Ухвала

від 06.12.2012 по справі 2а-114/09

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/15990/11

Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів: Васильченко Н.В., Розваляєвої Т.С., Черпіцької Л.Т.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області на постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 26 березня 2009 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2010 р. у справі № 2а-114/09 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області про стягнення щомісячної соціальної допомоги, -

в с т а н о в и л а :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену 30 % надбавку до пенсії як дитині війни згідно із статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Постановою Лисянського районного суду Черкаської області від 26 березня 2009 р. позов задоволено частково. Поновлено позивачу строк на звернення до суду. Зобов'язано УПФУ в Лисянському районі Черкаської області нарахувати та виплатити позивачу, підвищення до пенсії, що передбачене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством, за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з урахуванням проведених виплат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2010 р. постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 26 березня 2009 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області звернулось з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вірно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій позивач перебуває на обліку у відповідача та відноситься до категорії громадян, яким встановлений статус «дитини війни», що підтверджується відповідною копією пенсійного посвідчення, яка знаходиться в матеріалах справи та не заперечується відповідачем. Таким чином, він має право на отримання державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно зі статтею шостою Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема пунктом 12 статті 71, знову було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни та статтею 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Однак Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рн/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону.

За таких обставин обґрунтованим та законним є висновок про протиправність бездіяльності відповідача в період із липня по грудень 2007 року щодо не здійснення підвищення пенсії позивачу в цей період на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Крім того, підставою для часткового задоволення позовних вимог судом апеляційної інстанції було правомірно зазначено Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, яким були визнані такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів».

Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни. Тобто з часу прийняття цього рішення у позивача відновилось право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідач, ігноруючи зазначені норми матеріального права, не здійснив це підвищення пенсії, чим порушив указане право позивача.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області залишити без задоволення.

Постанову Лиснянського районного суду Черкаської області від 26 березня 2009 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2010 р. у справі № 2а-114/09 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: