Ухвала

від 08.10.2013 по справі 2а-10319/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/81723/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 19.10.2012 року Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 року у справі№ 2а-10319/12/2670 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Стиролоптфармторг» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби проскасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.10.2012 року у справі № 2а-10319/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 21.02.2012 року № 0000162320, № 0000172320, від 17.05.2012 року № 0001102230.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нову про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального права, зокрема, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва планової виїзної перевірки ТОВ «Стиролоптфармторг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.09.2011 року складено акт від 02.02.2012 року № 47/23-20-31025465, яким зафіксовано завищення валових витрат за період з 01.01.2010 року по 30.09.2011 року в розмірі 993 308,00 грн. за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ДП «Софттранс», завищення ТОВ суми податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 234 723,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем 21.02. 2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000162320, яким визначено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 268 618,50 грн.; № 0000172320, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 272 562,25 грн.

Рішенням Державної податкової служби у м. Києві від 03.05.2012 року № 2569/10/12-114, винесеного за результатами розгляду скарги ТОВ «Стиролоптфармторг», збільшено розмір застосованих штрафних санкцій по податку на додану по податковому повідомленню-рішенню від 21.02.2012 року № 0000162320 на суму 9 006,75 грн., залишено без змін інше спірне податкове повідомлення-рішення від 21.02.2012 року № 0000172320, а скаргу підприємства -без задоволення, та 17.05.2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від за № 0001102230, яким збільшено ТОВ суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 9 006,75 грн.

Згідно з рішенням Державної податкової служби України від 12.07.2012 року № 1259/6/10-2115, винесеного за результатами розгляду скарги ТОВ «Стиролоптфармторг», всі спірні податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга підприємства - без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення позивачем спірних господарських операцій та їх зв'язок з його господарською діяльністю, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно із п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Абзацом 4 підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічна норма містяться в пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України якою визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до абз. 1 пп. 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 цього Закону та абз. 1 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню однотипних договорів з надання послуг з перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом, роботи машин і механізмів від 04.01.2010 року за № 02/ДП/ та від 04.01.2011 року за № 02/ДП/, укладених ТОВ «Стиролоптфармторг» (замовник) та ДП «Софттранс» (виконавець), предметом яких є надання послуг з перевезення вантажів і пасажирів автотранспортом по внутрішньозаводських, міських та міжнародних (країни СНД) сполученнях, а також надання послуг з роботи машин і механізмів на території замовника підтверджується матеріалами справи, зокрема належними первинними і розрахунковими документами, які відповідають вимогам законодавства.

При цьому придбані послуги використанні товариством в своїй подальшій господарській діяльності.

На підтвердження правомірності формування сум податкового кредиту по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Лакіс», ТОВ «Максітрейд», ТОВ «Стар Лайтс», ТОВ «ТК Таурус» і ТОВ «СК «Ново-Строй» позивачем надано до суду відповідні податкові накладні та видаткові накладні до них.

При цьому за змістом акта перевірки єдиною підставою для невизнання відповідачем перелічених вище податкових накладних стало неподання вказаними підприємствами до органів державної податкової служби податкових декларацій з податку на додану вартість за деякі звітні періоди.

Проте, судами встановлено, що відповідачем не надано доказів відсутності у контрагентів позивача - ДП «Софттранс», ТОВ «Лакіс», ТОВ «Максітрейд», ТОВ «Стар Лайтс», ТОВ «ТК Таурус» і ТОВ «СК «Ново-Строй» - спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання названих правочинів, зокрема, того, що вказані підприємства не були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платниками податку на додану вартість була анульована в моменти укладення або виконання спірних правочинів, а податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за червень-грудень 2010 року та січень-вересень 2011 року, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 Податкового кодексу України.

Також судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем не надано до суду доказів, які б свідчили про відсутність у названих контрагентів ТОВ «Стиролоптфармторг» умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, трудових ресурсів, тощо), в тому числі із залученням третіх осіб.

Чинним законодавством України не встановлено обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність з негативними наслідками саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставною для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній мав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого кредиту.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що позовні вимоги вірно задоволені судами першої та апеляційної інстанцій.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.10.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 року у справі № 2а-10319/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак