Постанова

від 18.12.2012 по справі 5002-23/2608-2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2012 року Справа № 5002-23/2608-2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гонтаря В.І.,

суддів Борисової Ю.В.,

Плута В.М.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Промальп, ЛТД";

відповідача: не з'явився, відкрите акціонерне товариство "Красноперекопський завод залізобетонних виробів";

третьої особи: не з'явився, державне підприємство "Госпрозрахункова будівельна дільниця "Моноліт";

розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Красноперекопський завод залізобетонних виробів" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Доброрез І.О.) від 01 жовтня 2012 року у справі № 5002-23/2608-2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Промальп, ЛТД" (пл. Одеська, 6а, Херсон, 73025)

до відкритого акціонерного товариства "Красноперекопський завод залізобетонних виробів" (Північна промзона, Армянськ, Красноперекопський район, 96012)

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державне підприємство "Госпрозрахункова будівельна дільниця "Моноліт" (вул. Індустріальна, 7,Саки,96500)

про стягнення 106912,96 грн.

ВСТАНОВИВ :

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Промальп, ЛТД" звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, відкритого акціонерного товариства "Красноперекопський завод залізобетонних виробів" про стягнення суми збитків на суму 106912,96 грн. (т. 1 а. с. 3-9).

Доводи позовної заяви з посиланням на статті 222, 224, 225, 226 Господарського кодексу України мотивовані тим, що товариством з обмеженою відповідальністю "Промальп, ЛТД" були отримані збитки.

Ухвалою суду від 04 вересня 2012 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державне підприємство "Госпрозрахункова будівельна дільниця "Моноліт".

Позивач, заявою від 18 вересня 2012 року збільшив позовні вимоги та просить також визнати недійсним договір купівлі-продажу від 01 лютого 2007 року, укладений між сторонами. Вказана заяву прийнята судом до розгляду (т. 1 а. с. 105-107). Дані вимоги мотивовані посиланням на статтю 230 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 жовтня 2012 року у справі № 5002-23/2608-2012 (суддя Доброрез І.О.) позовні вимоги задоволені.

Визнано недійсним договір купівля-продажу від 01.02.2007 р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Промальп, ЛТД" та відкритим акціонерним товариством "Красноперекопський завод залізобетонних виробів". Стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Красноперекопський завод залізобетонних виробів" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Промальп, ЛТД" 106912,96 грн. збитків.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відкрите акціонерне товариство "Красноперекопський завод залізобетонних виробів" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та просило рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що кримінальною справою № 1-7/2011 від 27.05.2011 власником гільйотинних ножиців визнано Державне підприємство "Госпрозрахункова будівельна дільниця "Моноліт". Також, заявник апеляційної скарги зазначив, що протягом 15 років відкрите акціонерне товариство "Красноперекопський завод залізобетонних виробів" добросовісно зберігало рухоме майно.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 грудня 2012 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду у судовому засіданні було оголошено перерву на 18 грудня 2012 року.

У судове засідання, яке було призначено на 18 грудня 2012 року представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не сповістили.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

На підставі договору купівлі-продажу б/н від 01 лютого 2007 року позивач придбав у відкритого акціонерного товариства "Красноперекопський завод залізобетонних виробів" гільйотину Sс ТР16х3150 (виробництво ГДР зав. №39.2198/1981) та відповідно до умов цього договору сплатив її вартість шляхом перерахування на розрахунковий рахунок відповідача грошових коштів на суму 20000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення про оплату гільйотини від 02 лютого 2007 року.

Пунктом 1.1 вищевказаного договору передбачено, що товар належить продавцеві на праві власності, не закладений, не заарештований, не є предметом позовів третіх осіб.

13 березня 2007 року гільйотина, що знаходилася на території Закритого акціонерного товариства "Кримський ТИТАН", за актом прийому-передачі була передана позивачеві та силами транспортного цеху ЗАТ "Кримський ТИТАН" завантажена і перевезена на виробничу базу у м. Армянськ.

Дані транспортні послуги на суму 798,40 грн. (в т.ч. ПДВ) були в установленому порядку сплачені, що підтверджується копіями платіжних документів.

Також, позивачем був придбаний і встановлений новий ніж на гільйотину вартістю 980,00 грн.

У жовтні 2010 року на адресу позивача надійшла постанова прокуратури м. Армянска про визнання вищезгаданих ножиць гільйотин речовим доказом у рамках кримінальної справи №11001310083 і передачі їх позивачеві на відповідальне зберігання до прийняття по ньому рішення слідчим, прокурором або судом.

У серпні 2011 року позивачем була отримана копія вироку Армянського міського суду АР Крим від 27.05.2011 р. та копія ухвали Апеляційного суду АР Крим від 04.08.2011 р. у кримінальній справі відносно Харкова Н.П., для виконання в частині передачі речових доказів у справі: ножиць гільйотин марки 8с ТР 16x3150 зав.№ 39.2198/1981, переданих на відповідальне зберігання директорові Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Промальп, ЛТД" Дроботу С.В., по приналежності власникові - Державному підприємству "Госпрозрахункова будівельна дільниця "Моноліт".

Передача гільйотини відбулася 28 травня 2012 року, що підтверджується копією відповідного акту прийому-передачі майна.

Позивач просить визнати недійсним договір купівлі-продажу від 01 лютого 2007 року, укладений між сторонами, як вчинений під впливом обману та стягнути з відповідача збитки у подвійному розмірі на суму 106912,96 грн., що включають вартість гільйотини, витрати з її транспортування та витрати на купівлю ножа для гільйотини. Крім того, необхідно зазначити, що позивач просив стягнути розмір збитків виходячи з розрахунку 2100,00 грн. за тону (згідно довідки товарної біржі у місті Севастополі). Також, позивач розрахував збитки виходячи з ваги гільйотини, яка важать, на його думку, 24 тони.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Красноперекопський завод залізобетонних виробів" такою, що підлягає частковому задоволенню, у зв'язку з наступним.

Пунктом 1 статті 215 Цивільного кодексу України України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно частині 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 230 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Як свідчать матеріали справи, вироком Армянського міського суду АР Крим від 27.05.2011р. у справі №1-7/2011 Харькова Миколу Петровича визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частиною другою статті 191, частиною першої статті 366 Кримінального кодексу України.

Армянським міським судом АР Крим встановлено, що Харьков Н.П. будучи службовою особою-керуючим санацією Відкритого акціонерного товариства "Красноперекопський завод залізобетонних виробів", наділеним організаційно - розпорядчими і адміністративно-господарськими функціями, зловживаючи своїм службовим становищем 01.02.2007 р. достовірно знаючи, що ножиці гильотинні, що знаходяться на території Відкритого акціонерного товариства "Красноперекопський завод залізобетонних виробів", за адресою: м. Армянськ, Північна промзона, належать Державному підприємству "Госпрозрахункова будівельна дільниця "Моноліт", незаконно з метою привласнення і розтрати чужого майна уклав договір купівлі-продажу від 01.02.2007 р. з Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Промальп, ЛТД" на продаж гільйотинних ножиць марки SсТР 16x3150 заводський № 39.2198/1981 належать Державному підприємству "Госпрозрахункова будівельна дільниця "Моноліт" за ціною 16666,67 грн., у який вніс свідомо помилкові відомості про те, що гільйотинні ножиці належать на праві власності Відкритому акціонерному товариству "Красноперекопський завод залізобетонних виробів" і не є предметом позовів третіх осіб. В результаті чого на розрахунковий рахунок Відкритого акціонерного товариства "Красноперекопський завод залізобетонних виробів" надійшли кошти від реалізації гильотинних ножиць, якими Харьков Н.П. розпорядився на свій розсуд, заподіявши Державному підприємству "Госпрозрахункова будівельна дільниця "Моноліт" матеріальний збиток на суму 26649,00 грн.

Даним вироком доручено позивачеві у даній справі, якому передано на відповідальне зберігання речовий доказ-гільйотинні ножиці, повернути дане майно за належністю власнику - Державному підприємству "Госпрозрахункова будівельна дільниця "Моноліт".

Вищенаведений вирок суду змінений ухвалою колегії суддів судової палати по кримінальним справам Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 04.08.2011р. у частині призначення додаткового покарання, у іншій частині вирок суду першої інстанції залишений без змін.

Згідно частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Відповідно підпункту 2.6. пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року, не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, у тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус. Таке ж значення для господарського суду має вирок з кримінальної справи, що набрав законної сили, з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивач уклав договір під впливом обману з боку представника юридичної особи - відповідача, здійснив оплату придбаного обладнання, транспортних послуг та повернув майно законному власнику.

Відповідно частині 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

На підставі викладеного судова колегія вважає, що договір купівлі-продажу від 01 лютого 2007 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Промальп, ЛТД" та відкритим акціонерним товариством "Красноперекопський завод залізобетонних виробів" підлягає визнанню недійсним.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Згідно частині 2 статті 230 Цивільного кодексу України сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню збитки у подвійному розмірі.

Проте, судова колегія зазначає, що судом першої інстанції невірно розраховано збитки. Так, договором купівлі - продажу від 01 лютого 2007 року передбачено, що продавець зобов'язується передати покупцю гільйотину Sс ТР16х3150 (виробництво ГДР зав. №39.2198/1981) та відповідно до умов цього договору сплатив її вартість шляхом перерахування на розрахунковий рахунок відповідача грошових коштів на суму 20000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення про оплату гільйотини від 02 лютого 2007 року.

Однак, судом першої інстанції розраховано збитки виходячи з купівлі-продажу гільйотини вагою 24 тони, проте, у зазначеному вище договорі немає умови про вагу гільйотини 24 тони. Крім того, в матеріалах справи також немає підтвердження доводам позивача про гільотину вагою 24 тони. Таким чином, розмір збитків складає 20000,00 грн., що підтверджується договором та платіжним дорученням.

Транспортировка гільйотини складає 1448,30 грн., (з урахуванням інфляції) що підтверджується актом реалізації робіт/послуг № ТИ-0002983 від 31 березня 2007 року (т. 1 а. с. 50).

Ніж для гільйотини коштував 1608,18 грн. (з урахування інфляції) (т. 1 а. с. 52).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, розмір збитків, складає 78687,72 грн.

Отже, з відкритого акціонерного товариства "Красноперекопський завод залізобетонних виробів" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Промальп, ЛТД" підлягає стягненню збитки у сумі 78687,72 грн.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим частковому скасуванню.

Керуючись статтями 101, пунктом 2 статті 103, частиною 1 пунктом 3 статті 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Красноперекопський завод залізобетонних виробів" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 жовтня 2012 року у справі № 5002-23/2608-2012 скасувати частково.

3. Викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції: "Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 01 лютого 2007 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Промальп, ЛТД" та відкритим акціонерним товариством "Красноперекопський завод залізобетонних виробів".

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Красноперекопський завод залізобетонних виробів" (Південна промзона, м. Армянск, АРК, 96012, р/р 26007311390436, ПІБ м. Армянська, МФО 324407, ідентифікаційний код 01269974) на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Промальп, ЛТД" (Одеська площа, 6А, м. Херсон, 73025, р/р 26009322242001, філія КБ "Приватбанк", м. Херсон, МФО 352479, ідентифікаційний код 23136593) 78687,72 грн. збитків та 2646,74 грн. витрат на оплату судового збору".

4. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати відповідні накази.

Головуючий суддя В.І. Гонтар

Судді Ю.В. Борисова

В.М. Плут

Розсилка :

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Промальп, ЛТД" (пл. Одеська, 6а,Херсон,73025)

2. Відкрите акціонерне товариство "Красноперекопський завод залізобетонних виробів" (Північна промзона,Армянськ,Красноперекопський район,,96012)

3. Державне підприємство "Госпрозрахункова будівельна дільниця "Моноліт" (вул. Індустріальна, 7,Саки,96500)

4. Господарському суду Автономної Республіки Крим (вул. Р.Люксембург/речна, 29/11, Сімферополь, 95000)

5. наряд