Постанова

від 10.12.2012 по справі 2а/1270/3193/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.2.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 грудня 2012 року Справа № 2а/1270/3193/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Пляшкової К.О.,

при секретарі: Зацепіній Ю.В.,

за участю представників

позивача: Шердець Я.С. (довіреність № 3 від 17.04.2012),

Камяненко О.І. (довіреність № 4 від 17.04.2012),

Щурова В.І. (довіреність № 5 від 04.05.2012),

відповідача: Буркової О.М. (довіреність № 27/10 від 29.03.2012),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Галіал» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.04.2012 за № 0000212360 та № 0000202360, -

ВСТАНОВИВ:

20 квітня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Галіал» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську, у якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.04.2012 за № 0000202360, № 0000192360, № 0000222360, № 0000212360.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями не згоден з огляду на таке.

Опис порушень, які призвели до донарахування податку на прибуток, викладено в акті перевірки, та порушення стосуються відсутності товарно-транспортних накладних, які б, на думку відповідача, мали б підтвердити отримання транспортних послуг від ТОВ «Атлант-Опт». Інша частина порушень стосується неможливості доведення зв'язку маркетингових витрат з господарською діяльністю позивача. Підприємства, які надавали маркетингові послуги, це підприємства володільці великих роздрібних мереж супермаркетів, а саме: ПП «Арсенал», ПП Руль Р.М., ТОВ «ТД Лелека», ТОВ «ТД Марс», в які ТОВ «Галіал» здійснювалося постачання товару.

Позивач зазначає, що посилання відповідача на Закон України «Про автомобільний транспорт» та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні регулюють питання організації роботи автотранспорту як галузі господарства і містять вказівки саме для перевізників, тобто ці акти, на думку позивача, не регулюють питання податкового обліку, до яких відноситься визначення валових витрат. Отже, зазначені нормативні акти не містять вказівок на обов'язковість оформлення товарно-транспортних накладних. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (про порушення норм якого зазначено в акті перевірки) зазначає, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Закону, не дозволяється. Отже, на думку позивача, твердження відповідача про необхідність товарно-транспортних накладних для визначення валових витрат встановлює додаткові обмеження для позивача, що суперечить нормам чинного законодавства.

Документи, які б відповідали вимогам п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і згідно з якими віднесено до складу валових витрат витрати на оплату транспортних послуг, при проведенні перевірки надано у повному обсязі, тому позивач правомірно визначив суму податкового зобов'язання платника податків.

Витрати на транспорті послуги, які відповідачем не визнано валовими витратами при проведенні перевірки - це витрати, які було пред'явлено до оплати постачальником товару ТОВ «Атлант-Опт», при здійсненні постачання товару, та вартість таких послуг зазначено в накладній на постачання та податковій накладній. За таких підстав позивач вважає, що виключення із валових витрат витрат на доставку товару постачальником, є неправомірним.

Що стосується витрат на маркетингові послуги, позивач зазначає, що здійснення таких витрат передбачено договором, та цим договором передбачено продаж товару покупцю, який у свою чергу здійснює комплекс заходів, направлених на збільшення кількості продукції. Загальна вартість маркетингових послуг залежить від кількості реалізованої продукції, та зв'язок таких послуг з отриманим доходом та господарською діяльністю є очевидним та підтверджується поданими до перевірки первинними документами. У разі, коли умова про здійснення маркетингових витрат зазначена в договорі, згідно з яким ТОВ «Галіал» здійснює продаж товару, та вартість маркетингових витрат напряму залежить від об'єму продажу товару, такі витрати направлені на отримання прибутку і напряму пов'язані із здійсненням господарської діяльності.

Що стосується порушень в частині завищення податкового кредиту в період з 01.01.2009 по 31.12.2011, то такі порушення, на думку відповідача, пов'язані з саме з порушеннями вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та витікають з тих самих господарських операцій, які описано в розділі оподаткування податку на прибуток (транспортні витрати та маркетингові послуги). В акті перевірки зазначено, що відсутність товарно-транспортних накладних та неможливість підтвердження витрат на маркетингові послуги з господарською діяльністю на дає права на податковий кредит за цими операціями. Саме цим обґрунтовано порушення вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України.

З посиланням на положення Закону України «Про податок на додану вартість», позивач зазначає, що єдиною підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної. До перевірку було надано всі податкові накладні, на підставі яких сформовано податковий кредит.

На підставі вищевикладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі за вказаним позовом та справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 04 травня 2012 року роз'єднано позовні вимоги ТОВ «Галіал» у самостійні провадження. Позовні вимоги ТОВ «Галіал» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.04.2012 № 0000212360 та № 0000202360 залишено на розгляді в адміністративній справі № 2а/1270/3193/2012.

Ухвалою суду від 18 травня 2012 року здійснено процесуальне правонаступництво відповідача, змінивши Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Луганську на Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби.

У судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі, надали пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві та письмових поясненнях до позову (а.с.120-122 том 6).

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав письмові заперечення на позов (а.с.65-74 том 5, 123-127 том 6), у яких зазначив таке.

Перевіркою достовірності відображених показників у деклараціях з податку на прибуток підприємств за період з 01.10.2009 по 31.03.2011 встановлено, що суб'єкт господарювання здійснював операції з придбання товарі (алкогольних та безалкогольних напоїв), маркетингових та транспортних послуг. Перевіркою встановлено завищення показників «витрати на придбання товарів (робіт, послуг) всього у сумі 681635,00 грн., у тому числі: за 4 квартал 2009 року в сумі 90218,00 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 145048,00 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 48531,00 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 107603,00 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 190674,00 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 99561,00 грн.

На порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.1, ч.4 п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.4.4 п.5.4 ст.5, п.п.11.2.1, п.п.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством віднесено до складу валових витрат маркетингові та транспортні послуги на загальну суму 479185,88 грн. (без урахування ПДВ), що не підтверджені документами, які б надали можливість визначити їх причетність до складу господарської діяльності ТОВ «Галіал».

ТОВ «Галіал» не надано до перевірки товарно-транспортні накладні щодо підтвердження транспортних витрат, наданих ТОВ «Атлант-Опт» та ТОВ «Атлант-Логістик», а отже неможливо визначити реальність надання транспортних послуг. У зв'язку з чим позивачем, на думку відповідача, неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати, пов'язані з транспортними послугами.

Крім того, позивачем, на думку відповідача, неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати з придбання маркетингових послуг, що не підтверджені відповідними звітами, що надають можливість визначити причетність зазначених витрат до складу господарської діяльності.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.10.2009 по 31.12.2011 встановлено його завищення всього у сумі 253355. Такого висновку відповідач прийшов з огляду на те, що ТОВ «Галіал» не надано до перевірки складених належним чином достовірних доказів щодо отримання маркетингових послуг та витрат, пов'язаних з транспортними послугами.

Крім того, представник відповідача зазначив, що з висновками судово-економічної експертизи № 1110/24 МДПІ не погоджується, оскільки не зрозуміло яким чином експерт встановив використання наданих маркетингових послуг в господарській діяльності позивача, так як акти виконаних робіт складено формально. Судовим експертом не були досліджені транспортні послуги, а саме не досліджувались товарно-транспортні накладні на транспортні послуги. Крім того, експерт не використовував Типові форми єдиної первинної транспортної документації, затверджені спільним наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», «Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 за № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, що також є методичними документами, які використовуються в бухгалтерському обліку підприємства.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Галіал» (далі - ТОВ «Галіал») (ідентифікаційний код 35773960) як юридичну особу зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 12.03.2008, що підтверджено довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 563853 (а.с.101 том 1) та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ № 634094 (а.с.102 том 1).

ТОВ «Галіал» перебуває на податковому обліку в Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби (далі - Ленінська МДПІ) з 13.03.2008 за № 206, що підтверджено довідкою про взяття на облік платника податків від 09.09.2009 № 938 (а.с.103 том 1).

