Постанова
від 05.12.2012 по справі 5008/1324/2011
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2012 р. Справа № 5008/1324/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., -головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргу Ужгородської міської Ради, м. Ужгород на постанову та рішеннявід 24.09.2012 р. Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2012 р. господарського суду Закарпатської області у справі№ 5008/1324/2011 господарського суду Закарпатської області за позовомфізичної особи-підприємця -арбітражного керуючого (розпорядника майна) відкритого акціонерного товариства "Укрліфт" Константінова І.М., м. Київ до 1. Ужгородської міської Ради, м. Ужгород 2. дочірнього підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Закарпатліфт" товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС Ліфт Груп", м. Ужгород 3. комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода" Ужгородської міської Ради Закарпатської області, м. Ужгород 4. приватного підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Закарпатліфтмонтаж", м. Ужгород треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1 1. комунальне підприємство "Ужгородліфт", м. Ужгород 2. товариство з обмеженою відповідальністю "ВВС Ліфт Груп", м. Мукачево Закарпатської області 3. Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, м. Київ прочасткове скасування рішень, скасування свідоцтва про право власності, визнання права власності на нерухоме майно та зобов'язання вчинити дії в судовому засіданні взяли участь представники:

фізичної особи-підприємця -арбітражного керуючого (розпорядника майна) відкритого акціонерного товариства "Укрліфт" Константінова І.М.арбітражний керуючий - Константінов І.М., паспорт, Ужгородської міської РадиПекар В.І., довір., ПП "СРБУ "Закарпатліфтмонтаж"Остапов А.М., довір., КП "Ужгородліфт"Сорока С.Ю. -директор, посвідч., ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 30.03.2012 року, що прийнято у справі № 5008/1324/2011 (суддя -Й.Й. Кадар) позов фізичної особи-підприємця -арбітражного керуючого (розпорядника майна) відкритого акціонерного товариства "Укрліфт" Константінова І.М. (далі -Позивач, Укрліфт) до Ужгородської міської Ради (далі - Відповідач 1, Міськрада), до дочірнього підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Закарпатліфт" товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС Ліфт Груп" (далі -Відповідач 2, Закарпатліфт), до комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода" Ужгородської міської Ради Закарпатської області (далі -Відповідач 3, БТІ) та до приватного підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Закарпатліфтмонтаж" (далі -Відповідач 4, Закарпатліфтмонтаж) з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача 1: комунального підприємства "Ужгородліфт" (далі -Третя особа 1, Ужгородліфт), товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС Ліфт Груп" (далі - Третя особа 2, Товариство) та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства (далі -Третя особа 3, Міністерство) про часткове скасування рішень, скасування свідоцтва про право власності, визнання права власності на нерухоме майно та зобов'язання вчинити дії був задоволений частково:

- визнано незаконним та скасоване свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 21.11.2005 року на об'єкт за адресою: м. Ужгород, вул. Польова, 4, р/н 12855064;

- визнано незаконним та частково скасовані пункти 1, 2 рішення Міськради № 285 від 06.04.2007 року у частині нерухомого майна -адмінбудівлі (літ. "Б") та визнано за Позивачем право власності на нерухоме майно - адмінбудівлу (літ. "Б") в м. Ужгород, вул. Польова, 4;

- визнано незаконним та скасовано рішення Міськради № 1344 від 25.12.2009 року (п. 7.4) про скасування Державного акту на право користування земельною ділянкою № 314 ІІ-ЗК № 001025 від 05.05.2001 року;

- відмовлено в позові в частині визнання незаконним та скасування розпорядження глави міської управи № 502 від 28.10.1993 року про реєстрацію права;

- припинено провадження у справі в частині зобов'язання БТІ зареєструвати з видачею відповідного свідоцтва про право власності Укрліфт на об'єкти нерухомого майна, а саме гараж літ "Д" розміщенні за адресою: м. Ужгород, вул. Польова, 4;

- відмовлено в частині позову щодо зобов'язання БТІ зареєструвати з видачею відповідного свідоцтва про право власності Укрліфт на об'єкти нерухомого майна, а саме адмінбудівлю літера "Б" розміщеної за адресою: м. Ужгород, вул. Польова, 4;

- судові витрати покладені на Міськраду.

Не погодившись із цим рішенням суду, Ужгородська міська Рада звернулася до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 30.03.2012 року та постановити нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.09.2012 року (головуючий суддя -Кузь В.Л., судді: Желік М.Б., Малех І.Б.) апеляційну скаргу задоволено частково, рішення господарського суду Закарпатської області від 30.03.2012 року змінено із доповненням ч. 2 резолютивної частини рішення, відповідно до яких за Укрліфт визнано право власності на нерухоме майно - адмінбудівлу (літ. "Б") в м. Ужгород, вул. Польова, 4 за винятком вбудованих приміщень площею 63, 7 кв. м., що належать Закарпатліфтмонтаж на підставі договору купівлі-продажу № 701 від 25.06.2010 року та зазначені в технічному паспорті від 30.06.2009 року (№ інвентаризаційної справи 2173); а в решті судове рішення залишено без змін; витрати ж по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладені на скаржника.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями попередніх інстанцій, Ужгородська міська Рада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 30.03.2012 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.09.2012 року і постановити нове рішення, яким відмовити в позові повністю, поклавши судові витрати на Позивача.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст. 10 Закону України "Про підприємства в Українській РСР", ст.ст. 7, 60 Закону України "Про місцеве та регіональне самоврядування", ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", ст.ст. 16, 115, 191, 256, 257, 268, 316, 321, 328, 388 Цивільного кодексу України, ст.ст. 63, 167 Господарського кодексу України, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представників скаржника, Позивача, Відповідача 4 та Третьої особи 1, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд встановив, що матеріалами справи підтверджується право власності Позивача на передане йому до статутного фонду спірне нерухоме майно (в м. Ужгороді по вул. Польова, 4), у зв'язку з цим є безпідставними вимоги про скасування розпорядження про реєстрацію права власності на спірне майно за Фондом комунального майна в м. Ужгороді. Також, суд зазначив, що строк позовної давності переривався шляхом звернення Укрліфт із вимогами в порядку адміністративного судочинства про скасування спірних у даній справі рішень, а також шляхом звернення із іншими позовами, пов'язаними із захистом права власності на спірне нерухоме майно. Надані ж Відповідачем докази в спростування права власності Позивача на вказане майно такі обставини не доводять. Між тим, Відповідачем з 2005 по 2009 роки вчинялись дії та приймались оспорювані рішення, якими порушено право власності Укрліфт на це нерухоме майно. Оспорювані ж рішення, на думку місцевого суду, який послався на рішення Конституційного Суду України, є неправомірними, оскільки не відповідають вимогам закону. Крім цього, місцевий суд зазначив, що Позивач відмовився від вимог про зобов'язання зареєструвати право власності з видачею відповідного свідоцтва на нерухоме майно за згаданою адресою - літ "Д", а ці вимоги є передчасними, оскільки до відповідних органів він не звертався та йому не відмовляли у вчиненні відповідних дій.

Підтримуючи висновки у вказаному рішенні суду та частково змінюючи його резолютивну частину, апеляційний суд додав, що право власності на частину приміщень (площею 63, 7 кв.м) у спірному нерухомому майні булло набуто за договором купівлі-продажу та зареєстроване за Закарпатліфтмонтаж.

Заперечуючи вказані висновки судів попередніх інстанцій, скаржник зазначає, що право власності Позивача на спірне майно не підтверджується, суди ж встановлюючи протилежний факт послалися на неналежні докази у справі, строк позовної давності пропущений, так як саме з такими вимогами Позивач не звертався, а предмети в інших спорах не є тотожними предмету у даному спорі. З позовом звернулась неналежна особа, оскільки корпоративні права Закарпатліфт передані Товариству, права якого порушуються рішеннями у даній справі. Також скаржник зазначає, що орган місцевого самоврядування вправі скасовувати свої рішення, а залучивши Закарпатліфтмонтаж на стадії апеляційного провадження, апеляційний суд почав розгляд справи заново, тобто розглянув вимоги, що не були предметом розгляду в першій інстанції.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із вказаними запереченнями, оскільки вони викладені без врахування всіх встановлених судами обставин справи, повноважень суду касаційної інстанції при здійсненні перегляду судових рішень у господарській справі та з невірним застосуванням як норм матеріального, так і норм процесуального права.

Так, відповідно до норм ч. 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу , про перевагу одних доказів над іншими , збирати нові докази або додатково перевіряти докази .

В порушення вищезазначених приписів ГПК України аргументи в касаційній скарзі стосовно посилання судів при встановленні обставин справи, зокрема щодо права власності Укрліфт, на неналежні докази у справі, зводяться до заперечення скаржником зроблених вказаними судами в порядку норм ст. 43 ГПК України оцінки наданих у справі доказів та заперечення встановлених судами на підставі цих доказів обставин справи.

