Постанова

від 15.01.2009 по справі 32/413

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

32/413

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 15.01.2009                                                                                           № 32/413

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Андрієнка  В.В.

 суддів:             

 За участю представників:

 від третьої особи: Гарасим'як В.Є.Кириленко О.П.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Філії «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»   

 на рішення Господарського суду м.Києва від 10.09.2008

 у справі № 32/413  

 за позовом                               Філії «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»   

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю «Газбудінвест»Служба безпеки України

 третя особа           Служба безпеки України

 про                                                   стягнення 4981183,02 грн.

ВСТАНОВИВ:

 На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Філії«Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Газбудінвест" про  стягнення 4 981 183,02 грн.

До прийняття рішення по суті, а саме 14.11.2007 р. позивач подав заяву про збільшення позовних вимог на суму 14543,34 грн., оскільки за даними бухгалтерського обліку відповідно до актів приймання-передачі векселів, доданих до позовної заяви, позивачем було передано на виконання договору № 1639 ДК від 26.05.2000 векселів на суму 4 995 726,36 грн.   

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.09.2008 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.  

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Філія «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз»  Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»     звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, судом порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та винесення незаконного рішення, що є підставою для його скасування.

Зокрема заявник посилається на те, що судом встановленні не всі обставини, які мають значення для вирішення справи, а саме – поза увагою суду залишились обставини стосовно того, що листи №19/1-258 від 12.03.01 р. та №19/1-162 від 01.02.02 р. з повідомленнями про нібито неможливість стягнення за векселями надіслані після спливу строку на їх пред'явлення, відповідачем не вчинено дії щодо опротестування та стягнення у судовому порядку заборгованості за векселями, не врахований п. 4.1 Договору №1639 ДК, яким передбачений обов'язок відповідача щодо забезпечення використання поставлених матеріальних цінностей за цільовим призначенням. Крім того, скаржник стверджує, що він був несвоєчасно повідомлений про неможливість виконання зобов'язання, оскільки відповідні лист №19/1-258 від 12.03.01 р. та №19/1-162 від 01.02.02 р. були надіслані вже після спливу строку на пред'явлення векселів або за декілька днів до закінчення строку. Це унеможливило вжиття Позивачем заходів, щодо запобігання виникненню збитків, оскільки векселі не можуть бути використанні в подальшому у зв'язку зі спливом строку позовної давності їх погашення.

Відповідач просив суд рішення залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.

Третя особа просила суд рішення залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі; апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.05.2000 р. у відповідності до Указу Президента України від 01.07.1993 "Про інвестування будівництва житла для військовослужбовців Збройних сил України" на виконання угоди про інвестування будівництва житла для військовослужбовців СБУ за № 36-0-97 від 31.01.1997 та інших інвестиційних угод замовника між Службою безпеки України (замовник), Дочірньою компанією "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (інвестор) та ТОВ "Газбудінвест" (оператор) був укладений договір № 1639ДК про залучення матеріальних цінностей з метою інвестування у будівництво житла для військовослужбовців Служби безпеки України.

Розділом І даного договору визначається предмет договору. А саме, в п.п. 1.1., 1.2., зазначається, що предметом договору № 1639ДК від 26.05.2000 р. є інвестування матеріальних цінностей в будівництво житла для військовослужбовців СБУ та членів їх сімей, що мають право на отримання житла відповідно до чинного законодавства України та здійснення будівництва такого житла, також сторони погодили що інвестування здійснюється у вигляді грошових та матеріальних ресурсів, які інвестор зобов'язується постачати на адресу оператора в інтересах замовника у кількості та номенклатурі, вказаних у специфікаціях (додаток № 1 до договору), а оператор – приймати та використовувати їх в цілях, передбачених в п. 1.1 договору.

Згідно п.п. 1.3., 1.4., договору сторони погодили, що об'єктом даного договору є інвестування будівництва житлових будинків згідно з додатком № 1 до цього договору. Інвестиції погашаються шляхом зменшення податкових зобов'язань інвестора по податку на прибуток на суму внесених інвестицій, або по узгодженню сторін шляхом передачі у власність інвестору після закінчення будівництва: 40% загальної площі збудованого житла, 100% загальної площі вбудованих, прибудованих і вбудовано-прибудованих об'єктів соціально-побутового та іншого призначення.

Пунктом 2.3. договору № 1639ДК від 26.05.2000 р., визначено, що сторони погодились, що внесення інвестицій може здійснюватись й іншими способами, які не протирічать законодавству України, в тому числі векселями при умові їх погашення, тощо, на підставі окремих додаткових угод, які можуть укладатися будь-якими учасниками даного договору, що є необхідними суб'єктами таких угод без залучення інших учасників, які не є такими необхідними суб'єктами.

Згідно п. 2.4. договору № 1639ДК від 26.05.2000 р. інвестиції інвестором здійснюються відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 22.05.1998 (п. 22.3 ст. 22) та Методології визначення цін і процедури зменшення його податкових зобов'язань платників податку на прибуток підприємства на суму вартості матеріальних активів, що інвестуються ними у будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1998       № 568.

В п. 2.2. договору № 1639ДК від 26.05.2000 р., зазначається, що ціна за одиниці виміру матеріальних цінностей, що постачаються за даним договором, якісні характеристики, їх загальна вартість затверджується сторонами у специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору, на умовах, передбачених п. 3.1 цього договору, тобто за узгодженими сторонами графіками поставок, на умовах обумовлених специфікаціями.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов договору № 1639ДК від 26.05.2000 р., було складено акт прийому-передачі векселів від 23.06.2000 р., згідно якого Дочірня компанія «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», в особі Директора УМГ “Донбастрансгаз” Холодняка Г.Н., передала на підставі даного договору, а Служба безпеки України, в особі начальника управління Зеленського Г.В., прийняла векселі згідно реєстру на загальну суму 1953397,31 грн:

№ векселяСума, грн.ЕмітентДата склад.Строк платежу

166334561044004244840,08АІЗ-Енергія15.10.199815.10.2000

26633401113173050000,00АІЗ-Енергія29.10.1998по пред'явленню

366334550028607128 643,41Костянтинвський скл.з-д15.05.1998по пред'явленню

466334550028608128 643,41Констинтинівський скл.з-д15.05.1998по пред'явленню

566334550028609128 643,41Констянтинівський скл.з-д15.05.1998по пред'явленню

6643040960384124661Лисичанський склозавод05.02.199901.03.2000

7643040960386124661Лисичанський склозавод05.02.199901.03.2000

8643040960387124661Лисичанський склозавод05.02.199901.03.2000

9643040960388124661Лисичанський склозавод05.02.199901.03.2000

10643040960389124661Лисичанський склозавод05.02.199901.03.2000

11643040960390124661Лисичанський склозавод05.02.1999по пред'явленню

12643040960391124661Лисичанський склозавод05.02.199901.03.2000

1366334215167923400000ВАТ "Єнакієв.цемент.з-д"08.10.199909.10.2002

 У відповідності до акту № 3 прийому-передачі векселів від 03.08.2000 р. УМГ “Донбастрансгаз” передало відповідно до договору № 1639ДК від 26.05.2000 р., а Служба безпеки України прийняла вексель № 643043862491 на суму 150000,00 грн., який був емітований 15.12.1998 р. ЗАТ "Луганський емальзавод", зі строком погашення "через 2 роки".

Згідно до акту прийому-передачі векселів від 03.08.2000 р. Дочірня компанія «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», в особі директора  УМГ “Донбастрансгаз” Холодняка Г.Н., передала на підставі договору №1639 ДК від 26.05.2000 р., а Служба безпеки України, в особі начальника управління Зеленського Г.В., прийняла три  векселі, по пред'явленню на загальну суму 756468,64 грн. емітовані ВАТ НВФ "Луганські акумулятори" № 643043860162 від 18.02.1999 на суму 300000,00 грн.,                   № 643043860163 від 18.02.1999 на суму 338500,00 грн., №643043860164 від 24.02.1999 на суму 117968,64 грн.

За актом № 4 від 18.08.2000 векселя на загальну суму 400000,00 грн. емітовані Горлівським казенним заводом на суму 100000,00 грн. зі строком платежу 31.12.2001 р., від 05.07.2000 № 66334635348526, № 66334635348527,  № 66334635348528, від 04.08.2000 №66334107030308.

За актом від 13.11.2000 р., УМГ "Донбасстрансгаз" були передані векселі на загальну суму 1 569175,58 грн.: ВАТ "Горлівський машинобудівний завод" № 66334464328781 від 28.03.2000 на суму 106236,72 грн. (по пред'явленню); Горлівського казенного хімічного заводу від 01.11.1999 на суму 100000,00 грн. зі строком платежу 30.12.2000 р.,  № 66334431308060, № 66334431308061,  № 66334431308062,  № 66334431308063, № 66334431308064, та від 01.03.2000 р., № 66334434328726  на суму 198780,35 грн. зі строком погашення 31.12.2000 р., від 06.10.1999 р., № 66334431308119  на суму 50000,00 грн. зі строком погашення 30.03.2001 р.; ВАТ "Красногорівський вогнетривкий завод"                     № 66334635135435 від 03.04.2000 на суму 372000,00 грн. зі строком платежу "по пред'явленню"; ВАТ "Харцизський трубний завод" № 66334345346329 від 31.03.2000 р., на суму 14543,34 грн. зі строком платежу 31.03.2001; ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод" від 25.04.2000 р., зі строком "по пред'явленню" № 65305686422981  на суму 100000,00 грн. № 65305686422982  на суму 100000,00 грн., № 65305686422983  на суму 127615,17 грн.

За актом від 14.12.2000 УМГ "Донбасстрансгаз" були передані векселі Скляного заводу ім. Артема від 20.09.2000, зі строком погашення "по пред'явленню", на суму   41000,00 грн. кожний № 66334538355585, № 66334538355586, № 66334538355587 та вексель №66334538355585 та суму 43684,83 грн.

В наступному, як видно з матеріалів справи, Службою безпеки України отримані від позивача векселі частково були передані ТОВ "Газбудінвест" на виконання договору № 01-Д-99 про освоєння інвестицій в будівництво житла для військовослужбовців Служби безпеки України (згідно актів прийому-передачі векселів  № 12 від 26.06.2000 р.,  № 14 від 04.08.2000 р., № 15 від 04.08.2000 р., № 16 від 18.08.2000 р., № 19 від 14.12 2000 р.).

Матеріали справи свідчать, що частина векселів була передана після закінчення терміну платежу, а саме: ВАТ "Костантинівський склозавод" - 3 векселі на суму 385930,23 грн. (термін погашення 15.09.1999 р., отримані за актом № 12 від 26.06.2000 р.); ВАТ "Лисичанський склозавод" - 7 векселів на суму 872627,00 грн. (термін погашення 6 векселів 01.03.2000 р., 1 вексель - 05.02.2000, отримані за актом № 12 від 26.06.2000 р.); ВАТ "Луганські акумулятори" - 3 векселі на суму 756 468,64 грн. (термін погашення 2 векселів 18.02.2000, 1 векселя - 24.02.2000 р.).

У відповідності до листів, які були надані ТОВ “Газбудінвест”:

- ВАТ "Констянтинівський склозавод" відмовився сплачувати борг по векселям в зв'язку з тим, що вони пред'явлені після терміну платежу;

- ВАТ "Лисичанський склозавод" не працює, іде процес банкрутства;

- ВАТ НВФ "Луганські акумулятори" не працює;

- ВАТ "Єнакіївський цементний завод" не працює, іде процес банкрутства;

- ЗАТ "Луганський емальзавод" не працює, іде процес банкрутства;

- Горлівський казенний хімічний завод не визнає свій борг по 7 векселям на суму 748780,35 грн. розрахунок за 4 векселя на суму 400 000,00 грн. керівництво підприємства відклало до невизначеного терміну;

- ВАТ "Склозавод ім. Артема" - іде процес банкрутства;

- ВАТ "Горлівський машинобудівельний завод" є банкрутом;

-          ВАТ "Красногорівський вогнетривкий завод" банкрут.

Договором № 1639ДК від 26.05.2000 р., а саме п. 4.3. визначені права та обов'язки сторін, і у відповідності до якого, відповідач повідомив  замовника (СБУ) листом за вихідним номером № 45 від 05.03.2001 про неможливість отримання коштів за переданими векселями. За актом прийому-передачі векселів від 01.10.2003 ТОВ "Газбудінвест" повернуло замовнику неліквідні векселі на загальну суму 3523686,78 грн.

В свою чергу, Служба безпеки України  повідомила УМГ "Донбастрансгаз" листами № 19/1-258 від 12.03.2001, № 19/1-162 від 01.02.2002 про неможливість використання наданих векселів в програмі будівництва. Позивачу було запропоновано прийняти назад вказані векселі або замінити їх на векселі діючих підприємств - боржників.

Таким чином, з листів СБУ до нього за № 19/1-258 від 12.03.2001 та № 19/1-162 від 01.02.2002 позивач дізнався, що передані ним векселі не можуть бути використані в будівництві житла, проте не вжив заходів щодо усунення негативних для нього наслідків.

Як правильно було встановлено судом першої інстанції, на час укладання договору   № 1639ДК від 26.05.2000 р., діяла редакція Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами внесеними згідно із Законом України від 02.03.2000 № 1523-III, а саме за якою в абзаці 2 п. 22.3 ст. 22 передбачалось, що кошти, спрямовані платником податку на будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей, які мають право на отримання житла відповідно до законодавства України, за укладеними до 1 липня 1997 року угодами про інвестування будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей, по яких на 1 липня 1997 року проведені фактичні витрати, враховуються у зменшення податкового зобов'язання такого платника податку у сумі, що не перевищує розмір податкового зобов'язання, нарахованого протягом звітного (податкового) періоду, в якому здійснювалося таке інвестування, протягом терміну завершення будівництва об'єктів житла, розпочатих до 1 липня 1997 року, але не пізніше терміну, встановленого абзацом першим цього пункту. Порядок використання таких коштів та бюджетного контролю за їх цільовим використанням встановлюється Кабінетом Міністрів України. У разі здійснення платником податку інвестування будівництва такого житла шляхом передачі матеріальних активів його податкове зобов'язання зменшується на суму вартості таких матеріальних активів за цінами і процедурою, що визначаються за методологією, встановленою Кабінетом Міністрів України у сумі, що не перевищує розмір податкового зобов'язання, нарахованого протягом звітного (податкового) періоду, в якому здійснювалося таке інвестування.

В постанові Кабінету Міністрів України від 27.04.1998 № 568, зазначається, що методологію визначення цін і процедури зменшення податкових зобов'язань платників податку на прибуток підприємств на суму вартості матеріальних активів, що інвестуються ними у будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей, і порядок використання коштів, що спрямовуються на будівництво такого житла, та здійснення бюджетного контролю за їх цільовим використанням (далі - методологія), також зазначено що в частині визначення цін і вартості активів є обов'язковим для замовників, будівельних організацій та їх структурних підрозділів, що виконують загальнобудівельні, спеціальні, монтажні, пусконалагоджувальні та ремонтно-будівельні роботи.

В загальних положеннях методології встановлено, що  інвестори - платники податку на прибуток підприємств, які до 1 липня 1997 р. уклали із замовниками угоди (договори) про інвестування будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей, що мають право на отримання житла відповідно до законодавства (далі - інвестиційні угоди), за якими на 1 липня 1997 р. проведено фактичні витрати шляхом використання коштів, векселів і передачі активів, та отримали від замовників довідки про фактично здійснені інвестиції (додатки 1 і 2). Замовниками є Міноборони, Національна гвардія, МВД, МНС, СБУ, Головне управління урядового зв'язку Служби безпеки, Держкомкордон, Управління державної охорони, НКАУ або уповноважені ними організації. Згідно з п. 1 Методології активи - матеріальні активи, визначені у пункті 1.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Зокрема, п. 12 Методології визначає, податкові зобов'язання інвесторів щодо податку на прибуток підприємств зменшуються на суму інвестицій, внесених (переданих) у вигляді коштів, векселів та активів за інвестиційними угодами, які відповідають вимогам пункту 22.3 Закону, на період до завершення, але не пізніше ніж до 1 січня 2002 р., будівництва об'єктів житла, розпочатого до 1 липня 1997 року. У разі передачі замовнику векселя податкові зобов'язання стосовно податку на прибуток підприємства-інвестора зменшуються згідно з інвестиційною угодою у звітному податковому періоді лише за умови фактичного погашення векселя. Зараховуються у зменшення податкового зобов'язання інвестора суми інвестицій, внесених за зазначеними інвестиційними угодами як з 1 липня 1997 р., так і до цієї дати. Зменшення податкових зобов'язань на суму інвестицій за рахунок заліку недоїмки, в тому числі з податку на прибуток, а також на суму інвестицій за рахунок уступки вимоги (дебіторська заборгованість), не провадиться.

Згідно з п. 13 Методології підставою для зарахування суми інвестицій у зменшення податкового зобов'язання інвестора - платника податку на прибуток є такі документи: інвестиційна угода, яка укладена до 1 липня 1997 р. і за якою на цю дату проведені фактичні витрати; додаткова угода про уточнення обсягів інвестицій або номенклатури активів, визначених у зазначеній інвестиційній угоді. Додаткові угоди укладаються у разі потреби протягом місяця після введення в дію цього документа на суму, що не перевищує загальної суми інвестиційної угоди, яку укладено з інвестором до 1 липня 1997 р. і за якою на цю дату проведено фактичні витрати, крім додаткових угод, за якими проведено фактичні витрати до 1 листопада 1998 року; довідки про надання інвестицій та цільове використання коштів на спорудження житлових будинків (додатки 1 і 2); специфікація активів, що передаються за інвестиційною угодою (додаток 3); акти приймання-передачі активів (додаток 4); договори щодо обміну наявних активів на необхідні будівельні матеріали (у разі потреби); розрахунок вартості інвестицій, внесених у вигляді активів (додаток 6); копія банківського платіжного доручення про перерахування замовнику інвестицій, що вносяться коштами; акт приймання-передачі векселів (додаток 7); акт вексельного платежу (додаток 8); копія платіжного доручення про перерахування коштів у погашення векселя чи для розрахунку за реалізований вексель або документальне підтвердження фактично виконаних робіт, передачу матеріальних активів за цим векселем чи для розрахунку за реалізований вексель.

Виходячи з наступного, можна зробити висновок, що за загальним правилом право на зменшення податкових зобов'язань мали лише інвестори, вказані у Методології, які уклали договори про інвестування до 1 липня 1997 року і за яким на цю дату проведені фактичні витрати.

Тому твердження, що у результаті нецільового використання інвестицій, переданих у вигляді векселів відповідачу, позивачем було втрачено можливість зменшення податкових зобов'язань за податком на прибуток є необґрунтованим, оскільки позивачем не надано суду належних доказів виконання вимог, передбачених Методологією, а саме наявності перелічених у п. 13 сукупності документів як підстави для зарахування суми інвестицій у зменшення податкового зобов'язання інвестора - платника податку на прибуток, а також сплати податку на прибуток, позивач не надав суду належних доказів виконання ним вимог.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позивачем не надано суду докази про нецільове використання векселів, переданих відповідачу, враховуючи вимоги п. 14 Методології.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про обіг векселів в Україні” законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів", цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

У відповідності до Господарського кодексу України, а саме до ч. 3 ст. 226 визначається, сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

Згідно змісту ст.ст. 525 та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України визначається, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків. Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч.ч. 1. та 2  ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється  між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Проте, в даному випадку, заявником всупереч вимог вказаної норми закону, не було надано суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

З урахуванням викладеного судова колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 10.09.2008 року у справі № 32/413 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.

У зв`язку з цим підстав для скасування прийнятого рішення Київський апеляційний господарський суд не вбачає, а отже апеляційна скарга Філії «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»підлягає залишенню без задоволення.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 Рішення Господарського суду м. Києва від 10.09.2008 року у справі № 32/413 залишити без змін, а апеляційну скаргу Філії «Управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз»   Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»  - без задоволення.    

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 20.01.09 (відправлено)