Постанова

від 22.01.2015 по справі 2а/2570/3948/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

22 січня 2015 року Чернігів Справа № 2а/2570/3948/2012

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Федоренка Я.О.,

представника позивача Савицького І.О.,

представника відповідача Шевченка Р.В.,

представника третьої особи ДП «Чайка» Коваль І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду питання щодо закриття провадження у справі № 2а/2570/3948/2012 за адміністративним позовом Інституту сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Національна академія аграрних наук України до Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державне підприємство «Чайка» про визнання дій протиправними та скасування розпорядження , -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Інституту сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Національна академія аграрних наук України до Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державне підприємство «Чайка», про визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття розпоряджень від 11.04.2012 року № 207 «Про припинення права постійного користування землею ДП «ДГ «Прогрес» в частині передачі земельних ділянок площею 526,3 га, які розташовані на території Прогресівської сільської ради та від 03.05.2012 року № 243 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою» в частині щодо відведення земельних ділянок площею 526,3 га, які розташовані на території Прогресівської сільської ради у постійне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ДП «Чайка» та скасувати вказані розпорядження.

В судовому засіданні судом з власної ініціативи поставлено на розгляд питання про закриття провадження по справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Представник позивача, представник відповідача та представник третьої особи Державного підприємства «Чайка», вирішення даного питання залишили на розсуд суду.

Заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що провадження у справі підлягає закриттю, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи, позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо прийняття розпоряджень від 11.04.2012 року № 207 «Про припинення права постійного користування землею ДП «ДГ «Прогрес» в частині передачі земельних ділянок площею 526,3 га, які розташовані на території Прогресівської сільської ради та від 03.05.2012 року № 243 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою» в частині щодо відведення земельних ділянок площею 526,3 га, які розташовані на території Прогресівської сільської ради у постійне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ДП «Чайка» та скасувати вказані розпорядження.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка передана у користування Державному підприємству «Чайка», що підтверджується наказами про затвердження документації із землеустрою про надання земельних ділянок у користування та витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права(а.с. 68-88 том 2).

Відповідно до частини другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Визначаючись щодо закриття провадження у даній справі, суд керується частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а також статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Пунктом «в» статті 80 Земельного кодексу України установлено, що суб'єктами права власності на землю є, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

За змістом статей 2 та 5 Земельного кодексу України Козелецька районна державна адміністрація при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин.

Відповідач як власник землі вільний у виборі суб'єкта щодо надання йому права оренди земельної ділянки в порядку, встановленому законом, при цьому він не здійснював владних управлінських функцій.

Ураховуючи наведене, позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, не може бути розглянуто за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Як встановлено судом, користувачем спірних земельних ділянок (кадастровий номер 7422088500:78:071:0001; 7422088500:64:037:0001; 7422088500:78:053:0001; 7422088500:78:029:0001; 7422088500:64:040:0002; 7422088500:64:038:0001; 7422088500:78:022:0002 на час розгляду справи є Державне підприємство «Чайка», про що свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.70, 73,76,79,82,85,88), тобто оскаржувані розпорядження вичерпали свою дію фактом їх виконання.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Також, беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який підлягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може, вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 11.11.2014 року (справа № 21-493а14) та у постанові від 09.12.2014.

Відповідно до частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З огляду на викладене, враховуючи положення пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про достатність підстав для закриття провадженні у справі за позовом Інституту сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Національна академія аграрних наук України до Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державне підприємство «Чайка» про визнання дій протиправними та скасування розпорядження.

Керуючись ст.ст. 157, 165, 186, 254 КАС України, Чернігівський окружний адміністративний суд , -

У Х В А Л И В :

Провадження у справі № 2а/2570/3948/2012 за позовом Інституту сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Національна академія аграрних наук України до Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державне підприємство «Чайка» про визнання дій протиправними та скасування розпорядження, - закрити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя І.І. Соломко