Рішення

від 11.12.2012 по справі 29/5014/2462/2012   

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.12.12 Справа № 29/5014/2462/2012

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю

«Торгова компанія «Содружество»,

м. Луганськ,

до відповідача: Фізичної особи -підприємця

ОСОБА_1,

м. Краснодон Луганської області,

про стягнення 63 780 грн. 00 коп.

та за зустрічним позовом: Фізичної особи -підприємця

ОСОБА_1,

м. Краснодон Луганської області,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю

«Торгова компанія «Содружество»,

м. Луганськ,

треті особи, які не заявляють

самостійних вимог на

предмет спору на стороні

позивача за зустрічним

позовом: Публічне акціонерне товариство

«Банк «Київська Русь», м. Київ в особі

Луганської регіональної дирекції

Публічного акціонерного товариства

«Банк «Київська Русь», м. Луганськ,

Товариство з обмеженою відповідальністю

«Торгова фірма «Сота», м. Луганськ,

про визнання недійсним договору суборенди

нерухомого майна та стягнення

85 040 грн. 00 коп.

Суддя Якушенко Р.Є.,

секретар судового засідання: Колпакова Г.О.,

в присутності представників

сторін:

від позивача за

первісним позовом,

відповідача за зустрічним

позовом: Чех С.М., представник за довіреністю б/н

від 01.10.2012;

від відповідача за

первісним позовом,

позивача за зустрічним

позовом: ОСОБА_3, представник за довіреністю

№ 1075 від 02.11.2012;

від третіх осіб -

ПАТ «Банк «Київська Русь»: повноважний представник у судове засідання

не прибув;

ТОВ «ТФ «Сота»: повноважний представник у судове засідання

не прибув.

Відповідно до статей 4 4 , 81 1 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду справи не заявлено вимоги про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Обставини справи: 28.09.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Содружество» (далі -ТОВ «ТК «Содружество», позивач у справі) звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (далі -ФОП ОСОБА_1, відповідача у справі) (з урахуванням заяви від 05.11.2012 про збільшення позовних вимог) заборгованості з орендної плати за договором суборенди нерухомого майна б/н від 01.03.2012 за період серпень -жовтень 2012 року в сумі 63 780 грн. 00 коп.

Позивач з посиланням на норми статей 526, 762 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), статей 193, 285, 286 Господарського кодексу України (далі -ГК України) обґрунтовує свої вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором суборенди нерухомого майна б/н від 01.03.2012 по внесенню орендної плати за користування нерухомим майном.

Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 (далі -ФОП ОСОБА_1), відповідач у справі, з вимогами позивача не погодилася та подала зустрічний позов з вимогами:

- визнати недійсним договір суборенди нерухомого майна б/н від 01.03.2012 укладеного між ТОВ «ТК «Содружество», позивачем за первісним позовом, та ФОП ОСОБА_1, відповідачем за первісним позовом;

- стягнути з ТОВ «ТК «Содружество»орендні платежі в сумі 85 040 грн. 00 коп. за договором суборенди нерухомого майна б/н від 01.03.2012.

В обґрунтування заявлених вимог позивач за зустрічним позовом з посиланням на норми статей 11, 203, 215, 216, 761, 769 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) та статей 1, 9, 12 Закону України «Про іпотеку», зокрема, вказав, що наприкінці липня 2012 року він отримав усну інформацію від представника ПАТ «Банк «Київська Русь», а 16.08.2012 офіційного листа № 84-1047, про те, що об'єкт оренди знаходиться в іпотеці у ПАТ «Банк «Київська Русь»та на підставі відповідних рішень господарського суду Луганської області від 22.12.2011, Донецького апеляційного господарського суду від 22.05.2012 та постанови Вищого господарського суду України від 09.07.2012, МКП БТІ м. Луганська 23.07.2012 зареєструвало право власності на приміщення, що є об'єктом оренди, за ПАТ «Банк «Київська Русь».

З метою встановлення обставин та порядку подальшої дії укладеного договору суборенди відповідачем за первісним позовом було поштою направлено рекомендованого листа № 1 від 03.09.2012 на ім'я заступника директора ТОВ «ТК «Содружество»та керівника ТОВ «ТФ «Сота»з вказівкою про отриману інформацію з вимогою надати відповідних пояснень та витяг, що підтверджує право власності ТОВ «Торгова фірма «Сота»на об'єкт оренди.

Вказаний лист було повернуто поштою із вказівкою про відмову в отриманні адресатом, це підтверджується інформацією наданою 25.09.2012 листом № 76 Українським ДП поштового зв'язку «Укрпошта», Луганська Дирекція ЦПЗ № 9 -«листи направлені 03.09.2012 до ТОВ «ТК «Содружество» та ТОВ «ТФ «Сота»зберігаються на пошті у зв'язку з відмовою адресату від отримання».

Враховуючи наявність вказаних обставин відповідач за первісним позовом на законних підставах припинив здійснення орендної оплати до встановлення належності сторони за договором суборенди та наявності права Орендаря отримувати платежі за ним.

Замість врегулювання договірних відносин у встановленому Договором суборенди і законом порядку, позивач за первісним позовом 14.09.2012 припинив забезпечення об'єкту оренди електроенергію, не беручи до уваги наявність своєчасних оплат по цих витратах, в порядку передбаченому підпунктом 2.6 договору суборенди, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, які залучені до матеріалів справи.

До цього часу ні позивачем за первісним позовом, орендарем за договором суборенди, ні ТОВ «ТФ «Сота», не підтверджено право власності, а відповідно і право надання в оренду та суборенду об'єкту оренди, що надає відповідачу за первісним позовом законне право до вияснення цих обставин припинити здійснення орендних платежів.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що вказані обставини є підставою для визнання недійсним договору суборенди нерухомого майна б/н від 01.03.2012.

Крім того, посилаючись на статті 229, 230 ЦК України позивач за зустрічним позовом вважає, що ТОВ «ТК «Содружество», відповідач за зустрічним позовом, позивач за первісним позовом, ввів його в оману неповідомленням властивостей об'єкту оренди, які ставлять під ризик його використання тим більше під довгострокове розміщення магазину будівельних матеріалів.

При укладенні спірного договору суборенди власник повинен був отримати згоду від іпотекодержателя -ПАТ «Банк «Київська Русь»на передачу об'єкту в оренду з правом укладання договорів суборенди та зробити її додатком до договору з відповідною відміткою в ньому. Ця згода, як і інформація про необхідність її отримання не були надані Суборендарю, ФОП ОСОБА_1, позивачу за зустрічним позовом, відповідачу за первісним позовом, при укладенні договору та відповідні посилання відсутні в спірному договорі суборенди та договорі № 1/11 на оренду нежитлового приміщення від 07.11.2011 укладеного між Орендарем та власником приміщення - ТОВ «ТФ «Сота».

Враховуючи вказані обставини ФОП ОСОБА_1, позивач за зустрічним позовом, відповідач за первісним позовом, вважає договір суборенди нерухомого майна б/н від 01.03.2012 недійсним також в силу вимог частини 3 статті 12 Закону України «Про іпотеку».

З цих же підстав відповідач за первісним позовом заперечує проти заявлених вимог за первісним позовом.

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом - Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» в особі Луганської регіональної дирекції ПАТ «Банк «Київська Русь» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «Сота», відзиви на зустрічний позов та витребувані судом документи не надали, вдруге з невідомих причин не забезпечили участі повноважного представника у судове засідання, хоча про час та місце судового розгляду справи повідомлялися належним чином. Отримання ухвал суду третіми особами підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Третім особам надавалася можливість прийняти участь у судовому засіданні та надати витребувані судом матеріали.

До початку даного судового засідання будь-яких клопотань треті особи не надали.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

На підставі викладеного справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

При з'ясуванні фактичних обставин справи, дослідженням поданих сторонами доказів, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін у справі, суд

В С Т А Н О В И В:

01.03.2012 між ТОВ «ТК «Содружество»як Орендарем, позивачем за первісним позовом, відповідачем за зустрічним позовом, та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 як Суборендарем, відповідачем за первісним позовом, позивачем за зустрічним позовом, був укладений договір суборенди нерухомого майна б/н (а.с.7-9).

