Постанова

від 20.01.2009 по справі 5/427-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

5/427-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 20 січня 2009 р.                                                                                    № 5/427-07  

Вищий господарський суд України у складі:  суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.  

розглянув касаційну скаргу Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Суми (далі –територіальне відділення АМК)

на рішення господарського суду Сумської області від 20.12.2007 та

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.2008

зі справи  № 5/427-07

за позовом відкритого акціонерного товариства “Укртелеком”, м. Київ            (далі –ВАТ “Укртелеком”), в особі Сумської філії ВАТ “Укртелеком”,               м. Суми

до територіального відділення АМК

про визнання недійсним рішення.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача –Ємець В.М.,

відповідача –Ахтімірової М.Г.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про визнання недійсним рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 26.06.2007 № 41 зі справи           № 03-06/30-2007 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу в сумі 500 грн. (далі –оспорюване рішення).

Рішенням господарського суду Сумської області від 20.12.2007                   (суддя Гудим В.Д.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.2008 (колегія у складі:              Карбань І.С. - головуючий, судді Пуль О.А. і Шутенко І.А.), позов задоволено; оспорюване рішення визнано недійсним, з територіального відділення АМК стягнуто суму судових витрат зі справи. У прийнятті зазначених рішення та постанови попередні судові інстанції виходили з обґрунтованості позовних вимог.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України територіальне відділення АМК просить скасувати оскаржувані судові рішення з даної справи і передати останню на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаргу з посиланням на приписи, зокрема, Закону України “Про захист економічної конкуренції” (далі –Закон) та Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано порушенням попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, неповним з'ясуванням ними обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у цих рішеннях, фактичним обставинам справи.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені  будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з частиною другою статті 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно ж до приписів статті 60 Закону рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.

У пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2-2005 також зазначено: “Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМК до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)”.

Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами ГПК України.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- згідно з оспорюваним рішенням дії ВАТ “Укртелеком” в особі його Сумської філії, які полягають у поданні листом від 29.01.2007 за № 61/4-19 на вимогу голови територіального відділення АМК від 22.01.2007                       № 03-10/120 недостовірної інформації про кількість фактично відпрацьованого часу працівниками Центру телекомунікаційних послуг            м. Суми (далі –ЦТП), на яких покладено обов'язки з підготовки, видачі технічних умов (далі - ТУ) на прокладення кабелів, телефонізацію об'єктів протягом періоду з 25.02.2004 по 01.01.2007, були визнані порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 15 статті 50 Закону у вигляді подання недостовірної інформації, та на зазначене товариство накладено штраф у сумі 500 грн.;

- в обґрунтування позовних вимог ВАТ “Укртелеком” в особі його Сумської філії зазначає про таке:

надання ним неповної інформації (щодо витрат часу) пов'язане з тим, що територіальним відділенням АМК у первинному запиті цього відділення “було некоректно поставлене питання”, внаслідок чого після нового запиту було надано інформацію іншого (повного) змісту, що в подальшому територіальним відділенням було визначено як подання недостовірної інформації;

так, відповідно до вимог листа територіального відділення від 09.01.2007 № 03-10/0033 про надання інформації про кількість виданих ЦТП технічних умов та витрат праці на підготовку, видачу 1 примірника ТУ за період з 01.02.2004 по 30.11.2006 ВАТ “Укртелеком” надало відповідь листом від 15.01.2007 № 61/4-9, де зазначило, що у відповідний період часу витрати праці на підготовку, видачу примірника ТУ по ЦТП складають              9, 9 л/год., що відповідає витратам часу, закладеним ВАТ “Укртелеком” до кошторисного розрахунку вартості послуги “підготовка та видача технічних умов на прокладення кабелів, телефонізацію об'єктів”, обрахування якого здійснювалося згідно з Порядком надання архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури і визначення розміру плати за їх видачу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1999 № 2328; витрати часу на виконання робіт, що закладені до кошторисного розрахунку розміру плати за видачу ТУ, відповідають нормативам витрати часу на обстеження земельної ділянки та визначення умов для підключення об'єкта до мережі, можливість користування передбачена пунктом 6 Приміток Додатку № 3 до названого Порядку;

відповідно до наступної вимоги територіальне відділення АМК від 22.01.2007 № 03-10/120 листом від 29.01.2007 № 61/4-19 було надано інформацію із зазначенням про те, що: кількість фактично відпрацьованого часу працівниками ЦТП, на яких покладено обов'язки з підготовки, видачі ТУ на прокладення кабелів, телефонізацію об'єктів за період з 25.02.2004 по 01.01.2007 –9 933, 5 л/год.; кількість  виданих ТУ на прокладення кабелів, телефонізацію об'єктів за той же період –3 485 шт.; остання інформація є дійсною та розрахована по двох працівниках групи технічного обліку ЦТП, на яких покладено безпосереднє формування тексту, контроль і підготовку до підпису ТУ, що підтверджується посадовими інструкціями, які було надано працівникові територіального відділення АМК при безпосередньому ознайомленні в ЦТП з порядком та підготовкою ТУ;

листом ВАТ “Укртелеком” від 15.02.2007 № 61/4-27 надавалася інформація щодо порядку визначення вартості ТУ на телефонізацію об'єктів та прокладення кабелю, а також безпосередньо під час перевірки, здійснюваної представниками територіального відділення АМК у ЦТП, надавалася інформація (усна) щодо виконання видів робіт при підготовці та видачі ТУ; у листах ВАТ “Укртелеком” від 14.03.2007 № 61/4-54, від 21.06.2007 № 01/61-960 зазначалося, що для розрахунку розміру плати за видачу ТУ, яка береться ВАТ “Укртелеком”, застосовується значно більша кількість фактично задіяних працівників, оскільки підготовка тексту і видача ТУ є лише частиною закінченого технологічного процесу з надання послуг з їх виготовлення, і дана інформація не була врахована у прийнятті оспорюваного рішення;

у запиті територіального відділення АМК від 22.01.2007 № 03-10/120 не містилося посилань на витрати часу всіма працівниками ЦТП, які задіяні у виробничому процесі з виготовлення ТУ, яке передбачене згаданою постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1999 № 2328;

територіальним відділенням АМК було некоректно сформульовано первинні запити, на підставі яких зроблено хибний розрахунок щодо витрат часу на підготовку і видачу 1 примірника ТУ;

- територіальне відділення АМК заперечень по суті позовних вимог не подало, а наполягало на задоволенні клопотання про закриття провадження у справі “в зв'язку з неналежністю її розгляду у порядку адміністративного судочинства”;

- матеріалами справи підтверджується, що інформація, надана ВАТ “Укртелеком” в особі його Сумської філії територіальному відділенню АМК, не була недостовірною, оскільки у листі від 15.01.2007 № 61/4-9 названим товариством було зазначено витрати праці на підготовку, видачу 1 примірника ТУ, а в листі від 29.01.2007 № 61/4-19 надавалася інформація щодо фактично відпрацьованого часу працівниками ЦТП, на яких покладено обов'язки з підготовки, видачі ТУ на прокладення кабелів, телефонізацію об'єктів за період з 25.02.2004 по 01.01.2007, тобто у листах від 15.01.2007     № 61/4-9 та від 29.01.2007 № 61/4-19 надавалися відповіді на різні питання територіального відділення АМК.

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання недійсним оспорюваного рішення.

Відповідно до пункту 15 статті 50 Закону порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є подання недостовірної інформації, зокрема, територіальному відділенню Антимонопольного комітету України.

Із з'ясованого попередніми судовими інстанціями змісту оспорюваного рішення вбачається, зокрема, що:

- територіальне відділення АМК кваліфікувало дії ВАТ “Укртелеком” в особі його Сумської філії саме за ознаками наведеної норми Закону;

- підставою для такої кваліфікації стало подання недостовірної, на думку названого відділення, інформації саме листом Сумської філії ВАТ “Укртелеком” від 29.01.2007 за № 61/4-19 на вимогу голови територіального відділення АМК від 22.01.2007 за № 03-10/120.

За змістом статті 221 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” та згаданого пункту 13 статті 50 Закону кожний окремий запит про надання інформації органу Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення, одержаний суб'єктом господарювання, є окремим юридичним фактом, що породжує між одержувачем запиту і відповідним державним органом певні правовідносини.

Відтак інформація, надана Сумською філією ВАТ “Укртелеком” територіальному відділенню АМК листом від 15.01.2007 № 61/4-9, не має відношення до доведення факту достовірності/недостовірності інформації, наданої цією філією листом від 29.01.2007 № 61/4-19 на вимогу голови територіального відділення АМК від 22.01.2007 № 03-10/120. Отже, попередні судові інстанції безпідставно вдалися до встановлення та дослідження обставин, пов'язаних з витребуванням та наданням інформації за запитом названого відділення від 22.01.2007 № 03-10/120, а в зв'язку з цим не з'ясували належним чином обставин, що входять до предмету доказування в даній справі і пов'язані з поданням достовірної/недостовірної інформації за тим запитом територіального відділення АМК, про який ідеться в оскаржуваному рішенні.

Крім того, попередніми судовими інстанціями не було здійснено оцінки як доказів у справі наявних у матеріалах останніх листів Сумської філії ВАТ “Укртелеком” від 15.02.2007 № 61/4-27 і від 14.03.2007 № 61/4-54, зміст яких, на думку відповідача, свідчить про усвідомлення ВАТ “Укртелеком” (в особі його Сумської філії) змісту тієї інформації, яка витребовувалася у нього згідно з запитом територіального відділення АМК від 22.01.2007 № 03-10/120. Зазначивши в оскаржуваних судових рішеннях про “некоректність формулювання запиту”, суди не з'ясували та не перевірили відповідності такого формулювання вимогам чинного законодавства та наявній практиці складання ВАТ “Укртелеком” (в особі його Сумської філії) кошторисних розрахунків договірної ціни послуги “підготовка, видача ТУ на прокладення кабелів, телефонізацію об'єктів”.

Таким чином, попередні судові інстанції у розгляді даної справи припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статі 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Попередні судові інстанції помилково мотивували оскаржувані судові рішення посиланням на “відсутність в діях позивача вини та заінтересованості в наданні недостовірної інформації”. Конкурентне законодавство не ставить застосування передбаченої ним відповідальності за порушення цього законодавства у залежність від наявності у суб'єкта господарювання вини в будь-якій формі; відповідну правову позицію викладено і в пункті 3 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.10.2008 № 04-5/247 “Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства”.

У пункті 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” зазначено, зокрема, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

У частині першій статті 59 Закону наведено вичерпний перелік підстав для, зокрема, визнання недійсними рішень органу Антимонопольного комітету України, а саме: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Проте в оскаржуваних судових рішеннях не наведено жодної з цих підстав на обґрунтування визнання недійсним оспорюваного рішення та не вміщено й посилання на зазначену норму, тобто попередні судові інстанції припустилися й порушення згаданої статті 59 Закону.

У новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити.

2. Рішення господарського суду Сумської області від 20.12.2007 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.2008 зі справи № 5/427-07 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

Суддя                                                                                              В. Селіваненко

Суддя                                                                                              І. Бенедисюк

Суддя                                                                                              Б. Львов