Рішення

від 27.11.2012 по справі 5011-68/8800-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-68/8800-2012 27.11.12

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОСТО-Страхування» до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРСАН ТРАНС» 2) Акціонерного страхового товариства «Вексель» Хоменко Сергій Іванович простягнення 23.472,50 грн. в порядку регресу.

Судді: Ониськів О.М. (головуюча)

Куркотова Є.Б.

Марченко О.В.

Представники сторін:

від позивача: Старшун Т.А., за довіреністю,

від відповідача-1: Мартинович А.Б., за довіреністю,

від відповідача-2: не з'явився,

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПРОСТО-Страхування» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРСАН ТРАНС»(далі - відповідач-1) про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 23.472,50 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2012 порушено провадження у справі № 5011-68/8800-2012 та призначено до розгляду на 17.07.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2012 строк розгляду спору за клопотанням відповідача було продовжено на 15 днів.

Через канцелярію суду 01.08.2012 відопвдіач-1 надав суду заяву про застосування строку позовної давності.

Позивачем 05.09.2012 через канцелярію суду подано заяву про визнання поважними причини пропуску строку позовної давності та повалення даного строку.

Ухвалою суду від 13.09.2012 було залучено до участі у справі АСТ «Вексель»в якості відповідача-2 та Хоменка Сергія Івановича в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Розгляд справи неодноразово відкладався в зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази у сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2012 призначено колегіальний розгляд справи № 5011-68/8800-2012.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 12.11.2012 справу № 5011-68/8800-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: Ониськів О.М. (головуюча), Куркотова Є.Б. та Марченко О.В.

Ухвалою суду від 12.11.2012 колегією суддів у складі: Ониськів О.М. (головуюча), Куркотова Є.Б. та Марченко О.В. прийнято справу № 5011-68/8800-2012 до свого провадження та призначено до розгляду на 27.11.2012.

У судове засідання 27.11.2012 з'явилися представники позивача та відповідача-1.

Позивач у судових засіданнях підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхове відшкодування, внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідачів про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 23.472,00 грн., як до осіб, які відповідальні за заподіяні збитки.

Також, представник позивача у судовому засіданні подав клопотання про залучення до участі у справі Соломахи Володимира Андрійовича в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Відповідач-1 надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти заявлених позовних вимог заперечував та просив в їх задоволенні відмовити, зокрема, посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності. Також, представник відповідача-1 надав суду накази ТОВ «МАРСАН ТРАНС»про прийняття Хоменка С.І. на посаду та звільнення його з посади водія транспортного відділу.

Представник позивача у судовому засіданні просив суд задовольнити заяву про визнання поважними причини пропуску строку позовної давності та поновити такий строк.

Представники відповідача-2 та третьої особи у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 27.11.2012 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «ПРОСТО-Страхування»(правонаступником якого є позивач), як страховиком, та Кубишкіною Еліною Миколаївною (згідно свідоцтва про шлюб від 07.08.2008 Прокопчук Еліна Миколаївна), як страхувальником, 24.04.2008 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 151064 (далі -Договір), за яким було застраховано автомобіль марки Mitsubishi Lancer, державний номер АМ 5481 АР, 2008 року випуску, строком дії з 25.04.2008 до 24.04.2009, вигодонабувач -АКБ «Європейський».

В місті Києві 25.11.2008 по вул. Кільцева дорога, 18 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю транспортного засобу марки Mitsubishi Lancer, державний номер АМ 5481 АР, який належить на праві власності страхувальнику та перебував під керуванням Прокопчука Андрія Юрійовича та транспортного засобу марки FAW CA 1061, державний номер АА 6841 ЕВ, який належить на праві власності Соломасі Володимиру Андрійовичу та перебував під керуванням Хоменка Сергія Івановича.

Внаслідок зазначеного ДТП було пошкоджено автомобіль марки Mitsubishi Lancer, державний номер АМ 5481 АР, який належить на праві власності страхувальнику.

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 25.12.2008 у справі № 3-36860 Хоменка Сергія Івановича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

З метою визначення вартості матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля марки Mitsubishi Lancer, державний номер АМ 5481 АР, позивач замовив у ФОП Дронова Д.С. (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 6235/07 від 08.11.2007) звіт про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу. Згідно зі Звітом № 3694/25576 від 22.01.2009 вартість відновлювального ремонту автомобіля Mitsubishi Lancer, державний номер АМ 5481 АР в результаті ДТП склала 48.462,50 грн.

В матеріалах справи наявний лист від 26.11.2008 вих. № 25/0501 вигодонабувача за Договором добровільного страхування № 151064 від 24.04.2008 -АКБ «Європейський», в якому останній не заперечує проти перерахування страхувальнику за даним договором суми страхового відшкодування по збиткам, завданим автомобілю Mitsubishi Lancer, державний номер АМ 5481 АР.

Позивач відповідно до Страхового акту від 22.01.2009, Звіту № 3694/25576 від 22.01.2009 та на підставі заяви страхувальника виплатив страхове відшкодування особі, яка здійснювала відновлювальний ремонт автомобіля Mitsubishi Lancer, державний номер АМ 5481 АР у розмірі 49.009,50 грн., про що свідчить платіжне доручення № 2223 від 20.02.2009.

Транспортний засіб марки FAW CA 1061, державний номер АА 6841 ЕВ, який на час скоєння ДТП належав на праві власності Соломасі Володимиру Андрійовичу та на час скоєння ДТП перебував під керуванням Хоменка Сергія Івановича, застраховано у відповідача-2 згідно Полісу № ВС/2606056 (1 типу), ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб -25.500,00 грн., франшиза -510,00 грн., копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, в якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм ПрАТ «ПРОСТО-страхування»може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду (аналогічна позиція викладена у постанові ВСУ від 28.08.2012 у справі № 23/279).

Так, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 23.472,50 грн. (48.462,50 грн. вартість відновлювального ремонту згідно Звіту -24.990,00 грн. ліміт відповідальності згідно Полісу з відрахуванням франшизи).

Відповідач-1, у відзиві на позовну заяву вказав про пропуск позивачем строку позовної давності, подавши заяву від 30.07.2012 (т. 1 а.с. 85-86), в якій просив суд застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності, обґрунтовуючи тим, що позивач набув право на звернення з вимогою з моменту здійснення ним виплати страхового відшкодування (20.02.2009), відповідно, з урахуванням того, що позивач звернуся до Господарського суду міста Києва з позовом 26.06.2012 (штамп поштової установи на конверті відправлення позовної заяви на адресу суду), трирічний строк позовної давності для звернення з позовом до суду станом на 26.06.2012 сплинув.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивач у судовому засіданні подав заяву про поновлення строку позовної давності (т. 1, а.с. 140-155), обґрунтовуючи тим, що першочергово, у межах строку позовної давності, позивач звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовною заявою до винного у вчиненні ДТП Хоменка С.І. про стягнення з останнього в порядку регресу шкоди, завданої внаслідок ДТП. Вказану позовну заяву було прийнято до провадження ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 30.01.2012 та відкрито провадження у справі № 2607/376/2012. Позивач зазначає, що після відкриття провадження у вказаній справі, судом було з'ясовано, що Хоменко С.І. на час вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ «МАРСАН ТРАНС»(відповідач-1), що в силу приписів частини 1 статті 1172 ЦК України вказує на те, що ТОВ «МАРСАН ТРАНС»є відповідальною особою за збитки, завдані їхнім працівником, внаслідок чого спір став підвідомчим господарським судам України. Також, позивач зазначає, що станом на момент звернення до Подільського районного суду міста Києва з позовною заявою позивачу не було відомо про трудові відносини винного у вчиненні ДТП Хоменка С.І. з ТОВ «МАРСАН ТРАНС».

Суд зазначає, що в силу приписів ст.ст. 256, 257 ЦК України до даних правовідносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 6 ст. 261 ЦК України, за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджується, що страхове відшкодування було виплачено позивачем 20.02.2009, відтак, станом на 26.06.2012 (штамп поштової установи на конверті відправлення позовної заяви на адресу суду) трирічний строк позовної давності для звернення з позовом до суду закінчився. Однак, судом встановлено, що для захисту своїх порушених прав позивач звертався до Подільського районного суду міста Києва з позовною заявою про стягнення шкоди, завданої в результаті ДТП, яку ухвалою вказаного суду від 19.06.2012 у справі № 2607/376/12 залишено без розгляду, водночас, суд враховує, що позивачу стало відомо про існування трудових відносини Хоменка С.І. з ТОВ «МАРСАН ТРАНС»станом на день вчинення ДТП лише після відкриття Подільським районним судом міста Києва провадження по справі № 2607/376/12. У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що строк позовної давності позивачем пропущено з поважних причин, а тому відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України він підлягає відновленню позивачу судом, у зв'язку з чим суд задовольняє заяву позивача про відновлення строку позовної давності щодо заявлених позовних вимог про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 23.472,50 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги до відповідача-1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди»визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Судом установлено, що відповідно до рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25.12.2008 у справі № 3-36860 Хоменко С.І. є винним у вчиненні ДТП, яке сталося 25.11.2008 за участю транспортного засобу марки Mitsubishi Lancer, державний номер АМ 5481 АР та транспортного засобу марки FAW CA 1061, державний номер АА 6841 ЕВ під керуванням Хоменка С.І., та на час його вчинення перебував у трудових відносинах з ТОВ «МАРСАН ТРАНС»(відповідач-1), що підтверджується наданими відповідачем-1 наказом від 10.09.2008 № 110-к про прийняття Хоменка С.І. на посаду водія транспортного відділу та наказом від 26.01.2009 № 128-к про звільнення останнього. Також, вказана обставина підтверджується наявним в матеріалах справи подорожнім листом (т. 2, а.с. 11), на якому міститься штамп підприємства ТОВ «МАРСАН ТРАНС», що вказує на виконання водієм Хоменком С.І. своїх службових обов'язків та здійснення ним перевезення вантажу за розпорядженням відповідача-1 на автомобілі FAW CA 1061, державний номер АА 6841 ЕВ.

Доказів, що спростовують встановлені вище обставини, станом на момент розгляду справи, суду не надано. Довідка відповідача-1 про відсутність на балансі та позабалансовому рахунку підприємства ТОВ «МАРСАН ТРАНС» (т. 1 а.с. 125) автомобіля FAW CA 1061, державний номер АА 6841 ЕВ не спростовує вищевикладеного.

Частиною 1 статті 1172 ЦК України унормовано, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Зазначене підтверджує те, що відповідач-1 є відповідальною особою за шкоду, заподіяну Хоменком С.І. майну третіх осіб у визначених чинним законодавством випадках, тобто, відповідач-1 є особою, відповідальною за шкоду, завдану автомобілю особи, застрахованої позивачем за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 151064.

Водночас, судом установлено, що транспортний засіб марки FAW CA 1061, державний номер АА 6841 ЕВ, власником якого станом на момент вчинення ДТП є Соломаха Володимир Андрійович, застрахований у відповідача-2 згідно Полісу № ВС/2606056 (1 типу), за яким ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб становить 25.500,00 грн., а франшиза -510,00 грн. (копія якого знаходиться в матеріалах справи).

Статтею 15 Закону встановлено типи договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Зокрема, договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу) .

Відповідно до ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Підпунктом 12.1. ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Внаслідок зазначеного ДТП було пошкоджено автомобіль марки Mitsubishi Lancer, державний номер АМ 5481 АР, згідно Договору добровільного страхування наземного транспорту № 151064 страховиком якого є позивач. Вартість відновлювального ремонту зазначеного автомобіля згідно Звіту № 3694/25576 від 22.01.2009 склала 48.462,50 грн.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування в сумі 49.009,50 грн., набув право вимоги (в порядку регресу) до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Як встановлено вище судом, відповідач-1 є відповідальною особою за шкоду, завдану автомобілю страхувальника за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 151064.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення щодо визначення заявленої до стягнення суми, з яких вбачається що заявлена до стягнення сума відшкодування в порядку регресу в розмірі 23.472,50 грн. є різницею між розміром вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля 48.462,50 грн. та 24.990,00 грн. лімітом відповідальності за Полісом № ВС/2606056 (зменшеним на суму франшизи).

З урахуванням того, що заявлена до стягнення сума визначена позивачем за наступним розрахунком: 48.462,50 грн. (вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля згідно Звіту) - 25.500,00 грн. (ліміт по шкоді, заподіяній майну за Полісом № ВС/2606056) + 510,00 грн. (франшиза за полісом № ВС/2606056) = 23.472,50 грн., суд дійшов висновку, що розмір суми страхового відшкодування 23.472,50 грн. підлягає стягненню з відповідача-1.

Посилання відповідача-1 на наявність договору № 19 від 29.09.2008 про повну індивідуальну матеріальну відповідальність водія та довідку Вишгородського РЕВ ДАІ при УДАІ ГУМВС України в Київській області № 1574 від 01.09.2012 не спростовує того, що відповідальність підприємства відповідача-1 за шкоду, завдану їхнім працівником -Хоменком С.І., несе підприємство, та не звільняє останнього від відповідальності.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та доведеними та такими, що підлягають задоволенню, у зв'язку з чим з відповідача-1 підлягає стягненню 23.472,50 грн. шкоди в порядку регресу.

З матеріалів справи вбачається, що заявлена позивачем до стягнення сума в межах даного спору склала 23.472,50 грн., яка згідно доводів позивача є різницею між визначеним згідно Звіту розміром вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля 48.462,50 грн. та 24.990,00 грн. лімітом відповідальності АСТ «Вексель»(відповідач-2) за Полісом № ВС/2606056 (зменшеним на суму франшизи), при цьому, позивач не скористався своїм правом щодо збільшення позовних вимог та не заявив про стягнення з відповідача-2 суми страхового відшкодування за Полісом ВС/2606056, у зв'язку з чим суд відмовляє в позові до відповідача-2.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Крім того, суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про залучення Соломахи Володимира Андрійовича до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, оскільки позивач не надав суду доказів того, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки Соломахи Володимира Андрійовича.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 49 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача-1.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРСАН ТРАНС»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРСАН ТРАНС»(04070, м. Київ, вул. Жашківська, 20, код ЄДРПОУ 34901286) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-Страхування»(04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, код ЄДРПОУ 24745673) страхове відшкодування в розмірі 23.472 (двадцять три тисячі чотириста сімдесят дві) грн. 50 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1.609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

3. В позові до Акціонерного страхового товариства «Вексель»відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.12.2012.

Судді Ониськів О.М. (головуюча)

Куркотова Є.Б.

Марченко О.В.