Отже, враховуючи, що касаційні вимоги зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлених обставин у справі, на які послалися суди попередніх інстанцій, та переоцінки обставин справи, які були встановлені цими судами, ці вимоги є такими, що викладені без врахування особливостей порядку та меж здійснення касаційного провадження у господарській справі, та є неправомірними.

Щодо строків позовної давності у даній справі суд касаційної інстанції погоджується із висновками та доводами суду апеляційної інстанції із посиланням на норми п. 4 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України в редакції, що діяла станом на момент звернення із позовом у даній справі - в вересні 2011 року . Так, нормами п. 4 ч. 1 вказаної статті Цивільного кодексу було передбачено, що позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Визначені аргументи не були враховані заявником касаційної скарги, а зазначені приписи п. 4 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України були виключені на підставі Закону № 4176-VI від 20.12.2011 року "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства".

До того ж з приводу пропуску строку позовної давності також слід додати, що нормами частини 2 ст. 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач .

Судом першої інстанції був встановлений факт звернення Позивача до Міськради із аналогічними у даній справі вимогами (про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Міськради в частині, що стосується нерухомого майна по вул. Польовій, 4 в м. Ужгороді, визнання незаконними дій виконавчого комітету Міськради та БТІ по проведенню реєстрації права власності та видачі свідоцтва про право власності на об'єкти за вказаною адресою та скасування державної реєстрації цього нерухомого майна за Міськрадою), але в порядку адміністративного судочинства. Однак, провадження у цій справі було закрите -ухвалою від 19.12.2011 року у справі № 2/76 у зв'язку із непідвідомчістю такого спору та необхідністю його розгляду в порядку господарського судочинства (т. 2 а.с. 60).

Також, місцевим судом були встановлені факти звернення Позивача із вимогами в інших справах, пов'язаних із захистом Укрліфт свого права власності на спірне у даній справі майно:

- постанова від 17.01.2007 року Львівського апеляційного господарського суду у справі № 5/39-А -задоволено позов Укрліфт про визнання неправомірним та скасування рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської Ради від 08.05.2005 №165 в частині визнання таким, що втратило чинність розпорядження голови міської управи від 03.12.1993 року № 576 про передачу на баланс ДП СРСУ "Закарпатліфт" всіх будівель по вул. Польовій, 4 в м. Ужгороді і передачі цих об'єктів нерухомості на баланс управління майнової політики (т. 1 а.с. 82-84);

- рішення господарського суду Закарпатської області від 11.01.2011р. у справі № 16/121, яким визнано незаконним та частково скасовано пункти 1, 2 рішення Міськради № 285 від 06.04.07 року у частині нерухомого майна - гаража (літера "Д") та визнано за Укрліфт право власності на нерухоме майно гараж (літера "Д"), що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Польова, 4.

Звернення ж Позивача із вимогами у вказаних справах, на думку колегії суддів, можна вважати, відповідно до вимог ч. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України, частиною вимог, що були заявлені у даній справі.

Виходячи з вказаних встановлених обставин та правового аналізу згаданої норми Цивільного кодексу України, суд касаційної інстанції погоджується із висновками в оскаржуваних рішеннях щодо відсутності пропуску строку позовної давності при зверненні Позивача із вимогами у даній справі за захистом свого порушеного права.

Посилання скаржника, що Закарпатліфтмонтаж було залучено до участі у справі лише на стадії апеляційного провадження спростовується оскаржуваним рішенням місцевого суду. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що вимоги стосовно належного Закарпатліфтмонтаж на підставі договору купівлі-продажу № 701 від 25.06.2010 року майна (вбудованих приміщень площею 63, 7 кв. м. в адмінбудівлу (літ. "Б") в м. Ужгород, вул. Польова, 4, та зазначеного в технічному паспорті від 30.06.2009 року № інвентаризаційної справи 2173) були предметом розгляду в суді першої інстанції, але щодо них було прийнято судом першої інстанції невірне рішення, яке в цій частині за оскаржуваною постановою апеляційного суду зазнало змін. До того ж, виходячи з повноважень суду апеляційної інстанції, передбачених нормами ст. 101 ГПК України, зміна процесуального статусу учасника провадження у справі (у даному випадку Закарпатліфтмонтаж ухвалою від 21.06.2012 року зі статусу третьої особи на відповідача -т. 3 а.с. 110-111) не означає, що відповідні вимоги у даній справі не були розглянуті судом. Апеляційний же суд, згідно приписів частин 1, 2 ст. 101 ГПК України, повторно розглядає справу.

