Ухвала

від 12.02.2013 по справі 2а-4029/12/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4029/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

12 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Мегамікс» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Мегамікс» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено, визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 13 квітня 2012 року №0000062301.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що правочини між ТОВ «Торговий дім Мегамікс» та ТОВ «Метекс-Експо», ТОВ «Деюре Групп», ТОВ «Фаларіс», ТОВ «Сучасні Системи», ТОВ «Орітам», ТОВ «Торгсервіс» вчинені без мети створення взаємних прав та обов'язків, з метою ухилення від сплати податків, що суперечить економічним інтересам держави та суспільства та одночасно є таким, що суперечить моральним засадам суспільства, тобто є нікчемними, а тому сплачені позивачем кошти неможливо відносити до складу податкового кредиту.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 23 березня 2012 року по 29 березня 2012 року ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Торговий дім Мегамікс» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Метекс-Експо» за період з 01 січня 2011 року по 31 січня 2011 року, ТОВ «Деюре Групп», ТОВ «Фаларіс» за період з 01 лютого 2011 року по 28 лютого 2011 року, ТОВ «Сучасні Системи», ТОВ «Орітам» за період з 01 березня 2011 року по 31 березня 2011 року, ТОВ «Торгсервіс» за період з 01 грудня 2011 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт від 30 березня 2012 року №54/22-05/32498160, в якому встановлено порушення позивачем п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.6 ст.201, п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додату вартість у загальному розмірі 2297454,10 грн., в тому числі за січень 2011 року на суму 834254,70 грн., за лютий 2011 року - 225062,60 грн., за березень 2011 року - 954922,00 грн., за грудень 2011 року - 283214,80 грн.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку відповідача щодо вищезазначених порушень став проведений аналіз господарських операцій позивача, в ході якого було встановлено, що позивач мав господарські відносини з підприємствами, які, за даними ДПІ, мають ознаки фіктивності, а саме ТОВ «Метекс-Експо», ТОВ «Деюре Групп», ТОВ «Фаларіс», ТОВ «Сучасні Системи», ТОВ «Орітам», ТОВ «Торгсервіс», які за місцем своєї реєстрації не могли здійснювати фінансово-господарську діяльність, вчиняти дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин та здійснювати фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань. На думку відповідача, фактичного придбання товару позивачем не проводилось, здійснювалось лише оформлення, а угоди, укладені між позивачем та вищезазначеними підприємствами, є нікчемними на підставі ст.ст.203, 228 ЦК України як такі, що порушують публічний порядок, оскільки були спрямовані на заволодіння майном держави.

На підставі акту перевірки №54/22-05/32498160 від 30 березня 2012 року ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 квітня 2012 року №0000062301, згідно якого за порушення п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.6 ст.201, п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 2368260,00 грн., у тому числі 2297455,00 грн. за основним платежем та 70805,00 грн. за штрафними (фінансовими) сакціями.

За результатами розгляду скарг позивача на вищезазначене податкове повідомлення-рішення рішеннями ДПС у Київській області від 19 червня 2012 року №1426/10/10-206/260-710 та ДПС України від 25 липня 2012 року №13257/6/10-2115 скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 13 квітня 2012 року №0000062301 - без змін.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, всі наданні первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується надання та використання товару у господарській діяльності позивача, а тому останній правомірно включив суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У відповідності з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Як вбачається з вищенаведеної норми, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з акту перевірки, підставами для висновку відповідача щодо нікчемності укладених між позивачем та контрагентами договорів були акти документальних невиїзних перевірок ТОВ «Деюре Групп» від 25 травня 2011 року №572/2305/37317392, ТОВ «Фаларіс» від 13 травня 2011 року №502/2309/36464506, ТОВ «Сучасні Системи» від 06 червня 2011 року №663/23-4/37240896, ТОВ «Орітам» від 06 червня 2011 року №664/23-4/37450520, складені ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС, відповідно до яких зазначено, що суб'єкти господарювання не мають достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів. Крім того, на підставі актів про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Метекс-Експо» від 29 березня 2011 року №750/15-2/37256765, ТОВ «Торгсервіс» від 22 лютого 2012 року №104/23-3/32903590 відповідач також дійшов висновку щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Метекс-Експо» та ТОВ «Торгсервіс».

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Метекс-Експо», ТОВ «Деюре Групп», ТОВ «Фаларіс», ТОВ «Сучасні Системи», ТОВ «Орітам», ТОВ «Торгсервіс» було укладено договори №221010-1 від 22 жовтня 2010 року, №110103 від 12 січня 2011 року, №110104 від 12 січня 2011 року, №280207 від 28 лютого 2011 року, №140206 від 14 лютого 2011 року та №02-12/2009 від 02 грудня 2009 року, згідно з умовами яких контрагенти позивача приймають на себе зобов'язання поставити позивачу санітарно-технічне обладнання за кількістю, якістю та за ціною, вказаними в товарних накладних, а позивач зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість.

Отримання позивачем вказаного товару від контрагентів підтверджується видатковими накладними, вищезазначеними контрагентами, які являлись платниками податку на додану вартість, на суму поставлених товарів виписані податкові накладні. Оплату за придбання у контрагентів товарів проведено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вказаних юридичних осіб, що підтверджується банківськими виписками.

Позивачем підтверджено факт сплати податку на додану вартість в складі ціни товару, податковий кредит за перевірений період по взаємовідносинах з ТОВ «Метекс-Експо», ТОВ «Деюре Групп», ТОВ «Фаларіс», ТОВ «Сучасні Системи», ТОВ «Орітам», ТОВ «Торгсервіс» сформований позивачем за наслідками фактичного проведення господарських операцій, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, на підставі первинних бухгалтерських документів згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкових накладних, виданих платниками податку, які поставляли товар, у відповідності до вимог чинного законодавства. Платник податку, який включив суми сплаченого податку на додану вартість, не може нести відповідальність за дії третіх осіб (контрагентів) щодо дотримання ними порядку звітування та сплати ними своїх зобов'язань перед бюджетом. Зазначена функція на платника податку чинним законодавством не покладена, що унеможливлює зменшення позивачу суми податкового кредиту у випадку недотримання його контрагентами та їх постачальниками обов'язків перед бюджетом по сплаті податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність вчинення правочинів між позивачем та ТОВ «Метекс-Експо», ТОВ «Деюре Групп», ТОВ «Фаларіс», ТОВ «Сучасні Системи», ТОВ «Орітам», ТОВ «Торгсервіс» підтверджується належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи, договорами, накладними, податковими накладними, доказами про сплату за товар.

Крім того, позивачем надані договори оренди нежитлових і складських приміщень та договори про надання транспортно-експедиційних послуг, укладені з метою забезпечення зберігання та транспортування придбаного товару. Подальший продаж товару ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет», ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Аквамікс», ПП «Сантехнічні технології», ТОВ «Будмен», ТОВ «Компанія «Техногрес», ТОВ «Леруа Мерлен Україна», ТОВ «Торговельно-будівельний дім «Олді», ТОВ «Олді Житомир» та іншим суб'єктам господарювання підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, натомість, відповідачем не доведено, що всі або будь-яка частина з цих документів не відображають реального стану речей, а також, що зазначені операції не призвели до зміни активів для ТОВ «Торговий дім Мегамікс».

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платників податку - ТОВ «Метекс-Експо», ТОВ «Деюре Групп», ТОВ «Фаларіс», ТОВ «Сучасні Системи», ТОВ «Орітам», ТОВ «Торгсервіс», встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності поставленого товару та проведення оплати за нього, використання придбаного товару у господарській діяльності позивача, натомість, відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 13 квітня 2012 року №0000062301, яке є протиправним та підлягає скасуванню

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 18 лютого 2013 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.