Постанова

від 08.02.2013 по справі 15/147пд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

05.02.2013 р. справа №15/147пд

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Марченко О.А. секретаря Федорової Ю.І. від позивача:не з»явився від відповідача:не з»явився розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест-Медиа» м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 11.12.2012 року у справі№15/147пд (суддя Єжова С.С.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Вест-Медиа» м.Луганськ до відповідачаВідділу реклами Луганської міської ради м.Луганськ провизнання недійсним п.4.2 договору №396 від 26.12.2007р. ВСТАНОВИВ:

18.05.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест-Медиа» м.Луганськ звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Відділу реклами Луганської міської ради м. Луганськ про визнання недійсним п.4.2 договору №396 від 26.12.2007р. (а.с.2-7).

Рішенням господарського суду Луганської області від 11.12.2012р. у задоволені позову було відмовлено (а.с.142-144).

Рішення господарського суду мотивоване тим, що позивач не навів достатньо обґрунтованих підстав для визнання п.4.2 договору недійсним.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест-Медиа» звернувся із апеляційною скаргою, в якій зазначив, що судом першої інстанції не повно та не об»єктивно досліджені дійсні обставини справи, що призвело до порушення норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення (т.2 а.с.3-8).

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник вказує на те, що пункт 4.2 договору №396 від 26.12.2007р. ґрунтувався на акті органу місцевого самоврядування, який було визнано незаконним та скасовано, тобто на момент укладання договору № 396, його пункт 4.2 вже був незаконним, а відтак даний пункт договору не відповідає вимогам чинного законодавства України.

У скарзі апелянт зазначає, що не погоджується з висновком суду щодо погодження сторонами всіх істотних умов договору №396 від 26.12.2007р., оскільки це не відповідає дійсності.

Відповідач, Відділ реклами Луганської міської ради, надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду від 11.12.2012р. - без змін, розгляд справи провести без участі відповідача, який судом розглянуто, прийнято до уваги та долучено до матеріалів справи (т.2 а.с.15-17).

Сторони у судове засідання не з»явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Враховуючи те, що явка сторін не була визнана обов»язковою відповідно до ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 08.01.2013р. про прийняття апеляційної скарги до провадження, колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест-Медиа» м.Луганськ є юридичною особою (ідентифікаційний код 31719281).

Відповідач, Відділ реклами Луганської міської ради м.Луганськ є юридичної особою (ідентифікаційний код 34791800), що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, довідкою з ЄДРПОУ та Положенням про відділ реклами Луганської міської ради (т.1 а.с. 92-97).

Відділ реклами Луганської міської ради створений згідно з рішенням Луганської міської ради від 24.10.2006р. №10/30 є виконавчим органом Луганської міської ради, підконтрольним і підзвітним Луганської міської раді, а також підпорядкованим її виконавчому комітету і Луганському міському голові (п.1.1 Положення).

26.12.2007р. між Відділом реклами Луганської міської ради (за договором - робочий орган, далі - відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вест-Медиа» (за договором - користувач, далі - позивач) був укладений договір №396 про надання в тимчасове користування та використання місць(я) для розташування спеціальних(ої) конструкцій(ії), що використовуються для розміщення рекламоносіїв(ія), які(е) перебувають(є) у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, згідно п.1.1 якого робочий орган передає, а користувач приймає по Акту приймання-передачі, який є невід»ємною частиною договору і додається до нього (Додаток №1) у тимчасове платне користування рекламне місце, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м.Луганська - надалі місце за адресою: вул.Совєтська (район Ваніщева Яру) (тимчасова світлова спеціальна конструкція - щит 3,0+6,0м), згідно рішення виконавчого комітету №200/3 від 06.09.2002р.

Відповідно до п.2.1 договору строк його дії встановлений сторонами з 26.12.2007р. і до 12.07.2008р. - протягом строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами.