Відповідно до пункту 1.1 цього договору Орендар передав, а Суборендар прийняв у тимчасове платне користування (далі - оренда) частину приміщення, загальною площею 1063 м 2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (далі -Об'єкт оренди) на умовах визначених цим договором. Всі площини вказуються в Додатку № 1 до даного Договору із зазначенням місця їх розташування.

Власником Об'єкту оренди є Орендодавець (Договір оренди нежитлового приміщення № 1/11 від 07.11.2011), Суборендар тимчасово користується Об'єктом оренди протягом строку, обумовленим цим Договором (пункт 1.2 договору).

За умовами пункту 1.3 договору строк користування Суборендарем Об'єктом оренди відповідно до договору -з 05.03.2012 по 31.10.2012 включно.

Згідно пункту 1.4 договору Об'єкт оренди передається Орендарем Суборендарю на підставі Акту прийому -передачі 05.03.2012. В акті прийому -передачі сторони фіксують стан будівлі, в який знаходиться Об'єкт оренди.

Відповідно до пункту 2.2 договору орендна плата за використання Об'єкту оренди починає нараховуватися через 20 днів з моменту підписання обома сторонами акта прийому -передачі Об'єкта оренди.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що щомісячна орендна плата встановлюється в розмірі 21 260,00 грн. (з ПДВ); з розрахунку за 1 м 2 площі Об'єкту оренди -20,00 грн. (з ПДВ) на місяць.

Пунктом 2.4 договору сторони визначили, що авансовий внесок в розмірі 40 000,00 грн., який Суборендар сплатив Орендарю в листопаді 2011 року буде зарахованим в рахунок орендної плати за перший та другий місяці оренди.

Відповідно до пункту 2.5 договору, до наставання 20-го числа кожного поточного календарного місяця оренди Орендар виставляє суборендарю рахунок за оренду приміщення за поточний календарний місяць. Суборендар має сплатити орендну плату протягом 3-х днів від дати отримання рахунку від Орендаря, але у будь -якому разі не пізніше 25 числа поточного місяця.

12.03.2012 між сторонами у справі укладено додаткову угоду № 1 до договору суборенди нерухомого майна від 01.03.2012, якою пункт 1.4 договору викладено в наступній редакції:

«Об'єкт оренди передається Орендарем Суборендарю на підставі Акту прийому -передачі 12.03.2012»(а.с.10).

Позивач за первісним позовом передав орендоване майно відповідачу за первісним позовом за актом прийому - передачі від 12.03.2012 (а.с.11).

Починаючи з серпня по жовтень 2012 року відповідач за первісним позовом не вносив орендну плату, у зв'язку з чим за ним обліковується борг у сумі 63 780 грн. 00 коп., що і стало причиною звернення позивача до господарського суду з первісним позовом.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що 07.11.2011 між позивачем за первісним позовом, відповідачем за зустрічним позовом, та ТОВ «ТФ «Сота» укладено договір № 1/11 на оренду нежитлового приміщення, відповідно до умов пунктів 1-4 якого ТОВ «ТФ «Сота»як Орендодавець передає, а ТОВ «ТК «Содружество»як Орендар приймає у тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення (об'єкт оренди), розташований за адресою: АДРЕСА_2, площею 1063 м 2 , строком користування до 15.11.2012.

Об'єкт оренди є власністю Орендодавця на підставі свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна серія САВ № 895497, виданого 11.04.2008 Управлінням комунальним майном Луганської міської ради (пункт 4 цього договору).

За умовами пункту 2 розділу «Умови передачі та повернення орендованого приміщення»цього договору Орендар, позивач у даній справі за первісним позовом, має право передавати приміщення в подальше користування (суборенду) без отримання письмової згоди Орендодавця (а.с.42,43).

За актом приймання -передачі від 01.03.2012 Орендодавець передав Орендарю об'єкт оренди (зворот а.с.43).

Позивач за зустрічним позовом, відповідач за первісним позовом, підтримав вимоги за зустрічним позовом, проти первісного позову заперечив, посилаючись на підстави зустрічного позову та звернув увагу на те, що 14.09.2012 позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом, припинив енергопостачання на об'єкт оренди, не зважаючи на наявність своєчасних оплат по цих витратах відповідно до підпункту 2.6 договору суборенди, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями:

- за енергопостачання:

№ 32 від 14.03.2012 на суму 5 600,00 грн.;

№ 93 від 31.07.2012 на суму 1 695,00 грн.;

№ 104 від 09.08.2012 на суму 1 566,11 грн.;

№ 114 від 21.08.2012 на суму 1 254,00 грн.;

№ 126 від 06.09.2012 на суму 2 095,19 грн.;

- за водопостачання:

№ 34 від 22.03.2012 на суму 2 800,00 грн.;

№ 65 від 13.06.2012 на суму 229,95 грн.;

№ 82 від 06.07.2012 на суму 107,55 грн.;

№ 103 від 09.08.2012 на суму 110,82 грн.;

№ 127 від 06.09.2012 на суму 88,89 грн.

Відсутність енергопостачання позбавила можливість використовувати орендоване приміщення за його призначенням згідно пункту 1.6 договору суборенди від 01.03.2012 -для розміщення магазину будівельних матеріалів, товарів промислової та господарської діяльності.

Відповідач за зустрічним позовом, позивач за первісним позовом, подав відзив на зустрічний позов, в якому проти вимог позивача за зустрічним позовом заперечує, вважає доводи позивача щодо навмисного введення його в оману документально не підтверджені та є необґрунтованими.

Крім того, подав лист Луганської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь»(далі -ЛРД ПАТ «Банк «Київська Русь») від 19.11.2012 № 84-1347, в якому останній повідомляє керівника ТОВ «ТК «Содружество», що він як Іпотекодержатель не заперечував проти укладення договорів оренди та суборенди ТОВ «ТФ «Сота», у зв'язку з тим, що у даного підприємства знаходиться право власності на водовідведення, енерго-, теплопостачання, право користування земельною ділянкою за якою закріплене нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.89).

Доповнюючи заперечення щодо не використання орендованого приміщення у період з 14.09.2012 по 30.12.2012 позивач за зустрічним позовом, відповідач за первісним позовом, зазначив наступне.

Кожного місяця по результатах використання електроенергії між Суборендарем та Орендарем складався Акт зняття показників з приладів обліку та надав відповідні акти з березня по вересень 2012 року. За жовтень та листопад 2012 року відповідні акти не складалися.

При цьому можливо простежити різницю в енергоспоживанні за березень -серпень та за вересень 2012 року, в якому 14 числа припинили енергопостачання, різниця приблизно в два рази.

Підтвердженням відсутності енергопостачання також є відсутність відповідних рахунків -фактур від Орендаря за період жовтень, листопад 2012 року.

Також надані копії накладних на продаж будівельних матеріалів, якщо 14.09.2012 вони складались в електронному вигляді, то 15.09.2012, за відсутністю енергопостачання, накладні виписувались від руки.

Відповідна ситуація відображається в Актах здачі -прийняття робіт між Орендарем та Суборендарем щодо постачання електроенергії.

Окрім цього надано копію поштового повідомлення про повернення листа від 22.09.2012 направленого на адресу Орендаря (ТОВ «ТК «Содружество») та Власника приміщення (ТОВ «ТФ «Сота»).

Копії вищезазначених документів залучені до матеріалів.

Позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом, на спростування доводів щодо відключення електропостачання в орендованому приміщенні з 14.09.2012 по 01.10.2012 надав листи інших орендарів та суборендаря приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_2, в яких зазначається, що подача електроенергії у визначений період в приміщенні за вказаною адресою не відбувалася.

Копії вищезазначених доказів залучені до матеріалів.

Також до матеріалів справи залучені наступні судові рішення:

1. Рішення господарського суду Луганської області від 20.10.2011 у справі № 6/161пн/2011, яким задоволено позов ТОВ «ТФ «Сота» до ПАТ «Банк «Київська Русь»та ТОВ «ТК «Содружество», визнано виконавчий напис, вчинений 05.12.2008 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 зареєстрованого за № 33841 про звернення стягнення на нерухоме майно яке є власністю таким, що не підлягає виконанню ТОВ «ТФ «Сота»та складається з магазину (літ. А1) площею 6044,20 м 2 , замощення (літ. 1), що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, таким, що не підлягає виконанню.

В цій частині рішення господарського суду Луганської області залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.12.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 16.05.2012.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 22.12.2011 у справі № 14/187пн/2011, яким задоволено позов ПАТ «Банк «Київська Русь»до ТОВ «ТФ «Сота», визнано за ПАТ «Банк «Київська Русь»(м. Київ, вул. Хорива, буд.11-А, код за ЄДРПОУ 24214088) право власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, яке складається з: магазину (літ. А1) площею 6044,20 м 2 , замощення (літ. 1).

Вказане рішення господарського суду Луганської області залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.04.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2012.

3. Рішення господарського суду Луганської області від 02.04.2012 у справі № 15пд/5014/367/2012, яким відмовлено у задоволенні позову ТОВ «ТФ «Сота» до ПАТ «Банк «Київська Русь»про визнання недійсним договору іпотеки від 26.10.2007 укладеного між АТ «Банк «Київська Русь»та ТОВ «ТФ «Сота».

Вказане рішення господарського суду Луганської області залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.05.2012.

Встановивши фактичні обставини, оцінивши подані сторонами у справі докази, суд дійшов висновку про задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову з огляду на наступне.

Спір, що виник між сторонами у справі, стосується правовідносин по оренді майна, які виникли із договору суборенди нерухомого майна б/н від 01.03.2012.

Статтею 774 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) встановлено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічна за змістом норма наведена у частині 1 статті 283 ГК України.

Права та обов'язки за договором піднайму (суборенди) повинні відповідати змісту договору найму (оренди).

Предметом зустрічного позову є, у тому числі, вимоги про визнання недійсним договору суборенди нерухомого майна б/н від 01.03.2012, на підставі якого заявлено первісний позов.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину встановлені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Положеннями статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України ) встановлено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності ), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

Згідно із частинами 1, 3 статті 215 ГК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу . Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом (недійсним).

Згідно статті 180 ГК України , зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтями 6 і 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Виходячи з правової природи оренди приміщення істотними умовами для даного виду договорів є: об'єкт оренди, строк, на який укладається договір оренди, орендна плата, відновлення орендованого майна та умови його повернення.

Судом встановлено, що сторонами досягнуто згоди з суттєвих умов даного виду договору.

Умови спірного договору визначались сторонами на свій розсуд і в момент укладення погоджені останніми, договір підписано та скріплено печатками сторін без протоколу розбіжностей до нього. Спірний договір укладено за згодою Орендодавця. Строк його дії не перевищує строку договору № 1/11 на оренду нежитлового приміщення від 07.11.2011.

На момент укладення договору суборенди сторонам було відомо про мету використання приміщення та про вимоги до приміщення, яким воно повинно відповідати.

Відповідач за зустрічним позовом 12.03.2012 передав за актом прийому -передачі у користування позивача за зустрічним позовом нежитлове приміщення, що є предметом спірного договору суборенди, а позивач за зустрічним позовом використовував його під розміщення магазину будівельних матеріалів та здійснював оренду плату до серпня 2012 року.

ФОП ОСОБА_1, позивач за зустрічним позовом, вважає, що договір суборенди нерухомого майна б/н від 01.03.2012 укладений під впливом обману, оскільки ТОВ «ТК «Содружество»замовчувало обставини, що могли перешкодити вчиненню правочину, а саме: не повідомило позивача за зустрічним позовом про те, що об'єкт оренди знаходиться в іпотеці у ПАТ «Банк «Київська Русь»та на підставі відповідних рішень господарського суду Луганської області від 22.12.2011, Донецького апеляційного господарського суду від 22.05.2012 та постанови Вищого господарського суду України від 09.07.2012, МКП БТІ м. Луганська 23.07.2012 зареєструвало право власності на приміщення, що є об'єктом оренди за ПАТ «Банк «Київська Русь». Неповідомлення таких властивостей об'єкту оренди, ставлять під ризик його використання тим більше під довгострокове розміщення магазину будівельних матеріалів.

Стаття 230 ГК України (на яку позивач за зустрічним позовом посилається в обґрунтування своїх вимог) встановлює, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина 1 статті 229 ГК України), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Верховний Суд України у пункті 20 постанови Пленуму від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»роз'яснив, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину . Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Норми статті 230 ЦК України не застосовуються щодо односторонніх правочинів.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд вважає, що позивач за зустрічним позовом не надав належних та допустимих доказів які б могли підтвердити умисел в діях відповідача за зустрічним позовом та сам факт обману.

Доводи позивача за зустрічним позовом щодо введення його в оману відповідачем за зустрічним позовом ґрунтується виключно на його припущеннях.

Суду не надано доказів, які б підтверджували те, що ФОП ОСОБА_1 не мала можливості використовувати орендоване приміщення за цільовим призначенням, у зв'язку з тим, що об'єкт оренди знаходився в іпотеці у ПАТ «Банк «Київська Русь», який став його власником після укладення спірного договору.

Рішенням господарського суду Луганської області від 22.12.2011 у справі № 14/184пн/2011 задоволено позов ПАТ «Банк «Київська Русь»до ТОВ «ТФ «Сота», визнано за ПАТ «Банк «Київська Русь»(м. Київ, вул. Хорива, буд.11-А, код за ЄДРПОУ 24214088) право власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, яке складається з: магазину (літ. А1) площею 6044,20 м 2 , замощення (літ. 1).

Вказане рішення господарського суду Луганської області набрало законної сили з прийняттям постанови Донецького апеляційного господарського суду від 24.04.2012. Постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2012 залишено без змін постанова Донецького апеляційного господарського суду від 24.04.2012 у справі № 14/184пн/2011.

Отже, на дату укладення 07.11.2011 договору № 1/11 на оренду нежитлового приміщення між ТОВ «ТФ «Сота»та ТОВ «ТК «Содружество», а також на дату укладення договору суборенди нерухомого майна б/н від 01.03.2012 власником предмету оренди було ТОВ «ТФ «Сота»згідно свідоцтва на право власності серія САВ № 895497 від 11.04.2008, яке цілком правомірно, як того вимагає стаття 761 ЦК України, передало в оренду частину нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 та надало згоду ТОВ «ТК «Содружество», позивачу за первісним позовом, передавати його вподальше користування (суборенду).

Із матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ТФ «Сота»та ПАТ «Банк «Київська Русь»26.10.2007 укладено договір іпотеки, за яким предметом іпотеки є: нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, частина якого є предметом спірного договору суборенди нерухомого майна б/н від 01.03.2012.

Частиною 3 статті 12 Закону України встановлено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

За доводами позивача за зустрічним позовом при укладенні спірного договору суборенди йому не було надано інформацію про наявність згоди іпотекодержателя -ПАТ «Банк «Київська Русь»на передачу об'єкту в оренду з правом укладання договорів суборенди і не зроблено додатку до договору суборенди про наявність такої згоди.

Суд не приймає вказані доводи позивача за зустрічним позовом з наступних підстав.

Під час розгляду даної справи судом відповідач за зустрічним позовом надав лист ПАТ «Банк «Київська Русь» № 84-1347 від 19.11.2012, яким останній повідомив, що він як «Іпотекодержатель»не заперечував проти укладення договорів оренди та суборенди ТОВ «ТФ «Сота»у зв'язку з тим, що у даного підприємства знаходиться право власності на водовідведення, енерго-, теплопостачання, також ТОВ «ТФ «Сота»належить право користування земельною ділянкою за якою закріплено дане нежитлове приміщення, що забезпечує його схоронність (а.с.89).

Не спростував цієї обставини ПАТ «Банк «Київська Русь»і під час розгляду даної справи як третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом.

Закон України «Про іпотеку»не містить вимог порядку надання згоди іпотекодержателем.

Відсутність додатку до спірного договору суборенди нерухомого майна б/н від 01.03.2012 про наявність згоди іпотекодержателя не може бути підставою для визнання договору суборенди недійсним.

За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для задоволення зустрічного позову в частині визнання недійсним договору суборенди нерухомого майна б/н від 01.03.2012 укладеного між ТОВ «ТК «Содружество»та ФОП ОСОБА_1

Позивачем за зустрічним позовом також заявлено вимоги про стягнення з відповідача за зустрічним позовом отримані за договором суборенди нерухомого майна б/н від 01.03.2012 орендні платежі в сумі 85 040 грн. 00 коп.

Вимоги в цій частині зустрічного позову також не підлягають задоволенню за відсутністю правових підстав з огляду на положення статті 759 ЦК України, якою встановлено, що майно передається у користування наймачеві за плату.

