Постанова

від 13.12.2012 по справі 23/359

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2012 р. Справа № 23/359 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О., суддівГоголь Т.Г., Фролової Г.М. розглянувши касаційну скаргуЖитлово-будівельного кооперативу "Темп-15" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.10.12 у справі№ 23/359 господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" доЖитлово-будівельного кооперативу "Темп-15" простягнення 125 931,03 грн.

Згідно з Розпорядженням Вищого господарського суду України № 03.08-05/1104 від 06 грудня 2012 року для розгляду касаційної скарги у цій справі сформовано колегію суддів у складі: Швеця В.О. (головуючого), Гоголь Т.Г., Фролової Г.М.

за участю представників сторін від:

позивача : Алавердян Т.О. (дов. від 04.12.12),

відповідача : Зубенко Т.І. -голова правління.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут "Київенерго" звернулося з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Темп-15" про стягнення 86 519,53 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 33 610,80 грн. інфляційних втрат, 5 800,70 грн. 3 % річних. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати вартості отриманих послуг за період з 01.10.06 до 01.10.09 за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8021010 від 01.06.01. При цьому, позивач посилався на приписи статей 526, 610, 625 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.09.12, ухваленим суддею Кирилюк Т.Ю., позов в частині основного боргу та 3 % річних задоволено повністю, в частині інфляційних втрат позов задоволено частково у розмірі 32 911,98 грн. Вмотивовуючи оскаржуване рішення, суд виходив з доведеності матеріалами справи наявності боргу у спірній сумі за фактичне споживання відповідачем теплової енергії на потреби гарячого водопостачання. Часткове задоволення вимоги про стягнення інфляційних втрат вмотивовано неврахуванням позивачем при здійсненні розрахунку від'ємного інфляційного показника за липень та серпень 2008 року та 2009 року. При цьому, суд керувався приписами статті 625 Цивільного кодексу України, статей 193, 275, 276 Господарського кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Дикунської С.Я. - головуючого, Алданової С.О., Чорногуза М.Г., постановою від 23.10.12 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з винесеними у справі судовими актами, Житлово-будівельний кооператив "Темп-15" звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просив судові акти у справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник вказує на порушення судами приписів статей 4, 4 2 , 4 3 , 35, 42, 43, 54 Господарського процесуального кодексу України. Також наголошує на неповному дослідженні судами обставин щодо дотримання позивачем порядку розрахунків за теплову енергію, врегульованого додатком 2 до договору, в частині надання відповідачеві всіх передбачених цим порядком документів, які підтверджують фактичний обсяг спожитої теплової енергії та її вартість.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.06.01 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (правонаступником якого є позивач) - постачальником та Житлово-будівельним кооперативом "Темп-15" - споживачем було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8021010. Предметом цього договору є зобов'язання постачальника виробляти та поставляти теплову енергію споживачеві для потреб з опалення і гарячого водопостачання, а споживач, в свою чергу, отримати та оплатити її на умовах цього договору. Згідно з пунктом 2.2.1 договору постачальник зобов'язався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем на потреби: опалення - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання -протягом року за заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, визначених в додатку 1 до договору. Відповідно до пункту 2.3.1 договору споживач зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 до договору. Порядок розрахунків погоджений сторонами в додатку № 2 до договору. У разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається: на опалення -як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7, з урахуванням середньомісячної температури теплоносія; на гаряче водопостачання -як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7, з урахуванням середньомісячної температури теплоносія (пункт 8 додатку № 2). Пунктом 10 додатку № 2 до договору передбачено, що споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок постачальника згідно з його розрахунком. Господарськими судами також установлено, з підтвердженням матеріалами справи, що з 01.10.06 до 01.10.09 відповідач свої договірні зобов'язання зі сплати вартості отриманої теплової енергії повністю не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 86 519,53 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного спору є вимога Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Темп-15" 86 519,53 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 33 610,80 грн. інфляційних втрат, 5 800,70 грн. 3 % річних. Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частинами шостою та сьомою статті 276 Господарського кодексу України унормовано, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України. За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, господарські суди попередніх інстанцій установили, що у спірному періоді (з 01.10.06 до 01.10.09) відповідач отримав від позивача теплову енергію, втім не розрахувався за неї в повному обсязі, а відтак, борг відповідача становить 86 519,53 грн. Судами попередніх інстанцій при вирішенні спору по суті також був врахований висновок проведеної у справі судово-економічної експертизи. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами частини 1 статті 612 названого Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи установлений судами факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати вартості спожитої теплової енергії у спірному періоді, вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості, 3 % річних та частково інфляційних втрат з урахуванням здійсненого судом розрахунку, вірно задоволені судами. Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Згідно з приписами частини 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Довід касаційної скарги про помилкове, на думку скаржника, неврахування судами попередніх інстанцій Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.05, не може бути підставою для скасування судових актів у справі, оскільки Правила регулюють правовідносини між відповідачем та споживачами, і не поширюється на спірні правовідносини. Інші доводи касаційної скарги також визнаються неспроможними, не спростовують установленого господарськими судами та стосуються переоцінки доказів, яка знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. За таких встановлених судами обставин справи, відсутні підстави для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Темп-15" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.10.12 у справі Господарського суду міста Києва № 23/359 залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: Т. Гоголь

Г. Фролова