Постанова

від 28.03.2013 по справі 5011-68/8800-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2013 р. Справа№ 5011-68/8800-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання: Ликові В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Зибалова Т.А. - довіреність 16/2013 від 10.01.2013 року,

від відповідача-1: не з'явилися,

від відповідача-2: не з'явилися,

від третьої особи-1: не з'явилися,

від третьої особи-2: не з'явилися,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „МАРСАН-ТРАНС" на рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2012 року

у справі № 5011-68/8800-2012 (головуючий суддя Ониськів О.М., судді

Куркотова Є.Б., Марченко О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія

„ПРОСТО-Страхування",

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „МАРСАН-

ТРАНС",

2. Акціонерного страхового товариства „Вексель",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

1. Хоменко Сергій Іванович,

2. Соломаха Володимир Андрійович,

про стягнення 23 472,50 грн. в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2012 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва із позовом про стягнення на свою користь з відповідача-1 суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 23 472,50 грн.

Ухвалою суду від 13.09.2012 було залучено до участі у справі АСТ „Вексель" в якості відповідача-2 та Хоменка Сергія Івановича в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.11.2012 року (повний текст рішення підписано 03.12.2012 року) позовні вимоги до ТОВ „МАРСАН-ТРАНС" задоволено повністю. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 23 472,50 грн. В позові до АСТ „Вексель" відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, відповідач-1 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2012 року та прийняти нове, яким в позові до ТОВ „МАРСАН-ТРАНС" відмовити повністю, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків викладених в рішенні місцевого господарського суду обставинам справи.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2012 року для розгляду справи № 5011-68/8800-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Скрипка І.М., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2012 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін та третьої особи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2013 року відповідно до статті 27 ГПК України було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Соломаху Володимира Андрійовича, розгляд справи було відкладено на 28.02.2013 року відповідно до п. 1 ч. 1 статті 77 ГПК України у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників відповідача-2 та третьої особи.

Відповідно до розпорядження Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2013 року у зв'язку з перебуванням судді Скрипки І.М. на підготовці по підвищенню кваліфікації у Національній школі суддів здійснено заміну складу колегії суду. Розгляд апеляційної скарги ТОВ „МАРСАН-ТРАНС" здійснюється у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді Мальченко А.О., Жук Г.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2013 року розгляд справи було відкладено на 21.03.2013 року відповідно до п. 1, 3 ч. 1 статті 77 ГПК України у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників відповідача-2, третьої особи-1 та необхідністю витребування додаткових документів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2013 року розгляд справи було відкладено на 14.03.2013 року відповідно до п. 1 ч. 1 статті 77 ГПК України у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників відповідача-1 та відповідача-2.

14.03.2013 року представники відповідача-1, відповідача-2, третьої особи-1 та третьої особи-2 в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Представник позивача проти доводів відповідача-1, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив суд апеляційну скаргу ТОВ „МАРСАН-ТРАНС" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2012 року - без змін.

У судовому засіданні, яке відбулось 14.03.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ТОВ „МАРСАН-ТРАНС" слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2012 року - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, між ЗАТ „СК „ПРОСТО-Страхування" (правонаступником якого є позивач) (страховик), та Кубишкіною Еліною Миколаївною (згідно свідоцтва про шлюб від 07.08.2008 року Прокопчук Еліна Миколаївна) (страхувальник) 24.04.2008 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 151064 (далі - Договір страхування), за яким було застраховано автомобіль марки „Mitsubishi Lancer", д/н АМ 5481 АР (застрахований автомобіль), вигодонабувач - АКБ „Європейський".

Одним із передбачених Договором страхових ризиків є пошкодження застрахованого т/з. Строк дії Договору страхування з 25.04.2008 року до 24.04.2009 року.

25.11.2008 року в місті Києві по вул. Кільцева дорога, 18 відбулася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю застрахованого автомобіля, який належить на праві власності страхувальнику та перебував під керуванням Прокопчука Андрія Юрійовича та автомобіля „FAW CA 1061", д/н АА 6841 ЕВ, який належить на праві власності Соломасі Володимиру Андрійовичу та перебував під керуванням Хоменка Сергія Івановича, що підтверджується Довідкою ВДАІ по обслуговуванню Святошинського району при УДАІ ГУМВС України в м. Києві № 8286145.

В результаті вищезазначеної ДТП застрахованому автомобілю були завдані механічні пошкодження, чим заподіяно матеріальну шкоду власнику пошкодженого т/з.

26.11.2008 року представник страхувальника повідомив страховика про зазначене ДТП та просив страхову компанію виплатити страхове відшкодування.

Згідно із Звітом № 3694/25576 від 22.01.2009 року, складеним ФОП Дроновим Д.С. (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 6235/07 від 08.11.2007 року), вартість відновлювального ремонту автомобіля „Mitsubishi Lancer", д/н АМ 5481 АР, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складає 48 462,50 грн.

В матеріалах справи наявний лист від 26.11.2008 року вих. № 25/0501 вигодонабувача, в якому останній не заперечує проти перерахування страхувальнику за даним договором суми страхового відшкодування по збиткам, завданим застрахованому автомобілю.

16.12.2008 року страхувальник звернувся до страховика з заявою, в якій просила страхову компанію виплатити суму страхового відшкодування на р/р СПД Негода А.В., який здійснював відновлювальний ремонт застрахованого автомобіля.

Позивач, як страховик, перерахував на р/р СПД Негода А.В., відповідно до умов укладеного Договору страхування на підставі страхового акту б/н від 22.01.2009 року, суму страхового відшкодування в розмірі 49 009,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2223 від 20.02.2009 року.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що загальний розмір підтверджених фактичних витрат позивача з виплати страхового відшкодування складає 49 009,50 грн.

Відповідно до статті 27 Закону України „Про страхування" та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, до позивача, як особи яка виплатила страхове відшкодування за Договором страхування, перейшло право регресної вимоги до особи відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 25.12.2008 у справі № 3-36860, водія автомобіля „FAW CA 1061", д/н АА 6841 ЕВ - Хоменка Сергія Івановича визнано винним у вчиненні ДТП 25.11.2008 року внаслідок порушення п. 12.1, п. 12.3 Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КпАП України.

Пунктом 37.4 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Транспортний засіб марки „FAW CA 1061", д/н АА 6841 ЕВ, який на час скоєння ДТП належав на праві власності Соломасі Володимиру Андрійовичу та перебував під керуванням Хоменка Сергія Івановича, застраховано у відповідача-2 згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/2606056 (далі - Поліс), (1 типу).

Згідно умов зазначеного Полісу, термін його дії з 23.08.2008 року по 22.08.2009 року, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 25 500,00 грн., франшиза 510,00 грн.

Відповідно до п. 22.1 ст.22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно із ст. 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що особою, відповідальною за завдані власнику пошкодженого т/з „Mitsubishi Lancer", д/н АМ 5481 АР збитки, у даному випадку АСТ „Вексель" відповідно до положень Закону України „Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених Полісом.

З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа - Прокопчук (Кубишкіна) Е.М. мала до АСТ „Вексель", як особи, відповідальної за завдані збитки, в межах ліміту відповідальності, передбаченого Полісом, за вирахуванням 510,00 грн. франшизи в розмірі 24 990,00 грн.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції позивач не скористався своїм правом щодо збільшення позовних вимог та не заявив про стягнення з відповідача-2 суми страхового відшкодування за Полісом ВС/2606056, у зв'язку з чим у позові до відповідача-2 слід відмовити.

Водночас, позивач просив суд стягнути на свою користь з відповідача-1 суму страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 23 472,50 грн. (48 462,50 грн. - вартість відновлювального ремонту згідно Звіту № 3694/25576 від 22.01.2009 року мінус 24 990,00 грн. - ліміт відповідальності згідно Полісу з відрахуванням франшизи).

Згідно з частиною першою ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між розміром фактично заподіяної шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням.

Як зазначалося вище, відповідно до рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25.12.2008 у справі № 3-36860 є винним у вчиненні ДТП, яке сталося 25.11.2008 року є Хоменко С.І., який на час ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ „МАРСАН-ТРАНС", що підтверджується наказом від 10.09.2008 року № 110-к про прийняття Хоменка С.І. на посаду водія транспортного відділу та наказом від 26.01.2009 року № 128-к про звільнення останнього.

Також, вказана обставина підтверджується наявним в матеріалах справи подорожнім листом, на якому міститься штамп підприємства ТОВ „МАРСАН ТРАНС", що вказує на виконання водієм Хоменком С.І. своїх службових обов'язків та здійснення ним перевезення вантажу за розпорядженням відповідача-1 на автомобілі „FAW CA 1061", д/н АА 6841 ЕВ.

Судом неодноразово витребовувався оригінал подорожнього листа, проте представник відповідача-1 зазначений лист не надав, пояснивши що він був загублений під час переїзду підприємства.

А відтак, дана обставина не спростовує дійсність цього листа.

Водночас, доказів, що спростовують встановлені вище обставини, відповідачем-1 суду не надано. При цьому Довідка відповідача-1 про відсутність на балансі та позабалансовому рахунку підприємства ТОВ „МАРСАН ТРАНС" автомобіля „FAW CA 1061", д/н АА 6841 ЕВ не доводить протилежного.

Як було зазначено вище, Поліс сторонами було укладено на умовах 1 типу.

Статтею 15 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, що діяла на момент ДТП) встановлено типи договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Зокрема, договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу).

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що Хоменко С.І. під час ДТП керував автомобілем „FAW CA 1061", д/н АА 6841 ЕВ на незаконних підставах. Крім того, власник вищевказаного т/з у своїх письмових поясненнях зазначив, що в день ДТП добровільно передав автомобіль Хоменку С.І.

При цьому, посилання відповідача-1 на наявність договору № 19 від 29.09.2008 року про повну індивідуальну матеріальну відповідальність водія та довідку Вишгородського РЕВ ДАІ при УДАІ ГУМВС України в Київській області № 1574 від 01.09.2012 року не спростовує того, що відповідальність підприємства відповідача-1 за шкоду, завдану їхнім працівником - Хоменком С.І., несе ТОВ „МАРСАН ТРАНС", та не звільняє останнього від відповідальності.

Зазначене підтверджує те, що відповідач-1 є відповідальною особою за шкоду, заподіяну Хоменком С.І. власнику застрахованого автомобіля - Прокопчук (Кубишкіній) Е.М.

Таким чином, вірним є висновок місцевого господарського суду, що виплативши страхове відшкодування у розмірі 49 009,50 грн., що перевищує ліміт відповідності за Полісом, позивач в силу положень ст.ст. 993, 1166, 1172, 1194 ЦК України набув право регресної вимоги до відповідача-1, як власника джерела підвищеної небезпеки, з яким у трудових відносинах станом на час ДТП перебувала винна особа - Хоменко С.І.

Отже, сума відшкодування, яка підлягає стягненню з відповідача-1 на користь позивача становить 23 472,50 грн., виходячи з розрахунку: 48 462,50 грн. - вартість відновлювального ремонту згідно Звіту № 3694/25576 від 22.01.2009 року мінус 24 990,00 грн. - ліміт відповідальності згідно Полісу.

З огляду на вищенаведене, а також те, що доказів оплати відповідачем-1 в установлені строки суми заборгованості перед позивачем суду не надано, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 на користь позивача суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 23 472,50 грн. є законними, доведеними, підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі вказував на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

В суді першої інстанції відповідачем-1 було подано заяву від 30.07.2012 року, в якій останній просив суд застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності, обґрунтовуючи тим, що позивач набув право на звернення з вимогою з моменту здійснення ним виплати страхового відшкодування (20.02.2009 року), відповідно, з урахуванням того, що позивач звернуся до господарського суду міста Києва з позовом 26.06.2012 року, то трирічний строк позовної давності для звернення з позовом до суду сплинув.

В силу приписів ст.ст. 256, 257 ЦК України до даних правовідносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 6 ст. 261 ЦК України, за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Згідно із частинами 3 та 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивач під час розгляду справи в суді першої інстанції подав заяву про поновлення строку позовної давності.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, першочергово, у межах строку позовної давності, позивач звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовною заявою до винного у вчиненні ДТП Хоменка С.І. про стягнення з останнього в порядку регресу шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Вказаний позов ухвалою суду від 19.06.2012 року у справі № 2607/376/12 залишено без розгляду, водночас, про існування трудових відносини Хоменка С.І. з ТОВ „МАРСАН ТРАНС" станом на день вчинення ДТП позивачу стало відомо лише після відкриття Подільським районним судом міста Києва провадження по справі № 2607/376/12.

У зв'язку з викладеним, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що строк позовної давності позивачем пропущено з поважних причин, а тому відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України він підлягає відновленню.

При цьому доводи відповідача-1, що позивачу про ту обставину, що Хоменко С.І. перебував у трудових відносинах з ТОВ „МАРСАН ТРАНС" стало відомо ще наприкінці 2008 року - на початку 2009 року, коли позивач звертався до відповідача-1 з претензією про виплату страхового відшкодування, не підтверджені жодними належними доказами.

Водночас позивачем надано суду копії журналів вихідної кореспонденції за 2008-2009 роки, з яких вбачається, що позивач протягом зазначеного періоду не звертався до відповідача-1 з претензією про відшкодування в порядку регресу шкоди, завданої Хоменком С.І. в результаті ДТП 25.11.2008 року.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем-1, всупереч статей 33, 34 ГПК України не надано суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень, викладених в апеляційній скарзі, доводи відповідача-1 не підтверджуються наявним у справі доказами та спростовуються чинним законодавством.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2012 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „МАРСАН-ТРАНС" на рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2012 року у справі № 5011-68/8800-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2012 року у справі № 5011-68/8800-2012 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

4. Справу № 5011-68/8800-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 02.04.2013 року.

Головуючий суддя Остапенко О.М.

Судді Жук Г.А.

Мальченко А.О.