Постанова

від 23.04.2009 по справі 32/413

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

32/413

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 23 квітня 2009 р.                                                                                    № 32/413  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Дерепи В.І. –головуючого (доповідача),Грека Б.М.,

Мележик Н.І.,

за участю повноважних представників:

позивача

відповідача

розглянувши  у     відкритому              судовому засіданні  касаційну скаргуна рішення ДК "Укртрансгаз" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Донбастрансгаз"від 10 вересня 2008 року господарського суду м.Києва

та постановувід 15 січня 2009 рокуКиївського апеляційного господарського суду

у справі№ 32/413

за позовомДК "Укртрансгаз" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Донбастрансгаз"

дотретя особаТзОВ “Газбудінвест”Служба безпеки України

простягнення 4981183,02 грн.,

ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача про стягнення 4981183,02 грн. збитків, завданих невиконанням відповідачем умов договору про залучення матеріальних цінностей з метою інвестування у будівництво житла для військовослужбовців Служби безпеки України від 26 травня 2000 року.

          Рішенням господарського суду м.Києва (суддя Хрипун О.О.) від 10 вересня 2008 року в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 січня 2009 року рішення господарського суду залишене без змін.

У касаційній скарзі скаржник просить вказані судові рішення скасувати, як прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування місцевим та апеляційним господарськими судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, 26 травня 2000 року відповідно до Указу Президента України від 01.07.1993 року "Про інвестування будівництва житла для військовослужбовців Збройних сил України" на виконання угоди про інвестування будівництва житла для військовослужбовців СБУ № 36-0-97 від 31.01.1997 року та інших інвестиційних угод, між Службою безпеки України, Дочірньою компанією "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" та ТзОВ "Газбудінвест" був укладений договір №1639ДК про залучення матеріальних цінностей з метою інвестування у будівництво житла для військовослужбовців Служби безпеки України.

Предметом укладеного договору є інвестування матеріальних цінностей в будівництво житла для військовослужбовців СБУ та членів їх сімей, що мають право на отримання житла відповідно до чинного законодавства України та здійснення будівництва такого житла.

Також, сторони погодили що інвестування здійснюється у вигляді грошових та матеріальних ресурсів, які інвестор зобов'язується постачати на адресу оператора в інтересах замовника у кількості та номенклатурі, вказаних у специфікаціях, а оператор - приймати та використовувати їх в цілях, передбачених в п. 1.1 договору.

Умовами укладеного договору сторони передбачили, що інвестиції погашаються шляхом зменшення податкових зобов'язань інвестора по податку на прибуток на суму внесених інвестицій або по узгодженню сторін шляхом передачі у власність інвестору після закінчення будівництва: 40% загальної площі збудованого житла, 100% загальної площі вбудованих, прибудованих і вбудовано-прибудованих об'єктів соціально-побутового та іншого призначення.

Згідно пункту 2.3 цього договору, внесення інвестицій може здійснюватись й іншими способами, які не протирічать законодавству України, в тому числі векселями при умові їх погашення, тощо, на підставі окремих додаткових угод, які можуть укладатися будь-якими учасниками даного договору, що є необхідними суб'єктами таких угод без залучення інших учасників, які не є такими необхідними суб'єктами.

На підставі п.2.4 укладеного договору інвестиції інвестором здійснюються відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 22.05.1998 року та Методології визначення цін і процедури зменшення його податкових зобов'язань платників податку на прибуток підприємства на суму вартості матеріальних активів, що інвестуються ними у будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1998 року № 568.

Згідно п. 2.2 укладеного договору ціна за одиниці виміру матеріальних цінностей, що постачаються за даним договором, якісні характеристики, їх загальна вартість затверджується сторонами у специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору, на умовах, передбачених п.3.1 цього договору, тобто за узгодженими сторонами графіками поставок на умовах обумовлених специфікаціями.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що відповідно до умов укладеного договору №1639ДК був складений акт прийому-передачі векселів від 23.06.2000 року, згідно якого Дочірня компанія «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»передала на підставі даного договору, а Служба безпеки України прийняла векселі згідно реєстру на загальну суму 1953397, 31 грн.

Як правильно було встановлено судами попередніх судових інстанцій, на час укладення укладання договору №1639ДК від 26.05.2000 року діяла редакція Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами внесеними Законом України від 02.03.2000 року, згідно п.22.3 ст.22 якого передбачалось, що кошти, спрямовані платником податку на будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей, які мають право на отримання житла відповідно до законодавства України, за укладеними до 1 липня 1997 року угодами про інвестування будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей, по яких на 1 липня 1997 року проведені фактичні витрати, враховуються у зменшення податкового зобов'язання такого платника податку у сумі, що не перевищує розмір податкового зобов'язання, нарахованого протягом звітного (податкового) періоду, в якому здійснювалося таке інвестування, протягом терміну завершення будівництва об'єктів житла, розпочатих до 1 липня 1997 року, але не пізніше терміну, встановленого абзацом першим цього пункту. Порядок використання таких коштів та бюджетного контролю за їх цільовим використанням встановлюється Кабінетом Міністрів України. У разі здійснення платником податку інвестування будівництва такого житла шляхом передачі матеріальних активів його податкове зобов'язання зменшується на суму вартості таких матеріальних активів за цінами і процедурою, що визначаються за методологією, встановленою Кабінетом Міністрів України в сумі, що не перевищує розмір податкового зобов'язання, нарахованого протягом звітного (податкового) періоду, в якому здійснювалося таке інвестування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1998 року №568 передбачено, що методологію визначення цін і процедури зменшення податкових зобов'язань платників податку на прибуток підприємств на суму вартості матеріальних активів, що інвестуються ними у будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей і порядок використання коштів, що спрямовуються на будівництво такого житла та здійснення бюджетного контролю за їх цільовим використанням, також зазначено, що в частині визначення цін і вартості активів є обов'язковим для замовників будівельних організацій та їх структурних підрозділів, що виконують загальнобудівельні, спеціальні, монтажні, пусконалагоджувальні та ремонтно-будівельні роботи.

В загальних положеннях методології встановлено, що інвестори - платники податку на прибуток підприємств, які до 1 липня 1997 року уклали із замовниками угоди (договори) про інвестування будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей, що мають право на отримання житла відповідно до законодавства, за якими на 1 липня 1997 року проведено фактичні витрати шляхом використання коштів, векселів і передачі активів та отримали від замовників довідки про фактично здійснені інвестиції. Замовниками є Міноборони України, Національна гвардія України, МВД України, МНС України, СБУ України, Головне управління урядового зв'язку Служби безпеки, Держкомкордон України, Управління державної охорони України або уповноважені ними організації.

Тобто, право на зменшення податкових зобов'язань мали тільки інвестори вказані у Методології, які уклали договори про інвестування до 1 липня 1997 року і за якими на цю дату проведені фактичні витрати.

Також, правильно визнані судами безпідставними твердження позивача про втрачену ним можливість зменшення податкових зобов'язань за податком на прибуток в результаті нецільового використання інвестицій, переданих у вигляді векселів відповідачу, оскільки позивачем не надано суду належних доказів виконання вимог, передбачених Методологією, а саме перелічених у п.13 документів як підстави для зарахування суми інвестицій у зменшення податкового зобов'язання інвестора - платника податку на прибуток, а також сплати податку на прибуток.

Крім того, позивачем не було надано суду належних доказів про нецільове використання векселів, переданих відповідачу.

На підставі ч.3 ст.226 Господарського кодексу України, сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

          За таких обставин, суд вважає, що апеляційний господарський суд правильно дійшов висновку про те, що господарським судом дана належна правова оцінка доказів, наданих позивачем в обґрунтування своїх вимог, зокрема, не встановлено, що збитки позивачеві були завдані саме неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, тобто не доведено вину відповідача у спричиненні позивачеві збитків.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При прийнятті оскаржуваних судових рішень суди попередніх судових інстанцій повно і всебічно перевірили всі обставини справи, дали належну правову оцінку зібраним у справі доказам і прийняли законні і обгрунтовані судові рішення, які необхідно залишити без змін.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, судова колегія вважає необгрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними у справі доказами і не відповідають вимогам діючого законодавства, що регулює дані правовідносини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

          Рішення господарського суду м.Києва від 10 вересня 2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 січня 2009 року залишити без змін, а касаційну скаргу ДК "Укртрансгаз" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Донбастрансгаз" –без задоволення.

Головуючий                                                                                Дерепа В.І.

С у д д і:                                                                                       Грек Б.М.

                                                                                                     Мележик Н.І.