Постанова

від 07.12.2012 по справі 18/179/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2012 р. Справа № 18/179/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоТатькова В.І. суддів :Прокопанич Г.К., Хрипуна О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Агрокон" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 20.08.2012 р. та рішеннягосподарського суду Полтавської області від 26.04.2012 р. у справі№ 18/179/12 господарського суду Полтавської області за позовом ТОВ "Єврокришка" доТОВ "Агрокон" простягнення 219 530,95 грн. за участю представників: від позивача - Кушкова Н.М. від відповідача - не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

У січні 2012 року ТОВ "Єврокришка" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до ТОВ "Агрокон" та просило суд, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, стягнути з останнього 164 813,28 грн. основного боргу, 20 440,61 грн. пені, 4 332,45 грн. 3 % річних, 2 084,06 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.04.2012 р. (суддя Солодюк О.В.) заявлені позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Агрокон" на користь ТОВ "Єврокришка" 164 813,28 грн. основного боргу, 20 440,61 грн. пені, 4 332,45 грн. 3 % річних, 1 938,14 грн. інфляційних втрат, в решті позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.08.2012 р. (головуючий суддя: Гончар Т.В., судді: Бабакова Л.М., Шевель О.В.) рішення господарського суду Полтавської області від 26.04.2012 р. в частині стягнення пені змінено: стягнуто з ТОВ "Агрокон" 19 852,24 грн. пені; в іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, ТОВ "Агрокон" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд до місцевого господарського суду, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 27.05.2011 року між ТОВ "Єврокришка" (постачальник) та ТОВ "Агрокон" (покупець) укладено договір поставки № 110053 (надалі -Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити покупцю кришки металеві з різьбовими виступами діаметром 43, 53, 63, 66, 82 мм однокольорову або літографовану з логотипом замовника (стерилізація/пастеризація) власного виробництва, а покупець зобов'язався вчасно приймати та сплачувати товар.

Згідно з п. 1.2. Договору асортимент, ціна, кількість і термін постачання партій товару встановлюється в Специфікаціях, які затверджуються сторонами та є невід'ємними частинами цього Договору.

Пунктом 1.3. Договору передбачено, що при зміні гривневого еквіваленту вартості імпортної сировини більш, ніж 5 % у ту чи іншу сторону, ціна товару змінюється постачальником пропорційно до вищезазначеної зміни вартості імпортної сировини з попереднім погодженням нової ціни з покупцем.

Договором визначено, що оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата здійснюється покупцем на підставі рахунку, що виставляється постачальником на кожну партію товару згідно Специфікації.

Відповідно до п. 3.4. Договору датою поставки вважається дата, вказана у видатковій накладній.

Відповідно до п. 3.6. Договору підставою для видачі товару зі складу представнику покупця є відповідним чином оформлена довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, що надається покупцем.

Згідно з п. 5.1. Договір вступає в силу з дня його підписання і діє до 31.12.2012 року, зобов'язання, які виникли до дати закінчення терміну договору діють до повного їх виконання.

Відповідно до специфікації № 1 від 25.06.2011 р. до Договору відвантаження товару здійснюється на умовах EXW м. Київ, умови оплати: 50 % передоплата на день замовлення товару, 50 % оплата - 30 днів від дати відвантаження товару. Загальна сума товару за специфікацією складає 474 012 грн. Дата відвантаження товару -25.06.2011 р.

За специфікацією № 2 від 14.06.2011 р. до Договору, відвантаження товару та умови оплати аналогічні. Загальна сума товару за специфікацією складає 57 057 грн., а дата відвантаження товару -починаючи з 22.06.2011р.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору позивач здійснив поставки товару відповідачеві протягом червня 2011 р. -серпня 2011 р. на загальну суму 1 190 931, 28 грн. З боку відповідача товар був отриманий уповноваженою особою, доказом чого є відповідні: видаткові накладні, довіреності, рахунки та податкові накладні.

В свою чергу, відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав тільки частково, у зв'язку з чим в нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 164 813,28 грн.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Покупець, згідно зі ст. 692 ЦК України, повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Продавець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Якщо інше не встановлено укладеним договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

З огляду на викладене, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли вірних та обґрунтованих висновків щодо задоволення заявлених позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовами договору щодо термінів оплати товару встановлено, що кінцевий термін оплати товару має бути визначений у специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору.

У специфікаціях до договору, які містяться в додатках до позовної заяви, такий строк визначений 30 денним терміном від дати відвантаження товару, тобто - від дати, вказаної у видатковій накладній.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням приписів вищеназваних статей та досліджених матеріалів справи, суди вірно та обґрунтовано задовольнили позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 4 332,45 грн. -3% річних та 1 938,14 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі статтею 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платник коштів сплачує на користь їхнього одержувача за прострочення платежу, пеню в розмірі встановленому угодою сторін. Пунктом 3 Закону передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторони згідно до статті 627 ЦК України, є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 6.1. Договору було передбачено, що у разі порушення строків оплати товару, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної ставки НБУ на день поставки від вартості поставленої партії товару за кожний день прострочення.

Таким чином, сторони, уклавши вказаний договір, визначили, у тому числі, відповідальність за порушення договірних зобов'язань - у вигляді стягнення пені у розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення.

На підставі вищенаведених норм чинного законодавства та умов договору, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з позицією апеляційного господарського суду,який частково не погодився з висновками господарського суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 20 440,61 грн., оскільки всупереч ч. 6 ст. 232 ГК України, позивачем нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, яке припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане, здійснено, починаючи з 26.08.2011 року по 20.04.2012 року, що значно перевищує встановлений законодавством строк у шість місяців.

Судом апеляційної інстанції було вірно встановлено, що період, за який має бути правильно нарахована пеня за вказаною накладною -з 26.08.2011 р. по 26.02.1012 р. Кількість днів прострочення виконання зобов'язання в сумі 26 118,78 грн. з 09.02.2012 р. по 26.02.2012 р. становить 17 днів та складає 188,04 грн., а отже, загальна сума пені, яка підлягає стягненню, - 19 852,24 грн.

З урахуванням викладеного, вказані висновки суду апеляційної інстанцій відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни або скасування прийнятої у справі постанови не вбачається.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 111 7 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Агрокон" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.08.2012 р. та рішення господарського суду Полтавської області від 26.04.2012 р. у справі № 18/179/12 залишити без змін.

Головуючий суддя В. Татьков

С у д д і Г. Прокопанич

О. Хрипун