Постанова

від 22.11.2012 по справі 2а-11402/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 листопада 2012 року № 2а-11402/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Покотило М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №00018722-2 від 24.04.2012 та №00018822-2 від 24.04.2012

за участю:

представника позивача: Донця Д.В. (довіреність б/н від 05.07.2012),

представника відповідача: Каргалика Д.М. (довіреність б/н від 17.10.2012),

на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22.11.2012 проголосив вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби №00018722-2 від 24.04.2012 та №00018822-2 від 24.04.2012.

У судовому засіданні 14.11.2012 був допитаний свідок ОСОБА_3, яка в порядку статті 141 Кодексу адміністративного судочинства України була приведена до присяги, зі змістом статей 384, 385 Кримінального кодексу України була ознайомлена.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

- операції щодо надання позивачем знижок підтверджені належним чином складеними первинними документами в розумінні податкового законодавства, які містять усі необхідні реквізити та можуть бути законною підставою для зменшення суми валового доходу у податковому обліку позивача. Крім того, умовами укладених позивачем договорів чітко було встановлено, що сторони можуть переглядати ціну товару після його продажу у випадку виконання покупцем комерційних умов, викладених в додатках до договорів та Політиках позивача по дистрибуції, а систематичний аналіз положень Закону України "Про податок на прибуток підприємств" дозволяє стверджувати, що позивач повинен був відкоригувати валові витрати після зміни суми компенсації за товари;

- витрати позивача на придбання послуг з проведення клінічних досліджень безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, оскільки одним з основних напрямків діяльності позивача є надання послуг з проведення клінічних досліджень на замовлення третіх осіб, а отже позивач мав право на їх врахування у складі валових витрат. Також позивач наголосив на тому, що під час проведення перевірки ним було надано податковому органу повний комплект первинних документів, що підтверджують фактичне надання відповідальними дослідниками та субдослідниками послуг з проведення клінічних досліджень, які містять усі обов'язкові реквізити для надання їм юридичної сили, зокрема: договори з відповідальними дослідника/субдослідника, акти виконаних робіт;

- у період, який перевірявся, позивач з ТОВ «Аксис груп»дійсно мав фінансово - господарські відносини, а саме було отримано послуги з проведення клінічних випробувань на підставі договору № 35 від 24.03.2008, який за твердженням позивача мали реальний характер, та послуги отримані за яким були використані ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства;

- витрати у розмірі 53 930 грн. позивач поніс внаслідок фінансування конференції проведеної з метою рекламування торгового знаку та імені позивача серед цільової аудиторії;

- придбані позивачем у ТОВ "Моріон" послуги по своїй суті не є послугами з розробки або створення сайту, а натомість характеризуються, як послуги з розміщення реклами.

У судовому засіданні 22.11.2012 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив , у судовому засіданні 03.10.2012 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях відповідача та наведені його представником підчас судових засідань аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 1213/22-2/35619519 від 06.04.2012, інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки представником відповідача не наведено.

У судовому засіданні 22.11.2012 представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

В період з 19.03.2012 по 30.03.2012 Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби на підставі наказу № 183 від 19.03.2012 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2011.

Перевіркою встановлено порушення пункту 4.1 статті 4, пункту 5.10 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 139.1.5 пункту 139.1 статті 139, пунктів 135.1, 135.5 статті 135, пункту 137.1 статті 137, пункту 140.2 статті 140 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 22 068 226,00 грн., пункту 5.1, підпунктів 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпунктів 139.1.5 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 4 квартал 2009 року на 1 420 414,00 грн., та порушення підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 4 Порядку заповнення податкової накладної затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037 в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 139 978,00 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

Перевіркою відображених у рядку 02.1"зміна суми компенсації вартості товарів (робіт, послуг) показників за період з 01.10.2009 по 30.09.2011 у загальній сумі мінус 57 479 306 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив зменшення заборгованості покупців фармацевтичної та іншої продукції перед ТОВ "ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна", що здійснювалось після поставки такої продукції.

Так, протягом 2010-2011 років підприємство укладало з покупцями фармацевтичної та іншої продукції типові договори.

На виконання умов зазначених договорів підприємство протягом 2010-2011 років доставляло покупцям фармацевтичну та іншу продукцію та надавало їм відповідні видаткові накладні, в яких будь - які надана знижки не були відображені

Після поставки продукції підприємством укладались з покупцями акти узгодження заборгованості в яких сторони домовлялися про надання так званої «дистриб'юторської додаткової знижки», зміст якої полягав у зменшенні заборгованості покупців перед ТОВ "ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна" за поставлену останнім продукцію, та на підставі зазначених актів узгодження заборгованості підприємство щоквартально складало так звані «розрахунки знижок», та на суми зазначених "знижок" підприємством зменшувались валові доходи за відповідні податкові періоди.

Водночас, як було встановлено податковим органом, умовами типових договорів, які укладалися ТОВ "ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна" з покупцями передбачалось надання знижок на продукцію, що купується покупцями, а не на ту, що вже була куплена (пункту 6.4 укладених договорів), до перевірки не надані докази повідомлення покупців про зміни ціни, обов'язковість якого передбачена пунктом 6.1 укладених договорів та так звані «дистриб'юторські додаткові знижки»не відображались у видаткових накладних, обов'язковість надання яких передбачена пунктом 8.3 укладених договорів.

Надані до перевірки «акти узгодження заборгованості»не містять таких обов'язкових реквізитів первинних документів як дату і місце складання; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб покупців, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Надані до перевірки «розрахунки знижок»не містять таких обов'язкових реквізиті первинних документів як дату і місце складання; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб покупців, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис представника покупця або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, з огляду на що не можуть братися до уваги для підтвердження даних податкового обліку.

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про те, що ТОВ "ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна" не мало права зменшувати валові доходи на суми заборгованості покупців за отриману фармацевтичну та іншу продукцію, яка була зменшена на підставі актів узгодження заборгованості між ТОВ "ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна" та такими покупцями.

В ході перевірки встановлено, що ТОВ "ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна" до складу валових витрат віднесено витрати, які не пов'язані з їх подальшим використанням у власній господарській діяльності та витрати на придбання товарно - матеріальних цінностей, що не підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та витрати, які підлягають амортизації:

- підприємством до складу валових витрат віднесено витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності (фуршетне обслуговування конференції, проживання в готелі в м. Києві "Готель Санкт - Петербург") на суму - 53990,00 грн.;

- ТОВ "ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна" віднесено до складу валових витрат витрати по розробці сайгу на суму 171217,20 грн., водночас якщо договір на створення веб - сайту передбачає перехід до платника податку - замовника права інтелектуальної власності (авторського права) на цей веб - сайт, то витрати понесені таким платником податків згідно з цим договором підлягають амортизації;

- до складу валових витрат віднесено витрати на проведення клінічних досліджень, водночас до перевірки не надано документи на дослідників та субдослідників, щодо компетентності виконання цих послуг, а саме документів про отримання освіти, професійну підготовку та досвід, що дозволяють їм взяти на себе відповідальність за належне проведення клінічного випробування, не надано звітів в яких міститься опис клінічних та статистичних методів, а також наведені в наочній формі результати аналізу даних дослідження.

ТОВ "ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна" в жовтні 2010 року віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по податкових накладних виписаних за фінансово - господарськими взаємовідносинами з ТОВ "Аксис Груп" на загальну суму 139978 грн.

Від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва отримано акт № 497/23-12/34003381 від 11.03.2011 "Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксис Груп»(код за ЄДРПОУ 34003381) в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства по податку на додану вартість за вересень 2010 року", відповідно до якого встановлено, що правочини укладені ТОВ «Аксис Груп»відповідно до частин першої, п'ятої статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 218 Цивільного кодексу України мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від податків третіх осіб.

Також відповідно до зазначеного акту перевіркою встановлено відсутність як бази оподаткування, так і об'єкту оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток, з огляду на що задекларований ТОВ «Аксис Груп»податковий кредит та податкові зобов'язання повинні бути зменшені до 0 грн. та задекларовані податкові зобов'язання у частині податкового кредиту сформованого за рахунок податкових накладних виписаних ТОВ «Аксис Груп»підприємствам покупцям повинні бути зменшені до 0 грн.

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про те, що ТОВ "ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна" неправомірно сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Аксис Груп».

За результатами перевірки складено акт № 1213/22-2/35619519 від 06.04.2012 на підставі якого прийнято податкові повідомлення - рішення №00018722-2 від 24.04.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 174 971,00 грн. та №00018822-2 від 24.04.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 25 086 863,00 грн.

27.04.2012 Товариством з обмеженою відповідальністю "ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна" до Державної податкової служби в місті Києві було подано скаргу на податкові повідомлення - рішення №00018722-2 від 24.04.2012 та №00018822-2 від 24.04.2012, яка рішенням № 3846/10/12-114 від 26.06.2012 залишена без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна" не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями №00018722-2 від 24.04.2012 та №00018822-2 від 24.04.2012, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 5.10. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Відповідно до пунктів 135.1, 135.4 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає, зокрема, дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу

Пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України, встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 140.2 статті 140 Податкового кодексу України у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Таким чином, до складу валового доходу включають зокрема загальні доходи від продажу товарів, водночас у разі коли після продажу товарів здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації, при цьому факт зміни такої компенсації має бути підтверджений відповідними первинними документами.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що ним правомірно в період з 01.10.2009 по 30.09.2011 здійснювалось зменшення заборгованості покупців фармацевтичної та іншої продукції після здійснення поставки такої продукції за рахунок надання «дистриб'юторської додаткової знижки»на загальну суму 86 665 690 грн., що підтверджується відповідними первинними документами, а саме: розрахунками знижок, актами узгодження заборгованості, розрахунками коригування кількісних і вартісних показників по податкових накладних.

Водночас, позивачем не було надано суду первинних документів на які він посилався у позовній заяві та в судових засідання, як на підтвердження правовірності здійснення коригування ним валових доходів у зв'язку зі зміною компенсації за поставлений товар та не зазначено про причини неможливості надання таким документів.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для здійснення перерахунку доходів, а саме, зменшення заборгованості покупців фармацевтичної та іншої продукції після здійснення поставки такої продукції за рахунок надання «дистриб'юторської додаткової знижки»на загальну суму 86 665 690 грн.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.8 цієї статті. До таких обмежень, згідно з підпунктом 5.3.1 вказаного Закону, віднесено включення до валових витрат на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та відповідно до підпункту 5.3.9 -витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону Країни "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону Країни "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону, встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону Країни "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону, встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України в №1112/11/13-10 від 20.07.2010 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1.Встановлення факту здійснення господарської операції.

2.Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3.Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4.Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Таким, чином господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та визначення валових витрат мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до складу валових витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту, як в період дії Закону України "Про податок на додану вартість", так і Податкового кодексу України, та валових витрат, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому та правомірності формування валових витрат, якщо податковий орган доведе, що отриманий товар (послуги) не були використані платником податку у власній господарській діяльності, або якщо відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Позивач у позовній заяві та в судових засіданнях посилався на те, що витрати у розмірі 53 930 грн. на фінансування конференції (фуршетне обслуговування конференції, проживання в готелі в м. Києві "Готель Санкт - Петербург") були ним правомірно віднесені до складу валових витрат, оскільки конференцію було проведено з метою рекламування торгового знаку та імені позивача серед цільової аудиторії, водночас позивачем не надано суду жодних доказів та обґрунтувань, як на підтвердження проведення конференції саме з метою на яку він посилається, так і на підтвердження того, що проведення фуршету та оплата проживання в готелі м. Києві "Готель Санкт - Петербург" має будь - яке відношення до його господарської діяльності.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що у суду відсутні докази на підтвердження того, що витрати у розмірі 53 930 грн. сплачені за фуршетне обслуговування конференції та проживання в готелі в м. Києві "Готель Санкт - Петербург" мали будь - яке відношення до господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для віднесення зазначених витрат до складу валових витрат.

Позивачем до складу валових витрат віднесено витрати у розмірі 3 723 373,23 грн., сплачені ним за проведення клінічних досліджень.

На підтвердження правомірності віднесення зазначених витрат до складу валових витрат позивачем надано суду договори № 58 від 15.05.2008 та № 634 від 15.02.2010, предметом яких є проведення клінічних досліджень, акти приймання - передачі наданих послуг, висновки Державного факрмокологічного центру про проведення клінічного випробування, листи Міністерства охорони здоров'я України, договір про контрактні дослідження та розробки послуг, що надають компанії GSKRDL від 07.03.2008, міжфірмовий договір на проведення клінічних досліджень для "Джі Ес Байолоджікалс [GSK Biologicais]", договір про контрактні дослідження та розробки послуг, що надають компанії GSKSU.

З аналізу зазначених документів вбачається, що позивачем не надано суд всіх договорів за якими здійснювалось надання послуг з проведення клінічних випробувань та документів на підтвердження надання послуг за такими договорами, а з наданих актів приймання - передачі наданих послуг є неможливим встановити, які саме послуги були надані, оскільки вони містять посилання на пункти договору та не містяться переліку послуг, які були надані.

Надані позивачем, на підтвердження подальшого використання у власній господарській діяльності отриманих послуг з проведення клінічного випробувань, договір про контрактні дослідження та розробки послуг, що надають компанії GSKRDL від 07.03.2008, міжфірмовий договір на проведення клінічних досліджень для "Джі Ес Байолоджікалс [GSK Biologicais]", договір про контрактні дослідження та розробки послуг, що надають компанії GSKSU не приймаються судом до уваги з огляду на те, що у суду відсутні докази надання позивачем за зазначеними договорами будь - яких послуг.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем не надано суду всього переліку договорів за якими здійснювалось надання послуг з проведення клінічного випробувань та доказів на підтвердження отримання позивачем таких послуг, а також те, що позивачем не надано суду належного обґрунтування на підтвердження використання, у разі їх отримання, зазначених послуг у власній господарській діяльності суд дійшов висновку про те, що у позивача були відсутні правові підстави для включення витрат у розмірі 3 723 373,23 грн. до складу валових витрат.

Щодо витрат віднесених позивачем до складу валових за договорами з ПП "Парадігм Консалтінг Група" та ТОВ "Артвеа\Євро Ер Ес Сі Джі", то суд звертає увагу на те, що позивачем не надано суду жодних обґрунтувань на підтвердження того, яким саме чином отримані послуги, а саме: розробка сайту, розробка концепції та дизайн макетів сайту Дуофільм, були використані ним у власній господарській діяльності та не надано доказів перерахування коштів зазначеним контрагентам.

Отже, у суд відсутні докази на підтвердження наявності у позивача правових підстав на включення до складу валових витрат по правовідносинам з ПП "Парадігм Консалтінг Група" та ТОВ "Артвеа\Євро Ер Ес Сі Джі".

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що відповідач необґрунтовано дійшов висновку про нікчемність правовідносин з ТОВ "Аксис Груп" за договором № 35 від 24.03.2008, оскільки здійснення господарських операцій за зазначеним договором підтверджується первинними документами, зокрема, актами виконаних робіт та звітами до них, водночас, крім копії договору № 35 від 24.03.2008 позивачем не надано суду жодного первинного документу на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин за зазначеним договором, використання отриманих послуг у власній господарській діяльності та здійснення оплати за отримані послуги.

Таким чином, позивачем не було надано суду жодних доказів на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з ТОВ "Аксис Груп" за договором № 35 від 24.03.2008.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Аксис Груп".

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що відповідачем було правомірно винесено податкові повідомлення - рішення №00018722-2 від 24.04.2012 та №00018822-2 від 24.04.2012, а позовні вимоги є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167,Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби №00018722-2 від 24.04.2012 та №00018822-2 від 24.04.2012 - відмовити повністю .

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов

Постанова складена в повному обсязі 29.11.2012.