Ухвала

від 22.11.2012 по справі 2а-7001/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/27597/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮКА»та Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012

у справі № 2а-7001/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮКА»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮКА»(далі по тексту - позивач, ТОВ «ЮКА») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.10.2010 №0001072306/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.10.2011 позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.10.2011 і прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ТОВ «ЮКА»просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012 та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.10.2011, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

В касаційній скарзі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012 та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.10.2011 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга ТОВ «ЮКА»підлягає задоволенню, а касаційна скарга ДПІ у Голосіївському районі м. Києва підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, відповідачем була проведена перевірка позивача з питань правовідносин з ТОВ «Смерека-2006»за період з 01.04.2010 по 30.04.2010, за результатами якої складено акт перевірки від 11.10.2010 №853/1-23-60-32911203.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем норм підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень 2010 року на суму 283500,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.10.2010 №0001072306/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 425250,00 грн., в тому числі за основним платежем -283500,00 грн., за штрафними (фінансовим) санкціями -141750,00 грн.

Судами встановлено, що в додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту»до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року від 19.05.2010 до складу податкового кредиту ТОВ «ЮКА»віднесло суму податку на додану вартість к розмірі 283500,00 грн. по взаємовідносинам з постачальником ТОВ «Смерека -2006».

18.10.2010 позивач подав до відповідача уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2010 року разом з додатком 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту»до податкової декларації з податку на додану вартість, в якому виправило самостійно виявлену помилку, а саме: зменшив суму податкового Кредиту по контрагенту ТОВ «Смерека-2006»на 283 500,00 грн., замість якої зазначив суми податкового кредиту по взаємовідносинам з постачальниками ТОВ ТЗП «Лота»(на суму 52962,68 грн., 88073,59 грн.) та ТОВ «Меркурій»(на суму 142463,73 грн.) всього на суму податку на додану вартість -283500,00 грн.

Отже, податковий кредит з податку на додану вартість за квітень 2010 року, зокрема у розмірі 283500,00 грн., ТОВ «ЮКА»сформовано за рахунок постачальників ТОВ ТЗП «Лота»та ТОВ «Меркурій», тому суд досліджував правомірність формування позивачем податкового кредиту саме за операціями ТОВ «ЮКА»з ТОВ ТЗП «Лота»та ТОВ «Меркурій».

Суд першої інстанції зазначив, що уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2010 року позивач подав після проведення перевірки та зазначив наступне, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Пункт 17.2 статті 17 цього Закону зазначає, що платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу У розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Отже, суд першої інстанції вірно зазначив, що уточнюючий розрахунок, поданий після проведення перевірки, не може бути прийнятий до уваги лише у випадку коли його подання пов'язане з фактом заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів.

Оскільки подання позивачем уточнюючого розрахунку не пов'язане з фактом заниження податкового зобов'язання, сума податкового кредиту та сума податкового зобов'язання залишилися незмінними, а лише змінилися постачальники, за рахунок яких сформовано суми податкового кредиту та підстави його виникнення (податкові накладні), то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність застосування при вирішенні даного спору даних саме уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2010 року від 18.140.2010 разом з додатком 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту»до податкової декларації з податку на додану вартість.

Крім того, з матеріалів справи вбачається та встановлено судами попередніх інстанцій, що між ТОВ «Меркурій»(орендодавець) та ТОВ «ЮКА»(орендар) укладено договір оренди нежилих приміщень від 01.04.2010 №010420.

Відповідно до даного договору орендодавець зобов'язується передати орендареві за плату на певний строк у користування індивідуально визначене нерухоме майно та приналежне до нього обладнання, устаткування та інше майно, а саме нежилі приміщення загальною площею 6175,9 м 2 , які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. №14, а орендар зобов'язується прийняте вказане майно, використовувати його для здійснення господарської діяльності та сплачувати орендну плату.

Сторони склали та підписали акт приймання-передачі нежитлових приміщень в оренду від 01.04.2010, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове оплатне користування об'єкт оренди.

Відповідно до акта здачі-прийняття робіт №ОУ-0000129 від 30.04.2011 ТОВ «Меркурій»в квітні 2010 року надало послуги з оренди приміщень на суму 854782,36 грн., в тому числі податок на додану вартість -142463,73 грн.

ТОВ «Меркурій»виписало на адресу ТОВ «ЮКА»податкову накладну від 30.04.2010 №1458 на загальну суму 854782,36 грн., в тому числі податок на додану вартість 142463,73 грн.

Такі ж орендні правовідносини ТОВ «ЮКА»мало з ТОВ ТЗП «Лота», в межах яких останнє зобов'язується передати орендареві за плату на певний строк у користування нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 55, що підтверджується виставленими на адресу позивача рахунками-фактурами від 01.03.2010 №СФ-0001097 на суму 317776,12 грн. та від 01.04.2010 №СФ-0001123 на суму 528441,52 грн. та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2010 та від 30.04.2010.

ТОВ ТЗП «Лота»виписало на адресу ТОВ «ЮКА»податкові накладні від 17.03.2010 №13088 на загальну суму 317776,12 грн., в тому числі податок на додану вартість 52962,69 грн. та від 30.04.2010 №13147 на загальну суму 528441,52 грн., в тому числі податок на додану вартість -88073,59 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з наступного, з чим помилково не погодився суд апеляційної інстанції.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

У відповідності з підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку -продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 даного Закону.

Судом першої інстанції встановлено, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача -ТОВ ТЗП «Лота»та ТОВ «Меркурій»були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку та мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, а тому мали право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних на кожну поставку послуг; в свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану за квітень 2010 року, а прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення є неправомірним та необґрунтованим.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012 та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.10.2011, виключивши абзац другий резолютивної частини.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮКА»задовольнити, касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012 скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.10.2011.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова