Рішення

від 25.12.2008 по справі 12/245

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/245

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.12.08                                                                                           Справа№ 12/245

       Суддя  господарського суду Львівської  області  Запотічняк О.Д.  при секретарі Джус Р.В. розглянула  у відкритому  судовому  засіданні справу за позовом Приватного підприємства “Оніс” до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Торгової компанії “Інтермаркет” про стягнення заборгованості в сумі 215719,20 грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгової компанії “Інтермаркет” до Приватного підприємства “Оніс” про внесення змін до договору.

З участю представників:          

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Постолян Н.В. ( довіреність у справі)  

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Марчук  В.Р., Галадій А.М. (довіреність у справі)

Сторонам, які беруть участь у справі, роз'яснено зміст ст. 22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи. Сторони подали  клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: Розглядається справа за позовом Приватного підприємства “Оніс” до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Торгової компанії “Інтермаркет” про стягнення заборгованості в сумі 215719,20 грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгової компанії “Інтермаркет” до Приватного підприємства “Оніс” про внесення змін до договору.

Обставини справи: Ухвалою суду від 28.11.2008 року порушено провадження у справі та призначено слухання на 17.12.2008 року.

В судове засідання  17.12.2008 р. з'явилися представники сторін, надали пояснення по суті предмету спору. Представник позовні вимоги підтримав, просив суд їх задоволити та стягнути з відповідача заборгованість в сумі 215719,20 грн.

     Представник відповідача подав суду зустрічний позов до Приватного підприємства “Наталі і К” про внесення змін до договору № ТП –484 від 02.01.2008 р., а саме  просив суд зобов'язати відповідача внести зміни до вищезазначеного договору  доповнивши його  п. 3.8 наступного змісту: “Покупець  зобов'язаний сплатити заборгованість, що утворилася за цим договором станом на 10.11.2008 р.  в розмірі 203018,47 грн. в наступні строки:

-          100000,00 грн. до 31.01.2009 р.

-          103018,47 грн. до 28.02.2009р.

Оскільки зустрічний позов взаємно пов‘язаний з первісним, а саме позовні вимоги,  як по первісному так і по зустрічному позову виникли на підставі договору № ТП –484 від 02.01.2008 р.,  суд прийняв зустрічну позовну заяву до розгляду з первісним позовом.

Також представниками сторін було  заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання їм можливості врегулювати спір в добровільному порядку.

Розгляд справи було призначено на 25.12.2008 р.

В судове засідання 25.12.2008 р. з'явилися представники сторін, представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задоволити та стягнути з відповідача заборгованість в сумі 215719,20 грн.

Представник відповідача по первісному позову не  заперечив позовних вимог, визнав їх, однак підтримав вимоги зустрічного позову та просив суд їх задоволити в повному обсязі.

Окрім того від відповідача по первісному позові поступило клопотання про відкладення розгляду справи  на  три тижні, оскільки  ТзОВ ТК “Інтермаркет” має бажання врегулювати  спір та укласти мирову угоду. Однак згідно пояснень наданих представниками сторін в судовому засіданні, суду стало відомо, що сторони не дійшли згоди щодо врегулювання спору мирним шляхом, у зв'язку з  важким матеріальним становищем позивача, і останній наполягав на розгляді справи по суті. З огляду на викладене суд відмовив відповідачу в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

           Повний текст рішення виготовлений , підписаний та оголошений 25.12.2008 року.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази і оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступне:

02.01.2008 р. між Приватним підприємством “Оніс”  та  Товариством з обмеженою відповідальністю Торговою  компанією “Інтермаркет” було укладено договір  № ТП-484 відповідно до умов якого постачальник (ПП “Оніс”) зобов'язалося на умовах та в порядку визначених договором систематично поставляти покупцю (ТзОВ ТК “Інтермаркет”) визначений договором товар, а покупець зобов'язався  на умовах та в порядку визначених договором приймати названий товар та оплачувати його.

На виконання умов договору постачальник передав покупцю товарно –матеріальні цінності на загальну суму 203038,47 грн. Факт передачі товару постачальником та отримання його покупцем підтверджується  накладними (а.с.15-115 )

Тобто постачальник (ПП “Оніс”) виконав свої зобов'язання по договору належним чином та в повному обсязі.

Відповідно до п. 3.3 договору , покупець зобов'язаний  провести розрахунок за кожну поставлену партію товару протягом 60 календарних днів з моменту отримання  товару від постачальника.

Однак відповідач по первісному позові ТзОВ ТК “Інтермаркет”, яке виступало покупцем товару, виконало свої зобов'язання по договору частково і станом на день звернення до суду основна заборгованість відповідача  за отримані  товарно –матеріальні цінності становить 203018,47 грн., що також підтверджується  актом звірки взаєморозрахунків станом на 11.11.2008 р., який підписаний сторонами та засвідчений печатками обох сторін.

          Представник відповідача ТзОВ ТК “Інтермаркет” не заперечив позовні вимоги по первісному позову, однак подав зустрічний позов до Приватного підприємства “Оніс” про внесення змін до договору № ТП –484 від 02.01.2008 р., а саме  просив суд зобов'язати відповідача внести зміни до вищезазначеного договору  доповнивши його  п. 3.8 наступного змісту: “Покупець  зобов'язаний сплатити заборгованість, що утворилася за цим договором станом на 10.11.2008 р.  в розмірі 203018,47 грн. в наступні строки:

-          100000,00 грн. до 31.01.2009 р.

-          103018,47 грн. до 28.02.2009р.

Приймаючи рішення у даній справі суд виходив з наступного:

Згідно ст 526 ЦК України: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання —відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як уже зазначалося за умовами договору № ТП-484 укладеного  між Приватним підприємством “Оніс” та  Товариством з обмеженою відповідальністю Торговою  компанією “Інтермаркет” , постачальник (ПП “Оніс”) зобов'язався на умовах та в порядку визначених договором систематично поставляти покупцю (ТзОВ ТК “Інтермаркет”) визначений договором товар, а покупець зобов'язався  на умовах та в порядку визначених договором приймати названий товар та оплачувати його.

На виконання умов договору постачальник передав покупцю товарно –матеріальні цінності на загальну суму 203038,47 грн. Факт передачі товару постачальником та отримання його покупцем підтверджується  накладними (а.с.15-115 )

Тобто постачальник (ПП “Оніс”) виконав свої зобов'язання по договору належним чином та в повному обсязі.

Однак відповідач по первісному позові ТзОВ ТК “Інтермаркет”, яке виступало покупцем товару, виконало свої зобовязання по договору частково, чим порушило вимоги п. 3.3 договору, згідно якого покупець зобов'язаний  провести розрахунок за кожну поставлену партію товару протягом 60 календарних днів з моменту отримання  товару від постачальника.

У зв'язку з неповною оплатою отриманого товару по договору № ТП –484 від 02.01.2008 р. в  ТзОВ ТК “Інтермаркет” виникла заборгованість перед ПП “Оніс” в сумі 203018,47 грн.

Суд звертає увагу на те, що  основна заборгованість в сумі 203018,47 грн. відповідачем по первісному позові не заперечується, навпаки в зустрічному позові  він просить суд внести зміни до договору, а саме встановити строки погашення  ним боргу в сумі 203018,47 грн., тобто відповідач фактично визнає  існування заборгованості перед позивачем в згаданому розмірі.

           Пунктом 6.2 договору  № ТП-484 від 02.01.2008 р. передбачено, що за несвоєчасну оплату за поставлений товар покупець сплачує постачальникові пеню за кожен протермінований день  від простроченої суми  у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період , за який сплачується пеня. Сплата пені не звільняє покупця від виконання договірних  зобов'язань.

Позивач на підставі наведених положень договору нарахував відповідачу пеню в сумі 12700,73 грн.

              З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги по первісному позові підлягають до задоволення повністю  в сумі 215719,20 грн. (з яких 203018,47 грн. - основна заборгованість, 12700,73 грн. - пеня).

Щодо зустрічного позову ТзОВ ТК “Інтермаркет” до Приватного підприємства “Оніс”  про внесення змін до договору № ТП –484 від 02.01.2008 р., а саме  зобов'язання відповідача внести зміни до вищезазначеного договору  доповнивши його  п. 3.8 наступного змісту: “Покупець  зобов'язаний сплатити заборгованість, що утворилася за цим договором станом на 10.11.2008 р.  в розмірі 203018,47 грн. в наступні строки:

-          100000,00 грн. до 31.01.2009 р.

-          103018,47 грн. до 28.02.2009р.

суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею  652. ЦК  передбачено, що  у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Частиною 2 даної статті передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

Обґрунтовуючи позовні вимоги по зустрічному позові, позивач посилається саме на ст. 652 ЦК України, а під істотною зміною обставин  має на увазі зміну кредитної політики банківських установ. Зокрема представник зазначає, що  на момент укладення договору поставки, ставка банку для отримання кредиту  становила  приблизно 18% річних за користування грошима, а станом на сьогоднішній день  становить приблизно 27% річних. За твердженнями представника, для дотримання умов  кредитних договорів підприємство зобов'язано акумулювати значні суми коштів, що ускладнює розрахунки з постачальниками.

Суду не надано доказів, що відповідач по первісному позові у встановленому порядку звертався до позивача про внесення змін до договору, а відтак і відсутні підстави для звернення до суду з даною вимогою, оскільки це суперечить ст.652 ЦК України

Окрім того, як вбачається з зустрічного позову, ТзОВ ТК “Інтермаркет” просить  внести зміни до  договору  доповнивши його  п. 3.8 наступного змісту: “Покупець  зобов'язаний сплатити заборгованість, що утворилася за цим договором станом на 10.11.2008 р.  в розмірі 203018,47 грн., тобто позивач просить розстрочити  погашення вартості товарно –матеріальних цінностей, які вже були отримані ним від відповідача.

З наведеного випливає, що поставка товарно –матеріальних цінностей  Приватним підприємством “Оніс” та їх отримання ТзОВ ТК “Інтермаркет” відбувалось на умовах договору в редакції від 02.01.2008 р., а відтак і оплата за отриманий товар повинна здійснюватись у відповідності до п. 3.3 договору , тобто протягом 60 календарних днів з моменту отримання  товару від постачальника.

Враховуючи наведені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги первісного позову підлягають до задоволення в повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

         Судові витрати по первісному позові, суд покладає на винну сторону відповідача

         Керуючись ст.ст. 526, 625, 626, 651, 652 ЦК України,  ст. ст. 33 ,43, 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги по первісному позові задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгової компанії “Інтермаркет” (79008, м. Львів, вул. Галицька, 4, код ЄДРПОУ  13827416) на користь Приватного підприємства “Оніс” (м. Львів, пр-т. Червоної Калини,40/10, код ЄДРПОУ 20840067) –217994,39 грн. (з яких 203018,47 грн.-основна заборгованість,12700,73 грн.- пеня,  2157,19 грн. державного мита та 118,00 грн. –витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

      Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Суддя