Постанова

від 27.11.2012 по справі 51/176

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2012 р. Справа№ 51/176

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Ткаченка Б.О.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 27.11.2012 року,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «АДІОЗ» на рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2011 року

у справі № 51/176 (суддя Пригунова А.Б.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «АДІОЗ»

до комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району міста Києва

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1. Дарницька районна у місті Києві державна адміністрація; 2. Дарницька районна у місті Києві рада

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.03.2011 року в позові товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «АДІОЗ» до комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району міста Києва, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Дарницька районна у місті Києві державна адміністрація, Дарницька районна у місті Києві рада про визнання договору недійсним - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 30.03.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «АДІОЗ» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, просить зазначене рішення господарського суду міста Києва скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 30.05.2011 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2011 року апеляційним господарським судом призначено у справі № 51/176 судову будівельно-технічну експертизу а також зупинено провадження у даній справі до закінчення зазначеної експертизи. Після проведення судової експертизи, ухвалою від 22.10.2012 року провадження у справі поновлено та призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає подану відповідачем апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, позивач просить суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судових засіданнях 20.06.2011 року, 11.07.2011 року, 05.11.2012 року, 26.11.2012 року та 27.11.2012 року представники товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «АДІОЗ» надали суду свої пояснення по справі в яких, просили зазначене рішення господарського суду міста Києва скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району міста Києва у судових засіданнях 20.06.2011 року, 11.07.2011 року, 05.11.2012 року, 26.11.2012 року та 27.11.2012 року також надали суду свої пояснення по справі в яких поданий відзив на апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі з доводами викладеними в ньому та заперечили проти доводів, які викладені в апеляційній скарзі. Просили апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2011 року залишити без змін.

Представники Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації у судових засіданнях 20.06.2011 року, 11.07.2011 року, 26.11.2012 року та 27.11.2012 року та представник Дарницької районної у місті Києві ради у судовому засіданні 11.07.2011 року, також надали суду свої пояснення по справі в яких підтримали позицію відповідача у повному обсязі та заперечили проти доводів, які викладені в апеляційній скарзі. Просили апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2011 року залишити без змін. При цьому, представник Дарницької районної у місті Києві ради у судові засідання 05.11.2012 року, 26.11.2012 року та 27.11.2012 року не з'явився. Про час та місце розгляду даної справи третя особа була повідомлена належним чином про що, свідчить повідомлення поштового відправлення. Про причини неявки Дарницька районна у місті Києві рада суд не повідомила.

Враховуючи викладене, заслухавши думку представників ТОВ «Науково-виробниче підприємство «АДІОЗ», КП «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району міста Києва та Дарницької районної у місті Києві державної адміністраці, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки Дарницька районна у місті Києві рада про дату та місце розгляду справи була повідомлена належним чином на підтвердження чого, в матеріалах справи містяться повідомлення про вручення поштового відправлення. Участь представників третьої особи у судовому засіданні 27.11.2012 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. Крім того, у попередньому судовому засіданні 11.07.2011 року представник Дарницької районної у місті Києві ради був присутніми та надав свої пояснення по справі, які судовою колегією прийняті до уваги. Також, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду, та у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України вже продовжувався.

У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились в судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням виконавчого органу Дарницької районної у місті Києві ради (Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації) № 105 від 11.02.2008 р. «Про діяльність Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району міста Києва» на баланс відповідача передано нежитловий фонд та делеговано функції орендодавця з 01.03.2008 року.

17.03.2008 року виконавчим органом Дарницької районної у місті Києві ради (Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації) винесено розпорядження № 274 про внесення змін та доповнень до розпорядження № 105 від 11.02.2008 року «Про діяльність Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району міста Києва» у відповідності до якого відповідачу надано повноваження на переукладення діючих договорів оренди нежитлових приміщень станом на 01.03.2008 року в установленому чинним законодавством порядку.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 01.03.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Адіоз» та комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району міста Києва укладено договір оренди нерухомого майна (будівель споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Дарницького району міста Києва № 112, за умовами якого відповідач зобов'язався, на підставі розпорядження Дарницької районної у місті Києва державної адміністрації № 333 від 02.04.2008 року, передати, а позивач - прийняти в оренду нежилі приміщення по вул. Ревуцького, 31 у місті Києві загальною площею 248, 7 кв.м. (підвал) під склад. Термін дії договору, відповідно до п. 9.1, встановлено з 01.03.2008 року до 01.03.2009 року.