Позивач, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 25.03.2008 № 100106758, виданого Ленінською МДПІ, індивідуальний податковий номер - 357739612366, зареєстрований платником ПДВ (а.с.104 том 1).

З матеріалів справи вбачається, що з 10.02.2012 по 12.03.2012 співробітниками Ленінської МДПІ у м. Луганську, згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 та ст.77 ПК України, відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів підприємництва на 1 квартал 2012 року та наказів Ленінської МДПІ у м. Луганську від 19.02.2012 № 102, від 09.02.2012 № 263 проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Галіал», код за ЄДРПОУ 35773960, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2011, за результатами проведення якої складено акт від 19.03.2012 № 307/23/35773960 (а.с.11-48 том 1).

Як вбачається з акта від 19.03.2012 № 307/23/35773960 перевіркою встановлено порушення ТОВ «Галіал», зокрема:

- п.5.1, п.п.5.2.1, п.п.5.3.1, ч.4 п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.4.4 п.5.4 ст.5, п.п.11.2.1, п.п.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, гл.63, ч.1 ст.901 ЦК України, п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 304990,00 грн., у тому числі: за 4 квартал 2009 року у сумі 22555,00 грн., за 1 квартал 2010 року у сумі 36262,00 грн., за 2 квартал 2010 року у сумі 12133,00 грн., за 3 квартал 2010 року у сумі 26901,00 грн., за 4 квартал 2010 року у сумі 47669,00 грн., за 1 квартал 2011 року у сумі 24890,00 грн., за 2 квартал 2011 року у сумі 57401,00 грн., за 3 квартал 2011 року у сумі 31965,00 грн., за 4 квартал 2011 року у сумі 45215,00 грн. (пункт 1 висновків акта перевірки від 19.03.2012 № 307/23/35773960);

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України, п.3 ст.5 та п.1 ст.7 ГК України, гл.63, ч.1 ст.901 ЦК України, п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 247486,00 грн., у тому числі: за грудень 2009 року у сумі 21967,00 грн., за березень 2010 року в сумі 19217,00 грн., за квітень 2010 року у сумі 5486,00 грн., за травень 2010 року у сумі 191,00 грн., за серпень 2010 року у сумі 14821,00 грн., за вересень 2010 року у сумі 6700,00 грн., за жовтень 2010 року в сумі 6992,00 грн., за квітень 2011 року у сумі 12774,00 грн., за травень 2011 року у сумі 34490,00 грн., за червень 2011 року у сумі 53706,00 грн., за липень 2011 року у сумі 8444,00 грн., за серпень 2011 року у сумі 9612,00 грн., за вересень 2011 року у сумі 9740,00 грн., за жовтень 2011 року у сумі 9516,00 грн., за листопад 2011 року у сумі 13283,00 грн., за грудень 2011 року у сумі 16518,00 грн. (пункт 2 висновків акта перевірки від 19.03.2012 № 307/23/35773960).

З акта перевірки вбачається, що відповідачем зроблено висновок про порушення ТОВ «Галіал» податкового законодавства у зв'язку з чим занижено податок на прибуток та податок на додану вартість через те, що позивачем до перевірки не надано товарно-транспортні накладні щодо підтвердження транспортних витрат, наданих ТОВ «Атлант-Опт» та ТОВ «Атлант-Логістик», а також звіти про надані маркетингові послуги, у зв'язку з чим неможливо визначити реальність надання транспортних та маркетингових послуг у спірному періоді.

На підставі акта перевірки від 19.03.2012 № 307/23/35773960 Ленінською МДПІ у м. Луганську Луганської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 04.04.2012 № 0000212360 про збільшення ТОВ «Галіал» грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 360667,00 грн., з яких: за основним платежем - 304990,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 55677,00 грн. (а.с.9 том 1).

На підставі акта перевірки від 19.03.2012 № 307/23/35773960 Ленінською МДПІ у м. Луганську Луганської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 04.04.2012 № 0000202360 про збільшення ТОВ «Галіал» грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 284118,00 грн., з яких: за основним платежем - 247486,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 36632,00 грн. (а.с.10 том 1).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

З акта перевірки від 19.03.2012 № 307/23/35773960 вбачається, що відповідачем встановлено порушення з боку позивача податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість у періоді з 01.10.2009 по 31.12.2011.

