Постанова

від 06.11.2012 по справі 2а-4029/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 листопада 2012 року Справа № 2а-4029/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Кириченко Д.С., за участю:

представника позивача -Паламарчука О.В.,

представника відповідача -Уголькова Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Мегамікс» до про Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Мегамікс» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 13.04.2012 № 0000062301.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Мегамікс»донараховано податкове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 2297455 грн. 00 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у розмірі 70805 грн. 00 коп., на думку позивача, прийнято відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення підприємством правопорушення є помилковими, а тому податкове повідомлення -рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято відповідачем правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні, призначеному на 6 листопада 2012 року, представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Мегамікс»(ідентифікаційний код 32498160, місцезнаходження: 08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Вишнева, буд. 11) зареєстроване державним реєстратором Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області як юридична особа 18.04.2003 (копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 143570 (т. 1 а.с. 84-85) та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців серії ААБ № 301341 (т. 1 а.с. 89-90).

Позивач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби та зареєстрований платником податку на додану вартість, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НБ № 206653 (т. 1 а.с. 86).

Судом встановлено, що у березні 2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби на підставі статей 75 та 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Мегамікс»податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ «Метекс - Експо»за період з 01.01.2011 по 31.01.2011, ТОВ «Деюре Групп»і ТОВ «Фаларіс»за період з 01.02.2011 по 28.02.2011, ТОВ «Сучасні Системи» і ТОВ «Орітам»за період з 01.03.2011 по 31.03.2011 та ТОВ «Торгсервіс»за період з 01.12.2011 по 31.12.2011.

За результатами перевірки складено акт від 30.03.2012 № 54/22-05/32498160 (далі -акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: пункту 180.1 статті 180, пунктів 198.1 - 198.3, 198.6 статті 198 та пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що виявилось у завищенні податкового кредиту за січень 2011 року на суму 834254 грн. 70 коп., лютий 2011 року на суму 225062 грн. 60 коп., березень 2011 року на суму 954922 грн. 00 коп. та грудень 2011 року на суму 283214 грн. 80 коп. у зв`язку з виконанням правочинів з придбання у наведених вище контрагентів санітарно -технічного обладнання, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

За таких обставин, податковим органом зроблено висновок про заниження позивачем суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті ним до бюджету за січень -березень і грудень 2011 року, у загальному розмірі 2297454 грн. 10 коп.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 13.04.2012 № 0000062301 (т. 1 а.с. 47), яким відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 та пункту 6 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 2368260 грн. 00 коп., з яких: 2297455 грн. 00 коп. - за основним платежем; 70805 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач із вказаним податковим повідомленням - рішенням не погодився та оскаржив його в адміністративному порядку до Державної податкової служби в Київській області та Державної податкової служби України.

Рішеннями Державної податкової служби в Київській області від 19.06.2012

№ 1426/10/10-206/260-710 та Державної податкової служби України від 25.07.2012 № 13257/6/10-2115 скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 13.04.2012 № 0000062301 -без змін.

Не погоджуючись із рішенням, прийнятим відповідачем, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних непрямих податків, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з вимогами підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що підставою для нарахування відповідачем податку на додану вартість за січень -березень і грудень 2011 року на загальну суму 2297455 грн. 00 коп. є висновки податкового органу про нікчемність правочинів контрагентів позивача - ТОВ «Метекс - Експо», ТОВ «Деюре Групп»,

ТОВ «Фаларіс», ТОВ «Сучасні Системи», ТОВ «Орітам»та ТОВ «Торгсервіс», що здійснювались ними як покупцями так і постачальниками товарів.

Відповідач зазначає, що вказані юридичні особи мають усі ознаки фіктивних підприємств, а відтак їх діяльність з іншими суб`єктами господарювання, у тому числі з позивачем, спрямована виключно на отримання податкової вигоди шляхом вчинення фіктивних правочинів.

Так, під час перевірки податковим органом встановлено, що у січні -березні і грудні 2011 року позивачем придбано у ТОВ «Метекс - Експо», ТОВ «Деюре Групп», ТОВ «Фаларіс», ТОВ «Орітам», ТОВ «Сучасні системи»та ТОВ «Торгсервіс» санітарно -технічне обладнання (змішувачі, крани, шланги, лійки, аератори, картриджі, мильниці, стійки, кути на ванни, форсунки і перехідні пристрої для душу тощо).

Придбання вказаних матеріальних цінностей здійснювалось позивачем на підставі укладених з ТОВ «Метекс - Експо», ТОВ «Деюре Групп», ТОВ «Фаларіс», ТОВ «Орітам», ТОВ «Сучасні системи»та ТОВ «Торгсервіс»договорів, відповідно, від 22.10.2010 № 221010-1, 12.01.2011 № 110103, 12.01.2011 № 110104, 14.02.2011 № 140206, 28.02.2011 № 280207 та 02.12.2009 № 02-12/2009, згідно з умовами яких контрагенти позивача прийняли на себе зобов`язання поставити позивачу санітарно-технічне обладнання за кількістю, якістю та за ціною, вказаними у товарних накладних, які є невід`ємною частиною договору та складаються на кожну передану партію товару, а позивач зобов'язався прийняти товар та оцінити його вартість.

Прийняття позивачем вказаного товару у його контрагентів проводилось шляхом підписання видаткових накладних, а саме: за правочином з ТОВ «Метекс - Експо» - видаткові накладні від 17.01.2011 № 20117, 24.01.2011 № 20124 та 31.01.2011 № 20131 на загальну суму 5005527 грн. 85 коп., у тому числі ПДВ -834254 грн. 64 коп.; за правочином з ТОВ «Деюре Групп»- видаткові накладні від 07.02.2011 № 320 та 14.02.2011 № 370 на загальну суму 837178 грн. 34 коп., у тому числі ПДВ -139529 грн. 72 коп.; за правочином з ТОВ «Фаларіс»- видаткові накладні від 07.02.2011 № 321 та 21.02.2011 № 421 на загальну суму 513197 грн. 33 коп., у тому числі ПДВ - 85532 грн. 89 коп.; за правочином з ТОВ «Орітам»- видаткові накладні від 14.03.2011 № 1402 та 21.03.2011 № 2103 на загальну суму 1120728 грн. 72 коп., у тому числі ПДВ -186788 грн. 12 коп.; за правочином з ТОВ «Сучасні системи»- видаткові накладні від 09.03.2011 № 901, 14.03.2011 № 1403, 21.03.2011 № 2102, 28.03.2011 № 2802 та 2803 на загальну суму 4608803 грн. 41 коп., у тому числі ПДВ -768133 грн. 90 коп.; за правочином з ТОВ «Торгсервіс»- видаткові накладні від 05.12.2011 № 51202, 06.12.2011 № 61201, 19.12.2011 № 191201 та 20.12.2011 № 201201 на загальну суму 1699288 грн. 79 коп., у тому числі ПДВ -283214 грн. 80 коп.

На підтвердження сум податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі ціни товарів, наведеними вище контрагентами виписано наступні податкові накладні: ТОВ «Метекс - Експо»-накладні від 17.01.2011 № 20117 на суму 2343772 грн. 94 коп., у тому числі ПДВ - 390628 грн. 82 коп., 24.01.2011 № 20124 на суму 604085 грн. 83 коп., у тому числі ПДВ - 100680 грн. 97 коп., 31.01.2011 № 20131 на суму 2057669 грн. 08 коп., у тому числі ПДВ - 342944 грн. 85 коп.; ТОВ «Деюре Групп»-накладні від 07.02.2011 № 320 на суму 428587 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ - 71431 грн. 20 коп., 14.02.2011 № 370 на суму 408591 грн. 14 коп., у тому числі ПДВ - 68098 грн. 52 коп.; ТОВ «Фаларіс»-накладні від 07.02.2011 № 321 на суму 133955 грн. 17 коп., у тому числі ПДВ - 22325 грн. 86 коп., 21.02.2011 № 421 на суму 379242 грн. 16 коп., у тому числі ПДВ - 63207 грн. 03 коп.; ТОВ «Орітам»-накладні від 14.03.2011 № 1402 на суму 559018 грн. 60 коп., у тому числі ПДВ - 93169 грн. 77 коп., 21.03.2011 № 2103 на суму 561710 грн. 12 коп., у тому числі ПДВ - 93618 грн. 35 коп.; ТОВ «Сучасні системи»-накладні від 09.03.2011 № 901 на суму 436060 грн. 42 коп., у тому числі ПДВ - 72676 грн. 74 коп., 14.03.2011 № 1403 на суму 813506 грн. 34 коп., у тому числі ПДВ - 135584 грн. 39 коп., 21.03.2011 № 2802 на суму 858378 грн. 84 коп., у тому числі ПДВ - 143063 грн. 14 коп., 28.03.2011 № 2802 на суму 1430830 грн. 04 коп., у тому числі ПДВ - 238471 грн. 67 коп., 28.03.2011 № 2803 на суму 1070027 грн. 77 коп., у тому числі ПДВ - 178337 грн. 96 коп.; ТОВ «Торгсервіс»-накладні від 05.12.2011 № 37 на суму 493036 грн. 32 коп., у тому числі ПДВ - 82172 грн. 72 коп., 06.12.2011 № 47 на суму 472755 грн. 42 коп., у тому числі ПДВ - 78792 грн. 57 коп., 19.12.2011 № 102 на суму 391752 грн. 53 коп., у тому числі ПДВ - 65292 грн. 09 коп., 20.12.2011 № 108 на суму 341744 грн. 52 коп., у тому числі ПДВ - 56957 грн. 42 коп.

Оплату за придбані у ТОВ «Метекс - Експо», ТОВ «Орітам», ТОВ «Сучасні системи»та ТОВ «Торгсервіс»матеріальні цінності проведено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вказаних юридичних осіб, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок (т. 2 а.с. 107-111, 115-117, 122, 125, 160-167, т.4 а.с. 173-179, 182-186, 189-190, т. 5 а.с. 87-89, 99-103, 109, 112, 115, 120, 152-154, 156-160, 243, т. 6 а..с. 1, 3, 8).

У свою чергу, згідно з даними копій банківських виписок (т. 5 а.с. 242-243, 245-246, 249-250, т. 6 а.с. 3-5, 7-10) кошти за придбаний у ТОВ «Фаларіс»та ТОВ «Деюре Групп»товар перераховано позивачем на рахунки, відповідно, ТОВ «Альта Стар»та ТОВ «Форлайт», які на підставі укладених ТОВ «Фаларіс»та ТОВ «Деюре Групп»з ними договорів від 20.01.2011 № 11015 та 27.01.2011 № 11014 про відступлення права вимоги зайняли місце первісних кредиторів у господарських зобов`язаннях з позивачем за договорами, відповідно, від 12.01.2011 № 110104 та 12.01.2011 № 110103.

Податок на додану вартість у загальному розмірі 2297454 грн. 10 коп., сплачений у складі ціни придбаних у ТОВ «Метекс - Експо», ТОВ «Деюре Групп», ТОВ «Фаларіс», ТОВ «Орітам», ТОВ «Сучасні системи»та ТОВ «Торгсервіс»товарів, включено позивачем до податкового кредиту підприємства за січень -березень та грудень 2011 року.

Під час судового розгляду справи представником відповідача не заперечувалось, що складені позивачем та його контрагентами первинні документи бухгалтерського та податкового обліку відповідали вимогам законодавства.

Разом з тим, висновок податкового органу про нікчемність правочинів позивача з вказаними вище суб`єктами господарювання ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарських операцій, відсутність наміру учасників правочинів досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою фінансово -господарської діяльності постачальників товарів.

Так, згідно відомостей, отриманих відповідачем від Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, на податковому обліку якої перебувають ТОВ «Деюре Групп»та ТОВ «Фаларіс», вказані суб`єкти господарювання не виконують власні податкові зобов`язання перед бюджетом, оскільки декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року ними до податкового органу не подано.

На момент проведення перевірки ТОВ «Деюре Груп», ТОВ «Орітам»та ТОВ «Торгсервіс»за юридичними адресами не знаходяться.

За інформацією, що викладена в актах документальної невиїзної перевірки ТОВ «Фаларіс»від 13.05.2011 № 502/2309/36464506, ТОВ «Деюре Групп»від 25.05.2011 № 572/2305/37317392, ТОВ «Сучасні системи»від 06.06.2011 № 663/23-4/37240896 та ТОВ «Орітам»від 06.06.2011 № 664/23-4/37450520, складених Державною податковою інспекцією у Печерському м. Києва, вбачається, що зазначені суб`єкти господарювання не мають достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів.

Аналогічні висновки стосовно неможливості забезпечення ведення фінансово -господарської діяльності в обсягах показників, що задекларовані ТОВ «Торгсервіс»та ТОВ «Метекс - Експо», відображено також у актах про неможливість проведення зустрічної звірки від 22.02.2012 № 104/23-3/32903590 та 29.03.2011 № 750/15-2/37256765, що складені, відповідно, Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби та Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби.

Співробітниками відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області також опитано громадянина ОСОБА_3, який згідно з установчими та реєстраційними документами ТОВ «Торгсервіс»являється єдиноосібним директором та головним бухгалтером підприємства.

За результатами наданих ним пояснень відповідачем зроблено висновок, що ОСОБА_3 номінально займає посаду директора та умисно прикриває незаконну діяльність ТОВ «Торгсервіс», оскілки він хоч і підтвердив свою причетність до вказаної юридичної особи, проте слабо орієнтується в її господарській діяльності, не може чітко назвати постачальників товарів (робіт, послуг) та не повідомляє адресу фактичного місцезнаходження підприємства.

Під час аналізу господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Сучасні системи»відповідачем встановлено декларування податкових зобов`язань вказаного контрагента з іншою юридичною особою -ТОВ «Салюс Мед».

Відповідач зазначає, що саме відносини ТОВ «Сучасні системи»з ТОВ «Салюс Мед»ставляться податковим органом під сумнів, оскільки ТОВ «Салюс Мед» не задекларовано власні податкові зобов`язання перед бюджетом за березень 2011 року, що, на думку податкового органу, свідчить про відсутність об`єктів оподаткування по операціях з придбання ТОВ «Сучасні системи»товарів (послуг) у його постачальника - ТОВ «Салюс Мед»та подальшого продажу цих товарів (послуг) підприємствам -покупцям, у тому числі позивачу у березні 2011 року.

Зважаючи на вказані вище відомості, відповідачем зроблено висновок про те, що діяльність ТОВ «Метекс - Експо», ТОВ «Деюре Групп», ТОВ «Фаларіс», ТОВ «Орітам», ТОВ «Сучасні системи»та ТОВ «Торгсервіс»була направлена виключно на здійснення операцій, пов'язаних з незаконним отриманням податкової вигоди, правочини, укладені зазначеними суб`єктами господарювання з позивачем, не спричинили реального настання правових наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, а отже, є нікчемними.

Відтак, відповідач вважає, що податковий кредит у сумі 2297454 грн. 10 коп. сформовано Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Мегамікс»за первинними документами податкового обліку, складеними на підтвердження виконання правочинів, що фактично не відбулись, а отже позивач не мав на меті використовувати придбане санітарно-технічне обладнання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності.

Таким чином, податкове зобов`язання позивача з податку на додану вартість за січень -березень та грудень 2011 року, на думку податкового органу, підлягає коригуванню у сторону збільшення.

Оцінюючи висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства під час визначення об`єкту оподаткування з податку на додану вартість, суд виходить з наступного.

Згідно з приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, якщо платник податку на додану вартість придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт здійснення позивачем господарських операцій з його контрагентом підтверджено первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а саме: видатковими накладними, податковими накладними, виписками по рахунках, які відповідають вимогам чинного законодавства та мають усі необхідні реквізити, необхідні для надання їм юридичної сили і доказовості.

Слід також зазначити, що в силу приписів пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

У свою чергу, пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку -юридична особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Враховуючи, що у період виконання господарських зобов`язань за договорами від 02.12.2009 № 02-12/2009, 22.10.2010 № 221010-1, 12.01.2011 № 110103, 12.01.2011 № 110104, 14.02.2011 № 140206, 28.02.2011 № 280207, ТОВ «Торгсервіс», ТОВ «Метекс - Експо», ТОВ «Деюре Груп», ТОВ «Фаларіс», ТОВ «Орітам»та ТОВ «Сучасні системи»були зареєстровані як платники податку на додану вартість, контрагенти позивача у цей період не були позбавлені права на складання первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкових накладних.

Суд звертає увагу на те, що наявність у суб`єкта господарської діяльності первинних документів бухгалтерського обліку, зокрема, видаткових накладних, податкових накладних є підставою для відображення показників податкового кредиту підприємства за звітні періоди у регістрах бухгалтерського обліку та податковій звітності, якщо податковий орган не доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності.

При цьому, обов'язок доведення таких фактів покладається на податковий орган у спосіб проведення перевірки та оформлення її результатів шляхом складення акту, який є носієм доказової інформації та повинен містити усі відомості про виявлені порушення законодавства, у тому числі, аналіз товарності правочинів та реальності настання їх умов.

В силу приписів частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним.

Згідно з частиною першою статті 228 цього Кодексу, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частина друга статті 228 Цивільного кодексу України).

Як вже зазначалося судом вище, висновок податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарських операцій позивача та його контрагентів, відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою фінансово -господарської діяльності постачальників товарів.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності суду факту постачання товарів за господарськими операціями, вчиненими позивачем з ТОВ «Метекс - Експо», ТОВ «Деюре Групп», ТОВ «Фаларіс», ТОВ «Орітам», ТОВ «Сучасні системи»та ТОВ «Торгсервіс», за результатами здійснення яких позивачем сформовано податковий кредит.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт надання позивачу товарів з боку наведених вище контрагентів та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними.

У свою чергу, про отримання позивачем товару свідчать також докази його прийняття за видатковими накладними, подальшого зберігання, обробки та реалізації.

Так, у матеріалах справи наявні договори оренди нежитлових і складських приміщень та договори про надання транспортно -експедиційних послуг, укладені позивачем з іншими суб`єктами господарювання з метою забезпечення зберігання та транспортування придбаного у ТОВ «Метекс - Експо», ТОВ «Деюре Групп», ТОВ «Фаларіс», ТОВ «Орітам», ТОВ «Сучасні системи»та ТОВ «Торгсервіс»товару.

Подальший продаж вказаного товару ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет», ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Аквамікс», ПП «Сантехнічні технології», ТОВ «Будмен», ТОВ «Компанія «Техногрес», ТОВ «Леруа Мерлен Україна», ТОВ «Торговельно-будівельним дім «Олді», ТОВ «Олді Житомир»та іншим суб`єктам господарювання підтверджуються видатковими, податковими і товарно -транспортними накладними, складеними позивачем на підтвердження виконання власних зобов`язань за умовами договорів поставки, купівлі-продажу і комісії.

Вказані вище первинні документи у сукупності свідчать про використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих матеріальних активів з метою їх подальшого постачання, що у свою чергу підтверджує товарність наведених вище операцій.

Слід також зазначити, що згідно з даними довідки Головного управління статистики у Київській області серії АА № 166838 (т. 1 а.с. 87-88), до видів діяльності позивача за КВЕД відноситься, зокрема, оптова торгівля санітарно-технічним обладнанням.

Зазначені обставини підтверджують можливість здійснення позивачем операцій з придбання у ТОВ «Метекс - Експо», ТОВ «Деюре Групп», ТОВ «Фаларіс», ТОВ «Орітам», ТОВ «Сучасні системи»та ТОВ «Торгсервіс»санітарно -технічного обладнання з урахуванням видів його економічної діяльності та використання вказаних матеріальних активів безпосередньо у господарській діяльності платника податків.

В силу приписів статті 62 Конституції України вина особи у вчиненні злочину повинна бути підтверджена обвинувальним вироком суду.

Частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що лише вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, та лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

На час прийняття рішення у даній справі відомостей щодо наявності вироку суду у кримінальній справі, що набрав законної сили, стосовно вчинення злочинів під час створення ТОВ «Метекс - Експо», ТОВ «Деюре Групп», ТОВ «Фаларіс», ТОВ «Орітам», ТОВ «Сучасні системи», ТОВ «Торгсервіс»та провадження ними фіктивного підприємництва, представником відповідача суду не надано.

Не приймаються також до уваги твердження відповідача про нікчемність правочинів, укладених контрагентами позивача з іншими суб`єктами господарювання, оскільки виходять за межі предмету доказування, стосуються осіб, які не беруть участі у даній справі, а відтак і не мають значення для вирішення даної справи.

У свою чергу, відсутність у контрагентів позивача достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів не може однозначно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказані юридичні особи не були позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання договорів поставки, оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності.

Суд також звертає увагу на те, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Так, позивач в силу покладеного на нього обов`язку сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, визначені податковим законодавством, вступає у відповідні податкові правовідносини з державою та не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а отже не володіє інформацією відносно виконання контрагентом власних податкових зобов'язань перед бюджетом, та, як наслідок, не може зазнавати негативних наслідків у зв`язку з протиправними діяннями інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, висновок податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Метекс - Експо», ТОВ «Деюре Групп», ТОВ «Фаларіс», ТОВ «Орітам», ТОВ «Сучасні системи»та ТОВ «Торгсервіс», суд вважає безпідставним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях посадових осіб податкового органу.

Враховуючи, що твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів на користь позивача його контрагентами у судовому засіданні були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені ними у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму податкового кредиту, заявленого позивачем у січні -березні і грудні 2011 року, суд дійшов висновку про відсутність з боку позивача порушень вимог пункту 180.1 статті 180, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на те, що висновки податкового органу про незаконне формування позивачем податкового кредиту за січень -березень і грудень 2011 року під час судового розгляду справи були спростовані, податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 13.04.2012 № 0000062301, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Мегамікс»донараховано податкове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 2297455 грн. 00 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 70805 грн. 00 коп., суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, пояснень, наданих представниками позивача та відповідача, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на викладене, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 2204 грн. 00 коп., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 13.04.2012 № 0000062301, - визнати протиправним та скасувати.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Мегамікс» витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2204 (дві тисячі двісті чотири) грн. 00 коп

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.

Постанову складено у повному обсязі 12 листопада 2012 року.