Рішення

від 15.11.2006 по справі 4/258

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/258

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "15" листопада 2006 р.Справа №  4/258

 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І. розглянув у судовому засіданні справу  №  4/ 258

за позовом: товариства  з  обмеженою відповідальністю “Донбассуглеавтоматика”, м.Донецьк

до приватного підприємства  “Вугіллязбут” м.Кіровоград

про стягнення  78548  грн. 81 коп.

Представники сторін:

від позивача - Воловик В.О. , довіреність № б/н  від 23.05.06 ;

від відповідача - Замедянська Н.М. , довіреність № б/н  від 01.10.06 ;

СУТЬ  СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення заборгованості в  розмірі 78 548  грн. 81 коп.  з приватного підприємства  “Віглезбут”  за  поставлений  товар, з  яких  623 грн.52 коп. №  проценти   річних  та   3300 грн. 01 коп. втрати  від  інфляції та  судових витрат   в  розмірі  786 грн. 23  коп.

Представник позивача вимоги підтримав повністю.

Доказів погашення заборгованості не представлено. В судове  засідання  15.11.2006  року   представник   позивача  надав   витребувані  судом  документи, після  ознайомлення  з  якими представник  відповідача  визнав  суму  заборгованості   за  поставлений  товар  повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та  відповідача,  проаналізувавши встановлені   факти  та  відповідні  до них  правовідносини, господарський суд,-

                                             ВСТАНОВИВ:

У відповідності до  договору  поставки №58  від  07.09.2005 року  ( в  подальшому - Договір)     згідно підписаних  сторонами   специфікацій №№1 та 2 позивачем    відповідачу   проводилась  поставка   вугільної  продукції, що  підтверджується  підписаними  сторонами актами  приймання-передачі від  16.12.2005 року  та від 22.12.2005 року та  листами  позивача  про  передачу  продукції  у власність відповідача. Згідно  до  умов п.5.1 Договору  відповідач    зобов'язався  провести  оплату  за отриману  продукції на  протязі  2-х  банківських  днів після  надходження  товару  на   склад відповідача. Однак, відповідачем  не виконано  умови  Договору  та  не  проведено  в повному  обсязі  оплату  отриманого  товару, за  період  з 01.11.2005  року  по 07.05.2006   року заборгованість  відповідача  складає   75000  грн. 28   коп., що  підтверджено  підписаними сторонами  актами.

Відповідач   вказаний  товар прийняв  повністю,  що   посвідчується  специфікаціями №1 та №2 (а.с.14, 15), рахунком-фактурою від16.12.2005 р.  та   від  22.12.2005 р. (а.с.16,19), листом  від  16.12.2005 року  №185 (а.с. 17)  від  16.12.2005 р. (а.с. 16)  та  актом  звіряння  взаєморозрахунків по  Договору (а.с.22).

За  приписом   ст.265  Господарського  кодексу  України до  правовідносин поставки,  які не  врегульовані цим  кодексом, застосовуються  відповідні  положення  Цивільного  кодексу  України про  договір  купівлі-продажу.

Таким  чином,   між  сторонами  виникли  правовідносини, що  підпадають  під  дію     глави  54  Цивільного  кодексу  України.

Так, згідно  ст.712 Цивільного  кодексу України  за   договором  поставки  продавець (постачальник),  який  здійснює  підприємницьку  діяльність зобов'язується  передати у  встановлений  строк (строки)  товар  у  власність  покупця для  використання  його  у підприємницькій  діяльності  або в  інших  цілях, не  пов'язаних  з особистим,  сімейним   або  іншим подібним використанням,  а  покупець  зобов'язується  прийняти  товар  і  сплатити  за  нього  певну  грошову  суму.  До договору  поставки  застосовуються  загальні  положення  про  купівлю-продаж,  якщо  інше  не встановлено  договором,  законом  або не випливає  з  характеру  відносин  сторін.

Як вбачається  із  матеріалів  справи   відповідач   прийняв  поставлений  позивачем  товар та  не вжив  заходів  для  повернення  товару  позивачу.

Суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, наявні договірні відносини у відповідності до вимог ст.ст. 11, 639,655,691 ЦК України  підтверджують що це  саме  договір купівлі-продажу. Специфікація товару, ознаки, якість, ціна, вартість - визначені в накладній.

На користь відносин купівлі-продажу свідчить і застереження в документах на отримання  товару  про ціну з ПДВ.

Позивач передав майно  повністю в кількості, передбаченій  умовами  договору,  а відповідач прийняв товар, але не розрахувався за нього, тим самим не виконавши свої зобов'язання.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк. Саме невиконання умов договору з боку відповідача і стало причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідач вимоги позивача в  частині  заборгованості в  розмірі 75000 грн.28  коп. фактично    визнав,   але  доказів належного виконання зобов'язання суду не надав. Відповідачем не оспорюється  факт  отримання   товару.

Спір  фактично виник  через  небажання    відповідача  провести  оплату   отриманого від  позивача  та  використаного  на  власний  розсуд  товару. Укладений   між сторонами  договір та  норми   діючого  законодавства  не містять підстав для  звільнення   відповідача від  обов'язку  оплатити отриманий  товар.

Документів, що підтверджують повний розрахунок по договору з позивачем відповідач не представив. Позивач правомірно просить стягнути наявний основний борг  в  розмірі 75000 грн. 28  коп.     з відповідача на підставі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має бути виконано в натурі. На день розгляду заяви борг на користь позивача складає  75000 грн.28 коп.

Розрахунок боргу зроблений вірно, а вимоги обґрунтовані, тому в цій частині позовні вимоги підлягають до повного задоволення.

Аналізуючи  позовні  вимоги  щодо стягнення з  відповідача втрат  від  інфляції  та  3 процентів  річних  на  підставі  ст.  625  Цивільного кодексу  України, господарський  суд  вважає, що  позовні вимоги  в  цій  частині  підлягають  до  часткового  задоволення виходячи  зі  слідуючого.

Фактично  відповідач повинен  був  розрахуватись  за отриманий  товар на  протязі 2-х  банківських  днів  з моменту  отримання товару, тобто  не  пізніше  20.12.2005 року   по   поставці  в  першу  партію  та   27.12.2005 року  по поставці   другої  партії  товару.

Таким  чином починаючи  з 20.12.05 р.  та 27.12.05 р. по  31.05.2006 року  позивач   має  право  на  стягнення з  відповідача    втрат  від  інфляції  та 3  процентів   річних.  Однак, господарський  суд  не  погоджується  з   проведеними   позивачем  розрахунками   втрат  від  інфляції за  грудень 2005  року, оскільки   вони  проведені  без  врахування  тієї  обставини, що  прострочка  платежу  була   допущена    лише  в  період з 20.12.2005  по  31.12.2005 року та  в  період з  27.12.2005 року  по  31.12.2005  року, а  не  за  повний  місяць, зокрема  за   11 днів  по  першій   поставці та  за 5 днів  по  другій  поставці  і складає відповідно   171 грн. 57 коп.  та   34  грн. 51  коп. на  загальну  суму  206  грн. 08  коп. за    грудень  2005  року.  При  проведенні  підрахунку розміру  втрат  від  інфляції за  період  з  01.01  по  31.05.2006  року  господарський  суд   вважає за необхідне  задовольнити  позовні  вимоги про  стягнення  суми  втрат  в  розмірі  2109 грн. 90  коп., а  заявлену  позивачем  суму  в  розмірі   2625  грн. 01  коп. вважає  такою, що  визначена  позивачем  невірно, в результаті  допущеної  арифметичної  помилки. Таким  чином, враховуючи  викладене  суд  задовольняє  позовні вимоги   про  стягнення   втрат  від  інфляції в  розмірі  2315 грн. 98 коп.

Аналізуючи  позовні вимоги  про   стягнення   3 процентів  річних, господарський  суд вважає, що  вони  підлягають  до повного  задоволення, розрахунок   розміру  цих  втрат  проведено  правильно   за  грудень  2005 року в  розмірі  17  грн. 52  коп. та  в  період  з  01.01.2006 р.  по  30.04.2006 року в розмірі  606 грн. на  загальну  суму   623 грн. 52  коп.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на  відповідача повністю.

При  цьому  господарський  суд  вважає за  необхідне  використати  своє  право  та  покласти на  відповідача державне  мито та  відшкодування  витрат   на  інформаційно-технічне  забезпечення  судового  процесу,  оскільки  спір  виник   внаслідок  неправильних  дій  відповідача. Господарським  судом  приймається  до уваги, що  спір  виник  через  невиконання  відповідачем  своїх  зобов'язань   за   договором,  що  привело  до  необхідності  позивачу  звернутися  до  суду за  захистом  свого  законного  права і  він  поніс  додаткові  витрат,  пов'язані  зі  сплатою  державного  мита  та  витрат  на  інформаційно-технічне  забезпечення  судового  процесу. Такий  висновок  суду  ґрунтується   на  п.7 Роз'яснення   Вищого  Арбітражного   суду  України   №02-5/20 від  17.01.1995  року “Про  деякі  питання практики  вирішення   арбітражними  судами  спорів за  позовами  прокурорів” та  п.1 Роз'яснення від  04.03.1998  року  №02-05/78 “Про деякі  питання практики   застосування  розділу  V1 Арбітражного  процесуального  кодексу  України”.

Керуючись  ст.ст. 34,49, 82,  84 ГПК  України, господарський суд,

                                              В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства  “Вугіллязбут” м.Кіровоград  вул.  Яновського 79 р/р 26003052902547 в філії Приватбанка, м. Кіровоград, МФО 323583, код 33615418 на користь  Товариства  з  обмеженою відповідальністю “Донбассуглеавтоматика” м.Донецьк  вул. Проф. Богославських 5А  р/р 260020151563 в філії  ВАТ "Укрексімбанк", МФО 334817, код 32355716 заборгованість  по  оплаті  за отриманий  товар в  розмірі  75000 грн. 28  коп.,  втрати від  інфляції в розмірі  2315  грн. 98  коп.,  3  проценти   річних в  розмірі  623  грн. 52  коп., суму   сплаченого державного  мита  в  розмірі  785  грн. 48 коп. та    витрат  на  інформаційно-технічне  забезпечення  судового  процесу в  розмірі 118  грн.

Наказ видати.

В задоволенні   решти  позовних вимог  відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя   Ю. І. Хилько