Крім того, розпорядженням виконавчого органу Дарницької районної у місті Києві ради (Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації) № 333 від 02.04.2008 року комунальному підприємству «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району міста Києва дозволено укласти, зокрема, договір оренди нежилого приміщення по вул. Ревуцького, 31 у місті Києві загальною площею 248, 7 кв.м. для використання під склад.

У червні 2010 року ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Адіоз» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до КП «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району міста Києва про визнання договору недійсним. Обґрунтовуючи свої вимоги, ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Адіоз» зазначає, що оспорюваний договір не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки підвальні приміщення є невід'ємною частиною будинку, як споруди (цілої речі) і допоміжними приміщеннями, які використовуються для обслуговування такої будівлі, конструктивно пов'язані з будівлею, використовуються за спільним господарським призначенням і при виділені окремою спорудою втрачає своє цільове призначення та саме по собі є непотрібним, з чого слідує, що будівлі та підвали фактично існують як головна річ та її приналежність, а відтак - на думку позивача, вищевказані об'єкти не можуть бути самостійним об'єктом оренди. Також позивач зазначає, що нежилі приміщення по вул. Ревуцького, 31 знаходиться у приватній власності декількох юридичних осіб, а отже місця загального користування (в тому числі підвали) знаходяться у користуванні цих власників та є технічними приміщеннями, доступ до яких необхідно мати всім співвласників будівлі.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 30.03.2011 року по справі № 51/176 в задоволені позовних вимог ТОВ «Науково-виробниче підприємство «АДІОЗ» до КП «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району міста Києва про визнання договору недійсним - відмовлено повністю.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Частиною 1 ст. 760 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, по вул. Ревуцького, 31 у місті Києві знаходиться окремо стояча будівля загальною площею 380, 62 кв.м. Позивач - ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Адіоз» є одним з власників нежитлових приміщень у зазначеній будівлі по вул. Ревуцького, 31 у місті Києві на підставі договорів купівлі продажу від 28.05.1999 року, від 05.12.2001 року та від 04.09.2007 року, що, зокрема, підтверджується довідкою Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна № 6214 (И-2011) від 09.02.2011 року. При цьому, об'єктом оспорюваного договору є підвальні приміщення по вул. Ревуцького, 31 у місті Києві загальною площею 248, 7 кв.м. під склад.

Як зазначає позивач, вищевказані підвальні приміщення не можуть бути об'єктом оренди та використовуватись під склад, оскільки в них проходять труби (водопровідні мережі, комунікації по опаленню) та знаходиться теплопункт, доступ до них необхідно мати всім співвласникам будівлі.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду не може погодитися з такими доводами позивача про те, що підвальне приміщення не може використовуватися під склад. Так, в матеріалах справи міститься акт обстеження підвалу будівлі, що знаходиться по вул. Ревуцького, 31 у місті Києві від 26.01.2011 року складений комісією у складі: начальника договірно-експлуатаційного відділу КП «ДУОНФ» -Денищенко В.Л., провідного інженера КП «ДУОНФ» - Корнєвої В.М. з однієї сторони та представників ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Адіоз» керівника служби охорони - Гересименка О.І. та начальника адміністративно-господарського відділу - Зубченка О.І.

З вказаного акта вбачається, що у приміщеннях підвалу по вул. Ревуцького, 31 у місті Києві знаходяться каналізаційні, водопровідні труби та проводка, що у даному випадку є обладнанням, призначеним для прокладання, монтажу та експлуатаційного обслуговування кабелів телекомунікацій. Труби та проводка проходять вздовж стін та під стелею та, при цьому, проводка схована під короб, а в обстежуваних приміщеннях знаходяться також будівельні матеріали, будівельне сміття, пісок, дерев'яні піддони та будівельний місток. До того ж, як вбачається з фотознімків, які є додатками до акта обстеження від 26.01.2011 року, у орендованому підвальному приміщенні, що використовувалося під склад за договором оренди, знаходилися столи, стільці та інші старі меблі. Таким чином, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що орендоване позивачем приміщення використовувалося останнім під склад, тобто у відповідності до у мов спірного договору.

До того ж, як зазначалося вище, під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, апеляційним господарським судом для повного та всебічного розгляду даної справи було призначено судову будівельно-технічну експертизу. Судовим експертам булли поставлені питання: 1) Чи являється підвальне приміщення, що знаходиться в місті Києві по вул. Ревуцького, 31, загальною площею 248,7 кв.м., технічним приміщенням, призначеним для обслуговування усієї будівлі № 31 по вулиці Ревуцького, в місті Києві?; 2) Чи являється підвальне приміщення, що знаходиться в місті Києві по вул. Ревуцького, 31, загальною площею 248,7 кв.м., невід'ємною частиною будинку, як споруди (цілої речі), що знаходиться у місті Києві по вул. Ревуцького, 31?

Так, висновком судової будівельно-технічної експертизи № 7181/11-43 від 05.10.2012 року були підтверджені факти, які встановлені актом обстеження від 26.01.2011 року та яким суд першої інстанції дав належну оцінку. Зокрема, судовим експертом було підтверджено, що у підвальному приміщенні, яке орендував позивач знаходиться прокладений трубопровід каналізації, гарячого та холодного водопостачання із встановленою запірною арматурою, електропроводка. Зазначене обладнання призначене для належної експлуатації приміщень в будівлі та орендоване приміщення є технічним та допоміжним приміщенням.

До того ж, як вбачається з висновку судової експертизи 03.02.2012 року в присутності сторін, представників позивача: начальника адміністративного господарства Зубченка A.B., начальника служби охорони Герасименка О.І. від відповідача: юриста КП «ДУОНФ» Дарницького району м. Києва Митченко Н.М. та начальника договірно експлуатаційного відділу Денищенко B.JI. натурне обстеження об'єкту дослідження за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, 31, через незабезпечення доступу в приміщення проведено не в повному обсязі. При додатковому обстежені, що проводилось 02.03.2012 року в присутності лише представника позивача начальника адміністративного господарства Зубченка A.B., начальника служби охорони Герасименка О.І. доступ в приміщення № 12,13 (за планом підвального приміщення) не забезпечено.

Колегія суддів звертає увагу на те, що умовами оспорюваного договору не встановлено яке майно, речі зберігатимуться чи знаходитимуться у орендованих позивачем приміщеннях загальною площею 248, 7 кв.м. по вул. Ревуцького, 31 у місті Києві. Судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що каналізаційні, водопровідні труби та проводка проходять по всій будівлі та використовуються для водозабезпечення та відводу стічних вод та телекомунікацій, а тому їх наявність у підвалі, що є об'єктом договору № 112 від 01.03.2008 року не виключає можливість зберігання у таких приміщеннях речей/майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» від 12.03.1999 року № 02-5/111, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Таким чином, відповідно до положень чинного законодавства України, визнання правочину недійсним ставиться в залежність від його відповідності вимогам чинного законодавства та актам органів державної влади.

В своїй позовній заяві та апеляційній скарзі позивач посилається на те, що в оспорюваному договорі міститься посилання на розпорядження Дарницької районної у місті Києва державної адміністрації № 333 від 02.04.2008 року, що, на думку скаржника, свідчить про відсутність підстав укладати договір станом на 01.03.2008 року. Проте, судова колегія апеляційного господарського суду з такими доводами скаржника погодитися не може, оскільки, як вірно встановлено судом першої інстанції, власником нежитлових приміщень на момент укладання спірного договору була і на даний час залишається територіальна громада Дарницького району (територіальна громада міста Києва), яка і делегувала розпорядженнями Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації від 11.02.2008 року № 105 та від 17.03.2008 року № 274 КП «ДУОНФ» Дарницького району міста Києва функції орендодавця.

В підтвердження права власності КП «ДУОНФ» Дарницького району м. Києва на спірні приміщення та факту, що будівля в якій знаходяться спірні орендовані приміщення відносяться до нежитлового фонду КП «ДУОНФ» Дарницького району м. Києва, як орендодавця та балансоутримувача цих приміщень, які закріплені за ним на праві оперативного управління, в матеріалах справи міститься: рішення сьомої сесії V скликання Дарницької районної в м. Києві Ради № 6 від 19.09.2007 рокур «Про удосконалення структури Управління житловим господарством Дарницького району м. Києва», яким було створено КП «ДУОНФ» Дарницького району м. Києва; розпорядження Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації № 105 від 11.02.2008 року та № 274 від 17.03.2008 року, за якими всі будівлі, споруди, вбудовані та прибудовані приміщення нежитлового фонду Дарницького району м. Києва були передані на баланс новоствореного КП «ДУОНФ» Дарницького району м. Києва, якому також було делеговано функції орендодавця; акт прийому передачі нежитлових приміщень станом на 01.03.2008 року від Комунального підприємства «Управління житлового господарства» Дарницького району м. Києва до КП «ДУОНФ» Дарницького району м. Києва за яким були передані на баланс окремо стоячі нежитлові приміщення Дарницького району, серед яких нежитлова будівля по вул. Ревуцького, буд. 31 в м. Києві; перелік окремо стоячих нежитлових приміщень, які передаються з балансу КП «УЖГ» Дарницького району м. Києва на баланс КП «ДУОНФ» Дарницького району м. Києва згідно розпорядженням Дарницької РДА № 105 від 11.02.2008 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, не житлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду, погоджується з висновком місцевого господарського суду та враховуючи, що власник спірних приміщень - територіальна громада Дарницького району міста Києва в особі Дарницької районної у місті Києві ради надала дозвіл на укладення договору оренди нежилого приміщення по вул. Ревуцького, 31 у місті Києві загальною площею 248, 7 кв.м. для використання під склад, тобто фактично схвалила укладений Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району міста Києва правочин, а відтак - відсутні підстави для визнання недійсним вищевказаного договору.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків» на який посилається позивач у своїй апеляційній скарзі, визначає правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку і не стосується правовідносин у сфері оренди комунального майна. Тоді, як в Законі України «Про оренду державного та комунального майна», який покликаний забезпечити підвищення ефективності використання державного та комунального майна шляхом передачі його в оренду фізичним та юридичним особам, в переліку об'єктів, що не можуть бути об'єктами оренди, приміщення підвалу, яке у даній справі було орендоване позивачем, не зазначено.

Судова колегія зазначає, що спірний договір оренди нежитлового приміщення в окремо стоячому нежитловому будинку № 31 по вул. Ревуцького в м. Києві був укладений сторонами добровільно, відповідно до умов чинного законодавства, що регулює орендні правовідносини (правовідносини майнового найму). Судова колегія звертає увагу, що при розгляді даної справи як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції не встановлено обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним. Колегія суддів, вважає, що труби водопостачання, каналізації, електромережа та лічильники, що знаходяться в орендованому підвальному нежитловому приміщенні та забезпечують функціонування нежитлової будівлі не заважають та не виключає можливість зберігання у таких приміщеннях речей (майна), тобто використовувати під склад, про що, й зазначено у договорі № 112 від 01.03.2008 року. Отже, господарський суд міста Києва правомірно відмовив у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції позивачем не було подано належних та переконливих доказів в обґрунтування заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі ТОВ «Науково-виробниче підприємство «АДІОЗ», на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2011 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Науково-виробниче підприємство «АДІОЗ», слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2011 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, господарський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «АДІОЗ» на рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2011 року у справі № 51/176 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2011 року у справі № 51/176 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 51/176 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Лобань О.І.

Судді Ткаченко Б.О.

Федорчук Р.В.

Дата підписання 03.12.2012 року