Рішення

від 24.12.2012 по справі 2-2891/12

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЛУГАНСЬК

Справа № 2-2891/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

«13»грудня 2012 року Ленінський районний суд міста Луганська

у складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.,

при секретарі: Тарасенко А.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська цивільну справу за позовом Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго»до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за надання послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання,-

ВСТАНОВИВ:

«21»серпня 2012 року позивач ЛМКП «Теплокомуненерго»звернувся до Ленінського районного суду м. Луганська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за надання послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідно до Правил користування тепловою енергією, затвердженими наказом Міністерства енергетики та електрифікації СРСР N 310 від 6 грудня 1981 г.; Правил користування тепловою енергією, затвердженими Наказом Міністерства енергетики України, Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 28 жовтня 1999 року N 307/262, Правил надання послуг населенню з водо-теплопостачання та водовідведення (каналізації), затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1497 від 30.12.1997р; Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005р., МКП «Теплокомуненерго» постачало теплову енергію в квартиру відповідача. Таким чином, між позивачем і відповідачем встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг на підставі відкритого особового рахунку № НОМЕР_1. Згідно оборотної відомості даного рахунку вбачається, що відповідач своєчасно розрахунки за надану теплову енергію не здійснювала, тому за нею виникла заборгованість по сплаті за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період 01 жовтня 2003 року по 01 березня 2012 року у сумі 10 249,37 грн.

Відповідачка зобов'язана сплатити за спожиті послуги, а позивач має право вимагати від відповідачки виконання обов'язку щодо оплати наданих послуг. Відповідачка за прострочення виконання повинна сплатити позивачу нараховану суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем складає 13 964,23 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду від 27 квітня 2012 року позивачу було відмовлено у прийнятті заяви про видачу судового наказу, у зв'язку з тим, що існує спір про право, який повинен вирішуватися в судовому порядку.

Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання в сумі 10 249,37 грн. -основного боргу; 2839,85 грн. -витрати від інфляційних процесів; 875,01 грн. -3% річних, а всього стягнути -13 964,23 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

Представник позивача в судове засідання не зЧявився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, наполягав на задоволенні позову, не заперечував проти заочного розгляду справи (а.с. 23).

Відповідач в судове засідання не з'явилася, суду причини неявки не повідомила, повідомлялася належним чином (а.с. 19).

За таких обставин, суд, оскільки у справі достатньо матеріалів про взаємовідносини сторін, зі згоди представника позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів. Ст. 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і запереченні сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлене наступне.

Позивач здійснює свою господарську діяльність з метою теплопостачання житлового фонду.

Відповідач, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, є абонентом позивача та користуються наданими послугами з теплопостачання та гарячого водопостачання (а.с. 4).

27.04.2012 року ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська позивачу відмовлено у прийнятті заяви про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання за період з 01 жовтня 2003 року по 01 березня 2012 року, оскільки існує спір про право (а.с.3а).

Правовідносини у сфері житлово-комунальних послуг регулюються Конституцією України, Житловим Кодексом, Законом України „Про житлово-комунальні послуги", Законом України „Про теплопостачання", іншими нормативно-правовими актами.

Згідно преамбули Закону України „Про житлово-комунальні послуги" №1875-ІV від 24.06.2004 року цей Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 13 Закону від 24 червня 2004 р. N 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Статтями 20, 21 зазначеного Закону визначені права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. При цьому, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, зокрема не пізніше 20 числа кожного місяця вносити плату за користування жилим приміщенням (квартплату) та за комунальні послуги. Обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Такі ж права та обов'язки встановлені і вищевказаними Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків.

Згідно зі ст. 67 ЖК України наймачі житлового приміщення зобов'язані оплачувати комунальні послуги, у тому числі послуги з тепло забезпечення.

В порушення вимог ст. 68 ЖК України відповідач користувалася послугами з теплопостачання та гарячого водопостачання, та сплату за надані позивачем послуги проводила нерегулярно.

Відповідно до розрахунку заборгованості за житлово-комунальні послуги № НОМЕР_1, відкритого на ім'я ОСОБА_1, сума заборгованості за надані послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання перед позивачем за період з 01 жовтня 2003 року по 01 грудня 2012 року становить 13 964,23 грн. (а.с.5).

Правовідносини, які виникли у сфері надання комунальних послуг, регулюються спеціальним законодавством, а саме: Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Разом з тим відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

Доказів того, що послуги не надавалися або надавалися у меншому розмірі суду не надано.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідач зобов'язана сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи вищезазначене, доходить висновку, що відповідач, як споживач послуг з теплопостачання, належним чином не виконувала свої зобов'язання перед позивачем щодо своєчасної оплати за надані послуги, прострочивши виконання грошового зобов'язання, а тому суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача зазначену суму заборгованості.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати.

Як вбачається з платіжних доручень № 3884 від 08.08.2012 року (а.с. 1) та № 4351 від 19.03.2012 року (а.с.2), позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у загальній сумі 214,60 грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у розмірі 214, 60 грн. також підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 256, 257, 267, 526, 541-543, 625 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 67, 68 ЖК України, ст. ст. 10, 11, 15, 57, 60, 61, 88, 209, 212, 214-215, 224-226, 232, 233 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго»до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за надання послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання -задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго»(р/р 260383016130, МФО 304665, філія ЛОУ ПАТ «Ощадбанк», код ЄДРПОУ 24047779) суму боргу за надані послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання за період з 01 жовтня 2003 року по 01 березня 2012 року у сумі -10 249 (десять тисяч двісті сорок дев?ять) гривень 37 копійок -основного боргу; 2 839 (дві тисячі вісімсот тридцять дев?ять) гривень 85 копійок -втрати від інфляційних процесів; 875 (вісімсот сімдесят п?ять) гривень 01 копійку -3% річних, а всього стягнути 13 964 (тринадцять тисяч дев?ятсот шістдесят чотири) гривні 23 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» (р/р 260383016130, МФО 304665, філія ЛОУ ПАТ «Ощадбанк», код ЄДРПОУ 24047779) витрати по сплаті судового збору в сумі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Головуючий-суддя: Женеску Е.В.