Рішення

від 04.12.2012 по справі 6/5007/1275/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "04" грудня 2012 р. Справа № 6/5007/1275/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Остапюк О.П. - директор;

Пейко А.Б. - довіреність від 06.11.2012р.;

від відповідача: Напуда Р.Б. - довіреність від 08.06.2012р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Нуепро" (м.Рівне)

до Дочірнього підприємства "Граніт Україна" Будівельного товариства "Граніт" Акціонерне товариство Скоп'є (с.Сусли Новоград-Волинський район Житомирська область)

про стягнення 81547,48грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 81547,48грн. за виконані роботи, з яких: 79166,00грн. - основний борг, 2381,48грн. - 3% річних. Також просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору та 4000,00грн. витрат по наданню правової допомоги.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі проекту "Ремонт автомобільної дороги М06 км 182+300...км 234+000 (розділ - Зв'язок), технічного завдання ДП "Граніт України" та технічних умов, затверджених ДЕЛКС - 243 РЦТЕТТМ-2 Філії ДПМ ВАТ "Укртелеком", приватним підприємством "Нуепро" в серпні-листопаді 2011 року вчинено правочин на користь та в інтересах замовника робіт - ДП "Граніт Україна", а саме - виконані власними силами та з використанням власних матеріалів будівельні роботи по виносу ліній зв'язку на ділянці а/д Київ-Чоп км.217+135-217+01.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві (а.с.59-61). Позов вважає безпідставним, оскільки будь-яких договорів на проведення робіт по винесенню кабельних ліній зв'язку на дільниці автодороги Київ-Чоп км 217+135-217+01 в період з липня 2011 по листопад 2012 року з ПП "Нуепро" відповідач не укладав. Договори на виконання робіт по перенесенню, винесенню діючих кабельних ліній зв'язку укладалися з позивачем в 2010 році та в квітні-травні 2011року, які оплачені в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач зазначив, що ним на підставі проекту "Ремонт автомобільної дороги М06 км 182+300....км 234+000 (розділ - Зв'язок), технічного завдання ДП "Граніт України" №03/12/09 від 22 грудня 2009 року та технічних умов, затверджених ДЕЛКС - 243 РЦТЕТТМ-2 Філії ДПМ ВАТ "Укртелеком", в листопаді 2011 року виконані будівельні роботи по виносу ліній зв'язку на ділянці а/д Київ-Чоп км. 217+135-217+01. Замовником цих робіт є ДП "Граніт Україна" (відповідач).

Як на підтвердження фактичного і якісного виконання вказаних робіт позивач посилається на Акти №1 та №2 на приховані роботи по прокладці кабелю та по монтажу муфт від 01 листопада 2011 року, складені представниками підрядника (позивач) в особі директора ПП "Нуепро" та експлуатаційної організації в особі начальника ДЕЛКС - 243 РЦТЕТТМ-2 Філії ДПМ ВАТ "Укртелеком" (а.с.12,13).

Позивач листом за №7 від 21.09.2012р. надіслав на адресу відповідача для погодження та підписання акт виконаних робіт форми КБ-2 та довідку форми КБ-3 по виносу ліній зв'язку на ділянці а/д Київ-Чоп км.217+135-217+01.

Оскільки відповідач акт та довідку не підписав, позивач 19.10.2012р. направив претензію-вимогу про сплату заборгованості в сумі 79166грн. (а.с.36-39), яка залишена без відповіді та задоволення. Тому позивач звернувся з даним позовом до суду, та просить, крім основної суми боргу, стягнути з відповідача 2381,48грн. - 3% річних.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші право чини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних справ та обов'язків (ч.1 ст.202 ЦК України).

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4 ст.203 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати зокрема безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся) (ч.8 ст.181 ГК України).

Як вбачається з наданих позивачем документів, ним виконувались будівельні (підрядні) роботи по виносу ліній зв'язку.

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до положень ст.875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Стаття 317 Господарського кодексу України визначає, що будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду.

Для здійснення робіт, зазначених у частині першій цієї статті, можуть укладатися договори підряду: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші договори. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Отже, договір підряду відноситься до господарських договорів, укладення яких є обов'язковим.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами договору на виконання робіт по винесенню кабельних ліній зв'язку на ділянці автодороги Київ-Чоп км 217+135 -17+01.

Як пояснив представник відповідача, такий договір ними не укладався. Договори, згідно яких позивачем виконувались підрядні роботи, оплачені в повному обсязі.

Акти приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2011 року форми КБ-2 і та довідка про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2011 року форми КБ-3, що долучені до матеріалів справи, відповідачем не підписані. В даних документах відсутнє посилання на договір, на підставі якого виконувались відповідні роботи (а.с.14-19).

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення з відповідача вартості виконаних підрядних робіт, посилається на технічне завдання №03/12/09 від 22.12.2009р., технічні умови та акти на приховані роботи, які за своєю правовою природою не є правочинами, що породжують цивільні права та обов'язки.

За викладених обставин та відсутності договору на виконання робіт по винесенню кабельних ліній зв'язку на ділянці автодороги Київ-Чоп км 217+135 -17+01 у відповідача не виникає зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем робіт. А отже, відсутні правові підстави для задоволення позову.

Судові витрати по сплаті судового збору та витрати за послуги адвоката покладаються на позивача в порядку ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Повернути Приватному підприємству "Нуепро" (33000, м.Рівне, вул.Боярка, 21, код 33167048) з Державного бюджету України - 80,00грн. зайво сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 07 грудня 2012 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу