Ухвала

від 13.12.2012 по справі 2а-6082/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6082/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" грудня 2012 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ", звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.04.2012р. №0001062220 про нарахування 262501 грн. ПДВ..

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2012 року позовні вимоги задоволені повністю. Скасувано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва від 11.04.2012р. №0001062220..

Не погоджуючись з судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби подав апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.04.2012р. №0001062220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 262501 грн. (у т.ч.: 262500 грн. -основний платіж, 1 грн. - штрафні санкції).

Рішення прийнято на підставі акта від 19.03.2012р. №79/22-20/03449901 документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 30.09.2011р. (т. 1 а.с. 7-47), в якому відповідач серед іншого зазначив про порушення позивачем ст.ст. 203, 215, 216, 228, 236 ЦК в результаті чого правочини між позивачем та ПП "Проектрембудкомплекс" є нікчемними та у зв'язку з цим про порушення пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.2, 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК в результаті чого позивачем занижено ПДВ за червень 2011р. на 262500 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи позов прийшов до висновку, що формування податкового кредиту з ПДВ платником податків обумовлено фактичним здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку, і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів та в обов'язковому порядку податкових накладних.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в червні 2011р. позивач мав фінансово-господарські відносини з ПП "Проектрембудкомплекс" на підставі договору від 01.06.2011р. №27/04-11, відповідно до якого Постачальник (ПП "Проектрембудкомплекс") зобов'язується поставляти Покупцю (ТОВ "Мостобудівельна компанія МСУ") товар визначений договором, а Покупець зобов'язаний на умовах та в порядку, визначених договором, прийняти названий товар і оплатити його. Предметом поставки є: труби електрозварні, прямошовні, одношарові, торцовані, очищені від ізоляції, труби б/у, діаметром 720х10,0 мм, довжиною 10,6-11,7 м. Обсяг поставки -1081 м.

З Акту перевірки вбачається, що відповідач зазначив про визнання правочинів, здійснених між позивачем і ПП "Проектрембуд комп лекс" в червні 2011р. на загальну суму 1575000 грн. (у т.ч. ПДВ -262500 грн.), нікчемними та недійсними з моменту їх вчинення, а тому за висновком відповідача позивачем безпідставно включено ПДВ до складу податкового кредиту за червень 2011р., чим порушено пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.2, 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК, так як до ДПІ надійшли наступні документи: довідка від ГВ ПМ ДПІ від 19.09.2011р. про не встановлення місцезнаходження ПП "Проектрембуд комплекс" за податковою адресою; акт ДПІ від 08.11.2011р. №280/23-50/34259092 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Проектрембуд комплекс" щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ "МСУ", згідно з яким постачальником ПП "Проектрембуд комплекс" було ПП "Ферзь-Транс"; акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Ферзь-Транс" за період з 05.02.2009р. по 01.11.2011р., у зв'язку з відсутністю підприємства за своїм місцезнаходженням та відсутністю в управлінні податкового контролю юридичних осіб первинних документів.

Таким чином, відповідач прийшов до висновку, що правочини між ПП "Ферзь-Транс" та ПП "Проектрембуд комплекс" здійснені без настання реальних наслідків, а отже відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215, п. 5 ст. 203 ЦК є нікчемними, та як наслідок недійсними по всьому ланцюгу постачання.

Між тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені відповідачем обставини, не є такими, з огляду на які закон пов'язує можливість дійти висновку щодо укладення сторонами спірного договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства зважаючи на наступне.

Судом першої інстанції встановлено і не заперечувалося відповідачем, що на час здійснення господарських операцій у червні 2011р. ПП "Проектрембудкомплекс" мало відповідну господарську правосуб'єктність - було зареєстрованим господарюючим суб'єктом, зареєстрованим як плат ник ПДВ (свідоцтво №100274208, індивідуальний податковий номер 342590926572, тому вправі було нараховувати ПДВ та виписувати податкові накладні.

Також, на підставі наявної у справі копії податкової декларації ТОВ "МСУ" з ПДВ за червень 2011р. (вх. №9004897322 від 18.07.2011р.), додатку №5 до неї "Розшифровки податко вих зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" судом першої інстанції правомірно встановлено, що до податкового кредиту червня 2011р. позивач включив по постачальнику - ПП "Проектрембудкомплекс" (індивідуальний податковий номер 342590926572) не 262500 грн., як зазначено в акті перевірки, а лише 90000 грн. (№ з/п 93 розділу ІІ "Податко вий кредит" додатку №5 (т. 1 а.с. 111)).

З реєстру отриманих податкових накладних за червень 2011р. вбачається, що позивачем включено до податкового кредиту цього звітного періоду суми ПДВ лише по податковим накладним ПП "Проектрембудкомплекс" №44 від 14.06.2011р. обсяг поставки -240000 грн., сума ПДВ -40000 грн. (№з/п 258), №34 від 30.06.2011р. обсяг поставки -180000 грн., сума ПДВ -30000 грн. (№з/п 259), №20 від 30.06.2011р. обсяг поставки -120000 грн., сума ПДВ -20000 грн. (№з/п 260).

Помилкове зазначення в реєстрі дат податкових накладних №20 і №34 за умови відповідності інших реквізитів та показників не спростовує дійсність цих податкових накладних.

В той же час, судом першої інстанції з наявних в матеріалах справи вірно встановлено, що решта суми ПДВ у розмірі 172500 грн. по постачальнику -ПП "Проектрембудкомплекс" (індивідуальний податковий номер 342590926572) позивачем було включено до складу податкового кредиту з ПДВ за липень 2011р., що підтверджується копіями податкової декларації ТОВ "МСУ" з ПДВ за липень 2011р. (від 18.08.2011р.) і №з/п 66 розділу ІІ "Податко вий кредит" додатку №5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів".

З реєстру отриманих податкових накладних за липень 2011р. вбачається, що окремі податкові накладні, виписані ПП "Проектрембудкомплекс" в червні 2011р., проте фактично отримані позивачем в липні 2011р., у зв'язку з чим суми ПДВ за ними включено до податкового кредиту липня 2011р., а саме: податкова накладна від 24.06.2011р. №70 обсяг поставки -420000 грн., сума ПДВ -70000 грн. (№з/п 28), від 29.06.2011р. №81 обсяг поставки -615000 грн., сума ПДВ -102500 грн. (№з/п 29).

В ході розгляду справи представник відповідача в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції жодних пояснень щодо встановленого судом факту невідповідності зазначеної відповідачем в акті перевірки інформації задекларованим позивачем показникам податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за червень 2011р. та причин відображення в акті перевірки недостовірної інформації.

Підпунктом 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України передбачає такий обов'язок контролюючого органу у разі, коли дані перевірок результатів діяльності платника податків серед іншого свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що донарахування суми оскаржуваним податковим повідомлення-рішення є неправомірним та суперечить пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п. 200.1 ст. 200 ПК.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведений в акті перевірки висновок про нікчемність правочину та відсутність правових наслідків є необґрунтованим і безпідставним, оскільки суперечить ч. 2 ст. 215, ч.ч. 1, 2 ст. 228 ЦК та в порушення п. 83.1 ст. 83 ПК зазначений відповідачем без належних і достатніх матеріалів.

Нормами статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог встановлених частиною першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Нормами статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства»( ч. 1 ст. 203).

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків що обумовлені ним (ч.5 статті 203).

Суд першої інстанції правомірно зазначає що висновки Відповідача про неправомірність задекларованих Позивачем показників податкового кредиту з посиланням на нікчемність Договору не підтверджується наявними у справі доказами, так як зокрема, в Акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення йому податкових зобов'язань.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження реальності договорів позивачем надані належним чином засвідчені копії податкових та видаткових накладних, отриманих від котрагента, а також належним чином засвідчені копії рахунків-фактур, платіжні доручення, що підтверджують факт перерахування коштів за отриманий товар.

Тобто, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо купівлі-продажу послуг та товарно-матеріальних цінностей.

При цьому, суд першої інстанції правомірно зазначає, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані в запереченнях не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що оскаржувані відповідачем договори не є такими, що суперечать інтересам держави та суспільства та умислу на укладення угод, що суперечить інтересам держави та суспільства не встановлено.

Судом першої інстанції встановлено, що зобов'язання, які виникли на підставі оспорюваних відповідачем договорів, мали реальний характер, оскільки роботи були виконані і прийняті замовником, гроші в оплату за виконані роботи перераховані, формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними.

Відповідно до ст. 173, 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання, та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти Господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію, порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Виходячи з положень розділу IV Господарського кодексу України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст. Таким чином, визнання господарського зобов'язання недійсним визначає недійсність угоди, як недійсність змісту тягне за собою недійсність форми. Такий же зв'язок існує і в випадку недійсності угоди.

Статтею 208 Господарського кодексу України передбачено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами, якщо інші наслідки недійсності не передбачені законом.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відсутність підстав вважати договір, укладений між позивачем та ПП "Проектрембудкомплекс" нікчемним, як такий, що не спрямований на реальне настання наслідків, та вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, що самі по собі оскаржувані угоди не є такими, що суперечать інтересам держави та суспільства та умислу на укладення угод, що суперечить інтересам держави та суспільства не встановлено.

Щодо реальності виконання та отримання позивачем послуг та їх придбання з метою подальшого використання у власній господарській діяльності суд першої інстанції прийшов до висновку, що господарські операції позивача з ПП "Проектрембудкомплекс" підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище товари позивачем були використанні у власній господарській діяльності.

Так, з матеріалів справи вбачається, що надані до перевірки та до суду договір №27/04-11 поставки товару від 01.06.2011р. між позивачем та ПП "Проектрем буд комплекс", складені на його виконання первинні документи (рахунки-фактури, видаткові накладні, акти приймання-передачі това ру, податкові накладні) та платіжні документи про оплату придбаного товару і банківські виписки про здійснення пла тежів підтверджують факт придбання позивачем у червні 2011р. у ПП "Проектрембудкомп лекс" товарів (труби 720х10 мм) на загальну вартість 1312500 грн. (без ПДВ).

Пояснення представника позивача в суді першої інстанції про доставку придбаного товару на адресу: м. Київ, вул. Жмеринська, 22, і наявна у справі копія свідоцтва Головного управ ління комунальної власності м. Києва КМДА від 02.09.2004р. Серія САА №384148 про право власності на майновий комплекс площею 3547 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Жмеринська, 22, а також державний акт на право постійного користування землею з додатками (т. 2 а.с. 44-52) підтверджують наявність у позивача ремонтно-виробничих приміщень для забезпечення розмі щення придбаного товару.

Вказані операції з поставки труб згідно з пп. "а" п. 185.1 ст. 185 ПК є об'єктом оподаткування ПДВ, тому підлягали обкладенню ПДВ за ставкою 20 відсотків відвартості товарів.

Наявні у справі податкові накладні ПП "Проектрем будкомплекс", виписані у червні 2011р. у зв'язку з поставкою товарів на користь позивача, підтверджують повноту нарахування ПДВ у сумі 262500 грн. за ставкою 20 відсотків від контрактної вартості товару. Водночас наявні у справі платіжні доручення про оплату позивачем у червні 2011р. придбаного товару і банківські виписки про проведення платежів, підтверджують повноту сплати позивачем нарахованого у складі ціни придбаного товару ПДВ.

Придбання труб 720х10 мм здійснювалося позивачем для подальшого улаштування буроін'єк ційних паль на будівництві житлового будинку №4 з паркінгом по вул. Ушакова, 4 в м. Києві на виконання зобов'язань згідно договору підряду №4 від 24.03.2011р. між ТОВ "Будівельна компанія "Місто" (Генпідрядник) та ТОВ "МСУ" (Підрядник), копія якого наявна у справі. Про використання труб 720 мм свідчать надані акти огляду прихованих робіт №№102-104, 108-110, 131-134, 136-138, 160-164, 168-171, 177, 178, 190, 191, 200, 203, 204, 213, 214, 216, 219, 221, 225, 227-230, 237, 239, 241, 242, 244-248, 252-255, 257, 259-263, 266-268, 270, 271, 273-275, 277, 278, 280, 281, 283, 285, 287, 289, 290, 291, 293-305 за період червень-жовтень 2011р.

Наявний у справі договір фінансового лізингу №374-LD від 28.01.2008р. між ТОВ ""УніКредит Лізинг" (Лізингодавець) та ТОВ "МСУ" (Лізингоодержувач) та додатки №№1, 2, 3, 4, а також свідоцтво від 21.03.2008р. КІ №Т 4672 КІ про реєстрацію за ТОВ "УніКредит Лізинг" технічного транспортного засобу бурової установки R940, 2007р.в., двигун №5DZXL159002, шасі (рама) №2524, підтверджують наявність у використанні позивача самопідйомної бурової установки на гусеничному ходу R940, яка необхідна для забезпечення виконання бурильних робіт на будівельному майданчику по вул. Ушакова.

Наявні у справі товарно-транспортні накладні від 01.07.2011р., від 15.07.2011р., від 21.07.2011р., від 22.07.2011р., від 25.07.2011р., від 26.07.2011р., від 27.07.2011р., від 28.07.2011р., від 29.07.2011р., від 03.08.2011р., від 04.08.2011р., від 05.08.2011р., від 09.08.2011р. підтверджують перевезення ТОВ "МСУ" труб із вул. Жмеринської, 22 на будівельний майданчик по вул. Ушакова власними транспортними засобами, про наявність яких свідчать свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів.

Таким чином, факт реалізації товару підтверджено.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За даними довідки АБ № 361244 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основними видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, виробництво нерафінованої олії та жирів, виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції, що господарські операції позивача з Товариством з обмеженою діяльністю «Компанія Квік Дан»підтверджуються необхідними документами.

Щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, суд першої інстанції прийшов до висновку, що виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів, а тому позивачем правомірно сформовані суми бюджетного відшкодування.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Даючи правову оцінку вказаним обставинам колегія суддів зважає на наступне.

Як визначено у пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК податковий кредит - сума, на яку плат ник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покуп цю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, формування податкового кредиту з ПДВ платником податків обумовлено фактичним здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку, і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських опера цій пер винних документів та в обов'язковому порядку податкових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, в порушення ст. 71 КАС України відповідачем ні в суду першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції не надано доказів правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищезазначене апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 -204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2012 року -залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 18 грудня 2012 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.