Постанова

від 10.10.2011 по справі 2а-7001/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 жовтня 2011 року 16:55 № 2а-7001/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І.В. та представників:

позивача : Шутя С.С.;

відповідача: Федорова С.Ф.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЮКА" доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10 жовтня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19 травня 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮКА" (далі по тексту -позивач, ТОВ "ЮКА") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва), в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 27 жовтня 2010 року №0001072306/0.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2011 року позовну заяву ТОВ "ЮКА" залишено без руху у зв'язку з недоданням до неї заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та встановлено строк для усунення недоліків до 15 червня 2011 року.

30 травня 2011 року позивач усунув вказані недоліки шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2011 року призначено до розгляду клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду на 10 червня 2011 року.

10 червня 2011 року судом оголошено перерву до 14 червня 2011 року у зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2011 року ТОВ "ЮКА" поновлено строк звернення до адміністративного суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-7001/11/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 12 липня 2011 року.

В судових засіданнях неодноразово оголошувалася перерва у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, а розгляд справи відкладався через неявку представника позивача.

В судовому засіданні 10 жовтня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 27 жовтня 2010 року №0001072306/0 згідно з підпунктом "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", за порушення підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ТОВ "ЮКА" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 425 250,00 грн., в тому числі за основним платежем -283 500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 141 750,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 11 жовтня 2010 року №853/1-23-60-32911203 "Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ "ЮКА" (код ЄДРПОУ 32911203) з питань правових відносин з ТОВ "Смерека-2006" (код ЄДРПОУ 33936433) за період з 01.04.2010р. по 30.04.2010р." (далі по тексту -Акт перевірки).

Як свідчить Акт перевірки, згідно бази "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" виявлено розбіжності позивача з контрагентом ТОВ "Смерека-2006", а саме, податкова декларація останнього з податку на додану вартість за квітень 2010 року не визнана як податкова декларація, тому сума податкового зобов'язання ТОВ "Смерека-2006" не відповідає сумі податкового кредиту ТОВ "ЮКА" за квітень 2010 року на суму 283 500,00 грн.

Враховуючи викладене, відповідач зробив висновок про порушення ТОВ "ЮКА" підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень 2010 року на суму 283 500,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, виходячи з наступного: ТОВ "ЮКА" подано уточнюючу податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року, якою зменшено суму бюджетного відшкодування на 283 500,00 грн.; законами України не передбачено обов'язку платника податку контролювати показники податкової звітності з податку на додану вартість свого контрагента; податкові накладні, на підставі яких сформовано податковий кредит, оформлені в установлено порядку та підписані уповноваженою особою; придбані послуги оренди використані у власній господарській діяльності позивача.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами ТОВ "ЮКА", виходячи з наступних мотивів.

В додатку 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту" до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року від 19 травня 2010 року до складу податкового кредиту ТОВ "ЮКА" віднесло, зокрема, суму податку на додану вартість у розмірі 283 500,00 грн. по взаємовідносинам з постачальником ТОВ "Смерека-2006".

Разом з тим, 18 жовтня 2010 року ТОВ "ЮКА" подало до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2010 року разом з додатком 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту" до податкової декларації з податку на додану вартість, в якому виправило самостійно виявлену помилку, а саме: зменшив суму податкового кредиту по контрагенту ТОВ "Смерека-2006" (індивідуальний податковий номер 339364326509) на 283 500,00 грн., замість якої зазначив суми податкового кредиту по взаємовідносинам з постачальниками ТОВ "Лота" (на суму 52 962,68 грн., 88 073,59 грн.) та ТОВ "Меркурій" (на суму 142 463,73) всього на суму податку на додану вартість - 283 500,00 грн.

Таким чином, податковий кредит з податку на додану вартість за квітень 2010 року, зокрема у розмірі 283 500,00 грн., ТОВ "ЮКА" сформовано за рахунок постачальників ТОВ "Лотта" (на суму 52 962,68 грн., 88 073,59 грн.) та ТОВ "Меркурій" (на суму 142 463,73), а тому суд має дослідити правомірність формування позивачем податкового кредиту саме за операціями ТОВ "ЮКА" з ТОВ "Лота" та ТОВ "Меркурій".

Суд враховує, що уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2010 року позивач подав після проведення перевірки, однак звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Пункт 17.2 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Наведені правові норми свідчать, що уточнюючий розрахунок, поданий після проведення перевірки, не може бути прийнятий до уваги лише у випадку коли його подання пов'язане з фактом заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів.

Оскільки в подання позивачем уточнюючого розрахунку не пов'язане з фактом заниження податкового зобов'язання, сума податкового кредиту та сума податкового зобов'язання залишилися незмінними, а лише змінилися постачальники, за рахунок яких сформовано суми податкового кредиту та підстави його виникнення (податкові накладні), суд приходить до висновку про необхідність застосування при вирішенні даного спору даних саме уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2010 року від 18 жовтня 2010 року разом з додатком 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту" до податкової декларації з податку на додану вартість.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Матеріали справи свідчать, що 01 квітня 2010 року між ТОВ "Меркурій" (орендодавець) та ТОВ "ЮКА" (орендар) укладено договір №010420 оренди нежилих приміщень, відповідно до якого орендодавець зобов'язується передати орендареві за плату на певний строк у користування індивідуально визначене нерухоме майно та приналежне до нього обладнання, устаткування та інше майно, а саме нежилі приміщення загальною площею 6 175,9 м 2 , які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. №14, а орендар зобов'язується прийняте вказане майно, використовувати його для здійснення господарської діяльності та сплачувати орендну плату.

Сторони склали та підписали акт приймання-передачі нежитлових приміщень в оренду від 01 квітня 2010 року, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове оплатне користування об'єкт оренди.

Відповідно до акта здачі-прийняття робіт №ОУ-0000129 від 30 квітня 2011 року ТОВ "Меркурій" в квітні 2010 року надало послуги з оренди приміщень на суму 854 782,36 грн., в тому числі податок на додану вартість -142 463,73 грн.

ТОВ "Меркурій" виписало на адресу ТОВ "ЮКА" податкову накладну від 30 квітня 2010 року №1458 на загальну суму 854 782,36 грн., в тому числі податок на додану вартість - 142 463,73 грн.

Аналогічні орендні правовідносини ТОВ "ЮКА" мало з ТОВ ТЗП "Лота", в межах яких останнє зобов'язується передати орендареві за плату на певний строк у користування нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 55, що підтверджується виставленими на адресу позивача рахунками-фактурами від 01 березня 2010 року №СФ-0001097 на суму 317 776,12 грн. та від 01 квітня 2010 року №СФ-0001123 на суму 528 441,52 грн. та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31 березня 2010 року та від 30 квітня 2010 року

ТОВ ТЗП "Лота" виписало на адресу ТОВ "ЮКА" податкові накладні від 17 березня 2010 року №13088 на загальну суму 317 776,12 грн., в тому числі податок на додану вартість -52 962,69 грн. та від 30 квітня 2010 року №13147 на загальну суму 528 441,52 грн., в тому числі податок на додану вартість -88 073,59 грн.

Законом, що визначав на момент виникнення спірних правовідносин платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України "Про податок на додану вартість".

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вказаної правової норми та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Лота" та ТОВ "Меркурій" в березні та квітні 2010 року, та у зв'язку з придбанням орендних послуг.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної , що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України "Про податок на додану вартість" передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ "Лотта" та ТОВ "Меркурій" були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних на кожну поставку послуг; в свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою , крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджує, що ТОВ "Лота" та ТОВ "Меркурій" станом на 19 вересня 2011 року зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Вирішуючи питання про реальність господарських операцій та придбання позивачем товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Судом встановлено, що одним із видів діяльності ТОВ "ЮКА" є готелі з ресторанами; ТОВ "ЮКА" є оператором готелю "Хрещатик", якому згідно сертифіката відповідності присвоєно категорію "три зірки"; готель "Хрещатик" знаходиться в орендованому позивачем приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 14.

Наведена інформація підтверджується також рекламним проспектом готелю "Хрещатик", який позивач надав в матеріали справи.

Нежилі приміщення за адресою: Київ, вул. Червоноармійська, 55, як пояснив представник позивача, використовуються для зберігання інвентарю, меблів, тощо, що зумовлено проведенням ремонтних робіт в готелі "Хрещатик".

Доказів на підтвердження того, що позивач використав орендовані приміщення не в межах господарської діяльності, відповідачем до суду не надано.

Таким чином, викладене підтверджує, що господарські операції позивача з ТОВ "Лотта" та ТОВ "Меркурій" є реальними та підтверджуються необхідними документами, а послуги з оренди нежитлових приміщень придбавалися позивачем з метою використання та були використані у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття "добросовісний платник податків". Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

На переконання суду, наявність розбіжностей між податковими зобов'язаннями постачальника та податковим кредитом покупця згідно бази "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" не може бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ "ЮКА" правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану за квітень 2010 року, а висновки Акта перевірки про порушення позивачем підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є помилковими, відтак визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 283 500,00 грн. є протиправним.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у розмірі 141 750,00 грн. є також протиправним.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 27 жовтня 2010 року №0001072306/0 та необхідність його скасування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "ЮКА" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКА" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 27 жовтня 2010 року №0001072306/0.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКА" судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко