Рішення

від 05.12.2012 по справі 5011-32/13806-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-32/13806-2012 05.12.12 Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі

1. Київської міської державної адміністрації, м.Київ

2.Головного управління комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ

3. Комунального підприємства "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа", м. Київ

до першого відповідача Київської міської ради, м. Київ

до другого відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудана Плюс", м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Грін", м. Київ

про визнання недійсним рішення та договору купівлі-продажу нерухомого майна

за участю представників сторін:

від прокуратури: Лиховид О.С. - прокурор

від першого позивача: ОСОБА_4 - юрисконсульт

від другого позивача: ОСОБА_4 - юрисконсульт

від третього позивача: ОСОБА_5 - юрисконсульт

від першого відповідача: ОСОБА_6 -головний спеціаліст

від другого відповідача: не з'явився

від третьої особи: ОСОБА_7- юрисконсульт; Кісельов Є.О. - директор

З метою усунення порушення змагальності та рівності учасників судового процесу, за клопотанням третьої особи у справі, у судовому засіданні 05.12.2012 року, відповідно до вимог ст. 129 Конституції України та приписів 4 4 ГПК України, судом забезпечено гласність судового процесу та його фіксування технічними засобами, що знайшло своє відображення у протоколі судового засідання згідно вимог статті 81-1 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ : Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації, Головного управління комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства "Конча-Заспа" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до першого відповідача - Київської міської ради та до другого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудана Плюс" та просить суд, зокрема:

· визнати недійсним рішення Київської міської ради від 22.08.07 №151/1985 "Про внесення змін до рішення Київради від 08.02.07 № 62/723 "Про Програму приватизації об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва на 2007-2010 роки" в частині включення нежилих приміщень за адресою: м. Київ, пров. Тихвінський, 1, корпус 1 літ. "Б", загальною площею 534,8 кв. м., до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні;

· визнати недійсним договір купівлі-продажу будівлі контори, укладений 06.03.2008 року між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рудана Плюс".

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 4 2 , 4 3 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття до судового засідання представника другого відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду спору по суті, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно статті 75 ГПК України.

Перший позивач у справі - Київська міська державна адміністрація в своїх поясненнях по справі підтримує позовні вимоги прокурора, та зазначає, що нерухоме майно, яке було предметом оспорюваного договору купівлі-продажу на момент як прийняття рішення Київради від 22.08.2007 року № 151/1985 "Про внесення змін до рішення Київради від 08.02.07 № 62/723 "Про програму приватизації об'єктів права власності територіальної громади міста Києва на 2007-2010 роки", так і на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу від 06.03.2008 року перебувало на балансі Комунального підприємства "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа", що також підтверджує другий позивач у справі -Головне управління комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Третій позивач у справі - Комунальне підприємство "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа", надав суду письмові пояснення, в яких підтримав позов прокурора за тими обставинами, що оскаржуване рішення Київської міської ради у частині включення нежилої будівлі площею 534, 8 кв. м. по провулку Тихвінському, 1 у м. Києві до об'єктів приватизації, а також договір купівлі-продажу цього майна від 06.03.2008 року, позбавило права користування майном, яке віднесено до майнового комплексу підприємства з лісовідновлення та охорони лісу, а саме Комунального підприємства "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа".

Представник першого відповідача - Київської міської ради, надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив, а безпосередньо в судовому засіданні зазначив, що прокуратурою необґрунтовано не зазначено які конкретні права позивачів було порушено та надав суду заяву про застосування строків позовної давності, в зв'язку з чим просить суд у позові відмовити.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2012 року задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Грін" та залучено його, на підставі ст. 27 ГПК України, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, зобов'язано надати письмові пояснення щодо позову.

Судом прийнято до уваги, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів -Товариство з обмеженою відповідальністю "Форест Грін" є теперішнім власником спірного майна. Залучення її до справи та набрання нею процесуального статусу третьої особи відбулося на тих підставах, що існує її юридичний інтерес до справи, а рішення суду може вплинути на її подальші правовідносини з другим відповідачем. Крім того, за наслідками розгляду спору можливе наділення її новими правами та обов'язками, в тому числі позбавлення їх у майбутньому. Так, третя особа письмово на листі надала суду пояснення по справі в яких вважає позов прокурора безпідставним та просить суд відмовити в його задоволенні у повному обсязі.

