непоставленої сировини та договірної вартості переробки однієї тони сировини (1470тон*370грн.).

Проте, визнаючи правомірність нарахування штрафних санкцій, які заявлені до стягнення, суд зазначає наступне.

В силу п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Проаналізувавши встановлені судом фактичні обставини по справі, оцінивши надані докази в їх сукупності суд дійшов висновку про можливість за власною ініціативою зменшити розмір штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до ст.233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Оцінюючи майновий стан сторін у справі, суд оцінює додані докази на його підтвердження, а саме, баланси станом на 30.09.2012р., 01.07.2012р., звіт про фінансові результати за 9 місяців 2012року, довідки банків про наявність заборгованість за кредитними договорами, що підтверджують фінансовий стан позивача, та фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва (баланс станом на 30.09.2012р.), що підтверджують фінансовий стан відповідача.

З наданих документів вбачається, що фінансовий стан відповідача є значно гіршим фінансового стану позивача, оскільки ТОВ «ТД «Донзернопром» станом на 30.09.2012р. є збитковим підприємством, тоді як документи, надані позивачем, свідчать про наявність прибутку підприємства за звітні періоди. Крім того, позивачем надана суду інформація станом на 01.11.2012р. про заборгованість за кредитами та відсотках по кредитах, які отримані позивачем, що підтверджується відповідними довідками банків. Однак, у більшості даних довідок, що містяться в матеріалах справи зазначено, що станом на 01.11.2012р. заборгованість за договорами відсутня або сплачується своєчасно.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як вказано у п.42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. №01-8/211, при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

У додаткових письмових поясненнях від 09.11.2012р. та 21.11.2012р. позивач стверджує, що ним внаслідок не виконання відповідачем зобов'язань за договором переробки сировини понесені збитки на суму 2282127,71грн.

Проте, суд не приймає доводи позивача щодо розміру завданих йому відповідачем збитків та в цьому зв'язку погоджується з доводами відповідача стосовно того, що при наявній у позивача поставці сировини на рівні 5031тон у липні 2012р., враховуючи регламентну потужність підприємства 24000тон в місць, не можна стверджувати, що саме непоставка відповідачем сировини у кількості 1470тон вплинула на ризьку зміну собівартості переробки однієї тони сировини та спричинила збитків на суму 2282127,71грн.

Враховуючи потужність підприємства та його можливість приймати за добу більше 1000тон соняшника, що вбачається з письмових пояснень позивача, останній мав потенційну можливість укласти договори на переробку сировини з іншими Замовниками.

В цьому сенсі, суд, погоджуючись з думкою відповідача, вважає, що збитки у вигляді упущеної вигоди, які поніс позивач внаслідок невиконання відповідачем умов договору в частині поставки сировини включають вартість послуг, яку відповідач мав сплатити за переробку вказаної сировини, за виключенням витрат, які позивач несе в процесі такої переробки.

Одночасно, суд зазначає, що розмір штрафу, який просить стягнути позивач, є тотожним сумі, яку відповідач повинен був сплатити за переробку сировини, що за вини відповідача не була поставлена. При цьому витрати з переробки сировини позивачем фактично не понесені.

Враховуючи причини невиконання зобов'язання з боку відповідача, а саме, введення карантинного режиму на території Луганської області на переміщення зернових та маслинних культур та заборону на їх переміщення у період з 18 по 30 липня 2012р. без наявності карантинних сертифікатів, про що зазначено у висновках Луганської регіональної Торгово-промислової палати, суд, не приймаючи вказані обставини в якості форс - мажорних, приймає до уваги, що зазначені обставини утруднили виконання відповідачем умови спірного договору в частині своєчасного здійснення поставки товару.

Таким чином, враховуючи той факт, що порушення зобов'язання не спричинило значних збитків, тяжкий фінансовий стан відповідача, приймаючи до уваги обставини, які в даному випадку пом'якшують відповідальність відповідача, користуючись правами, наданими суду ст.83 ГПК України та відповідно до положень ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України, а також з огляду на те, що рішення суду ґрунтується на принципах законності та справедливості, суд вважає даний випадок винятковим та за власною ініціативою вважає за можливе зменшити розмір штрафних санкцій, що заявлені позивачем до стягнення на 20%, тобто до 435 120,00грн.

У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 10878грн.00коп.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, ч.3 ст.551, 610, 612, 629, 901 Цивільного кодексу України; ст.ст.193, 216, 230, 231, 233 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Урожай» м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім «Донзернопром» м.Донецьк про стягнення господарських санкцій за договором №160712/1470 від 16.07.2012р. у розмірі 543 900,00грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім «Донзернопром» м.Донецьк (83114, Донецьк, вул.Університетська, буд.80-В, ідентифікаційний код 36168484) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Урожай» м.Київ (03115, м.Київ, вул.Федора Кричевського, буд.19, ідентифікаційний код 34940079) у розмірі 435 120грн. коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 10878грн.00коп.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Урожай» м.Київ у задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім «Донзернопром» м.Донецьк про стягнення 108780грн.00коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 26.11.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 03.12.2012року.

Суддя Осадча А.М.

СудГосподарський суд Донецької області
Дата ухвалення рішення26.11.2012
Оприлюднено07.12.2012
Номер документу27862681
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —5006/16/117/2012

Ухвала від 28.05.2013

Господарське

Господарський суд Донецької області

А.М. Осадча

Ухвала від 14.05.2013

Господарське

Господарський суд Донецької області

А.М. Осадча

Ухвала від 11.10.2012

Господарське

Господарський суд Донецької області

Осадча А.М.

Ухвала від 25.09.2012

Господарське

Господарський суд Донецької області

Осадча А.М.

Ухвала від 25.10.2012

Господарське

Господарський суд Донецької області

Осадча А.М.

Ухвала від 25.07.2013

Господарське

Господарський суд Донецької області

А.М. Осадча

Ухвала від 06.06.2013

Господарське

Господарський суд Донецької області

А.М. Осадча

Ухвала від 25.04.2013

Господарське

Господарський суд Донецької області

А.М. Осадча

Постанова від 16.04.2013

Господарське

Вищий господарський суд України

Акулова H.B.

Ухвала від 26.03.2013

Господарське

Вищий господарський суд України

Акулова H.B.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні