Постанова

від 07.12.2012 по справі 9/162/2011/5003

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2012 р. Справа № 9/162/2011/5003

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоТатькова В.І. суддів :Прокопанич Г.К., Хрипуна О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Столиця" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 11.09.2012 р. та додаткове рішеннягосподарського суду Вінницької області від 23.07.2012 р. у справі№ 9/162/2011/5003 господарського суду Вінницької області за позовом ТОВ "Столиця" доМіське комунальне унітарне підприємство "Міськсвітло" (надалі -МКУП "Міськсвітло") простягнення 252 010,93 грн. за участю представників: від позивача - Кисельов Є.І., Ковальов Ю.Ю. від відповідача - Левчишин С.О.

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2011 року ТОВ "Столиця" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до МКУП "Міськсвітло" та просило суд, із врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, стягнути з останнього 186 272,70 грн. у зв'язку з неналежним виконанням умов укладеного договору в частині оплати за поставлений товар.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 20.10.2011 р. (суддя Балтак О.О.) заявлені позовні вимоги задоволено повністю з підстав їхньої обґрунтованості.

У липні 2012 року МКУП "Міськсвітло" звернулося до суду із заявою про прийняття додаткового рішення про припинення провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення неустойки.

Додатковим рішення господарського суду Вінницької області від 23.07.2012 р. (суддя Балтак О.О.) провадження у справі № 9/162/2011/5003 в частині стягнення 65 738,23 грн. припинено відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.09.2012 р. (головуючий суддя: Грязнов В.В., судді: Мельник О.В., Савченко Г.І.) додаткове рішення господарського суду Вінницької області від 23.07.2012 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, ТОВ "Столиця" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити відповідачу у задоволенні заяви про прийняття додаткового рішення, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, Позивач -ТОВ "Столиця" в серпні 2011 року звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом, в якому просило стягнути з Вінницького МКУП "Міськсвітло" 191 967,10 грн. заборгованості по розрахунках та 28 027, 64 грн. пені згідно укладеного договору поставки, а також 26 963,01 грн. інфляційних втрат та 4 382,40 грн. -3 % річних.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції, представник Позивача 20.10.2011 р. надав заяви про зменшення позовних вимог, зокрема, заявою № 144/11 позивач зменшив розмір позовних вимог до 186 272,70 грн., а в клопотанні б/н від 20.10.2011 р. зазначив, що на стягненні з відповідача штрафних санкцій та пені не наполягає, а тому просить суд стягнути з останнього 186 272,70 грн.

Розглянувши дану справу, господарський суд Вінницької області 23.07.2012 р. прийняв рішення, яким позовні вимоги Товариства до Комунального підприємства задовольнив, присудивши до стягнення з останнього 186 272,70 грн. основного боргу.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач і Відповідач погодились з висновками місцевого господарського суду, оскільки рішення господарського суду Вінницької області від 23.07.2012 р. у справі № 9/162/2011/5003 у встановленому законом порядку ними оскаржене не було.

Звертаючись із заявою про прийняття додаткового рішення, МКУП "Міськсвітло" зазначило, що оскільки письмовою заявою Позивач фактично зменшив до нуля позовні вимоги в частині неустойки, тобто фактично відмовився від неустойки, заява Позивача від 20.10.2011 року була прийнята судом до розгляду з висновком, що такі дії Позивача не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси. Однак, як вважає Відповідач, ухвалюючи 20.10.2011 року рішення, суд задовольнив в повному обсязі позов Товариства, присудивши до стягнення лише 186 272,70 грн. боргу, але не вирішив питання про припинення провадження в частині стягнення 60 043,83 грн. пені і не вказав про це в резолютивній частині рішення.

Додатковим рішенням від 23.07.2012 р. у даній справі господарський суд Вінницької області з підстав п. 4 ст. 80 та ст. 88 ГПК України припинив провадження у справі в частині стягнення 65 738,23 грн.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Як вбачається з матеріалів справи, заявою № 144/11 від 20.10.2011 р. Позивач зменшив розмір позовних вимог до 186 272,70 грн., а в клопотанні б/н від 20.10.2011 р. зауважив, що на стягненні штрафних санкцій та пені з Відповідача не наполягає, а тому просить суд стягнути з останнього 186 272,70 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій погодилися із заявником, що поданими 20.10.2011р. заявою та клопотанням Товариство відмовилось від стягнення з Комунального підприємства 65 738,23 грн. заборгованості, тобто зменшило до нуля позовні вимоги в частині стягнення неустойки, інфляційних втрат, річних та підтримало вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі, меншій на 5 694,40 грн.

Однак, такі висновки місцевого та апеляційного господарський судів є безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог . До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Частиною 6 ст. 22 ГПК України визначено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Як вбачається з матеріалів справи, у своєму рішенні від 20.10.2011 р. господарський суд Вінницької області прямо зазначив, що представник позивача подав до суду саме заяву про зменшення позовних вимог, а не заяву про відмову від позову в порядку ст. 78 ГПК України.

Відповідно до п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012 р. № 6 рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Пунктом 7 даної постанови пленуму ВГСУ встановлено, що про зміну предмета або підстав позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, якщо відповідну заяву прийнято господарським судом, зазначається в описовій частині рішення, і подальший виклад рішення, в тому числі його резолютивної частини, здійснюється з урахуванням такої заяви. При цьому у господарського суду відсутні підстави для припинення провадження у справі в частині, на яку зменшився розмір позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитися з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо необхідності врегулювання невідповідності процесуальним вимогам змісту рішення у справі від 20.10.2011 р. у спосіб, передбачений ст. 88 ГПК України -шляхом винесення додаткового рішення про припинення, з підстав п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, провадження у справі в частині стягнення 65 738,23 грн. заборгованості, оскільки Позивачем була подана заява про зменшення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України.

Вказані висновки судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, і відповідно не ґрунтуються на правильному застосуванні норм процесуального права, а тому подана до суду касаційна скарга на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.09.2012 р. та додаткове рішення господарського суду Вінницької області від 23.07.2012 р. підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Отже, місцевим та апеляційним господарськими судами не були достатньо враховані вимоги законодавства. Як наслідок, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного процесуального законодавства та вимогам, що викладені в постанові пленуму ВГСУ "Про судове рішення", а тому підлягають скасуванню.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Столиця" задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.09.2012 р. та додаткове рішення господарського суду Вінницької області від 23.07.2012 р. у справі № 9/162/2011/5003 скасувати.

У задоволенні заяви Міського комунального унітарного підприємства "Міськсвітло" про прийняття додаткового рішення відмовити.

Головуючий суддя В. Татьков

С у д д і Г. Прокопанич

О. Хрипун