Рішення

від 13.11.2012 по справі 5011-25/9055-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-25/9055-2012 13.11.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Енерго Інвестмент»

до Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

за участю Прокуратури Голосіївського району міста Києва

про визнання недійсним договору та стягнення, -

Головуючий суддя Морозов С.М.

Судді Любченко М.О.,

Чеберяк П.П.

З участю представників сторін на учасників:

від позивача: Бондар Т.І. (представник за довіреністю №28/05-1 від 28.05.2012р.);

від відповідача: Матяш Т.В. (представник за довіреністю №049-05/3372-12 від 06.06.2012р.);

від прокуратури: Пилипенко Т.А. (службове посвідчення №006643).

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Енерго Інвестмент»(надалі - позивач) звернулось до суду з позовом про визнання недійсним Договору №524 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 02.09.2008р., укладеного з Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі -відповідач), а також про стягнення з відповідача 150 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуваний договір суперечить положенням нормативно-правових актів, що діяли на момент його укладення, а саме Закону України «Про планування і забудову територій», Постанові КМУ №40 від 24.01.2007р. «Про встановлення розміру коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів»та Рішенню Київської міської ради від 27.02.2003р. №271/431. Окрім того, позивачем зазначено, що у зв'язку з наміром позивача здійснити будівництво торгово-офісного центру, сума пайового внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів мала становити 20 відсотків від загальної вартості будівництва. При цьому згідно з п. 4.7. вищезазначеного рішення Київради при будівництві будь-яких об'єктів договір про сплату пайового внеску оформлюється після затвердження інвестором (забудовником) в установленому порядку проектної документації та передує оформленню дозвільних документів на будівництво (реконструкцію) в Управлінні державного архітектурно-будівельного контролю. Окрім того, оскільки проект будівництва не затверджувався і кошторисна вартість будівництва визначена не була, дані щодо такої вартості не були внесені до розрахунків обсягу пайової участі (внеску) у створенні соціальної та інженерної інфраструктури міста, що є невід'ємними частинами Договору. З огляду на це, на думку позивача, об'єктивно неможливо визначити, чи було дотримано сторонами Договору вимоги Постанови КМУ №40 від 24.01.2007р. «Про встановлення розміру коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів», а саме чи не перевищує встановлений в Договорі розмір пайового внеску встановлений зазначеною постановою показник.

В матеріалах справи міститься заява позивача про зміну підстав позову, в якій він виклав доповнення до підстав звернення до суду з позовною заявою. Так позивачем зазначено, що в статуті товариства в редакції 30.12.2008р. міститься ст. 6 «Управління товариством»і відповідно до п. 6.2. «л»до виключної компетенції загальних зборів учасників віднесено: затвердження будь-яких угод Товариства на суму понад 100 000,00 (сто тисяч) гривень. Оскільки умови Договору передбачали сплату товариством суму більшу ніж 100 000,00 грн., то затвердження такого Договору повинно було бути здійснено після отримання згоди загальних зборів учасників товариства. Однак, як зазначив позивач, підписання оспорюваного Договору відбулось особисто директором ОСОБА_5

Крім того, позивач наголосив на тому, що як слідує з резолюції Загальних зборів від 14.12.2010р. учасники товариства не надали схвалення оспорюваного Договору та постановили рішення, яким доручили директору ОСОБА_6 вжити заходів до його припинення/визнання недійсним.

Також, позивач звертає увагу суду на те, що на виконання Договору позивачем було сплачено на вказаний в Договорі рахунок відповідача грошові кошти в сумі 150 000,00 грн., а оскільки ЦК України, а саме ст. 216, передбачено обов'язок сторін недійсного правочину повернути все, що вони одержали на його виконання, то зазначену суму грошових коштів позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідачем відзив на позов до матеріалів справи не надано. В судових засіданнях відповідач проти позовних вимог заперечував в повному обсязі.

Прокуратурою Голосіївського району міста Києва було надано до матеріалів справи письмові пояснення щодо суті спору, в яких він заперечував проти задоволення позовних вимог. Прокурором зазначено, що посилання позивача на те, що договір про сплату пайового внеску може бути укладено лише після розроблення та затвердження проектної документації на будівництво (реконструкцію) та отримання листа-погодження Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища є помилковим, оскільки відповідно до п. 1 Додатку №1 Рішення Київради №271/431 від 27.02.2003р. пайова участь інвесторів являє собою одноразовий внесок, який інвестор має сплатити до бюджету м. Києва без урахування ПДВ, що діє на дату сплати.

Ухвалою суду від 09.07.2012р. було порушено провадження у справі №5011-25/9055-2012 та призначено слухання справи на 24.07.2012р.

У судовому засіданні 24.07.2012р. в справі було оголошено перерву до 31.07.2012р. у зв'язку зі вступом Прокуратури Голосіївського району міста Києва в розгляд по справі. В судовому засіданні 31.07.2012р. було оголошено перерву до 14.08.2012р. В судовому засіданні 14.08.2012р. було оголошено перерву до 18.09.2012р.

В судовому засіданні 18.09.2012р. було погоджено питання про колегіальний розгляд справи №5011-25/9055-2012. У зв'язку з цим суддя Морозов С.М. звернувся до Голови Господарського суду міста Києва ОСОБА_7 з заявою від 18.09.2012р. про призначення в справі колегіального розгляду.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва ОСОБА_7 від 18.09.2012р. розгляд справи №5011-25/9055-2012 було доручено здійснювати у наступному складі колегії: головуючий суддя: Морозов С.М., судді Чеберяк П.П., Трофименко Т.Ю.

Ухвалою від 18.09.2012р. колегією суддів у складі: головуючий суддя: Морозов С.М., судді Чеберяк П.П., Трофименко Т.Ю. справу №5011-25/9055-2012 було прийнято до колегіального розгляду та призначено судове засідання на 02.10.2012р.

В судовому засіданні 02.10.2012р. в справі №5011-25/9055-2012 було оголошено перерву до 16.10.2012р.

16.10.2012р. у зв'язку з перебуванням судді Трофименко Т.Ю. у відпустці суддя Морозов С.М. звернувся з заявою до Голови Господарського суду міста Києва ОСОБА_7 про заміну складу колегії суддів.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва ОСОБА_7 від 16.10.2012р. розгляд справи №5011-25/9055-2012 було доручено здійснювати у наступному складі колегії: головуючий суддя: Морозов С.М., судді Чеберяк П.П., Гулевець О.В.

Ухвалою від 16.10.2012р. колегією суддів у складі: головуючий суддя: Морозов С.М., судді Чеберяк П.П., Гулевець О.В. справу №5011-25/9055-2012 було прийнято до колегіального розгляду та призначено судове засідання на 06.11.2012р.

В судовому засіданні 06.11.2012р. в справі було оголошено перерву до 13.11.2012р.

07.11.2012р. суддя Гулевець О.В. звернулась до Голови Господарського суду міста Києва з заявою про виведення її зі складу колегії суддів, що розглядає справу №5011-25/9055-2012, у зв'язку з великою завантаженістю сектору.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва ОСОБА_7 від 07.11.2012р. розгляд справи №5011-25/9055-2012 було доручено здійснювати у наступному складі колегії: головуючий суддя: Морозов С.М., судді Чеберяк П.П., Любченко М.О.

Ухвалою від 07.11.2012р. справу №5011-25/9055-2012 було прийнято до колегіального розгляду та призначено судове засідання на 13.11.2012р.

В матеріалах справи міститься заява відповідача про застосування строків позовної давності в справі №5011-25/9055-2012. Згідно зазначеної заяви у зв'язку з тим, що подання позовної заяви до Господарського суду міста відбулось 09.07.2012р.,а оскаржуваний Договір підписаний 02.09.2008р., то відповідно, позивачем пропущено передбачений ст. 257 Цивільний кодекс України трирічний строк позовної давності. Відповідач при цьому посилається на ст. 257, ст. 266 та ст. 267 Цивільного кодексу України.

Позивачем долучено до матеріалів справи письмові заперечення на заяву відповідача про застосування строку позовної давності. Згідно змісту яких встановлюється, що строк позовної давності позивачем не пропущений, оскільки такий строк слід обраховувати не з моменту укладання даного Договору, а з 11.07.2011р. Як зазначено позивачем, станом на липень 2011р. останній постав перед фактом того, що ним втрачено статус замовника, а звідси й інвестора зі сплати коштів пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста, про що позивач повідомив відповідача у листі від 11.07.2011р. У наказному листі, як зазначено позивачем, йдеться, зокрема, про те, що спірний договір, за яким позивач є зобов'язаною стороною зі сплати грошей, порушує майнові права позивача через невідповідність умов договору вимогами закону на дату його укладення.

В судовому засіданні 13 листопада 2012 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено сторони, що повний текст рішення буде складено у строк не більше п'яти днів з дня такого проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.09.2008р. між позивачем (забудовник) та відповідачем був укладений Договір №524 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва (надалі -Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору, предметом цього Договору є сплата позивачем пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (надалі пайовий внесок), у зв'язку з будівництвом торгово-офісного центру з паркінгом загальною площею 47 196,00 кв.м. по вул. Ізюмській, 7 у Голосіївському районі міста Києва.

Розмір пайового внеску визначений пунктом 1.2. Договору, згідно з розрахунками 1, 2 та 3 від 19.08.2008р. і становить 140 098,87 грн.

Згідно з п. 3.1. Договору позивач сплачує пайовий внесок к сумі, вказаній у п. 2.1 цього Договору, за наступним графіком: - по 30,00 тис. грн. (без ПДВ) у строк з вересня 2008 року по серпень 2010 року включно щомісячно, але не пізніше 28 числа; - 139 378,87 тис. грн. (без ПДВ) у строк з вересня 2010 року по серпень 2015 року включно рівними частками щомісячно, але не пізніше 28 числа на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.

Як свідчать матеріали справи, позивачем на виконання умов Договору було перераховно на рахунок відповідача 150 000,00 грн. згідно наявної в матеріалах справи належним чином завіреної копії меморіального ордеру №129 від 26.09.2008р.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами 02.04.2009р. було укладено Додаткову угоду №1 до Договору (надалі - Додаткова угода), відповідно до якої було встановлено, що: позивачем згідно Договору від 02.09.2008р. №524 перераховані пайові кошти у сумі 150,00 тис. грн. (п.1.); позивачем завчасно (до дати здійснення необхідного платежу) повідомив відповідача про обставини, відповідно до яких позивач немає можливості сплатити пайові внески (п. 2.); відповідно до п. 1 та п. 2 цієї Додаткої угоди позивачем згідно Договору повністю сплачено частки пайового внеску з вересня 2008р. по січень 2009р. включно (п.3.); відповідно до до п. 3 цієї Додаткої угоди залишкова сума пайового внеску, що підлягає перерахуванню позивачем згідно Договору, становить (30,00 тис. грн. (24-5)міс.))+139 378,87=139 948,87 тис. грн. (без ПДВ) (п.4.); відповідно до п. 4 цієї Додаткової угоди та пртоколу засідання комісії відповідача з розгляду питань пайової участі від 03.03.2009р., позивач зобов'язався перерахувати залишок пайового внеску у сумі 139 948,87 тис. грн. (без ПДВ) згідно наступного графіку: - по 30,00 тис. грн. (без ПДВ) у строк з січня 2011 року по грудень 2013 року включно щомісячно, але не пізніше 28 числа кожного місяця, - у сумі 138 868,87 тис. грн. (без ПДВ) у строк з січня 2014 року по грудень 2017 року включно рівними частинами щомісячно, але не пізніше 28 числа кожного місяця на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету (п. 5); за три дні до сплати часток, передбачених п. 5 цієї Додаткової угоди, позивач зобов'язався одержати в Головному управлінні економіки та інвестицій розрахунок суми, що підлягає оплаті, скоригованої на індекс інфляції від дати розрахунку (п.6).

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Будь-який правочин має набути чинності, тобто набрати юридичної сили. Для цього він має відповідати вимогам, встановленим законом. У ст. 203 ЦК перераховані лише загальні вимоги до чинності правочину, що стосуються правомірності його змісту, дієздатності сторін, волевиявлення сторін, форми укладеного правочину, реальності передбачуваних правових наслідків, дотримання батьками прав та інтересів їх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей. Тобто, щоб правочин вважався чинним, а відповідно і правомірним, при його вчиненні мають бути дотримані такі умови як: законність змісту правочину; наявність у сторін (сторони) необхідного обсягу дієздатності; наявність об'єктивно вираженого волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі учасника правочину; відповідність форми вчиненого правочину вимогам закону; спрямованість волі учасників правочину на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату; відсутність спрямованості у вчинюваному батьками правочині на порушення прав та інтересів їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. У разі недотримання перерахованих вимог правочин є недійсним або може бути визнаний недійсним у порядку, встановленому цим Кодексом.

Оскільки правочин є дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, то завідомо на момент вчинення правочину об'єктивна неможливість настання правового результату не породжує у сторін тих чи інших прав та обов'язків. Однак не є такими правочини, за якими реальність настання правових наслідків поставлено в залежність від поведінки учасників чи інших обставин

Отже, зміст правочину повинен відповідачати актам діючого цивільного законодавства на момент укладення.

Статтею 27 Закону України «Про планування і забудову територій», чинною станом на 02.09.2008р., встановлено, що граничний розмір коштів на розвиток відповідної інфраструктури та порядок його визначення встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Рішення Київської міської ради від 17 січня 2008 року №3/4475 «Про бюджет міста Києва на 2008 рік»затверджено з 1 вересня 2008 року нормативи для визначення розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва та порядок залучення і використання пайових коштів, а також Методику розрахунку розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (додаток 19). Рішення Київради від 27.02.2003р. №271/431 «Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва»визнати таким, що втратило чинність з 1 вересня 2008 року.

В додатку №19 Рішення Київської міської ради від 17 січня 2008 року №3/4475 «Про бюджет міста Києва на 2008 рік»встановлено, що пунктом першим постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2007р. №40 «Про встановлення граничного розміру коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів»(в редакції чинній станом на день укладення спірного Договору) зазначено, що відповідно до частини п'ятої статті 27 Закону України «Про планування і забудову територій» Кабінет Міністрів України постановляє установити, зокрема, що граничний розмір коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів (з урахуванням вартості робіт, передбачених вихідними даними на проектування), не може перевищувати 20 відсотків вартості будівництва інженерних споруд та нежитлових будинків (крім будівель закладів культури і закладів освітнього, медичного та оздоровчого призначення).

Згідно з фактором, який впливає на розмір пайової участі інвесторів (забудовників) є граничний розмір пайової участі (пункт 3 додатку №19 Рішення Київської міської ради від 17 січня 2008 року №3/4475 «Про бюджет міста Києва на 2008 рік»).

Пунктом 4.6. додатку №19 Рішення Київської міської ради від 17 січня 2008 року №3/4475 «Про бюджет міста Києва на 2008 рік»встановлено, що пайовий внесок сплачується на підставі договору між містом (Управлінням) та інвестором (забудовником) або власником. Договір на сплату пайового участі оформляється при будівництві (реконструкції) будь-яких об'єктів після затвердження інвестором (забудовником) в установленому порядку проектної документації та передує оформленню дозвільних документів на будівництво (реконструкцію) в Управлінні державного архітектурно-будівельного контролю

Як встановлено матеріалами справи проектна документація на будівництво торгово-офісного центру з паркінгом по вул. Ізюмській, 7 в м. Києві не затверджувалась, а також не було оформлено дозвільних документів на будівництво, що в свою чергу уномежливлює надання сторонам підстав для підписання Договору пайової участі.

Отже, згідно вищевикладеного, Договір не відповідає нормам Рішення Київської міської ради від 17 січня 2008 року №3/4475 «Про бюджет міста Києва на 2008 рік», Постанові Кабінету Міністрів України від 24.01.2007р. №40 «Про встановлення граничного розміру коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів», Закону України «Про планування і забудову територій», а тому підлягає визнанню судом недійсним з моменту укладення.

Щодо посилання позивача на той факт, що підписання Договору, сума сплат по якому перевищує 100 000,00 грн., повинна здійснюватись після відповідного погодження загальними зборами учасників позивача є не обґрунтованим, оскільки позивачем не надано до матеріалів справи належним чином завіреної копії статуту, дійсного станом на дату підписання спірного Договору, а тому в силу положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов'язок кожної сторони довести обставини, на які вона посилається, судом не може бути досліджена обставина перевищення директором ОСОБА_5 повноважень щодо підписання Договору через недоведеність.

Згідно ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до пункту 25 Інформаційного листа Вищого господарського суду міста Києва від 07.04.2008 р. №01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»на відміну від імперативного правила статті 75 ЦК УРСР, яке передбачало обов'язковість застосування позовної давності, частина третя статті 267 ЦК України передбачає можливість застосування цього правового інституту лише за заявою сторони. Господарський суд за власною ініціативою не має права застосовувати позовну давність.

Отже, застосування судом строків позовної давності можливе лише в межах заявленої стороною в справі відповідної заяви.

Оскільки відповідачем заявлено вимогу про застосування строку позовної давності в межах статей 257, 266 та 267 Цивільного кодексу України, то дослідження питання застосування строку позовної давності в справі №5011-25/9055-2012 має досліджуватись судом в межах зазначених норм.

Відповідно до пункту 28 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»до окремих видів вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, встановлено спеціальну позовну давність (частини третя, четверта статті 258 ЦК). Перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Датою, зазначеною позивачем як такою, від якої розпочався відлік строку позовної давності, є 11.07.2011р., тобто дата повідомлення відповідача про втрату статусу інвестора зі сплати коштів пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста через порушення майнових прав позивача у зв'язку з невідповідністю умов Договору вимогам закону на дату його укладення.

Дослідивши надані сторонами пояснення та наявні в матеріалах справи докази суд вважає за необхідне зазначити, що строк позовної давності в справі №5011-25/9055-2012 необхідно відраховувати від дати коли позивачу стало відомо про порушення його прав, тобто з 11.07.2011р., а тому строк позовної давності тривалістю в три роки, у урахування вищезазначеного, ще не сплинув.

Отже, з огляду на викладене, заява відповідача задоволенню не підлягає.

Також, позивачем подано до суду заяву про поновлення строків позовної давності, яка ґрунтується на тому, що у 2010 році товариству стало відомо про спірний договір та обставини, які передували його укладенню від імені товариства, тому до цього часу товариство не знало, що його права й майнові інтереси порушені у зв'язку зі зміною керівництва.

Оскільки зміна керівництва на підприємстві не є підставою переривання строку позовної давності у розумінні ст. 264 Цивільного кодексу України, то клопотання позивача про поновлення строку позовної давності згідно зазначених підстав, викладених в заяві, задоволенню не підлягає.

Згідно з частинами 1, 2 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Застосування зазначених правових наслідків засвідчує факт повернення сторін у первісний стан, який мав місце до вчинення недійсного правочину.

Згідно з п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р. №01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»наслідки недійсності правочину залежать від того, які саме дії були здійснені сторонами на виконання такого правочину. Тому суд, приймаючи рішення про застосування наслідків недійсності правочину, повинен повно і всебічно з'ясувати обставини, що мають значення для застосування таких наслідків, та неухильно дотримуватись положень статті 43 ГПК України щодо створення сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідних умов для встановлення таких фактичних обставин справи на засадах змагальності сторін.

Отже, оскільки позивачем на виконання умов Договору було перераховно на рахунок відповідача 150 000,00 грн. згідно наявної в матеріалах справи належним чином завіреної копії меморіального ордеру №129 від 26.09.2008р., у зв'язку з визнанням Договору недісним, кошти в сумі 150 000,00 грн. підлягають поверненню позивачу.

Отже, за таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір позивача відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Рішення Київської міської ради від 17 січня 2008 року №3/4475, Постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2007р. №40 та Закону України «Про планування і забудову територій», господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним Договір №524 від 02.09.2008р. пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва з моменту укладення.

3. Стягнути з Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 04633423) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Енерго Інвестмент»(03038, м. Київ, вул. Федорова, 28, код ЄДРПОУ 32707921) 150 000,00 грн. (сто п'тдесят тисяч гривень 00 копійок) перахованих коштів.

4. Стягнути з Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 04633423) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Енерго Інвестмент»(03038, м. Київ, вул. Федорова, 28, код ЄДРПОУ 32707921) 4 073,00 грн. (чотири тисячі сімдесят три гривні 00 копійок) судового збору.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.11.2012р.

Головуючий суддя С.М. Морозов

Судді М.О. Любченко

П.П. Чеберяк