Ухвала

від 20.12.2012 по справі 2а/2570/3948/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

20.12.12 № 2а/2570/3948/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

19 грудня 2012 р. суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Соломко І.І., перевіривши матеріали адміністративного позову Інститута сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України до Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання дій протиправними та скасування розпоряджень,-

ВСТАНОВИВ:

Інститутом сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України подано адміністративний позов до Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області, в якому просить суд визнати протиправними дії щодо прийняття розпоряджень від 11.04.2012 року № 207 «Про припинення права постійного користування землею ДП «ДГ «Прогрес» в частині передачі земельних ділянок площею 526,3 га, які розташовані на території Прогресівської сільської ради та від 03.05.2012 року № 243 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою» в частині щодо відведення земельних ділянок площею 526,3 га, які розташовані на території Прогресівської сільської ради у постійне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ДП «Чайка» та скасувати вказані розпорядження.

Згідно частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Як вбачається з позову та доданих до нього матеріалів, спірні правовідносини між сторонами фактично виникли у зв'язку з припиненням права постійного користування земельної ділянки, яка була передана у користування Дослідному господарству «Прогрес» на підставі Державного акта на право постійного користування землею сері І-ЧН № 002738 та передачі спірної земельної ділянки у користування іншій особі.

Тобто, предмет спору в даній справі є відновлення порушеного права щодо землекористування.

Відповідно до частини 1 статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

В земельних правовідносинах держава, зокрема, виступає як політичний суверен і як власник землі. У зв'язку з цим, й органи державної влади у земельних відносинах можуть виступати як державні органи, які здійснюють владні управлінські функції, так і органи, через які держава реалізує своє право на землі державної власності (стаття 80 Земельного кодексу України).

Аналізуючи вищевказані нормативно-правові акти, суд вважає за необхідне зазначити, що у зв'язку з передбаченими законодавством гарантіями прав на землю, акти органів державної влади, видані ними як власниками належних державі земель, позбавлені ознаки владності в управлінській функції, а спрямовані на здійснення повноважень володіння, користування та розпорядження належними їм землями.

Таким чином, у відносинах, де держава виступає як власник землі, вона є рівним учасником земельних відносин з іншими його учасниками, а тому спори, що виникають з таких правовідносин, повинні розглядатись в загальних чи господарських судах.

Засади захисту права власності, які поширюються і на правовідносини щодо права користування, регулюються статтею 386 Цивільного кодексу України право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння та захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, статтями 387, 391 цього Кодексу, а способи захисту прав на земельні ділянки статтею 152 Земельного кодексу України.

За змістом цих норм при порушенні права землекористувача внаслідок зайняття земельної ділянки іншою особою адекватним способом захисту такого порушеного права є подання ним позову про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою (шляхом її звільнення) або витребування її з чужого незаконного володіння.

При цьому суд, вирішуючи спір про відновлення прав позивача щодо землекористування, може дати оцінку законності рішення Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області, якщо його прийняття сприяло порушенню прав позивача.

Таку правову позицію висловив і Верховний Суд України у постанові від 21.02.2011 року у справі №21-3а11.

Згідно статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Отже, вказаний спір не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту прав, свобод та інтересів цих осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. Тобто між сторонами існує спір про право і заявлені позовні вимоги мають цивільно-правовий характер. Даний спір може бути вирішено тільки за нормами цивільного законодавства України.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Юрисдикція адміністративних судів, яка встановлена статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України, на цей спір не поширюється, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, у відкритті провадження у справі необхідно відмовити, оскільки позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі наведеного та керуючись статтями 109, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Інститута сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України до Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання дій протиправними та скасування розпоряджень, - відмовити.

Попередити позивача, що повторне звернення до суду тієї ж особи з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі та позовну заяву з усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.

Ухвала може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву.

Роз'яснити позивачу, що він може звернутися з даною позовною заявою до господарського суду Чернігівської області.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, встановленого статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя підпис І.І. Соломко