Отже, з викладеного вбачається, що спірні відносини між ТОВ «Галіал» та його контрагентами склалися, у тому числі, під час дії Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість».

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно п.2 ст.2 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» втратив чинність з 01.04.2011, крім п.1.20 ст.1 Закону, який діє до 01.01.2013.

Таким чином, при вирішенні адміністративної справи, суд вважає за необхідне керуватися нормами як Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», так і Податкового кодексу України.

Відповідно до п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п.4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених ст.5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст.ст.8 і 9 цього Закону.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами (п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

За змістом п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»:

- податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6);

- податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7);

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна у відповідності із п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно із п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно абз.1 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із ст.198 ПК України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено ст.200 ПК України.

Згідно ст.200 ПК України:

- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);

- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з п.201.6 ст.201 ПК України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України закріплено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при повторному протягом 1095 днів визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість протягом 1095 днів втретє та більше - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 75 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Разом з тим, пунктом 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України регламентовано, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Судом встановлено, що згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ТОВ «Галіал» здійснює, зокрема, неспеціалізовану оптову торгівлю напоями (а.с.101 том 1).

У спірному періоді між ТОВ «Галіал» та його контрагентами укладено такі договори: з ПП «Арсенал» від 02.01.09 №69А та від 31.12.2009 № 220П/03/17; з ПП Руль Р.О. від 02.01.2009 № 699 та від 31.12.2009 № 227П/03/Р; з ТОВ «ТД «Лелека» від 02.01.2009 № 69Л та від 31.12.2009 № 227П/03/Л; з ТОВ «ТД «Марс» від 01.04.2009 № 305911 та від 01.01.2010 № 650157; з ТОВ «ТД «ЛД-Луганськ» від 14.06.2011 № 3; з ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД філія «Абсолют» від 30.03.2009 № 133; з ТОВ «Спар Луганськ» від 01.05.2009 № 2 та від 01.01.2009 б/н; з ПП Техностандарт» від 19.08.2011 № Л11/1624; з ЗАТ «Луганський м'ясокомбінат» від 01.03.2011 б/н; з ПП «Тулліус-Компані» від 22.02.2011 б/н; з ТОВ ТЦ «Рос і Я» від 03.01.2010 б/н; з ПП «Алчевськ-Інвест» від 23.02.2011 № 2302/1; з ТОВ ТЦ «Молодіжний» від 09.03.2011 № Л11/1020.

Дослідженням вказаних договорів разом з додатками до них, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.114-192 том 1, а.с.60 том 5) встановлено, що контрагенти надають ТОВ «Галіал» маркетингові послуги, а саме:

- послуги, направлені на збільшення товарообороту товару Постачальника у роздрібних магазинах Покупця;

- послуги передпродажних заходів мерчандайзингу;

- послуги, пов'язані з вводом Постачальника в інформаційну базу роздрібної торгової мережі Покупця;

- послуги, пов'язані з вводом нових позицій товару, поставляються Постачальником;

- розміщення товару на фірмовому обладнанні Постачальника або Покупця;

- розміщення інформації про товар у каталогах, листівках інших рекламних засобах Покупця;

- розміщення товару на відповідних полках та торговому обладнанні у належному місці торгового залу;

- проведення рекламних компаній, акцій, промозаходів.

Також, дослідженням вказаних договорів встановлено, що вартість кожного конкретного виду послуг узгоджується сторонами у додатках до договору, які є невід'ємними частинами договорів. Порядок розрахунків узгоджується сторонами у додатках до договорів. Якщо порядок розрахунків не узгоджено у додатках, то замовник зобов'язаний сплачувати вартість наданих послуг на підставі актів виконаних робіт/наданих послуг.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Галіал» та його контрагентами укладено договори про надання транспортних послуг, а саме: з ТОВ «Атлант-Опт» від 20.05.2008 б/н; з ТОВ «Атлант-Логістик» від 01.06.2011 б/н.

Дослідженням вказаних договорів, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.4-6, 26-28 том 4) встановлено, що предметом вказаних договорів є перевезення вантажів Замовника автомобільним транспортом у міському, приміському й міжміському сполученні. Експедитор в інтересах замовника виконує також пов'язані з перевезенням транспортно-експедиційні операції: розроблення маршруту перевезення; пошук перевізника; організацію забезпечення відправлень та одержання вантажу; інші операції, пов'язані з перевезенням.

Також, дослідженням вказаних договорів встановлено, що вартість послуг за цими договорами, що включає у себе провізну плату й винагороду, що належить експедитору, а також розмір зборів за виконання експедитором пов'язаних із організацією та здійсненням перевезення операції і послуг, визначається за взаємною згодою сторін. Вартість послуг визначається на підставі діючих ринкових розцінок і тарифів на аналогічні послуги та може змінюватися в більшу або меншу сторону відповідно до зміни кон'юктури ринку транспортно-експедиторських послуг і цін на ПММ. Належні експедитору суми за транспортні та експедиторські послуги оплачуються замовником по завершенні розрахункового місяця, в якому надавались такі послуги, на підставі рахунку-фактури експедитора та акту про виконання транспортно-експедиторських послуг, в якому фіксується вартість фактично наданих експедитором послуг.

Вищевказані господарські операції з надання послуг по перевезенню та маркетингових послуг оформлено актами здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг), податковими накладними (а.с.3-238 том 2, 1-226 том 4). Крім того, ТОВ «Галіал» на підтвердження отримання послуг з перевезення проведено звірку взаємних розрахунків з ТОВ «Атлант-Опт» (а.с.7-13 том 4) та з ТОВ «Атлант-Логістик» (29-30 том 4).

За отримані маркетингові та транспортні послуги ТОВ «Галіал» сплатило у повному обсязі, що сторонами у судовому засіданні не оспорювалося.

Податкові накладні, отримані ТОВ «Галіал» від контрагентів, включено позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за спірний період, про що зазначено в акті перевірки та не оспорено представником відповідача у судовому засіданні. Також, позивачем до матеріалів справи приєднано реєстри отриманих податкових накладних за спірний період по кожному контрагенту окремо (а.с.50-261 том 4, а.с.1-115 том 5).

Дослідженням податкової звітності ТОВ «Галіал» з податку на прибуток та податку на додану вартість за спірний період встановлено, що позивачем у податковій звітності відображено операції з підприємствами-контрагентами, а саме: включено витрати по вказаних операціях до складу валових витрат та до складу податкового кредиту включено податок на додану вартість за податковими накладними, отриманими від контрагентів (а.с.76-217 том 5, а.с.1-70 том 6).

Господарські операції між ТОВ «Галіал» та контрагентами (ТОВ «Атлант-Опт», ТОВ «Атлант-Логістик», ПП «Арсенал», ПП Руль Р.О., ТОВ «ТД «Лелека», ТОВ «ТД «Марс», ТОВ «ТД «ЛД-Луганськ», ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД філія «Абсолют», ТОВ «Спар Луганськ», ПП Техностандарт», ЗАТ «Луганський м'ясокомбінат», ПП «Тулліус-Компані», ТОВ ТЦ «Рос і Я», ПП «Алчевськ-Інвест», ТОВ ТЦ «Молодіжний») знайшли своє відображення у бухгалтерському обліку позивача (а.с.14-25, 31-49 том 4).

Відповідачем суду не надано доказів невідповідності вищевказаної первинної документації вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Незважаючи на те, що ТОВ «Галіал» до перевірки було надано всю вищевказану документацію, яка підтверджує факт отримання позивачем маркетингових та транспортних послуг від контрагентів, відповідач робить висновок про безпідставність включення витрат на маркетингові та транспортні послуги тільки через відсутність висновків до актів здачі-приймання маркетингових послуг та відсутність товарно-транспортних накладних.

Щодо цих доводів відповідача, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Витрати на транспорті послуги, які відповідачем не визнано валовими витратами при проведенні перевірки - це витрати, які було пред'явлено до оплати перевізниками товару ТОВ «Атлант-Опт» та ТОВ «Атлант-Логістик», при здійсненні постачання товару, та вартість таких послуг зазначено в податковій накладній та актах наданих послуг з перевезень.

Як встановлено у судовому засіданні, ТОВ «Галіал» за отримані послуги з перевезення сплатило у повному обсязі, тобто понесло витрати у межах здійснення своєї господарської діяльності, а відтак виключення із складу валових витрат витрат на доставку товару постачальником, на думку суду, є неправомірним.

При викладенні суті порушення, яке стосується отримання транспортних послуг, посадові особи відповідача послалися на вимоги інструкції Державного арбітражу СРСР № П-6 від 15.06.1965, П-7 від 25.04.1966, Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568; Закону України «Про дорожній рух», Закону України «Про автомобільний транспорт», Закону України «Про міліцію», наказу Міністерства статистики, Міністерства транспорту України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 № 488/346. Разом з тим вказані нормативні акти регулюють питання організації роботи автотранспорту як галузі господарства і містять вказівки саме для перевізників, тобто ці акти не регулюють питання податкового обліку, до яких відноситься визначення валових витрат та формування податкового кредиту. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», про порушення норм якого зазначено в акті перевірки, визначав, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Закону, не дозволяється. Отже, твердження відповідача про обов'язковість товарно-транспортних накладних для визначення валових витрат встановлює додаткові обмеження для позивача, що суперечить нормам чинного законодавства.

Суд зазначає, що у даному випадку відсутність товарно-транспортних накладних може лише свідчити про порушення порядку здійснення перевезень, а не на протиправність віднесення транспортних витрат до складу валових витрат та до складу податного кредиту.

Крім того, умовами договорів, укладених між ТОВ «Галіал», ТОВ «Атлант-Опт» та ТОВ «Атлант-Логістик» не передбачено складання товарно-транспортних накладних. Як вже вище зазначено, у цих договорах визначено, що належні експедитору суми за транспортні та експедиторські послуги оплачуються замовником по завершенні розрахункового місяця, в якому надавались такі послуги, на підставі рахунку-фактури експедитора та акту про виконання транспортно-експедиторських послуг, в якому фіксується вартість фактично наданих експедитором послуг. Судом встановлено, що господарські операції про надання транспортно-експедиційних послуг оформлено документами, визначеними умовами договорів.

Що стосується витрат на маркетингові послуги, суд зазначає, що такі послуги ТОВ «Галіал» отримувало в межах своєї господарської діяльності та з метою використання таких послуг у подальшій господарській діяльності підприємства. Здійснення витрат на маркетингові послуги передбачено договорами, укладеними позивачем з контрагентами, та цими договорами передбачено продаж товару покупцю, який у свою чергу здійснює комплекс заходів, направлених на збільшення кількості проданої продукції. Як вбачається з договорів, загальна вартість маркетингових послуг залежить від кількості реалізованої продукції. Отже зв'язок таких послуг з отриманим доходом та господарською діяльністю позивача є очевидним, підтверджується поданими до перевірки первинними документами. Суд зазначає, що у разі, коли умова про здійснення маркетингових витрат зазначена в договорі, згідно з яким ТОВ «Галіал» здійснював продаж товару, та вартість маркетингових витрат напряму залежить від об'єму продажу товару, такі витрати направлені на отримання прибутку і напряму пов'язані із здійсненням позивачем своєї господарської діяльності.

Отже, оскільки маркетингові послуги, надані позивачу його контрагентами, пов'язанні із здійсненням господарської діяльності і мають на меті отримання більших доходів у майбутньому, а тому відповідні витрати позивачем обґрунтовано віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту.

Крім того, суд зауважує, що діючим законодавством України не передбачено обов'язковість складання висновків до акта здачі-приймання наданих послуг.

Документи, які відповідають вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України, і згідно з якими витрати на маркетингові та транспортні послуги віднесено до складу валових витрат та сформовано податковий кредит, при проведенні перевірки надано ТОВ «Галіал» у повному обсязі, тому позивач правомірно визначив суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Також, суд зауважує, що по даній адміністративній справі було призначено проведення судово-економічної експертизи.

На вирішення експерту було поставлено питання:

- чи підтверджуються висновки, зазначені в пунктах 1 та 2 висновку акта податкової інспекції від 19.03.2012 № 307/23/35773960 щодо заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 304990,00 грн. та заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 247486,00 грн. і донарахування до сплати грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, здійснені податковими повідомленнями-рішеннями від 04.04.2012 за № 0000212360 та № 0000202360, з урахуванням документів, які представлено на експертизу?

28 листопада 2012 року до суду надійшов висновок судово-економічної експертизи № 1110/24 по справі № 2а/1270/3193/2012 (а.с.90-111 том 6).

Згідно висновків судово-економічної експертизи, в межах наданих документів, експертом документально не підтверджуються висновки, зазначені в пунктах 1 та 2 висновку акта податкової інспекції від 19.03.2012 № 307/23/35773960 щодо заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 304990,00 грн. та заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 247486,00 грн. і донарахування до сплати грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, здійснені податковими повідомленнями-рішеннями від 04.04.2012 за № 0000212360 та № 0000202360.

Крім того дослідженням висновку судово-економічної експертизи встановлено, що експерт зазначає про те, що: документально підтверджено отримання маркетингових та транспортних послуг від підприємств-контрагентів; надані на дослідження податкові накладні, оформлені належним чином, відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; документально підтверджується правомірність віднесення витрат за транспортні та маркетингові послуги до складу валових витрат підприємства, та формування податкового кредиту; встановлено, що отримані маркетингові послуги ТОВ «Галіал» безпосередньо використані у господарській діяльності підприємства.

Відповідачем суду не надано жодних доказів на спростування висновків судово-економічної експертизи, а відтак, у суду відсутні будь-які сумніви у достовірності таких висновків.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем у спірному періоді податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Атлант-Опт», ТОВ «Атлант-Логістик», ПП «Арсенал», ПП Руль Р.О., ТОВ «ТД «Лелека», ТОВ «ТД «Марс», ТОВ «ТД «ЛД-Луганськ», ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД філія «Абсолют», ТОВ «Спар Луганськ», ПП Техностандарт», ЗАТ «Луганський м'ясокомбінат», ПП «Тулліус-Компані», ТОВ ТЦ «Рос і Я», ПП «Алчевськ-Інвест», ТОВ ТЦ «Молодіжний» сформовано з дотриманням вимог Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України, документально підтверджено.

Судом встановлено, що відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Безпідставність збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств обумовлює й безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями від 04.04.2012 за № 0000212360 та № 0000202360.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.04.2012 за № 0000212360 та № 0000202360 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом, сплачено судовий збір у розмірі 2188,00 грн., що підтверджено відповідним платіжним дорученням (а.с.2 том 1).

Крім того, з довідки експерта вбачається, що позивачем сплачено за проведення судово-економічної експертизи 5306,40 грн. (а.с.90 том 6).

Оскільки судове рішення у справі постановлено на користь позивача, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судові витрати у повному обсязі, які складаються зі сплати судового збору та витрат на проведення експертизи.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 10 грудня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 17 грудня 2012 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Галіал» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.04.2012 за № 0000212360 та № 0000202360, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби від 04.04.2012 № 0000212360, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Галіал» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 360667,00 грн., з яких: за основним платежем - 304990,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 55677,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби від 04.04.2012 № 0000202360, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Галіал» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 284118,00 грн., з яких: за основним платежем - 247486,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 36632,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Галіал» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2188,00 грн. (дві тисячі сто вісімдесят вісім гривень) та за проведення судово-економічної експертизи у розмірі 5306,40 грн. (п'ять тисяч триста шість гривень сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 17 грудня 2012 року.

СуддяК.О. Пляшкова