Як встановлено умовами пункту 4.2 договору, плата за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів визначається згідно Порядку плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, затвердженого рішенням Луганської міської ради, і складає 4455,36 грн. в тому числі 20% ПДВ 742,56грн. на місяць (розрахунок у додатку № 2 до договору).

Вказаний розрахунок плати за договором здійснений на підставі Порядку плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, затвердженого рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 21.12.2007р. №358.

Договір підписаний сторонами у встановленому порядку та скріплений печатками підприємств.

Як зазначає позивач, у зв»язку із скасуванням у судовому порядку рішення виконавчого комітету Луганської міської ради №358 від 21.12.2007р. є підстави стверджувати, що пункт 4.2 договору є незаконним.

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду Луганської області з вимогою до відповідача про визнання недійсним п.4.2 договору №396 від 26.12.2007р.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо визнання недійсним пункту договору про надання в тимчасове користування та використання місць для розташування спеціальних конструкцій, що використовуються для розміщення рекламоносіїв, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, який стосується плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законом України „Про рекламу" від 03.07.1996р. № 270/96-ВР, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.03р. №2067 „Про затвердження типових правил розміщення зовнішньої реклами".

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальними правилами викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Як вбачається із матеріалів справи, між відповідачем - як Робочим органом та позивачем - як Користувачем, 26.12.2007р. укладений договір №396 "Про надання в тимчасове користування та використання місць(я) для розташування спеціальних(ої) конструкцій(її), що використовується для розміщення рекламоносіїв(ія), які(е) перебувають(є) у комунальній власності територіальної громади м. Луганська" (далі за текстом - договір).

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зазначені норми кореспондуються з приписами статті 180 Господарського кодексу України.

Пунктом 1.1 даного договору визначено, що відповідач передає, а позивач приймає по Акту приймання-передачі, який є невід»ємною частиною договору і додається до нього (Додаток №1) у тимчасове платне користування рекламне місце, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м.Луганська.

Відповідно до умов пункту 2.1 договору строк його дії встановлений сторонами з 26.12.2007р. і до 12.07.2008р. - протягом строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами. Доказів продовження строку дії договору після 12.07.2008р. сторонами у справі не надано.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів зазначає, що сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов та договір відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

За змістом частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною 2 статті 632 Цивільного кодексу України визначено, що у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Закон України „Про рекламу" визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва та споживання реклами.

Статтею 16 вищевказаного Закону передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Типові правила розміщення зовнішньої реклами затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.03 № 2067.

Пунктом 32 Типових правил встановлено порядок визначення плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів і порядок оформлення цих правовідносин (вказане віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування).

Як вже зазначалося пунктом 4.2 договору встановлено, що плата за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів визначається згідно Порядку плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, затвердженого рішенням Луганської міської ради, і складає 4455,36грн. в тому числі 20% ПДВ 742,56грн. (розрахунок у додатку № 2 до договору) (т.1 а.с.19).

Вказаний розрахунок плати за договором здійснений на підставі Порядку плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, затвердженого рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 21.12.2007р. № 358.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 59 Закону України від 21.05.1997, № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Рішення виконавчого комітету Луганської міської ради №358 від 21.12.2007р. в частині Додатку «Розмір плати за 1 кв.м. площі для розміщення рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м.Луганська скасовано постановою Ленінського районного суду м.Луганська від 12.02.2008р. у справі № 2а-76/2008, яка залишена без змін Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.05.2008р. по справі №22а-4656/08 (т.1 а.с.34-41).

Таким чином, після укладення сторонами у даній справі спірного договору рішення виконкому Луганської міської ради, на підставі якого визначалася плата за договором, було визнане протиправним і скасоване.

Як вбачається з матеріалів справи, на час розгляду судом даної справи договір припинений внаслідок закінчення строку його дії. Доказів продовження строку дії договору після 12.07.2008р. у матеріалах справи не має.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку про те, що на момент прийняття судового рішення між сторонами у справі були відсутні договірні відносини.

За приписами частини першої статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Частиною третьою статті 207 Господарського кодексу України встановлено, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Ця норма кореспондується із частиною 2 статті 236 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що коли за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Отже, господарський суд дійшов вірного висновку, що даний договір може визнаватися недійсним і припинятися лише на майбутнє, оскільки фактичне користування місцями для розміщення спеціальних (рекламних) конструкцій на підставі договору унеможливлює проведення двосторонньої реституції після визнання його недійсним, позаяк використання майна (місць для розміщення спеціальних конструкцій) - "річ" безповоротна, і відновити сторони у первісному становищі практично неможливо.

Разом з цим, з урахуванням факту припинення дії договору, станом на час судового розгляду справи є неможливим визнання його недійсним на майбутнє, оскільки на майбутнє права та обов'язки сторін за договором вже фактично припинені.

Крім того, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків. Оскаржуваний договір був підписаний повноважними представниками сторін без зауважень; відповідач мав необхідний обсяг повноважень для укладення спірного договору.

Відповідно до пункту 8 Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 Цивільного кодексу, саме на момент вчинення правочину і закон не пов'язує недійсність правочину з обізнаністю сторін щодо невідповідності законодавству певних пунктів договору.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України , ст.ст. 33 , 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Проте, позивач не довів недійсність угоди в частині п.4.2 зазначеного договору.

Враховуючи викладене, твердження заявника апеляційної скарги про недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права не знайшло свого підтвердження.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи вважає за необхідне зазначити про наступне.

Відповідно до ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Луганської області від 18.05.2009р. суддею Пономаренко Є.Ю. порушено провадження по справі №15/147пд та призначено до розгляду 02.06.2009р. (т.1 а.с. 1).

Ухвалою господарського суду Луганської області від 18.05.2009р. суддею Пономаренко Є.Ю. розгляд справи було відкладено (т.1 а.с. 85).

19.06.2009р. ухвалою господарського суду Луганської області суддею Пономаренко Є.Ю. провадження у справі №15/147пд було зупинено (т.1 а.с. 101-102).

13.07.2012р. під час зупинення провадження у справі №15/147пд, було проведено повторний автоматичний розподіл вказаної справи та визначено суддю Єжову С.С., про що свідчить штамп про повторний автоматичний розподіл (т.1 а.с.2)

Частиною 2 ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позовні заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до господарського суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду, яка здійснюється працівниками апарату відповідного суду в день надходження документів. До автоматизованої системи документообігу суду в обов'язковому порядку вносяться: дата надходження документів, інформація про предмет спору та сторони по справі, прізвище працівника апарату суду, який здійснив реєстрацію, інформація про рух судових документів, дані про суддю, який розглядав справу, та інші дані, передбачені Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, що затверджується Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України.

Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом вірогідності, який враховує кількість справ, що перебувають у провадженні суддів, заборону брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну повноважень. Справи розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів. Після визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи, внесення змін до реєстраційних даних щодо цієї справи, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду не допускається, крім випадків, установлених законом (ч.3. ст. 2-1 ГПК України).

Відповідно до пункту 3.1.13. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30, повторний автоматичний розподіл справи у визначених законодавством випадках (відвід, самовідвід судді, недопустимість повторної участі судді в розгляді справи, відсутність допуску або дозволу до роботи з документами, що містять інформацію з обмеженим доступом тощо) здійснюється за письмовим розпорядженням керівника апарату суду (особи, яка виконує його обов'язки) згідно з додатком № 1 до Положення.

Проте, в матеріалах справи відсутнє розпорядження керівника апарату суду, яким було передано вказану справу на розгляд судді Єжовій С.С.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок суду першої інстанції, оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права та повинно бути залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест-Медиа» м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 11.12.2012р. у справі № 15/147пд - залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 11.12.2012р. у справі № 15/147пд залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді І.В.Зубченко

О.А.Марченко

Надр.5 прим:1 -у справу; 1-позивачу;1 -відповідачу;1 -ДАГС;1-ГС Луганської обл.

Отжимаем замок и вставляем текст набранный в Wordе