Постанова

від 05.12.2012 по справі 5006/5/33б/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2012 р. Справа № 5006/5/33б/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. -головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову та постановувід 12.09.2012 р. Донецького апеляційного господарського суду від 21.05.2012 р. господарського суду Донецької області у справі№ 5006/5/33б/2012 господарського суду Донецької області за заявоютовариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІГРУПП-ІНВЕСТ", м. Донецьк дотовариства з обмеженою відповідальністю "ЦИНК", м. Донецьк провизнання банкрутом ліквідатор ТОВ "ЮНІГРУПП-ІНВЕСТ" представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.05.2012 року порушено провадження у справі № 5006/5/33б/2012 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ЦИНК" (далі -Боржник, Товариство) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІГРУПП-ІНВЕСТ" (далі - Кредитор) в порядку норм ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Донецької області від 21.05.2012 року (суддя -І.К. Чорненька) Товариство визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором призначено ініціюючого кредитора, якого зобов'язано виконати дії у ліквідаційній процедурі відповідно до вимог Закону про банкрутство.

Не погодившись із цією постановою суду, Державна податкова інспекція у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби (далі -Інспекція, ДПІ) звернулася до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати постанову господарського суду Донецької області від 21.05.2012 року та "закрити" провадження у справі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2012 року (головуючий суддя -Мартюхіна Н.О., судді: Азарова З.П., Кододова О.В.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову господарського суду Донецької області від 21.05.2012 року -без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Державна податкова інспекція у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2012 року та постанову господарського суду Донецької області від 21.05.2012 року.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст. 1 Закону про банкрутство, ст. 78 Податкового кодексу України, а також норм процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Нормами ст. 91 ГПК України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку, передбаченому ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство (ч. 2 ст. 4 1 ГПК України).

Учасниками провадження у справі про банкрутство, згідно зі ст. 1 Закону про банкрутство, є сторони - зокрема, кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у проваджені у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника.

Також, ст. 1 Закону про банкрутство передбачає, що кредитор -це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Пункт 1 ст. 14 Закону про банкрутство встановлює порядок пред'явлення кредиторами своїх вимог до боржника, який (порядок) включає також подання до господарського суду письмових заяв із вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують .

При цьому слід врахувати, що особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до відсутнього боржника, що ліквідується в порядку ст. 52 Закону про банкрутство, визначені положеннями ч. 5 вказаної статті та передбачають направлення кредиторами ліквідатору заяв із вимогами до банкрута в місячний термін після отримання від ліквідатора відсутнього боржника повідомлення про визнання банкрутом .

Отже, у справі про банкрутство відсутнього боржника особа (що не є ініціюючим кредитором) може набути статусу кредитора -сторони у справі про банкрутство після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника .

У зв'язку із викладеним суд касаційної інстанції також наголошує, що визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) користуються правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників. Ця норма міститься в ст. 210 Господарського кодексу України. Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі і цими органами, через вказані вище певні процедури, які визначені спеціальною нормою законодавства -Законом про банкрутство.

В апеляційній скарзі (та в касаційній скарзі також) Інспекція жодним чином не посилається на наявність у Товариства заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), та відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до Боржника, розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові).

Що ж до декларування Боржником оборотів товарів та коштів, що передбачають значні податкові зобов'язання, такі доводи були викладені Інспекцією лише в касаційній скарзі, але без додання доказів на підтвердження таких обставин (податкові декларації тощо).

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що на запит ліквідатора Боржника Інспекцією в листі № 6083/10/18-2-3 від 01.06.2012 року (за підписом начальника ДПІ а.с. 58) було повідомлено, що станом на 30.05.2012 року виявлені розбіжності по заниженню Товариством податкових зобов'язань та завищення податкового кредиту. Однак, в довідці цього ж податкового органу № 6889/10/19-1/13, датованої вже 12.06.2012 року за підписом першого заступника начальника ДПІ (а.с. 59), Інспекція повідомила про відсутність у Товариства податкового боргу.

Що ж до викладеного в апеляційній скарзі обґрунтування, згідно якого, на думку ДПІ, є підстави для скасування постанови про визнання Товариства банкрутом, суд касаційної інстанції враховує прийняття апеляційним судом з цього приводу окремої ухвали від 12.09.2012 року, направленої голові Державної податкової служби у Донецькій області (а.с. 98). Так, у якості підстав для прийняття окремої ухвали апеляційний суд зазначив, що за змістом апеляційна скарга носить загальний та формальний характер, оскільки не містить конкретної інформації про допущені порушення місцевим судом при винесенні постанови про визнання Боржника банкрутом.

Поряд з викладеним, стосовно доводів, наведених в касаційній скарзі, стосовно підстав для прийняття окремої ухвали та стосовно згаданих вище довідок ДПІ, наданих на запит ліквідатора, колегія суддів зазначає, що неналежне виконання посадовими особами податкового органу своїх обов'язків не може бути підставою для скасування судового рішення у справі.

Поряд з цим слід додати, що виходячи з положень ч. 5 ст. 52 Закону про банкрутство, яким встановлений місячний термін для направлення кредиторами ліквідатору заяв із вимогами до банкрута з дня отримання від ліквідатора повідомлення про визнання боржника банкрутом, орган державної податкової служби у ліквідаційній процедурі боржника не позбавлений та має право здійснити податкову перевірку і після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом . А у разі виявлення порушень вимог податкового законодавства та заборгованості Боржника по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) податковий орган має право заявити свої претензії до такого боржника шляхом подачі заяви із кредиторськими вимогами. Також, Інспекція, у разі незгоди з відмовою ліквідатора Товариства надати документи для перевірки, не позбавлена права оскаржити відповідні дії у встановленому законом порядку (в порядку адміністративного судочинства або у межах справи про банкрутство).

Отже, враховуючи викладені обставини та аналіз норм законодавства -щодо порядку визначення та визнання кредитором у справі про банкрутство, передбачений ст.ст. 1, 14, 15, а також ст. 52 Закону про банкрутство, касаційна інстанція дійшла висновку, що Інспекція не є кредитором Боржника, оскільки не має підтверджені належними доказами кредиторські вимоги до нього, у зв'язку з чим Інспекція не має статусу сторони, учасника чи іншої особи у справі про банкрутство, а оскаржувана нею в апеляційному порядку постанова про визнання Товариства банкрутом не стосується її прав та обов'язків, тому Інспекція не мала права подавати апеляційну скаргу на оскаржувану постанову суду першої інстанції саме в порядку, передбаченому положеннями ст. 91 ГПК України.

Однак, встановивши обставини ненабуття ДПІ правового статусу та прав учасника провадження у справі про банкрутство Боржника, а також дослідивши згадані вище обставини щодо неналежного виконання посадовими особами Інспекції своїх обов'язків у даній справі, апеляційний суд, між тим, прийняв невірне судове рішення, переглянувши по суті постанову про визнання Товариства банкрутом за скаргою Інспекції (та залишивши її без змін).

Згідно ж до норм п. 1 частини першої ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи наведене та виходячи із системного аналізу норм ГПК України, колегія суддів вважає, що спір згідно поданої Інспекцією апеляційної скарги на постанову господарського суду Донецької області від 21.05.2012 року не підлягав вирішенню в господарському суді в порядку апеляційного провадження.

За таких обставин, суд касаційної інстанції зазначає, що здійснивши апеляційне провадження та розглянувши по суті апеляційну скаргу ДПІ на постанову господарського суду Донецької області від 21.05.2012 року, суд апеляційної інстанції припустився порушень, зокрема, вимог ст. 91 ГПК України, у зв'язку з чим оскаржувана постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як незаконна, а апеляційне провадження за скаргою Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на згадану постанову господарського суду Донецької області підлягає припиненню.

Дійшовши вказаного висновку, касаційні вимоги про скасування постанови суду першої інстанції від 21.05.2012 року задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 14, 15, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 210 Господарського кодексу України та п. 1 ст. 80, ст.ст. 90, 91, 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2012 р. у справі № 5006/5/33б/2012 скасувати.

3. Прийняти нове рішення (ухвалу): "Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову господарського суду Донецької області від 21.05.2012 р. ".

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 05.12.2012 року.