Постанова

від 05.12.2012 по справі 2а-16636/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2а-16636/12/2670   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ м. Київ 05 грудня 2012 року                            16 год. 50 хв.                              № 2а-16636/12/2670 Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Київської міської державної адміністрації до громадської організації "Інститут фінансових експертиз", громадської організації "Інститут соціально-економічного моделювання" та виробничо-дистриб'юторської компанії "Дім Вина "Скала" про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання, - ВСТАНОВИВ: До Окружного адміністративного суду міста Києва 04 грудня 2012 року о 16 год. 46 хв. надійшла позовна заява Київської міської державної адміністрації (також далі за текстом - позивач) до громадської організації "Інститут фінансових експертиз" (також далі за текстом - відповідач-1), громадської організації "Інститут соціально-економічного моделювання" (також далі за текстом - відповідач-2) та виробничо-дистриб'юторської компанії "Дім Вина "Скала" (також далі за текстом - відповідач-3) про встановлення обмеження права на мирні зібрання (пікетування, пішу ходу, демонстрації, мітинги, збори тощо) шляхом заборони відповідачам, а також іншим суб'єктам, які реалізують право на мирні зібрання, проведення таких заходів із 05 грудня 2012 року по 31 березня 2013 року на вулиці Інститутській у місті Києві. В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що обмеження права на мирні зібрання на вказаній території є засобом забезпечення нормального функціонування органів державної влади та безпеки їх посадових осіб. Ухвалою суду від 05 грудня 2012 року залишено без розгляду позовну заяву позивача до відповідачів у частині вимоги позивача про встановлення обмеження права на мирні зібрання (пікетування, пішу ходу, демонстрації, мітинги, збори тощо) шляхом заборони відповідачам, а також іншим суб'єктам, які реалізують право на мирні зібрання, проведення таких заходів 05 грудня 2012 року на вулиці Інститутській у місті Києві на підставі ч. 2       ст. 182 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом -           КАС України). Ухвалою суду від 05 грудня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі у частині вимоги позивача про встановлення обмеження права на мирні зібрання (пікетування, пішу ходу, демонстрації, мітинги, збори тощо) шляхом заборони відповідачам, а також іншим суб'єктам, які реалізують право на мирні зібрання, проведення таких заходів із 06 грудня 2012 року по 31 березня 2013 року на вулиці Інститутській у місті Києві. Представник позивача у судове засідання не прибула, від неї до суду надійшло письмове клопотання про розгляд справи за її відсутності за наявними у справі матеріалами. Представники відповідачів у судове засідання також не прибули, хоча відповідачі про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, заяви про розгляд справи за відсутності їх представників до суду не надійшли. На підставі ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України, у судовому засіданні 05 грудня 2012 року судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження. При цьому, у зв'язку з неявкою у судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд - ВСТАНОВИВ: До Київської міської державної адміністрації від відповідачів надійшли письмові заяви (повідомлення) про намір провести масові заходи під стінами Національного Банку України, що розташований за адресою: місто Київ, вулиця Інститутська, 9, а саме: - від відповідача-1 - про проведення мітингу у період із 03 грудня 2012 року по             31 грудня 2013 року, метою якого є висловлення протесту проти курсу економічних реформ в Україні. Зазначено, що кількість мітингувальників складатиме не менше 300 осіб. У ході проведення мітингу буде використовуватись звукопідсилююча апаратура, плакати та транспаранти з відповідними гаслами, а також розміщуватись наметове містечко та сцена (трибуна); - від відповідача-2 - про проведення мітингу у період із 30 листопада по 31 грудня   2012 року, метою якого є підтримання економічних реформ в державі. Зазначено, що кількість мітингувальників складатиме до 500 осіб. У ході проведення мітингу будуть використовуватись гучномовці, посилюючі пристрої, плакати з відповідними гаслами, піротехніка, фарби, а також розміщуватись наметове містечко та сцена; - від відповідача-3 - про проведення мітингу починаючи із 18 жовтня 2012 року та кожного наступного четверга, метою якого є привернення уваги до діяльності Національного Банку України. У ході проведення мітингу будуть використовуватись звукопідсилювачі апаратури, мегафони, плакати та транспаранти. Крім того, у зв'язку з викладеними обставинами, до Київської міської державної адміністрації надійшов лист Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 04 грудня 2012 року № 1/5953-КОР про те, що проведення вказаних мітингів створить незручності пересічним громадянам, а також перешкодить нормальній діяльності Національного банку України та життєдіяльності міста. У листі також міститься прохання про звернення Київської міської державної адміністрації до судових органів щодо обмеження шляхом заборони, зокрема, відповідачам, проводити заплановані ними масові заходи. Суд погоджується з позицією позивача про встановлення обмеження права на мирні зібрання (пікетування, пішу ходу, демонстрації, мітинги, збори тощо) шляхом заборони відповідачам та іншим суб'єктам, які реалізують право на мирні зібрання, проведення таких заходів із 06 грудня 2012 року по 31 березня 2013 року на вулиці Інститутській у місті Києві, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи документів та наступних положень і обставин. Так, згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 1, ч. 1 ст. 10-1 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ", місто Київ є місцем розташування відповідних органів виконавчої влади і місцевого самоврядування. Столичний статус міста покладає на органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади додаткові обов'язки та гарантує цим органам надання з боку держави додаткових прав. Виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві. Згідно з підпунктом 2 п. "б" ч. 1 ст. 38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, вжиття у разі надзвичайних ситуацій необхідних заходів відповідно до закону щодо забезпечення державного і громадського порядку, життєдіяльності підприємств, установ та організацій, врятування життя людей, захисту їх здоров'я, збереження матеріальних цінностей. З викладених положень вбачається, що на Київську міську державну адміністрацію покладено обов'язок забезпечення державного і громадського порядку. У ході судового розгляду справи з'ясовано, що до позивача надійшла низка повідомлень про проведення заходів із 05 грудня 2012 року по 31 березня 2013 року в центральній частині міста. Відповідно до ч. 1 ст. 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (також далі за текстом - Конвенція), кожна людина має право на свободу мирних зібрань. Реалізація права на мирні зібрання не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, які встановлені законом і є необхідними для захисту інтересів суспільства або громадської безпеки. Згідно зі ст. 39 Конституції України, громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування; обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей. Згідно з рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 39 Конституції України, про завчасне сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій (справа щодо завчасного сповіщення про масові зібрання) від 19 травня 2001 року № 4рп/2001 (справа № 1-30/2001), організатори таких мирних зібрань мають сповістити зазначені органи про проведення заходів заздалегідь, тобто у прийнятні строки, що передують даті їх проведення. Ці строки не повинні обмежувати передбачене ст. 39 Конституції України право громадян, а має служити його гарантією і водночас надавати можливість відповідним органам вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингів, походів і демонстрацій, забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей. При здійсненні громадянами права на свободу думки і слова, на вільне поширення своїх поглядів і переконань не повинно бути посягань на права і свободи, честь і гідність інших людей. Визначення конкретних строків завчасного сповіщення з урахуванням особливостей форм мирних зібрань, їх масовості, місця, часу проведення тощо є предметом законодавчого регулювання. Оскільки на даний час Верховною Радою України не прийнято законодавчого акту про визначення механізмів реалізації права на свободу мирних зібрань, то залишаються чинними нормативно-правові акти СРСР, які застосовуються у порядку правонаступництва, зокрема Указ Президії Верховної Ради СРСР "Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР" від 28 липня 1988 року № 9306-ХІ, який згідно з Постановою Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" від 12 вересня 1991 року № 1545-ХІІ, є чинним та підлягає застосуванню. Відповідно до ч.ч. 1, 2 Указу Президії Верховної Ради СРСР "Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР" від 28 липня 1988 року № 9306-ХІ, про проведення зборів, мітингу, вуличного походу або демонстрації робиться заява у виконавчий комітет відповідної місцевої Ради народних депутатів. Із заявою про проведення зборів, мітингу, вуличного походу або демонстрації можуть звертатись особи, які досягли вісімнадцятирічного віку, - уповноважені трудових колективів підприємств, установ і організацій, органів кооперативних та інших громадських організацій, органів громадської самодіяльності й окремих груп громадян. Згідно з ч. 2 ст. 11 Конвенції, здійснення цих прав (права на мирні зібрання) не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. На реалізацію вказаного положення, рішенням Київської міської ради від 24 червня 1999 року № 317/418 затверджено Порядок організації та проведення в місті Києві недержавних масових громадських заходів політичного, релігійного, культурно-просвітницького, спортивного, видовищного та іншого характеру (також далі за текстом - Порядок), ч. 1 якого встановлено, що для проведення недержавних масових заходів, за винятком проведення похоронних процесій (далі за текстом - заходи), їх організаторами не пізніше ніж за 10 днів до проведення подається письмове повідомлення до виконавчого органу Київської міської ради. У повідомленні зазначається мета, форма, місце проведення заходу, маршрут проходження, час його початку та закінчення, передбачувана кількість учасників, прізвище, ім'я організаторів, місце їх проживання, номер контактного телефону, дата подачі повідомлення, необхідність (чи відсутність такої) використання звукопідсилюючої апаратури. Повідомлення підписується організаторами заходів. Тобто, не пізніш як за 10 днів до намічуваної дати проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій в місті Києві, уповноваженими особами подається до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомлення (заява) у письмовій формі з зазначенням мети, форми, місця проведення заходу, маршруту проходження, часу його початку та закінчення, передбачувана кількість учасників, прізвище, ім'я організаторів, місце їх проживання, номер контактного телефону, дата подачі повідомлення, необхідність (чи відсутність такої) використання звукопідсилюючої апаратури. Також, п. 9.2 цього ж рішення передбачено, що під час масових акцій не допускається використання гучномовців та іншої звукопідсилюючої апаратури, встановлення малих архітектурних форм (кіосків, лотків, навісів, наметів, у тому числі тимчасових та пересувних, призначених для роздрібної торгівлі, інформаційних, рекламних, презентаційних та інших цілей) та об'єктів зовнішньої реклами (рекламних тумб, будь-яких стендів, щитів, панно, прапорів, екранів, транспарантів, наклейок та інше) без погодження у порядку визначеному законодавством. Вказана вимога обумовлена необхідністю певного часу на створення Київською міською державною адміністрацією та іншими державними органами належних умов для проведення заходів масового характеру та забезпечення державного і громадського порядку, життєдіяльності підприємств, установ і організацій, забезпечення захисту здоров'я людей при проведенні таких заходів. Забезпечення громадського порядку під час проведення заходів масового характеру потребує залучення значних резервів особового складу, що в свою чергу також потребує певного часу. Тобто, на підставі поданих повідомлень про проведення масових заходів, Київська міська державна адміністрація повідомляє про них правоохоронні органи, з метою забезпечення громадського порядку. Згідно зі ст. 3 Закону України "Про основи національної безпеки України", об'єктом національної безпеки є людина і громадянин - їхні конституційні права і свободи. Відповідно до ст. 27, 34, 49, 50 Конституції України передбачено, що кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань; держава забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя; кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про міліцію", міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана, крім іншого, забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок. Безпосереднє забезпечення громадського порядку, у тому числі і під час проведення мирних зібрань, законодавством покладене на органи внутрішніх справ. Згідно з п. 11 Порядку, під час проведення заходів працівники правоохоронних органів виконують свої повноваження щодо забезпечення громадського порядку відповідно до законів, які регламентують їх діяльність. Забезпечення громадського порядку під час проведення заходів масового характеру потребує залучення значних резервів особового складу, що в свою чергу також потребує певних умов для забезпечення громадського порядку. Встановлення малих архітектурних форм у вигляді наметів під час проведення заходів може створювати перешкоди працівникам правоохоронних органів для виконання ними функцій з охорони громадського порядку, покладених на них законодавством України. При цьому, під громадським правопорядком слід розуміти сукупність суспільних відносин, що забезпечують нормальні умови життєдіяльності людини, діяльності підприємств, установ і організацій, праці й відпочинку громадян, повагу до їх честі, людської гідності та громадської моралі шляхом встановлення, дотримання і реалізації правових та етичних норм, що включає і відсутність правопорушень у громадських місцях. Згідно з ч. 5 ст. 182 КАС України, суд задовольняє вимоги позивача в інтересах національної безпеки та громадського порядку в разі, якщо визнає, що проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань може створити реальну небезпеку заворушень чи злочинів, загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших людей. Проаналізувавши викладені положення та обставини, суд прийшов до висновку, що позов Київської міської державної адміністрації до громадської організації "Інститут фінансових експертиз", громадської організації "Інститут соціально-економічного моделювання" та виробничо-дистриб'юторської компанії "Дім Вина "Скала" про встановлення обмеження права на мирні зібрання (пікетування, пішу ходу, демонстрації, мітинги, збори тощо) шляхом заборони відповідачам, а також іншим суб'єктам, які реалізують право на мирні зібрання, проведення таких заходів із 06 грудня 2012 року по      31 березня 2013 року на вулиці Інститутській у місті Києві є обґрунтованим та підлягає задоволенню повністю. Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 71, ч. 2 ст. 94 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 256 КАС України, постанови суду про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання виконуються негайно. Керуючись ст.ст. 7-11, 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 182, 256 КАС України, суд - ПОСТАНОВИВ: 1. Задовольнити повністю позов Київської міської державної адміністрації до громадської організації "Інститут фінансових експертиз", громадської організації "Інститут соціально-економічного моделювання" та виробничо-дистриб'юторської компанії "Дім Вина "Скала" про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання. 2. Встановити обмеження права на мирні зібрання (пікетування, пішу ходу, демонстрації, мітинги, збори тощо) шляхом заборони громадській організації "Інститут фінансових експертиз", громадській організації "Інститут соціально-економічного моделювання" та виробничо-дистриб'юторській компанії "Дім Вина "Скала", а також іншим суб'єктам, які реалізують право на мирні зібрання, проведення таких заходів із 06 грудня 2012 року по 31 березня 2013 року на вулиці Інститутській у місті Києві. 3. Постанова підлягає негайному виконанню. 4. Оскарження постанови не зупиняє її виконання. 5. Копії ухвали невідкладно направити (вручити) сторонам. Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду. Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Суддя                                                                                                             В.М. Данилишин