Постанова

від 18.12.2012 по справі 18/559/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2012 р. Справа № 18/559/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача -Ярошенко Р.І. (директор)

відповідача -Омельченко М.А. (дов. № 01-15/354-3 від 19.09.2012 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача -Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор "Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України", м. Полтава (вх. № 3476 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 29.05.12 р. у справі № 18/559/12

за позовом Приватного підприємства "Екопол", м. Полтава

до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор "Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України", м. Полтава

про стягнення 265 568,40 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 29.05.2012 р. по справі № 18/559/12 (суддя Кульбако М.М.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор "ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на користь Приватного підприємства "Екопол"241107,40 грн. основного боргу, 1 896,80 грн. інфляційних втрат, 4 349,36 грн. річних, 4 947,00 грн. витрат по сплаті судового збору, 2 000,00 грн. витрат на послуги адвоката. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.. В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на відсутність у справі належних доказів факту отримання відповідачем спірного товару; вважає недоведеним факт поставки товару за видатковою накладною № 119 від 20.10.11 р.; вказує на те, що довіреність на отримання цінностей підписана не директором та не головним бухгалтером ДП "Полтавський облавтодор"; на думку відповідача, акти звірки взаєморозрахунків по даному позову не мають жодного відношення і не можуть бути доказами у справі. Крім того, відповідач зазначає, про відсутність підстав для стягнення пені в зв'язку з недоведеністю належними доказами факту отримання товарно-матеріальних цінностей за договором.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.11.2012 р. розгляд апеляційної скарги відповідача відкладено на 04.12.2012 р. для надання додаткових доказів по справі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні апеляційної інстанції з наведеними відповідачем доводами не погоджується, вважає їх безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами та дійсними обставинами справи. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення -без змін.

В судовому засіданні 04.12.2012 р. представником позивача в підтвердження факту поставки пального за договорами надані для огляду оригінали договорів, видаткових накладних, довіреностей товарно-транспортних накладних, банківських виписок.

13.12.2012 р. позивач надав пояснення по справі з документальним обґрунтуванням.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 12 липня 2011 року між Приватним підприємством "Екопол" (постачальник, позивач) та філією "Новосанжарський райавтодор" Дочірнього підприємства ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України"(покупець) в особі начальника філії, діючого на підставі доручення, було укладено договір купівлі -продажу №12/07, за умовами якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити паливо пічне побутове (а.с.22).

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов цього договору, постачальником поставлено паливо пічне в кількості 9,22 т. на суму 86 807,70 грн. (з ПДВ) та з урахуванням автопослуг у відповідності до п.2.1. договору. Товар отримано представником покупця за довіреністю, виданою керівником та головним бухгалтером покупця, що підтверджується видатковою накладною №78 від 13.07.2011 року, товарно-транспортною накладною, а також податковою накладною(а.с.31-34).

Як вказує позивач, за даним договором покупцем оплата здійснена не була, в зв'язку з чим залишилась заборгованість у сумі 86 807,70 грн., що також відображено в акті звіряння взаємних розрахунків(а.с.35).

З матеріалів справи також вбачається, що 12 липня 2011 року між Приватним підприємством "Екопол" (постачальник, позивач) та філією "Кобеляцький райавтодор" Дочірнього підприємства ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України"(покупець) в особі Директора філії, діючого на підставі доручення, було укладено договір купівлі -продажу №12/07-1, за умовами якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити паливо пічне побутове(а.с.29).

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов цього договору, постачальником поставлено паливо пічне в кількості 9,22 т. на суму 86 807,70 грн. (з ПДВ) та з урахуванням авто послуг у відповідності до п.2.1. договору. Товар отримано представником покупця за довіреністю, виданою директором Філії, що підтверджується видатковою накладною №80 від 15.07.2011 року, товарно-транспортною накладною, а також податковою накладною(а.с.24-27).

За даними позивача, відповідачем 02.09.11р. здійснена оплата в сумі 80 000,00 грн., в зв'язку з чим залишилась заборгованість у сумі 6807,70 грн., що також відображено в акті звіряння взаємних розрахунків(а.с.28).

Матеріалами справи підтверджено, що 12 серпня 2011 року між Приватним підприємством "Екопол" (постачальник, позивач) та філією "Машівський райавтодор" Дочірнього підприємства ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України"(покупець) в особі Директора філії, діючого на підставі доручення, було укладено договір купівлі -продажу №12/08-11, за умовами якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити паливо пічне побутове(а.с.36).

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов цього договору, постачальником поставлено паливо пічне в кількості 9 т. на суму 84 865,80грн. (з ПДВ) та з урахуванням авто послуг у відповідності до п.2.1. договору. Товар отримано представником покупця за довіреністю, виданою директором Філії, що підтверджується видатковою накладною №93 від 12.08.2011 року, товарно-транспортною накладною, а також податковою накладною(а.с.38-41).

Позивач стверджує, що оплата відповідачем здійснена не була, в зв'язку з чим залишилась заборгованість у сумі 86 807,70 грн., що також відображено в акті звіряння взаємних розрахунків(а.с.42).

З матеріалів справи вбачається, що 19 серпня 2011 року між Приватним підприємством "Екопол" (постачальник, позивач) та філією "Оржицький райавтодор" Дочірнього підприємства ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (покупець) в особі начальника філії, діючого на підставі доручення, було укладено договір купівлі -продажу №12/08-11, за умовами якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити паливо пічне побутове(а.с.43).

Місцевим господарським судом встановлено, що на виконання умов цього договору, постачальником поставлено паливо пічне в кількості 4 т. на суму 39 741,60грн. (з ПДВ) та з урахуванням авто послуг у відповідності до п.2.1. Договору. Товар отримано представником покупця за довіреністю, виданою керівником Філії, що підтверджується видатковою накладною №96 від 19.08.2011 року, товаро-транспортною накладною, а також податковою накладною(а.с.45-48).

Як зазначає позивач, за даним договором відповідач не здійснив оплату, в зв'язку з чим залишилась заборгованість у сумі 39 741,60грн , що також відображено в акті звіряння взаємних розрахунків(а.с.49).

Також матеріали справи свідчать про те, що 11 жовтня 2011 року між Приватним підприємством "Екопол" (постачальник, позивач) та філією "Полтавський райавтодор" Дочірнього підприємства ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України"(покупець) в особі заступника начальника філії, діючого на підставі доручення, було укладено договір купівлі -продажу №20/10, за умовами якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити паливо пічне побутове(а.с.15).

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов цього договору, постачальником поставлено паливо пічне в кількості 3,8 т. на суму 37 884,60грн. (з ПДВ) та з урахуванням авто послуг у відповідності до п.2.1. договору. Товар отримано представником покупця за довіреністю, виданою керівником Філії, що підтверджується видатковою накладною №110 від 20.10.2011 року, товарно-транспортною накладною, а також податковою накладною(а.с.17-20).

За даними позивача, відповідачем за вказаним договором оплата здійснена в сумі 15 000,00 грн., в зв'язку з чим залишилась заборгованість у сумі 22 884,60 грн. , що також відображено в акті звіряння взаємних розрахунків(а.с.21).

Таким чином, станом на момент розгляду справи загальна заборгованість відповідача за договорами поставки склала 241107,40 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем товару та його отримання з боку відповідача, останній не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 241107,40 грн. основної заборгованості за отриманий товар

Окрім того, на підставі положення ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 1896,80 грн. інфляційних та 4349,36 грн. 3% річних .

Враховуючи встановлені договорами строки оплати за отриману продукцію та доведеність факту прострочення відповідачем грошового зобов'язання, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1896,80 грн. інфляційних та 4349,36 грн. 3% річних визнані судом першої інстанції також обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка.

Крім того, позивачем на підставі п. 5.1 договорів, яким передбачена відповідальність за неналежне виконання сторонами своїх зобов'язань, нарахована відповідачу пеня в розмірі 18214,84 грн., яку відповідач просив стягнути на підставі ст.ст. 216, 230, 231 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в зазначеній частині суд першої інстанції послався на необґрунтованість позовних вимог про стягнення пені за користування чужими грошовими коштами.

Проте, суд апеляційної інстанції не може погодитись з вказаними висновками, оскільки місцевим господарським судом не надано ніякої власної правової кваліфікації позовним вимогам в зазначеній частині, не надано правової оцінки підставам нарахування пені, а також не взято до уваги суті даної матеріально-правової вимоги.

Колегія суддів вважає, що недоліки в тексті позовної заяви та посилання позивача в прохальній частині на стягнення з відповідача пені за користування чужими коштами не змінюють суті даної вимоги, оскільки вона обґрунтована умовами договору, якими передбачена відповідальність у вигляді пені, а також ст.ст. 216, 230, 231 Цивільного кодексу України.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення у повному обсязі, керуючись ч. 2 ст. 101 ГПК України, згідно якої апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги, перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, дослідивши умови договорів поставки, докази надані позивачем на підтвердження факту поставки товару, встановила, що відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за договорами поставки.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що згідно видаткової накладної № 119 від 20.10.2011 року поставка товару за договором № 20/10 від 11.10.11 р. підтверджується в сумі 37884,60 грн., за даними позивача відповідачем сплачено 15000,00 грн.

Згідно п. 2.4 договору № 20/10 від 11.10.11 р. розрахунки за товар здійснюються по факту поставки на протязі 15 банківських днів.

Згідно видаткової накладної № 80 від 15.07.2011 року поставка товару за договором № 12/07-1 від 12.07.11 р. підтверджується в сумі 86807,70 грн., за даними позивача відповідачем сплачено 80000,00 грн.

Згідно п. 2.5 договору № 12/07-1 від 12.07.11 р. розрахунки за постачає мий товар здійснюються по факту поставки на протязі 7 календарних днів.

Згідно видаткової накладної № 78 від 13.07.2011 року поставка товару за договором № 12/07 від 12.07.11 р. підтверджується в сумі 86807,70 грн.

Згідно п. 2.5 договору № 12/07 від 12.07.11 р. розрахунки за постачає мий товар здійснюються по факту поставки на протязі 7 календарних днів.

Згідно видаткової накладної № 93 від 12.08.2011 року поставка товару за договором № 12/08-11 від 12.08.11 р. підтверджується в сумі 84865,80 грн.

Згідно п. 2.5 договору № 12/08-11 від 12.08.11 р. розрахунки за постачає мий товар здійснюються по факту поставки на протязі 7 календарних днів.

Згідно видаткової накладної № 96 від 19.08.2011 року поставка товару за договором № 19/08-11 від 19.08.11 р. підтверджується в сумі 39741,60 грн.

Згідно п. 2.5 договору 19/08-11 від 19.08.11 р. розрахунки за постачає мий товар здійснюються по факту поставки на протязі 7 календарних днів.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ч.1 ст.216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Вказане також відповідає положенням ч. 2 ст. 551 ЦК України.

Відповідно до п. 5.1 договорів поставки за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня, від суми вартості неоплаченого товару.

Здійснив аналіз матеріалів справи, надав правову оцінку наявним в матеріалах справи документам, у тому числі розрахунку позивача, перевіривши правильність обчислення пені, а також період, який визначений позивачем до стягнення, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені в розмірі 18214,84 грн., оскільки її нарахування відповідає умовам договору, ґрунтується на нормах чинного законодавства та підтверджено наданим позивачем розрахунком.

В зв'язку з чим оскаржуване рішення в частині відмови в стягненні пені підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення в зазначеній частині про стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 18214,84 грн. за прострочку виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідач в апеляційній скарзі заборгованість за спірним договором не визнає, посилаючись на недоведеність позивачем факту отримання товару відповідачем, оскільки вважає, що довіреність на отримання цінностей підписана не директором та не головним бухгалтером ДП "Полтавський облавтодор", а начальником та головним бухгалтером відповідних філій, які, на думку відповідача, є не повноваженими особами на видачу такої довіреності.

Колегія суддів вважає наведені доводи безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно статті 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами, вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

За змістом п. п. 3,1, 3.2, 3.5 , 5.5 Положення філії "Новосанжарський райавтодор" дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України", затвердженого наказом директора ДП "Полтавський облавтодор" № 157 від 06.07.2011 р., філія не є юридичною особою, має окремий баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку зі своїм найменуванням, здійснює бухгалтерський та податковий облік, здійснює діяльність на принципах внутрішнього господарського розрахунку, підпорядкованості та підзвітності органам управління підприємства, яке несе відповідальність по зобов'язаннях філії.

Згідно п.п. 3.3, 5.1 Положення філії філія може за дорученням директора підприємства укладати договори відповідно до предмету діяльності підприємства, представляти інтереси філії і підприємства у всіх установах, організаціях, підприємствах, самостійно здійснює господарську діяльність відповідно до завдань, встановлених підприємством.

Аналогічні пункти зазначені в Положеннях філії "Кобеляцький райавтодор" дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України", затвердженого наказом директора ДП "Полтавський облавтодор" № 157 від 06.07.2011 р., філії "Полтавський райавтодор" дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України", затвердженого наказом директора ДП "Полтавський облавтодор" № 157 від 06.07.2011 р., філії "Оржицький райавтодор" дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України", затвердженого наказом директора ДП "Полтавський облавтодор" № 157 від 06.07.2011 р., філії "Машивський райавтодор" дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України", затвердженого наказом директора ДП "Полтавський облавтодор" № 157 від 06.07.2011 р.,

Як свідчать матеріали справи, всі договори поставки укладені з боку відповідача в особі начальника відповідної філії, який діє на підставі Положення про філію та відповідного доручення.

На час винесення рішення в матеріалах справи відсутні та сторонами суду не надані докази щодо скасування довіреностей на момент укладання договору поставки.

Згідно п.п. 3.2, 5.10, 6.2, 6.3 Положення філії начальник філії організовує оперативно-господарську діяльність відповідно до завдань підприємства, несе всю повноту відповідальності за матеріальні цінності, облік і звітність за результати фінансово-господарської діяльності.

Згідно п. 1 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 р., дана Інструкція поширюється на підприємства, установи, організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи. Згідно п. 5 Інструкції довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками, та особами, які на те уповноважені керівником підприємства.

Таким чином, довіреність на отримання цінностей видається не лише керівником та головним бухгалтером підприємства юридичної особи, але і відповідними посадовими особами структурних підрозділів. Вказане свідчить, що керівник філії мав повноваження на укладання договору поставки, отже видача відповідної довіреності на отримання цінностей саме на виконання умов даного договору була здійснена в рамках договору та вимог чинного законодавства.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений строк оплати товару.

Позивачем до матеріалів справи надані відповідні договори, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти звірки взаємних розрахунків (а.с. 15-49, т. 1).

Здійснив аналіз вказаних документів колегія суддів констатує, що вони повністю відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки містять всі необхідні реквізити, а також зміст та обсяг господарської операції; засвідчені підписом сторін та містять дані щодо осіб постачальника та отримувача.

При цьому колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що поставка товару за накладною № 119 від 20.10.2011 р. є недоведеною, оскільки відсутність на зазначеній накладній даних щодо особи отримувача не позбавляє вказану накладну доказової сили на підтвердження факту отримання відповідачем товару, про що також свідчить товарно-транспортна накладна з відміткою одержувача.

Крім того, в матеріалах справи містяться підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками їх підприємств двосторонні акти звірки взаємних розрахунків за спірний період, які відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги колегією суддів не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на підтвердження фактичної поставки позивачем товару за спірними накладними та наявності у відповідача боргу в означеній сумі. Дані, що відображені в актах звірки повністю збігаються з даними, зазначеними у видаткових накладних та не спростовані відповідачем жодними доказами. Докази сплати боргу у справі відсутні.

При цьому, колегія суддів вважає необхідним зауважити, що дійсно акт звірки бухгалтерів за своєю правовою природою є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Між тим, акт звірки має складатись виключно на підставі даних бухгалтерського обліку і первинних документів.

Як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 р. за № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права", підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Таким чином, оскільки факт поставки товару відповідачу за договором є доведеним та підтвердженим належними доказами, тому у відповідача в будь-якому випадку виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару.

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в апеляційному порядку.

З огляду на зазначене та керуючись 32-34, 43, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ч. ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" м. Полтава задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 29.05.12 р. у справі № 18/559/12 в частині відмови в стягненні пені скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 18214,84 грн. задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул.Куйбишева,22-а.м.Полтава,36024, ідентифікаційний код 32017261) на користь Приватного підприємства "Екопол" (вул.Ю.Кондратюка,19,кв.66,м.Полтава,36000, ідентифікаційний код 35107640) 18214,84 грн. пені.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 14.12.2012 р.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.