Рішення

від 19.12.2012 по справі 2-1307

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-1307 Головуючий у суді у 1 інстанції - Лебедько Номер провадження 22-ц/1890/2260/12 Суддя-доповідач - Сибільова Категорія - 27

РІШЕННЯ

іменем України

19 грудня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Сибільової Л. О.,

суддів - Гагіна М. В., Маслова В. О.,

при секретарі - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, поданою її представником ОСОБА_2,

на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 17 листопада 2011 року

у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по процентах та пені,

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ «Сведбанк», яке є правонаступником ВАТ «Сведбанк» та АКБ «ТАС-Комерцбанк», у серпні 2011 року звернулось до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 31 серпня 2007 року між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №014/0807/71-620 про надання кредиту на суму 42900 доларів США під 12,5 % річних зі строком користування до 31 серпня 2032 року. Свої зобов'язання за кредитним договором відповідач не виконала. Строки кредитування у зв'язку з простроченням нею платежів за кредитним договором були змінені у встановленому порядку, вона зобов'язана була повернути кредит та відсотки до 18 травня 2009 року.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 14 травня 2010 року було звернено стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, для погашення її заборгованості перед банком за кредитним договором станом на 16 червня 2009 року у розмірі 45074,99 доларів США та 15346,15 грн.

Позичальник після ухвалення вказаного рішення суду продовжує користуватись кредитними коштами, має прострочення по їх сплаті, взятих на себе зобов'язань за кредитним договором не виконує, у зв'язку з чим позивач просив стягнути на користь ПАТ «Сведбанк» з ОСОБА_1 заборгованість станом на 24 травня 2011 року по процентах в розмірі 10414,37 доларів США та 68762,81 грн. пені за прострочення сплати кредиту та процентів, що в гривневому еквіваленті становить всього 151908,02 гр.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 17 листопада 2011 року позов ПАТ «Сведбанк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Сведбанк» станом на 24 травня 2011 року 10414,37 доларів США заборгованості по процентах, що в національній валюті становить 83 145,21 грн.; 68762,81 грн. пені; 1519,08 грн. витрат по оплаті судового збору, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 420 грн. витрат, пов'язаних з публічним оголошенням в засобах масової інформації, а загалом 153 967 грн. 10 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, який підтримав скаргу з мотивів, в ній викладених, дослідивши матеріали даної справи та цивільної справи № 2-506/10 за позовом ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, перевіривши законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду не повністю відповідає вказаним вимогам процесуального закону.

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач - позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором не виконує, право позивача порушене, а тому у останнього виникло право вимагати сплати суми процентів та пені за весь спірний період за даним позовом.

Проте з висновками суду повністю погодитись не можна, оскільки вони, не повністю узгоджуються з обставинами справи та вимогами матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається, що 31 серпня 2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/0807/71-620, згідно якого останній був наданий кредит в сумі 42900 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,5% з кінцевим строком повернення до 31 серпня 2032 року для придбання двокімнатної квартири АДРЕСА_1.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 31 серпня 2007 року був укладений договір іпотеки № 014/0807/71-620-Z-1, згідно якого остання надала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, яка належить їй на підставі договору купівлі-продажу від 31 серпня 2007 року, загальною площею 48,3 кв. м, вартістю, згідно іпотечного договору, 216 645 гр.

29 січня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору № 014/0807/71-620, згідно якої у випадку припинення трудових відносин позичальника з банком (за будь-якими обставинами, що передбачені КЗоТ України) сторони досягли згоди вважати настання таких обставин істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при визначенні розміру процентної ставки при укладенні цього договору. У цьому випадку сторони досягли згоди без укладання будь-якої додаткової угоди до цього договору встановити відсоткову ставку на рівні 12,5% річних з дня, наступного за днем звільнення.

Згідно наказу №261-к від 11 лютого 2008 року ОСОБА_1 - заступника директора Сумського відділення ВАТ «Сведбанк» - було звільнено з роботи за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 14 травня 2010 року в справі №2-506/10 за позовом банку звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1, зареєстровану в КП «Сумське МБТІ» 06 вересня 2007 року за №19653044, що належить на праві власності ОСОБА_1

Вирішено за рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаної квартири, що належить на праві власності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса проживання - АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, шляхом проведення публічних торгів у порядку виконавчого провадження задовольнити вимоги ПАТ «Сведбанк» за кредитним договором у розмірі 45074,99 доларів США та 15346,15 грн., серед яких: заборгованість за кредитом - 42454,04 доларів США, заборгованість за процентами 2620,95 доларів США, пеня за несплату кредиту та процентів у сумі 15346,15 грн., а також стягнуто понесені судові витрати у розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 250 грн.

З матеріалів вказаної цивільної справи № 2-506/10 вбачається, що сума заборгованості, на погашення якої звернуто стягнення на предмет іпотеки, встановлена банком, з чим погодився суд, станом на 16 червня 2009 року.

Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Після ухвалення вказаного судового рішення від 14 травня 2010 року про звернення стягнення на предмет іпотеки, згідно наданого банком - позивачем розрахунку, внаслідок неналежного виконання відповідачем ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування грошовими коштами станом на 24 травня 2011 року її заборгованість по несплаті процентів становить 10414,37 доларів США та 68762,81 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та процентів.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір, що випливає з виконання умов кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем, яка має борг перед банком, користуючись його коштами.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України передбачають, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. ст. 610, 611 ч. 1 п. 3 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Ст. 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом..

Відповідно до ч. 1 ст. 1046, ч.1 ст. 1048 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на отримання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором або законом.

Ч.1 ст. 1049, ч. 2 ст. 1050 ЦК України передбачають, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статі 1048 цього Кодексу.

Банк-позивач довів, що після винесення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідач продовжувала користуватись коштами банку, не повертаючи їх, що дало право банку нараховувати проценти за користування кредитними коштами та пеню за несвоєчасне повернення кредиту та процентів.

Посилання відповідачем на неврахування судом сплати нею коштів як переможцем прилюдних торгів по продажу належної їй квартири є безпідставними, оскільки банк в позові в даній справі просив стягнути проценти та пеню за прострочення сплати їх та кредиту в період після винесення рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки від 14 травня 2010 року по 24 травня 2011 року, прилюдні торги по продажу належної відповідачці квартири були проведені 3 листопада 2011 року, рішення суду в даній справі про задоволення позову ухвалене 17 листопада 2011 року, а сума від продажу квартири 204 045,45 гр. перерахована банку Зарічним відділом ДВС Сумського міського управління юстиції 28 листопада 2011 року.

Таким чином, банк в позові в даній справі просив стягнути нараховані проценти та пеню за несвоєчасну їх сплату та не сплату кредиту за період до отримання вказаної суми 204 045, 45 гр., а тому підстав вважати його вимоги в цій частині безпідставними відсутні.

Розмір нарахованих процентів та пені відповідає умовам договору , укладеного між сторонами, та вимогам закону, відповідачем інший розрахунок, який би спростував вимоги позивача, не наведений.

З наданого банком розрахунку і з матеріалів справи вбачається, що в позов включена сума процентів, відповідно до змінених умов договору - 12,5 процентів річних - не сплачених відповідачем станом на 25 травня 2011 року - 10414,37 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 83145,21 гр. з врахуванням курсу долара США на дату розрахунку 24 травня 2011 року - 7,9837.

Звернувшись з позовом до суду 11 серпня 2011 року, банк позовні вимоги не змінював та не доповнював.

Розмір пені, визначений кредитним договором, узгоджується з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України, згідно якої предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно; якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства; розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі; сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

В зв'язку з не сплатою відповідачкою основної суми кредиту, заборгованість по якій встановлена судовим рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки станом на 16 червня 2009 року - 42454,04 долари США, та нарахованих в зв'язку з цим процентів 10414, 37 доларів США, позивач просив стягнути за період з 25 травня 2010 року по 25 травня 2011 року пеню за несвоєчасну сплату вказаної суми кредиту в сумі 6936,52 долари США і пеню за несвоєчасну сплату процентів - 1676,36 доларів США, тобто всього пені 8612, 9 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 68762,81 гр., враховуючи курс долара США дна 24 травня 2011 року - 7,9837 .

Саме таку суму пені стягнуто з відповідачки оскаржуваним рішенням суду.

Колегія суду вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо невірного визначення розміру пені, без застосування позовної давності, оскільки рішення суду в цій частині не відповідає вимогам матеріального права.

Відповідачка вважалась сповіщеною про час і місце розгляду справи через оголошення у пресі, відповідно до ч. 9 ст. 74 ЦПК України як така, останнє відоме місце проживання якої - м. Конотоп Сумської області, тобто адреса, зазначена в кредитному договорі від 31 серпня 2007 року.

Ч. 9 ст. 74 ЦПК України передбачає виклик до суду через оголошення в пресі відповідача, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження якого чи місце роботи невідоме.

З резолютивної частини рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки від 14 травня 2010 року вбачається, що її місцем проживання є спірна квартира АДРЕСА_1.

Звертаючись з позовом до суду 11 серпня 2011 року, банк зазначив місцем роботи відповідачки - Сумську філію ВАТ АБ «Укргазбанк». Зареєстрована вона в АДРЕСА_7.

Таким чином, доводи відповідачки про те, що вона не мала можливості звернутись до суду з заявою про застосування позовної давності, заслуговують на увагу.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), застосовується позовна давність в один рік.

Банк, вирахувавши вимоги про стягнення пені за період з 25 травня 2010 року по 24 травня 2011 року, звернувся з вказаним позовом до суду лише 11 серпня 2011 року.

Оскільки, згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, вимоги банку про стягнення пені підлягають задоволенню лише з 11 серпня 2010 року, тобто в межах одного року по дату звернення з позовом до суду.

Суд безпідставно стягнув з відповідача пеню за несвоєчасну сплату тіла кредиту та процентів за період до 11 серпня 2010 року, оскільки вимоги в цій частині знаходяться за межами позовної давності, а тому рішення суду підлягає зміні.

Враховуючи, що підлягає стягненню пеня з 11 серпня 2010 року по 24 травня 2011 року, її сума, виходячи з наданих банком розрахунків, складає: за несвоєчасну сплату тіла кредиту - 5246 доларів США, а не 6936, 52 долари США, а за несвоєчасну сплату процентів - 1349,43 доларів США, а не 1676, 38 доларів США, що разом складає 6595, 43 долари США, а не 8612,9 долари США, що в гривневому еквіваленті, враховуючи курс долара США, наведений банком, становить 52655,93 гривні, а не 68762, 81 гр.

Таким чином , загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 83145,21 гр. + 52 655,93 гр. = 135 801,14 гр., а не 151 908,02 гр. як просив позивач та задовольнив позов суд.

Враховуючи, що апеляційна скарга відповідачки підлягає частковому задоволенню, з врахуванням того, що вона виграла спір на 16106,88 гр. (11% від 151908,02 гр. - ціни позову банку) їй належить повернути збір за апеляційне оскарження рішення суду 83,55 гр. (11% від 759,54 гр. - суми, яка підлягала сплаті при оскарженні рішення суду).

Банку підлягає поверненню судовий збір за звернення з позовом до суду в сумі 1358, 01 гр., а з зарахуванням судового збору, який підлягає стягненню з нього на користь відповідачки, з останньої на користь банку підлягає стягненню судовий збір в сумі 1358,01 гр. - 83,55 гр. = 1274,46 гр.

З відповідачки на користь позивача підлягають також стягненню судові витрати у розмірі 89 % від фактично понесених банком: 107, 28 гр. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 373,8 гр. витрат на оголошення в газеті.

Загальна сума витрат, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, складає 1274, 46 гр. + 107, 28 гр. + 373, 8 гр. = 1755,54 гр.

Згідно п. п. 3, 4 ч.1, ч. ч. 2, 3 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права; невідповідність висновків суду обставинам справи, норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 17 листопада 2011 року в даній справі змінити.

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованість станом на 25 травня 2011 року по сплаті процентів в сумі 10414, 37 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 83145,21 гр., та пеню за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за період з 11 серпня 2010 року по 24 травня 2011 року в сумі 52655,93 гр., а не 68762,81 гр., як зазначено в рішенні суду, всього стягнути в гривневому еквіваленті 135 801, 14 гр.

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ПАТ «Сведбанк» судовий збір в сумі 1274,46 гр., 107, 28 гр. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 373,8 гр. витрат на оголошення в газеті, всього стягнувши судових витрат в сумі 1755,54 гр.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді -