Ухвала

від 31.03.2014 по справі 2а-4029/12/1070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" березня 2014 р. м. Київ К/800/10859/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Моторного О.А. - головуючого,

Блажівської Н.Є.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Луцак А.В.

та представників сторін:

позивача - Паламарчук О.В.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013

у справі № 2а-4029/12/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Мегамікс"

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013, позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.04.2012 № 0000062301.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

В судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Метекс-Експо» за період з 01.01.2011 по 31.01.2011, ТОВ «Деюре Групп», ТОВ «Фаларіс» за період з 01.02.2011 по 28.02.2011, ТОВ «Сучасні Системи», ТОВ «Орітам» за період з 01.03.2011 по 31.03.2011, ТОВ «Торгсервіс» за період з 01.12.2011 по 31.12.2011, складено акт від 30.03.2012 №54/22-05/32498160, в якому встановлено порушення позивачем п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.6 ст.201, п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у загальному розмірі 2297454,10 грн.

Як вбачається з акта перевірки, підставою для висновку відповідача щодо вищезазначених порушень став проведений аналіз господарських операцій позивача, в ході якого було встановлено, що позивач мав господарські відносини з підприємствами, які, за даними ДПІ, мають ознаки фіктивності, за місцем своєї реєстрації не могли здійснювати фінансово-господарську діяльність, вчиняти дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин та здійснювати фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань. На думку відповідача, фактичного придбання товару позивачем не проводилось, здійснювалось лише оформлення, а угоди, укладені між позивачем та вищезазначеними підприємствами, є нікчемними, на підставі ст.ст.203, 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок, оскільки були спрямовані на заволодіння майном держави.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.04.2012 №0000062301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 2368260,00 грн., у тому числі 2297455,00 грн. за основним платежем та 70805,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаного повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та ТОВ «Метекс-Експо», ТОВ «Деюре Групп», ТОВ «Фаларіс», ТОВ «Сучасні Системи», ТОВ «Орітам», ТОВ «Торгсервіс» було укладено договори, за умовами яких контрагенти позивача приймають на себе зобов'язання поставити позивачу санітарно-технічне обладнання за кількістю, якістю та за ціною, вказаними в товарних накладних, а позивач зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема, видатковими та податковими накладними. Оплату за придбання у контрагентів товарів проведено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вказаних юридичних осіб, що підтверджується банківськими виписками.

Крім того, позивачем надані договори оренди нежитлових і складських приміщень та договори про надання транспортно-експедиційних послуг, укладені з метою забезпечення зберігання та транспортування придбаного товару. Подальший продаж товару ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет», ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Аквамікс», ПП «Сантехнічні технології», ТОВ «Будмен», ТОВ «Компанія «Техногрес», ТОВ «Леруа Мерлен Україна», ТОВ «Торговельно-будівельний дім «Олді», ТОВ «Олді Житомир» та іншим суб'єктам господарювання підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, натомість, відповідачем не доведено, що всі або будь-яка частина з цих документів не відображають реального стану речей, а також, що зазначені операції не призвели до зміни активів для ТОВ «Торговий дім Мегамікс».

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковий кредит позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентами позивача, зареєстрованими платниками податку на додану вартість, та отриманими в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Доводи, зазначені відповідачем в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) Н.Є. Блажівська (підпис) В.В. Кошіль