Позивач за зустрічним позовом не довів суду того, що він не користувався об'єктом суборенди з вини орендаря, позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом, протягом періоду, за який ним внесені орендні платежі в заявленій сумі 85 040 грн. 00 коп.

Виходячи з наведеного суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 1 700 грн. 80 коп. та у сумі 1 073 грн. 00 коп. сплачений позивачем за подання зустрічного позову покладається на нього.

Предметом первісного позову є вимоги ТОВ «ТК «Содружество», позивача за первісним позовом, про стягнення з ФОП ОСОБА_1, відповідача за первісним позовом, заборгованості з орендної плати за період серпень -жовтень 2012 року в сумі 63 780 грн. 00 коп.

Вказані вимоги заявлені на підставі договору суборенди нерухомого майна б/н від 01.03.2012.

Положеннями статті 283 ГК України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до статті 283 ГК України , за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до положень статті 629 ЦК України , договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи доведено, що позивач за первісним позовом як Орендар за договором суборенди нерухомого майна б/н від 01.03.2012 виконав свої зобов'язання у повному обсязі та 12.03.2012 передав ФОП ОСОБА_1 як Суборендарю в платне користування об'єкт суборенди -нежитлове приміщення площею 1063,0 м 2 , розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Однак, відповідач за первісним позовом не виконав зобов'язання по внесенню орендної плати в сумі 63 780 грн. 00 коп. за період серпень -жовтень 2012 року.

Частиною 6 статті 762 ЦК України встановлено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Матеріали справи свідчать, що строк дії договору суборенди закінчився 31.10.2012.

За доводами відповідача за первісним позовом з 14.09.2012 Орендар, позивач за первісним позовом, припинив електропостачання на об 'єкт суборенди, що позбавило можливості використовувати його за цільовим призначенням.

Судом не приймаються до уваги вказані доводи за їх необґрунтованістю з огляду на правила статті 34 ГПК України.

Суд вважає, що відповідач за первісним позовом не надав належних та допустимих доказів, які б могли підтвердити факт відключення електропостачання на об'єкті суборенди.

Відсутність актів зняття показників приладів обліку та рахунків -фактур від орендаря за період жовтень, листопад 2012 року не є належними та допустимими доказами припинення енергопостачання на об'єкт суборенди з 14.09.2012 саме з вини Орендаря, позивача за первісним позовом.

Будь -яких актів на відключення електропостачання, складених сторонами за договором суборенди чи Постачальником електроенергії суду не надано.

За умовами пункту 2.5 договору суборенди нерухомого майна б/н від 01.03.2012 Суборендар повинен сплачувати орендну плату у будь -якому разі не пізніше 25 числа поточного місяця.

Факт несплати Суборендарем, відповідачем за первісним позовом, підтверджується матеріалами справи та самим відповідачем за первісним позовом.

Отже, вимоги позивача за первісним позовом про стягнення заборгованості з орендної плати за період серпень -жовтень 2012 року в сумі 63 780 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статей 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 1 609 грн. 50 коп. сплачений позивачем за подання первісного позову покладається на відповідача за первісним позовом.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 05.11.2012 у справі № 29/5014/2462/2012 клопотання позивача про забезпечення первісного позову залишено судом без задоволення, у зв'язку з чим, судовий збір в сумі 1 609 грн. 50 коп. сплачений позивачем за подання цього клопотання покладається на нього згідно статті 49 ГПК України.

Керуючись статтями 4 3 , 33, 34, 43, 44, 49, 60, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 94407, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Содружество», вул. 2-га Краснознамьонная, буд.16«в», м. Луганськ, 91029, ідентифікаційний код 37234547, заборгованість з орендної плати за договором суборенди нерухомого майна б/н від 01.03.2012 за період серпень -жовтень 2012 року в сумі 63 780 грн. 00 коп., витрати з оплати судового збору в сумі 1 609 грн. 50 коп., видати наказ позивачу за первісним позовом після набрання рішенням законної сили.

3. Судові витрати за подання заяви про забезпечення первісного позову покладаються на позивача за первісним позовом.

4. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

5. Судові витрати за подання зустрічного позову покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення -17.12.2012.

Суддя Р.Є. Якушенко