Поряд з цим, третя особа у справі просить суд застосувати строки позовної давності, оскільки на її думку вони пропущені прокуратурою без поважних причин.

05 грудня 2012 року до суду надійшло клопотання третьої особи, в якому вона, з посиланням на п. 3 ч. 1 ст. 77 ГПК України, просить суд відкласти розгляд справи в зв'язку з неподанням другим відповідачем у справі витребуваних документів та витребувати у нього докази виконання договору купівлі-продажу від 06.03.2008 року та належним чином засвідчені копії статутних документів для долучення до матеріалів справи.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах, приймаючи до уваги доводи позивачів, заперечення першого відповідача, пояснення третьої особи, суд встановив:

Позовна заява містить посилання на застосування у справі заходів забезпечення позову, згідно ст. ст. 66, 67 ГПК України, накласти арешт на нерухоме майно будівлю контори за адресою: м. Київ, пров. Тихвінський, 1, корпус 1 літ. "Б", загальною площею 534, 8 кв. м., та заборони будь-яким особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження вказаного майна. Надавши належну правову оцінку змісту позовної заяви в розумінні вимог ст. ст. 54-57 ГПК України, суд дійшов висновку, що вимога про забезпечення позову є по суті заявою про застосування таких заходів, яке обґрунтоване тими обставинами, що виникає загроза здійснення теперішнім власником майна подальших дій щодо його відчуження, що в свою чергу у подальшому унеможливить вирішити питання про його повернення законному власнику (територіальній громаді).

Відповідно до вимог ст. ст. 66, 67 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу, заборони йому вчиняти певні дії, у тому числі іншим особам, що стосуються предмета спору. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент винесення та виконання рішення.

Втім, прокурором та позивачами не достатньо обґрунтовано доведено те, що невжиття заходів до забезпечення позову до вирішення спору по суті, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, здійснення дій щодо відчуження спірного майна його теперішнім власником, в т. ч. з проведенням державної реєстрації речового права.

Додатково, з посиланням на приписи ст. ст. 22, 29 ГПК України та вимоги ст. ст. 264, 267 ЦК України, прокурор наполягає на задоволенні його клопотання про відновлення строку позовної давності на звернення з позовом до господарського суду, пропущеного за поважними причинами. Мотиви пропуску обґрунтовує тим, що довідався про порушення свого права тільки у 2012 році, а саме під час проведеної перевірки органами прокуратури за наслідками якої було встановлені обставини та докази на їх підтвердження відносно незаконного відчуження спірного об'єкта нерухомості, який є предметом даного спору.

Законодавець встановлює, що до поважних причин відносяться лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторін, та пов'язані із дійсними істотним перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення стороною у справі процесуальних дій.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, як це зазначено у пункті 4 статті 267 ЦК України. Відповідно до вимог статті 29 ГПК України прокурор, який бере участь у справі несе обов'язки і користується правами сторони.

Оскільки прокурору стало відомо про обставини незаконного відчуження спірних нежилих приміщень під час проведеної перевірки у 2012 році, а саме, як зазначає прокурор, з моменту подання протесту на оскаржуване рішення Київської міської ради, суд вважає за необхідне задовольнити заяву заступника прокурора м. Києва щодо відновлення йому строку позовної давності, пропущеного за поважними причинами, на звернення до господарського суду.

Позовні вимоги прокурора мотивовані тим, що відповідно до перевірки проведеної Прокуратурою міста Києва у 2012 році щодо законності приватизації приміщення, загальною площею 534,8 кв. м., розташованого у м. Києві по провулку Тихвінському, 1, корп. 1 літ "Б", були виявлені порушення щодо законності їх відчуження.

Так, прокурором встановлено, що рішенням Київською міської ради від 22.08. 2007 року № 151/1985 "Про винесення змін до рішення Київради від 08.02.2007 року № 62/723 "Про Програму приватизації об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва на 2007-2010 роки", а саме п. 100 розділу "Головне управління комунальної власності м. Києва" "Група А" додатка до вказаного рішення, було включено до об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації на аукціоні, нежилу будівлю площею 540, 0 кв. м., далі спірне майно, розташовану за вищевказаною адресою.

В подальшому, рішеннями Київської міської ради від 20.12.2007 року № 1462/4295 та від 28.08.2008 року №106/106 уточнено площу та літери спірного майна, та визначено, що об'єктом приватизації є нежила будівля площею 534, 8 кв. м. по пров. Тихвінському, 1 корпус 1 літ "Б" в м.Києві, яка підлягає продажу на аукціоні.

За наслідком проведеного аукціону, між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рудана плюс", як переможцем аукціону, укладено договір купівлі-продажу спірного майна від 06.03.2008 року.

Однак, на думку прокурора, рішення Київської міської ради від 22.08.07 у частині включення спірного майна до об'єктів приватизації, а також зазначений договір купівлі-продажу є незаконними та підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, оскільки зазначена будівля літ. "Б" корпусу 1 по провулку Тихвінському, 1 у м. Києві в складі інших приміщень становила майновий комплекс підприємства з лісовідновлення, лісорозведення, лісовідновлення, лісорозведення та охорони лісу, лісництва (Комунального підприємства "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа") які не підлягають приватизації в силу закону.

Вирішуючи спори про визнання правочинів, рішень органів місцевого самоврядування, недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Законодавець визначає підстави для визнання правочину недійсним та настання певних наслідків, а саме:

§ відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст угоди не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним принципам суспільства;

§ зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, окрім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих згідно з Конституцією України (статті 1, 8 Конституції України);

§ згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності угоди є недотримання в момент здійснення угоди стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України;

§ якщо недійсність угоди прямо не встановлена законом, проте одна зі сторін або інша заінтересована особа оспорює її дійсність за підставами, встановленими законом, така угода може бути визнана судом недійсною, що встановлено ч. 3 ст.215 ЦК України.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що прокурор обґрунтовано стверджує про протиправність включення спірного мана до об'єктів приватизації, а заперечення відповідача є хибними в зв'язку з наступним, зокрема:

Пунктом 1.1. Статуту Комунального підприємства "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа" визначено, що воно є правонаступником Державного комунального підприємства лісопаркового господарства "Конча-Заспа", далі КП "ЛПГ "Конча -Заспа", засноване на комунальній власності територіальної громади міста Києва і підпорядковується Київській міській державній адміністрації. Метою підприємства, згідно положень п. 4.1. Статуту, є ведення лісогосподарської діяльності на закріпленій за ним території, охорони і захисту лісу від самовільних вирубок, пожеж, хвороб і шкідників, утримання його в належному стані згідно чинного законодавства України.

Наказом № 27 Головного управління з питань майна від 28.03.2002 року спірне майно комунальної власності територіальної громади міста Києва закріплено на праві повного господарського відання за вказаною юридичною особою.

Листом № 042/9/7-7398 від 08.06.2012 року Головного управляння комунальної власності м. Києва підтверджено, що спірне майно обліковувалось на балансі КП "ЛПГ "Конча-Заспа" і як основні активи підприємства становили майновий комплекс.

Статтею 1 Закону України "Про приватизацію державного майна", далі Закон 1, визначено поняття приватизації державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування", далі Закон 2, сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Частиною 1 статті 59 названого закону встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

До виключної компетенції рад віднесено, зокрема, прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна , затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності, згідно пункту 30 ст. 26 Закону 2.

Статтею 60 Закону 2 визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції , можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження , визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою.

Частиною 1 ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", передбачено, що Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у загальнодержавній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом або викупу.

Так, згідно укладеного між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як Продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рудана Плюс", як Покупцем, за наслідками аукціону, договору від 06.03.2008 року, останній купив спірне манйо, яке належило територіальній громаді м. Києва на праві власності.

Постановою пленуму Верховного суду України № 9 від 6 листопада 2009 року зазначено, відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено, у зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205-210, 640 ЦК тощо).

Заокнодавець зазначає, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім, ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Під час звернення з позовом прокурором надано відповідні докази порушення інтересів держави на час винесення спірних рішень органів місцевого самоврядування у частині включення спірного об'єкта нерухомості до переліку об'єктів, які підлягають приватизації, доведено підстави за законом для визнання недійсним спірних правочинів. Так, зокрема, прокурором доведено ті обставини, що:

· рішення Київською міської ради від 22.08. 2007 року № 151/1985 "Про винесення змін до рішення Київради від 08.02.2007 року № 62/723 "Про Програму приватизації об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва на 2007-2010 роки", а саме п. 100 розділу "Головне управління комунальної власності м. Києва" "Група А" додатка до вказаного рішення, яким було включено до об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації на аукціоні, нежилу будівлю площею 534, 8 кв. м., розташовану у м. Києві по пров. Тихвінському, 1, корп. 1, літ "Б" суперечить, ст. 5 Закону 1, в редакції від 20.06.2007 року, а саме те, що спірне майно є частиною майнового комплексу підприємства з лісовідновлення, лісорозведення та охорони лісу, яким є КП "ЛПГ "Конча-Заспа" згідно статуту, має загальнодержавне значення та не підлягає приватизації.

· на момент укладення спірного договору купівлі продажу від 06.03.2008 року його зміст суперечив зокрема інтересам держави і суспільства, а відтак він є неправомірним та підлягає визнанню недійним, оскільки спірне майно в силу закону не підлягало приватизації.

У задоволенні клопотань третьої особи про відкладення розгляду справи з наведених підстав, а також про витребування доказів суд відмовляє, оскільки подані сторонами, в т. ч. третьою особою докази є достатніми для вирішення спору, а неподання, в тому числі на вимогу суду, доказів не тягне за собою наслідки у вигляді відкладення розгляду справи, а надає можливість розглядати її за наявними доказами, про що Вищий господарський суд зазначив у п. п. 2.1, 2.3 постанови пленуму від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", що також передбачено ст. 75 ГПК України.

За такими обставинами, позовні вимоги прокурора щодо визнання недійсним рішення Київської міської ради від 22.08.2007 року №151/1985 "Про внесення змін до рішення Київради від 08.02.2007 року № 62/723 "Про Програму приватизації об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва на 2007-2010 роки" в частині включення нежилих приміщень за адресою: м. Київ, пров. Тихвінський, 1, корпус 1 літ. "Б", загальною площею 534,8 кв. м. до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні та визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі контори, укладений 06.03.2008 року між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рудана Плюс" є обґрунтованими та підлягають задовленню.

З урахуванням викладеного, судовий збір, від сплати якого прокурор у встановленому порядку звільнений, за подання позовної заяви стягується з відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог в дохід державного бюджету, згідно вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 05.12.2012 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, після виходу суду з нарадчої кімнати, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 121, 124 Конституції України, ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", ст. ст. 1, 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. ст. 25, 26, 59, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування", ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ст. ст. 203, 205-210, 215, 257, 261, 264, 267, 599, 627, 628, 640, 655 ЦК України, ст. ст. 55, 173, 194, 202 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 4-4, 22, 29, 33, 34, ч. 3 ст. 43, 75, 81-1, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Відновити Заступнику прокурора міста Києва строк позовної давності, пропущений за поважним причинами, на звернення з позовом до господарського суду.

2. Позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації, Головного управління комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради, Комунального підприємств "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа" до Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудана-Плюс" задовольнити.

3. Визнати недійсним рішення Київської міської ради від 22.08.2007 року №151/1985 "Про внесення змін до рішення Київради від 08.02.2007 року № 62/723 "Про Програму приватизації об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва на 2007-2010 роки" в частині включення нежилих приміщень за адресою: м. Київ, пров. Тихвінський, 1, корпус 1 літ. "Б", загальною площею 534, 8 кв. м, до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні.

4. Визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі контори, укладений 06.03.2008 року між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рудана Плюс".

5. Стягнути з Київської міської ради, 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд, 36, код ЄДРПОУ 22883141, на користь:

- державного бюджету судовий збір в сумі 536, 50 грн., видавши наказ та надіславши його на виконання до Державної податкової інспекції Шевченківського району міста Києва Державної податкової служби України.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудана Плюс", 03143, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 15, код ЄДРПОУ 35509797, на користь:

- державного бюджету судовий збір в сумі 536, 50 грн., видавши наказ та надіславши його на виконання до Державної податкової інспекції Голосіївського району міста Києва Державної податкової служби України.

7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено -10.12.2012 року.

Суддя Ю.О. Підченко