Крім викладеного, суд касаційної інстанції погоджується із висновками апеляційного суду про непорушення прав Товариства у зв'язку із прийняттям рішень у даній справі, оскільки згідно п. 8.1 статуту Закарпатліфт майно, відображене на його балансі є майном Укрліфт, а тому не могло бути об'єктом договору від 20.05.2005 року купівлі-продажу корпоративних прав Закарпатліфт, укладеного між Товариством та Укрліфт.

Що ж до посилання скаржника на право органу місцевого самоврядування скасовувати та вносити зміни в свої раніше прийняті рішення, суд касаційної інстанції вважає ці доводи скаржника викладеними з неналежним застосуванням норм діючого законодавства та без врахування обґрунтувань, наведених судами попередніх інстанцій.

Зокрема, скаржник не врахував приписи рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року № 7-рп/2009, справа № 1-9/2009, відповідно до яких Конституційний Суд України визначив, що органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами. Вказавши про це, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами, місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

У зв'язку зі викладеним та виходячи із положень ст.ст. 140-149 Земельного кодексу України щодо підстав припинення права власності на землю чи права землекористування (лише в судовому порядку -за рішенням суду), є законними висновки судів попередніх інстанцій щодо неправомірності прийняття Міськрадою рішення № 285 від 06.04.2007 року в частині пунктів 1, 2 -щодо нерухомого майна -адмінбудівлі (літ. "Б") та рішення Міськради № 1344 від 25.12.2009 року (п. 7.4) про скасування Державного акту на право користування земельною ділянкою № 314 ІІ-ЗК № 001025 від 05.05.2001 року.

При цьому, колегія суддів погоджується із змінами, внесеними апеляційним судом в п. 2 резолютивної частини рішення -щодо визнання за Позивачем права власності на спірне майно за винятком вбудованих приміщень площею 63,7 кв.м., що належать Закарпатліфтмонтаж на підставі договору купівлі-продажу № 701 від 25.06.2010 року.

Також, суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів про припинення провадження у справі в частині вимог про зобов'язання БТІ зареєструвати з видачею відповідного свідоцтва про право власності Укрліфт на об'єкти нерухомого майна, а саме гараж літ "Д" розміщенні за адресою: м. Ужгород, вул. Польова, 4, оскільки цей спір вже був вирішений в іншій справі, а також про відмову в позові в частині визнання незаконним та скасування розпорядження глави міської управи № 502 від 28.10.1993 року про реєстрацію права, за безпідставністю цих вимог, та про зобов'язання БТІ зареєструвати з видачею відповідного свідоцтва про право власності Укрліфт на об'єкти нерухомого майна (адмінбудівлю літера "Б" в м. Ужгород, вул. Польова, 4) у зв'язку із передчасністю цих позовних вимог.

За таких обставин справи, доводи касаційної скарги Ужгородської міської Ради не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому, враховуючи також, що оскаржуваною постановою було частково змінено рішення суду першої інстанції, залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підлягає оскаржувана постанова апеляційного суду.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст. 74 Закону України "Про місцеве самоврядування", ст.ст. 140-149 Земельного кодексу України, ст.ст. 264, 268 Цивільного кодексу України та ст.ст. 101, 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Ужгородської міської Ради залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.09.2012 р. у справі № 5008/1324/2011 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 06.12.2012 року.

СудВищий господарський суд України
Дата ухвалення рішення05.12.2012
Оприлюднено08.12.2012
Номер документу27881646
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —5008/1324/2011

Постанова від 05.12.2012

Господарське

Вищий господарський суд України

Коваленко В.М.

Ухвала від 15.11.2012

Господарське

Вищий господарський суд України

Коваленко В.М.

Постанова від 24.09.2012

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Кузь В.Л.

Ухвала від 08.08.2012

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Кузь В.Л.

Ухвала від 19.07.2012

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Кузь В.Л.

Ухвала від 21.06.2012

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Кузь В.Л.

Ухвала від 17.05.2012

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Кузь В.Л.

Ухвала від 26.04.2012

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Кузь В.Л.

Рішення від 30.03.2012

Господарське

Господарський суд Закарпатської області

Кадар Й.Й.

Ухвала від 14.03.2012

Господарське

Господарський суд Закарпатської області

Кадар Й.Й.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні