Рішення

від 04.12.2012 по справі 5016/2388/2012(3/107)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2012 р. Справа № 5016/2388/2012(3/107)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксіома»

юридична адреса: 02140, м. Київ, вул. Вишняківська, 13, кв. 1

поштова адреса: 02068, м. Київ, а/с -50

До відповідача: Приватного підприємства «Сапфір і К»

54055, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 106, кв. 94

про стягнення заборгованості в розмірі 241 617,61 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Гніденко О.М., за довіреністю;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом стягнути з відповідача 196 876,00 грн. -основного боргу, 3397,65 грн. -пені та 41 343,96 грн. -процентів.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору поставки нафтопродуктів № 000039 від 30.08.2012 р., видаткової накладної № РН-0000476 від 06.09.2012 р., акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.09.12 р. по 30.09.12 р., норм ст.ст. 526, 530, 629, 694, 536 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що згідно умов договору відповідач зобов'язався сплатити вартість нафтопродуктів в період з 07.09.12 р. по 13.09.12 р., але на сьогоднішній день грошових коштів за поставлені нафтопродукти від відповідача не надходило.

Крім того, позивач в позовній заяві просить суд з метою забезпечення позову накласти арешт на поточні рахунки ПП «Сапфір і К».

Відповідно до ч.1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Суд розглянувши вищевказане клопотання позивача, дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки, по-перше, норми діючого законодавства не передбачають накладання арешту на поточні рахунки; по-друге, позивач не довів суду, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Крім цього, суд звертає увагу позивача на те, що за розгляд клопотання щодо забезпечення позову справляється судовий збір.

Відповідач вимоги ухвали суду від 07.11.12 р. не виконав, відзив по суті позовної заяви до суду не скерував, свого представника в судове засідання з невідомих причин не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать відмітка канцелярії на зворотній стороні судової ухвали та поштове повідомлення № 5405504454809.

Отже, справа розглядається на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

04.12.2012 року за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, суд -

встановив:

30 серпня 2012 року між сторонами був укладений договір поставки нафтопродуктів № 000039, згідно з умовами якого, позивач, як постачальник, зобов'язався передати у власність покупця, а відповідач, як покупець, зобов'язався прийняти та оплатити дизельне паливо, автомобільний бензин А-76, А-80, А-92, А-95, А-98 їх компонентів, бітуму та мазуту (далі - нафтопродукти) номенклатура, одиниця виміру, кількість, ціна та вартість яких визначається в рахунку-фактурі, видаткових накладних, або актах прийому-передачі підписаних уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до умов п. 3.8 договору кількість фактично поставлених нафтопродуктів покупцю визначається рахунком-фактурою, виставленим постачальником на відвантажену партію нафтопродуктів та видатковою накладною або актом прийому-передачі, підписаним уповноваженими представниками сторін.

Ціна за одиницю виміру нафтопродуктів обумовлюється сторонами та визначається в рахунку-фактурі та у видаткових накладних/актах прийому-передачі на кожну конкретну партію нафтопродуктів, що є невід'ємними частинами даного договору. Загальна вартість договору визначається як сума вартості нафтопродуктів, зазначених у видаткових накладних/актах прийому-передачі до даного договору. Загальна вартість кожної відвантаженої партії нафтопродуктів визначається видатковою накладною/актом прийому-передачі та рахунком-фактурою, який виставляється постачальником не пізніше наступного дня, що слідує за днем відвантаження та є підставою для здійснення покупцем оплати за нафтопродукти. Оплата загальної вартості кожної партії нафтопродуктів здійснюється покупцем протягом 5 банківських днів з моменту їх відвантаження, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.п. 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 договору).

Згідно п. 5.3 цього договору у випадку порушення покупцем строку оплати вартості нафтопродуктів, визначеного п. 4.4 даного договору, покупець зобов'язався сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. Покупець також сплачує постачальникові відсотки за користування товарним кредитом із розрахунку 0,5% за кожний календарний день, виходячи від вартості несплачених або несвоєчасно сплачених нафтопродуктів за весь період кредитування. Відсотки за користування товарним кредитом розраховується виходячи з дати поставки неоплачених нафтопродуктів та до дати фактичної оплати в повному обсязі вартості нафтопродуктів, поставлених за даним договором.

Пунктом 8.1 сторони обумовили, що договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Спірні правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються положеннями цивільного законодавства про поставку.

Так, відповідно до п. 1 та п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору № 000039 від 30.08.12 р., позивач передав у власність, а відповідач прийняв 06.09.2012 року фракцію лігроїно-газойлеву (19616 тон) на загальну суму 196 876,00 грн., що підтверджується копіями наступних документів: рахунком-фактурою № СФ-0000486 від 06.09.2012 р., видатковою накладною № РН-0000476 від 06.09.2012 р. та товаро-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів № 297903 від 06.09.12 р.

Фактично за умовами договору поставки відповідач повинен був провести з позивачем розрахунок за поставлену продукцію протягом 5 банківських днів з моменту їх відвантаження -тобто до 14.09.2012 р.

Як стверджує позивач та як вбачається з матеріалів справи, відповідач жодної проплати за вищевказаною накладною в установлений строк не провів.

Акт звірки взаємних розрахунків складений та підписаний сторонами станом на 01.10.12 р. також підтверджує наявність боргу відповідача перед позивачем за видатковою накладною № РН-0000476 від 06.09.12 р. в сумі 196 876,00 грн.

За приписами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не довів суду обставин, які спростовують вимоги позивача, взагалі не висловив заперечень на позов, отже не скористався наданим йому правом на доказування і подання доказів.

Відповідно до норм ст. ст. 629, 525, 526 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 536, ч. 1, 2 ,3 ст. 694 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами ст.ст. 546, 547 та ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ст. 610, п. 1 ст. 612, п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Враховуючи вищенаведені обставини та норми, позивач цілком правомірно нарахував відповідачу до стягнення крім основного боргу, за період з 14.09.2012 р. по 25.10.2012 р. пеню в розмірі 3397,65 грн. (п. 5.3 договору) та 0,5 відсотків за користування грошовими коштами в сумі 41 343,96 грн. (п. 5.3 договору).

За умовами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Таким чином, дослідивши надані позивачем документальні докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, проаналізувавши норми діючого законодавства, які регулюють спірні відносини щодо фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та задоволенню їх в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 67, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні клопотання щодо забезпечення позову відмовити.

2. Позов задовольнити.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Сапфір і К»(54055, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 106, кв. 94, код ЄДРПОУ 32996659) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксіома»(02140, м. Київ, вул. Вишняківська, 13, кв. 1, код ЄДРПОУ 31542542) -196 876,00 грн. основного боргу, 3397,65 грн. -пені, 41 343,96 грн. -за користування чужими грошовими коштами та 4 832,36 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 06 грудня 2012 року.

Суддя О.Г. Смородінова