Рішення

від 03.09.2013 по справі 5011-68/8800-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-68/8800-2012 03.09.13

за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Просто- Страхування»

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю «Марсан Транс»

2) акціонерного страхового товариства «Вексель»

треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору,

1) Хоменко Сергій Іванович

2) Соломаха Володимир Іванович

Про стягнення 23 472,50 грн.

Суддя Удалова О.Г.

за участю представників сторін:

від позивача Зибалова Т.А. (за довіреністю)

від відповідача-1 Мартинович А.Б. (за довіреністю)

від відповідача-2 не з'явились

від третіх осіб не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Просто-Страхування» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Марсан Транс» (далі - відповідач-1) про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 23 472,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем (страховиком) виплачено страхове відшкодування, внаслідок чого до позивача, в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України, перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідачів про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 23 472,00 грн., як до осіб, які відповідальні за заподіяні збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-68/8800-2012.

До участі у справі було залучено акціонерне страхове товариство «Вексель» як відповідача-2, Соломаху Володимира Андрійовича та Хоменка Сергія Івановича - як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.11.2012 р., яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2013 р., позовні вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю «Марсан Транс» задоволено та відмовлено у задоволенні позовних вимог до акціонерного страхового товариства «Вексель».

Постановою Вищого господарського суду України від 10.06.2013 р. рішення Господарського суду м. Києва від 27.11.2012 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2013 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

Скасовуючи рішення та постанову попередніх інстанцій, колегія суддів зазначила, що судом не було з'ясовано, чи володів відповідач-1 на час скоєння ДТП автомобілем марки FAW CA 1061, державний номер АА 6841 ЕВ, та підстави, на яких винуватець ДТП Хоменко С.І. керував автомобілем, існування між ним там відповідачем-1 трудових відносин.

Крім того, суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані судові рішення, не з'ясували, чи було відповідачем-2, як страховиком, у якого було за полісом № ВС/2606056 застраховано цивільно-правову відповідальність власника автомобіля «Faw», державний реєстраційний номер АА 6841 ЕВ, виплачено страхове відшкодування та в якому розмірі, чи було вказаного страхового відшкодування достатньо для повного відшкодування завданої шкоди, а також чи звертався з такою вимогою позивач до відповідача-2.

За результатами повторного автоматичного розподілу справу № 5011-68/8800-2012 передано на розгляд судді Удаловій О.Г.

Ухвалою суду від 21.06.2013 р. справу було прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 23.07.2013 р.

У вказане судове засідання представники відповідача-2 та третіх осіб не з'явились. Представник позивача підтримав позовні вимоги. Представник відповідача-1 позовні вимоги відхилив. Суд відклав розгляд справи.

У наступному судовому засіданні представники позивача та відповідача-1 заявили спільне клопотання про продовження строку вирішення спору. Крім того, представник позивача заявив клопотання про витребування додаткових доказів. Відповідач-2 та треті особи своїх повноважних представників в засідання не направили.

Ухвалою суду від 06.08.2013 р. було продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 03.09.2013 р.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідач-1 у наданому суду відзиві позовні вимоги відхилив, зазначивши, що йому на жодній правовій підставі не належить автомобіль «Faw», державний реєстраційний номер АА 6841 ЕВ, а тому Хоменко С.І. не міг стати учасником ДТП під час виконання службових обов'язків.

Відповідач-2 відзиву на позов не надав, представника в судове засідання не направив, про причини неявки не повідомив, про день та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального суду України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи та наявні матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд

ВСТАНОВИВ:

24.04.2008 р. між закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Просто-Страхування» (правонаступником якого є позивач) (страховиком) та Кубишкіною Еліною Миколаївною (згідно свідоцтва про шлюб від 07.08.2008 Прокопчук Еліна Миколаївна) (страхувальником) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 151064 (далі - Договір), за яким було застраховано майнові інтереси страхувальника з володіння, користування, розпорядження транспортним засобом автомобілем марки Mitsubishi Lancer, державний номер АМ 5481 АР, 2008 року випуску, строком дії з 25.04.2008 р. до 24.04.2009 р., вигодонабувач - акціонерний комерційний банк (АКБ) «Європейський».

25.11.2008 р. в місті Києві по вул. Кільцева дорога, 18, Хоменко Сергій Іванович, керуючи транспортним засобом марки FAW CA 1061, державний номер АА 6841 ЕВ, який належить на праві власності Соломасі Володимиру Андрійовичу не врахував дорожню обстановку та скоїв ДТП за участі автомобіля марки Mitsubishi Lancer, державний номер АМ 5481 АР, який належить на праві власності страхувальнику під керуванням Прокопчука Андрія Юрійовича. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 25.12.2008 р. у справі № 3-36860 Хоменка Сергія Івановича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

З метою визначення вартості матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля марки Mitsubishi Lancer, державний номер АМ 5481 АР, позивач замовив у ФОП Дронова Д.С. (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 6235/07 від 08.11.2007 р.) звіт про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу. Згідно зі звітом № 3694/25576 від 22.01.2009 р. вартість відновлювального ремонту автомобіля Mitsubishi Lancer, державний номер АМ 5481 АР, в результаті ДТП склала 48 462,50 грн.

Позивач відповідно до страхового акту від 22.01.2009 р., звіту № 3694/25576 від 22.01.2009 р. та на підставі заяви страхувальника виплатив страхове відшкодування особі, яка здійснювала відновлювальний ремонт автомобіля Mitsubishi Lancer, державний номер АМ 5481 АР у розмірі 49 009,50 грн., про що свідчить платіжне доручення № 2223 від 20.02.2009 р.

Цивільно-правова відповідальність винної особи на момент скоєння ДТП була застрахована у акціонерного страхового товариства «Вексель» згідно з полісом № ВС/2606056 (1 типу), ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб - 25 500,00 грн., франшиза - 510,00 грн..

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просив стягнути з відповідача-1 вказані кошти в сумі 23 474,50 грн., посилаючись на те, що винна особа перебувала у трудових відносинах з останнім і скоїла ДТП під час виконання службових обов'язків. Вимоги до відповідача-2 мотивовані наявністю полісу, який покриває ліміт відповідальності у розмірі 24 990,00 грн.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди» визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Відповідно до рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25.12.2008 р. у справі № 3-36860 Хоменко С.І. є винним у вчиненні ДТП, яке сталося 25.11.2008 р. за участю транспортного засобу марки Mitsubishi Lancer, державний номер АМ 5481 АР та транспортного засобу марки FAW CA 1061, державний номер АА 6841 ЕВ є Хоменко С.І.

Доказами, наданими в матеріали справи, підтверджується, що в період з 10.09.2008 р. по 26.01.2009 р. Хоменко С.І. перебував у трудових відносинах з ТОВ «Марсан Транс», обіймаючи посаду водія транспортного відділу.

Частиною 1 статті 1172 ЦК України унормовано, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Проте, позивачем не доведено, що ТОВ «Марсан Транс» на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом марки FAW CA 1061, державний номер АА 6841 ЕВ.

Наявний в матеріалах справи подорожній лист (т. 2, а.с. 11), на якому міститься штамп підприємства ТОВ «МАРСАН ТРАНС», не приймається судом як належний доказ, оскільки власником транспортного засобу Соломахою В.А. заперечується факт передачі автомобіля відповідачу-1, виконання водієм Хоменком С.І. своїх службових обов'язків та здійснення ним перевезення вантажу за розпорядженням відповідача-1 на автомобілі FAW CA 1061, державний номер АА 6841 ЕВ.

Таким чином, позивачем не доведено підстав для покладення на відповідача-1 відповідальності за збиток, заподіяний внаслідок вчинення Хоменко С.І. ДТП, а тому позовні вимоги до нього не підлягають задоволенню.

Щодо вимог до відповідача-2 слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність винної особи на момент скоєння ДТП була застрахована у акціонерного страхового товариства «Вексель» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/2606056.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, на підставі вищезазначених норм та у зв'язку з укладенням полісу № № ВС/2606056 відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальнику внаслідок експлуатації автомобіля FAW CA 1061, державний номер АА 6841 ЕВ.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 23 472,50 грн., які є різницею між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля 48 462,50 грн. та 24 990,00 грн. лімітом відповідальності за Полісом № ВС/2606056 (зменшеним на суму франшизи). Доказів відшкодування (не відшкодування) шкоди в межах ліміту за полісом суду не надано.

Також суд звертає увагу, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.04.2010 р. порушено провадження у справі про банкрутство № 44/282-б та з моменту порушення провадження у справі введено мораторій на задоволення вимог кредиторів заявника (боржника).

Як зазначено у рекомендації Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суди мають у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі пункту 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України зупиняє позовне провадження та роз'яснює позивачу зміст частини 2 статті 14 Закону, зазначивши про це в ухвалі або протоколі судового засідання. Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації з заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини 2 статті 14 Закону.

Відповідно до частини 2 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Позивачем не надано доказів звернення до відповідача-2 з вимогою про відшкодування шкоди в порядку, передбаченому Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», внаслідок чого його вимоги вважаються погашеними і не підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 27.09.2013 р.

Суддя О.Г. Удалова