Ухвала

від 13.12.2012 по справі 2а-10319/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10319/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" грудня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Медведєвій А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції в Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби -Сидоренко Лесі Петрівни на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиролоптфармторг»до Державної податкової інспекції в Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Стиролоптфармторг»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги обґрунтовує тим, що господарські операції позивача підтверджено відповідними належними документами, контрагенти позивача на час вчинення цих операцій були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість згідно норм податкового законодавства України. При цьому ТОВ «Стиролоптфармторг»як покупець не може нести відповідальність за неподання його контрагентами (постачальниками) податкової звітності або зазначення ними у такій звітності недостовірних даних, з урахуванням необізнаності позивача щодо цих обставин. У зв'язку з цим позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та просить їх скасувати у судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 жовтня 2012 року задоволено вказаний позов повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 21 лютого 2012 року № 0000162320, № 0000172320, від 17 травня 2012 року № 0001102230.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Державної податкової інспекції в Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби -Сидоренко Леся Петрівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що суперечить нормам матеріального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

ТОВ «Стиролоптфармторг»зареєстровано як юридичну особу 24 липня 2000 року Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією.

ТОВ «Стиролоптфармторг»взято на податковий облік в органах державної податкової служби згідно довідки від 31.07.2002 року за № 16384/09/28, станом на момент складання акта перевірки від 02.02.2012 року № 47/23-20-31025465 перебувало на обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 03.12.2002 року № 37048798 ТОВ «Стиролоптфармторг»було платником податку на додану вартість.

Станом на 19 жовтня 2012 року реєстрація позивача як платника податку на додану вартість чинна, що підтверджується даними з Реєстру платників ПДВ, розміщеному на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України (www.sts.gov.ua).

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 192079 від 02.10.2008 року до видів діяльності позивача за КВЕД відноситься, зокрема, 52.31.0 роздрібна торгівля фармацевтичними товарами, 51.46.0 оптова торгівля фармацевтичними товарами, 51.90.0 інші види оптової торгівлі, 52.12.0 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, 51.55.0 оптова торгівля хімічними продуктами, 51.57.0 оптова торгівля відходами та брухту.

Протягом періоду з 01.01.2010 року по 30.09.2011 року ТОВ «Стиролоптфармторг»мало ліцензії на право здійснення більшої частини з названих видів господарської діяльності.

Протягом періоду з 07.12.2011 року по 04.01.2012 року працівники ДПІ у Голосіївському районі м. Києва провели планову виїзну перевірку ТОВ «Стиролоптфармторг»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.09.2011 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 02.02.2012 року № 47/23-20-31025465, за змістом якого під час проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлено, що протягом перевіряємого періоду ТОВ «Стиролоптфармторг»використовувало у своїй господарській діяльності ряд власних та орендованих офісних і складських приміщень, зокрема: квартиру для розміщення офісу, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Горького, буд. 14, кв. 26; офіс та склад загальною площею 2860,3 кв.м, розташовані за адресою: м. Обухів, вул. Київська, 127; ангар-склад площею 425,4 кв.м, розташований за тією самою адресою; приміщення площею 176,9 м, для розміщення аптеки, розташоване за адресою: м. Горлівка, просп. Перемоги, 26; орендована частина вбудованого приміщення загальною площею 287,5 кв.м, за адресою: м. Миколаїв, вул. Генерала Карпенка, 2Б, для розміщення аптеки.

Станом на кінець перевіряємого періоду загальна чисельність працюючих на ТОВ «Стиролоптфармторг»склала 156 осіб.

В ході проведення вказаної документальної перевірки позивача перевіряючим встановлено, що ТОВ «Стиролоптфармторг»завищено суму валових витрат за період з 01.01.2010 року по 30.09.2011 року у розмірі 993308,00 грн. за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ДП «Софттранс».

Також під час дослідження працівниками податкової інспекції наданих платником податків на перевірку податкових накладних, первинних, розрахункових та інших документів було встановлено завищення ТОВ «Стиролоптфармторг»суми податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 234723, 00 грн.

Зокрема, у відповідності до даних дослідного програмного забезпечення «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»встановлено відхилення у задекларованих підприємством сумах податкового кредиту між податковими зобов'язаннями задекларованими ТОВ «Лакіс»(код ЄДРПОУ 34720719), ТОВ «Максітрейд»(код ЄДРПОУ 36972432), ТОВ «Стар Лайтс»(код ЄДРПОУ 36560058), ТОВ «ТК Таурус»(код ЄДРПОУ 36676777), ТОВ «СК «Ново-Строй»(код ЄДРПОУ 36306840) на загальну суму 36060, 00 грн.

Вищенаведене за висновком відповідача свідчить про те, що задекларована сума податкового кредиту ТОВ «Стиролоптфармторг»не відповідає сумам податкових зобов'язань з податку на додану вартість його контрагентів, оскільки є більшою на загальну суму 36060, 00 грн.

Крім того, працівниками ДПІ виявлено неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 198663, 00 грн. з вартості наданих ДП «Софттранс»ТОВ «Стиролоптфармторг»послуг з прибирання території, як таких, що не пов'язані з веденням господарської діяльності.

З урахуванням викладеного перевіряючими зафіксовано порушення позивачем порушення вимог п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвели до заниження товариством податку на прибуток на загальну суму 241461,00 грн.; пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України та п. 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом ДПА України від 30.05.1997року за № 165, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, що призвело до заниження товариством податку на додану вартість на загальну суму 234722,00 грн.

Не погоджуючись із висновками акта документальної перевірки позивач подав до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва письмові заперечення до вказаного акта перевірки з обґрунтуванням своєї позиції.

Відповідач своїм листом від 16.02.2012 року за № 1740/10/23-201 залишив висновки зазначеного акта перевірки без змін.

21 лютого 2012 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на висновків підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000162320, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу за порушення вимог пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України та п. 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом ДПА України від 30.05.1997 року за № 165, визначило ТОВ «Стиролоптфармторг»суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 268618,50 грн.; № 0000172320, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу за порушення вимог п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Стиролоптфармторг»суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 272562, 25 грн.

Згідно рішення ДПС у м. Києві від 03.05.2012 року за № 2569/10/12-114, винесеного за результатами розгляду скарги ТОВ «Стиролоптфармторг», збільшила розмір застосованих штрафних санкцій по податку на додану по податковому повідомленню-рішенню від 21.02.2012 року № 0000162320 на суму 9006,75 грн., залишила без змін інше спірне податкове повідомлення-рішення від 21.02.2012 року № 0000172320, а скаргу підприємства -без задоволення.

На підставі акта перевірки та зазначеного рішення ДПС у м. Києві від 03.05.2012 року за № 2569/10/12-114 про результати розгляду первинної скарги відповідач додатково прийняв податкове повідомлення-рішення від 17 травня 2012 року за № 0001102230, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу за порушення вимог пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України та п. 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом ДПА України від 30.05.1997 року за № 165, збільшив ТОВ «Стиролоптфармторг»суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 9006,75 грн.

Згідно рішення ДПС України від 12.07.2012 року за № 1259/6/10-2115, винесеного за результатами розгляду скарги ТОВ «Стиролоптфармторг», всі спірні податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга підприємства -без задоволення.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був спеціальним законом з податку на прибуток на момент спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зазначений пункт містить загальне визначення валових витрат.

Пункт 5.2 ст. 5 вказаного Закону містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат.

В силу підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 даного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Водночас, загальне визначення валових витрат повинно тлумачитись у системному зв'язку з визначенням господарської діяльності, наведеному в п. 1.32 ст. 1 зазначеного вище Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями (ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України).

У відповідності до п 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічна норма містяться в пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України якою визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, у відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічно відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до абзацу 1 пп. 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 цього Закону та абзацу 1 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 зазначеного Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Обов'язкові реквізити податкової накладної визначені в пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «про податок на додану вартість».

Абзацом 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 ст. 7 цього Закону передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Аналогічні положення також містились в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року за № 165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, як зазначеним вище Законом, так і Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні даного Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п. 2.2 Положення).

В силу п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні»(п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Правова позиція по даному питанню висловлена Вищим адміністративним судом України в листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11.

При цьому у вказаному листі зазначено, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само і помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім цього, судом першої інстанції було встановлено, що між ТОВ «Стиролоптфармторг»(замовник) та ДП «Софттранс»ТОВ «Стиролоптфармторг»(виконавець) були укладені однотипні договори з надання послуг з перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом, роботи машин і механізмів від 04.01.2010 року за № 02/ДП/ та від 04.01.2011 року за № 02/ДП/, предметом яких є надання послуг з перевезення вантажів і пасажирів автотранспортом по внутрішньозаводських, міських та міжнародних (країни СНД) сполученнях, а також надання послуг з роботи машин і механізмів на території Замовника.

Відповідно до п. 1.2, п. 2.1.1 зазначених договорів замовник оформляє замовлення встановленої форми на роботу техніки (в залежності від виду техніки, характеру виконуваних робіт, виду вантажу та ін.), які являються невід'ємною частиною цих договорів за підписом генерального директора або іншої уповноваженої особи.

Загальна вартість наданих виконавцем послуг визначається із розрахунку погодинного тарифу за кожний відпрацьований час, або із розрахунку змішаного тарифу, або ставки провізної плати (п. 1.3 цих договорів), з уточненнями внесеними додатковими угодами від 04.09.2010 року за № 1, від 04.01.2011 року за № 1, від 04.05.2011 року за № 2 і № 3, від 08.11.2011 року за № 4. Тарифи на використання техніки закріплено у додатку № 1 і № 2 до основних договорів.

Згідно з п. 2.3, п. 2.4 договорів за фактом надання послуг виконавцем складаються акти виконаних робіт, що потім підписуються замовником.

Оплата за наданні послуги здійснюється замовником не пізніше 7 банківських днів після виконання замовлення, згідно наданих рахунків-фактур (актів виконаних робіт).

Договори вступають в дію з моменту їх підписання та діють до 31 грудня 2010 року та 31 грудня 2011 року.

Факт виконання сторонами своїх договірних зобов'язань (надання послуг з прибирання території позивача машинами та механізмами) за вказаними договорами підтверджуються належними первинними і розрахунковими документами.

За результатами наданих послуг ДП «Софттранс»були виписані податкові накладні на загальну суму 198663,00 грн., перелік яких наведено в додатку до акта перевірки 02.02.2012 року № 47/23-20-31025465. При цьому згідно акта перевірки під час дослідження податкових накладних, виписаних ДП «Софттранс»на адресу позивача, перевіряючими не виявлено відсутність будь-яких реквізитів, передбачених ст. 201 Податкового кодексу України, або інші недоліки в їх оформлені.

Додатково на підтвердження здатності ДП «Софттранс»надавати транспортні послуги (в тому числі послуги з прибирання територій) позивач надав до суду копії договорів від 05.05.2010 року за № 74, від 26.03.2009 року за № 82у/09 та від 04.01.2011 року за № 39 про надання послуг по утилізації твердих побутових відходів, укладених контрагентом позивача (замовник) з КП «Полігон твердих побутових відходів», КП «Теплотрансбуд»(виконавці), на підставі яких виконавці надавали замовнику послуги по утилізації на сміттєзвалищах твердих побутових і будівельних відходів віднесених до 4 класу небезпеки; видаткових накладних вказаних підприємств за травень і серпень 2010 року, за січень, квітень, червень, серпень-вересень 2011 року на підтвердження придбання ДП «Софттранс»талонів на утилізацію твердих побутових відходів; ліцензії серії АВ № 497845 на право здійснення господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт», виданої ДП «Софттранс»17 листопада 2009 року Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті, строком дії до 16 листопада 2014 року; біржових договорів купівлі-продажу транспортного засобу, укладені ДП «Софттранс»з ВАТ «Стиролбіотех»протягом 2005 року на придбання транспортних засобів (в тому числі вантажних), з доданими до них накладними і актами прийому-передачі транспортних засобів;

Судом першої інстанції було встановлено, що вказані первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та вказаного вище Положення.

При цьому придбані послуги (перевезення вантажів, прибирання території позивача від сміття) були використанні товариством в своїй подальшій господарській діяльності (оптова торгівля лікарськими засобами та товарами медичного призначення, виробництво та продаж виробів з полістиролу, поставки товарів матеріально-технічного призначення і металобрухту, а також проведення демонтажних і будівельних робіт для розміщення нових об'єктів виробництва), та були обов'язковою умовою для забезпечення дотримання протипожежних норм на території позивача і виконання приписів ГУ МНС України в Київській області, про що свідчать наступні документи: внутрішньо-розпорядчі документи -накази про призначення особи, відповідальної за пожежну безпеку та утримання території, приміщень і виробничих потужностей ТОВ «Стиролоптфармторг»в чистоті; рішення Виконкому Обухівської міської ради від 16.06.2011 року за № 610 «Про погодження об'єкту будівництва: реконструкція будівлі адміністративно-побутового комплексу автопідприємства «Стиролоптфармторг»під ділянку фасування та упаковки лікарських засобів згідно ліцензійних вимог та норм GMP, розташовану за адресою: вул. Київська, 127, м. Обухів»; правовстановлюючі документи на право користування земельними ділянками у вигляді нотаріально засвідчених договорів оренди земельних ділянок з відповідною технічною документацією до них; договори купівлі-продажу нежитлових будівель, майнових комплексів, цехів і складів (в тому числі з устаткуванням і механізмами), гаражів та інше.

Крім того, на підтвердження правомірності формування сум податкового кредиту по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Лакіс», ТОВ «Максітрейд», ТОВ «Стар Лайтс», ТОВ «ТК Таурус»і ТОВ «СК «Ново-Строй»позивачем було надано до суду відповідні податкові накладні та видаткові накладні до них.

Отже, судом першої інстанції було встановлено, що за змістом акта перевірки єдиною підставою для невизнання відповідачем перелічених вище податкових накладних стало неподання вказаними підприємствами до органів державної податкової служби податкових декларацій з податку на додану вартість за деякі звітні періоди.

Разом з тим відповідачем не було надано доказів відсутності у контрагентів позивача - ДП «Софттранс», ТОВ «Лакіс», ТОВ «Максітрейд», ТОВ «Стар Лайтс», ТОВ «ТК Таурус»і ТОВ «СК «Ново-Строй»-спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання названих правочинів, зокрема, того, що вказані підприємства не були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платниками податку на додану вартість була анульована в моменти укладення або виконання спірних правочинів.

Відтак, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за червень-грудень 2010 року та січень-вересень 2011 року, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 Податкового кодексу України.

Також судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем не було надано до суду доказів, які б свідчили про відсутність у названих контрагентів ТОВ «Стиролоптфармторг»умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, трудових ресурсів, тощо), в тому числі із залученням третіх осіб.

Згідно положень п. 8 ст. 19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

В силу п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 61 Конституції України встановлено індивідуальний характер юридичної відповідальності.

При цьому в акті перевірки від 02.02.2012 року № 47/1-23-20-31025465 відповідачем не наведено правову норму, в силу якої на платника податку покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Також судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток за наслідками спірних господарських операцій, відповідачем не було надано суду належні докази нікчемності правочинів, укладених між позивачем і його контрагентами.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення позивачем спірних господарських операцій та їх зв'язок з його господарською діяльністю, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, колегія суддів погоджується з критичним сприйняттям судом першої інстанції посилання відповідача на пов'язаність посадових осіб ТОВ «Стиролоптфармторг»і ДП «Софттранс»як на ознаку безтоварності господарських операцій з урахуванням також того, що вказана обставина не була зафіксована в акті перевірки від 02.02.2012 року № 47/1-23-20-31025465 та не була підставою для донарахування податкових зобов'язань позивачу спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями, наявність підстав для їх скасування.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про задоволення даного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції в Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби -Сидоренко Лесі Петрівни -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 жовтня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.