Рішення

від 11.12.2012 по справі 15/147пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.12.12 Справа № 15/147пд.

Суддя Єжова С.С., за участю секретаря судового засідання Антонової І.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю „Вест-Медіа", м.Луганськ

до Відділу реклами Луганської міської ради, м.Луганськ

про визнання недійсним п.4.2 договору №396 від 26.12.2007

в присутності представників сторін:

від позивача - представник за довіреністю Бородін Д.Є., довіреність №б/н від 10.10.2012;

від відповідача -головний спеціаліст-юрисконсульт відділу контрольно-юридичної роботи Василенко Ю.М., довіреність №6 від 26.10.2012.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним п.4.2 договору №396 від 26.12.2007 про надання в тимчасове користування та використання місць(я) для розташування спеціальних(ої) конструкцій(її), що використовується для розміщення рекламоносіїв(ія), які(е) перебувають(є) у комунальній власності територіальної громади м.Луганська.

Ухвалою господарського суду Луганської області суддею Пономаренко Є.Ю. від 19.06.2009 було зупинено провадження у справі до вирішення по суті Ленінським районний судом м.Луганська справи №Л-521/09 за позовом Фізичної особи-підприємця Бориса Геннадія Станіславовича до Луганської міської ради за участю третіх осіб -Відділу реклами Луганської міської ради та Управління архітектури та містобудування Луганської міської ради про скасування рішень, а також справи №Ш-387/2009 за позовом ТОВ „Вест-Медіа", ТОВ „ВКФ „Електра", ПП „Терра" до Відділу реклами Луганської міської ради, Управління архітектури та містобудування Луганської міської ради, Виконавчого комітету Луганської міської ради про визнання наявності та відсутності компетенції (повноважень).

У зв'язку з переведенням судді Пономаренко Є.Ю. до іншого суду відповідно до статті 2 1 Господарського процесуального кодексу України при повторному автоматичному розподілі, справу №15/147пд передано на розгляд судді Єжовій С.С.

17.07.2012 господарським судом Луганської області на адресу Ленінського районного суду м.Луганська був надісланий запит.

Відповіддю на вказаний запит від 14.08.2012 Ленінський районний суд м.Луганська повідомив, що постановою Ленінського районного суду м.Луганська від 17.09.2010 по справі №2„а"-1665/09/1213 за позовом Фізичної особи-підприємця Бориса Геннадія Станіславовича до Луганської міської ради за участю третіх осіб -Відділу реклами Луганської міської ради та Управління архітектури та містобудування Луганської міської ради про скасування рішень позовні вимоги були задоволені: визнано нечинним та скасовано п.п.2.1 п.2 рішення Луганської міської ради за №21/25 від 30.06.2004; визнано нечинним та скасовано п.5 рішення Луганської міської ради за №10/30 від 24.10.2006. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.05.2011, постанова Ленінського районного суду м.Луганська від 17.09.2010 скасована, у задоволенні позовних вимог про скасування рішень суб'єкта владних повноважень відмовлено. Також, Ленінським районним судом м.Луганська було повідомлено, що ухвалою від 06.10.2011 по справі №2а-1320/2011 за позовом ТОВ „Вест-Медіа", ТОВ „ВКФ „Електра", ПП „Терра" до Відділу реклами Луганської міської ради, Управління архітектури та містобудування Луганської міської ради, Виконавчого комітету Луганської міської ради про визнання наявності та відсутності компетенції (повноважень) адміністративний позов залишений без розгляду.

Листом №01-19/2956/43-12 від 17.08.2012 на запит суду від 17.07.2012 Управління архітектури та містобудування Луганської міської ради повідомило, що згідно рішення Луганської міської ради від 11.11.2010 №1/11 „Про внесення змін до структури виконавчих органів Луганської міської ради" з наступними змінами до нього, визначено припинити Відділ реклами Луганської міської ради в результаті його реорганізації шляхом приєднання до управління архітектури та містобудування Луганської міської ради, що вказаний захід планується завершити на початку жовтня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 22.10.2012 було поновлено провадження у справі та її розгляд призначений на 06.11.2012.

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях 06.11.2012 та 06.12.2012 оголошувались перерви.

Клопотанням б/н від 06.11.2012 відповідач просив суд зупинити провадження у справі. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилався на те, що згідно рішення Луганської міської ради від 11.11.2010 №1/11 „Про внесення змін до структури виконавчих органів Луганської міської ради" з наступними змінами до нього, визначено припинити відділ реклами Луганської міської ради в результаті його реорганізації шляхом приєднання до управління архітектури та містобудування Луганської міської ради. Згідно рішення та у відповідності до вимог Цивільного кодексу України та Закону України „Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", рішенням була призначена комісія з припинення в результаті реорганізації відділу реклами Луганської міської ради. Як зазначив відповідач, станом на 06.11.2012 на виконання рішення, комісією здійснюються необхідні заходи щодо припинення відділу реклами Луганської міської ради в результаті його реорганізації шляхом приєднання до управління архітектури та містобудування Луганської міської ради.

Господарський суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання, оскільки відповідачем нормативно та документально не обґрунтовано необхідності зупинення провадження у справі та неможливості її розгляду по суті у період здійснення процедури реорганізації відповідача.

Відповідач поясненням б/н від 15.11.2012 вимоги позову відхилив та зазначив, що на теперішній час договір від 26.12.2007 №396 припинив свою дію, у зв'язку із закінченням строку його дії.

Письмовими поясненнями б/н від 06.12.2012 позивач просив суд задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у ньому.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Вест-Медиа" (позивач, користувач) та Відділом реклами Луганської міської ради (відповідач, робочий орган) 26.12.2007 був укладений договір про надання в тимчасове користування та використання місць(я) для розташування спеціальних(ої) конструкцій(її), що використовується для розміщення рекламоносіїв(ія), які(е) перебувають(є) у комунальній власності територіальної громади м.Луганська №396 (далі -договір), за умовами якого робочий орган згідно наказу начальника відділу реклами Луганської міської ради від 13.11.2007 №01-22/30/1 передає, а користувач приймає по акту приймання-передачі, який є невід'ємною частиною цього договору і додається до нього (додаток №1) у тимчасове платне користування рекламне місце, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м.Луганська -надалі місце за адресою: вул.Совєтская (район Ваніщева Яру) (тимчасова світлова спеціальна конструкція -щит 3,0Х6,0 м) згідно рішення виконавчого комітету №200/3 від 06.09.2002 (п.1.1).

Відповідно до п.1.2 договору місця розташування спеціальних конструкцій надаються для розташування та експлуатації тільки тих спеціальних конструкцій (тимчасові світлові спеціальні конструкції -щити 3,0Х6,0м), що визначені у наданих робочим органом дозволах на розміщення зовнішньої реклами, та визначених у додатках, які є невід'ємною частиною цього договору.

У п.2.1 договору сторони визначили, що договір набирає чинності з 26.12.2007 і діє протягом строку дії дозволів до 12.07.2008. Доказів продовження строку дії договору після 12.07.2008 сторонами у справі не надано.

Згідно п.4.2 договору плата за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м.Луганська визначається згідно Порядку встановленому рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради і складає 4455 грн. 36 коп., в т.ч. ПДВ 20% 742 грн. 56 коп. на місяць (розрахунок на додатку №2) (а.с.19).

Вказаний розрахунок плати за договором здійснений на підставі Порядку плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, затвердженого рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 13.04.2007 №115.

Постановою Ленінського районного суду м.Луганська від 14.08.2007 по справі №2а-642/2007 Порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, затверджений рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 13.04.2007 №115 визнано протиправним і скасовано.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Загальні положення про правочин визначені в §1 глави 16 Цивільного кодексу України.

Стаття 203 Цивільного кодексу України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до вимог даної статті умовами чинності правочинів є дотримання низки вимог щодо їх змісту, дієздатності сторін, характеру волевиявлення, форми, ставлення до настання наслідків, спеціальних вимог тощо.

Стаття 215 Цивільного кодексу України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Згідно приписів ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх доводів і заперечень.

Правовідносини сторін у даній справі регулюються Законом України „Про рекламу", Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067 „Про затвердження типових правил розміщення зовнішньої реклами", нормами Цивільного та Господарського кодексів України, а також умовами вказаного вище договору №396 від 26.12.2007.

Згідно ч.1 ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За приписами ч.1 ст.12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Положеннями статті 627 цього ж Кодексу передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України).

Закон України „Про рекламу" визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва та споживання реклами.

Статтею 16 вищевказаного Закону передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Типові правила розміщення зовнішньої реклами затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067.

Пунктом 32 Типових правил встановлено порядок визначення плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів і порядок оформлення цих правовідносин (вказане віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування).

Стаття 12 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, у даному випадку Законом України „Про рекламу", Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, Цивільним та Господарським кодексами України.

Після укладення сторонами у даній справі спірного договору рішення Луганської міської ради, на підставі якого визначалася плата за договором, було визнане протиправним і скасоване.

На час розгляду судом даної справи договір припинений внаслідок закінчення строку його дії.

За приписами частини першої ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Частиною 3 ст.207 Господарського кодексу України встановлено, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Зі з'ясованого під час судового розгляду справи змісту договору випливає те, що цей договір може визнаватися недійсним і припинятися лише на майбутнє, оскільки фактичне користування місцями для розміщення спеціальних (рекламних) конструкцій на підставі договору унеможливлює проведення двосторонньої реституції після визнання його недійсним, позаяк використання майна (місць для розміщення спеціальних конструкцій) - „річ" безповоротна, і відновити сторони у первісному становищі практично неможливо.

Разом з цим з урахуванням факту припинення дії договору станом на час судового розгляду справи є неможливим визнання його недійсним на майбутнє, оскільки на майбутнє права та обов'язки сторін за договором вже фактично припинені.

Крім того, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків. Оскаржуваний договір був підписаний повноважними представниками сторін без зауважень; відповідач мав необхідний обсяг повноважень для укладення спірного договору. Це підтверджено судовими рішеннями у адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця Бориса Геннадія Станіславовича до Луганської міської ради за участю третіх осіб -Відділу реклами Луганської міської ради та Управління архітектури та містобудування Луганської міської ради про скасування рішень (постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010 по справі №2а-87/10/1213, ухвала Вищого адміністративного суду України від 26.05.2011 у справі №К-39841/10.

Таким чином, відповідач не навів суду достатньо обґрунтованих підстав для визнання п.4.2 укладеного сторонами у справі договору недійсним.

Інших підстав, визначених законом, для визнання п.4.2 договору недійсним судом не встановлено.

На підставі викладеного, у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

У судовому засіданні 11.12.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1.У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Вест-Медиа" до Відділу реклами Луганської міської ради відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 17.12.2012.

Суддя С.С. Єжова