ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"16" вересня 2013 р. м. Київ К/800/1567/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :
Головуючого Кошіля В.В.
Суддів Борисенко І.В.
Моторного О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби
на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012
та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.07.2012
у справі № 2а-6082/12/2670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельна компанія МСУ»
до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельна компанія МСУ» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби № 0001062220 від 11.04.2012.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.07.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012, позов задоволено; скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів протиправності його прийняття.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Мостобудівельна компанія МСУ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 30.09.2011, складено акт №79/22-20/03449901 від 19.03.2012, в якому зафіксовані порушення ст. ст. 203, 215, 216, 228, 236 ЦК України, в результаті чого правочини між позивачем та ПП «Проектрембудкомплекс» є нікчемними та у зв'язку з цим порушено пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. 198.2, 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за червень 2011 року на 262 500 грн.
На підставі результатів вказаної перевірки, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001062220 від 11.04.2012 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 262 501 грн., у т.ч.: 262 500 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних санкцій.
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що в червні 2011 року позивач мав фінансово-господарські відносини з ПП «Проектрембудкомплекс» на підставі договору від 01.06.2011 № 27/04-11, відповідно до якого Постачальник (ПП «Проектрембудкомплекс») зобов'язується поставляти Покупцю (ТОВ «Мостобудівельна компанія МСУ») товар визначений договором, а Покупець зобов'язаний на умовах та в порядку, визначених договором, прийняти названий товар і оплатити його. Предметом поставки є: труби електрозварні, прямошовні, одношарові, торцовані, очищені від ізоляції, труби б/у, діаметром 720х10 мм, довжиною 10,6-11,7 м. Обсяг поставки - 1081 м.
В акті перевірки відповідач зазначив про визнання правочинів, здійснених між позивачем і ПП «Проектрембудкомплекс» в червні 2011 року на загальну суму 1 575 000 грн. (у т.ч. ПДВ - 262 500 грн.), нікчемними та недійсними з моменту їх вчинення, а тому за висновком відповідача позивачем безпідставно включено ПДВ до складу податкового кредиту за червень 2011 року, оскільки до ДПІ надійшли наступні документи: довідка від ГВ ПМ ДПІ від 19.09.2011 про невстановлення місцезнаходження ПП «Проектрембудкомплекс» за податковою адресою; акт ДПІ від 08.11.2011 №280/23-50/34259092 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Проектрембудкомплекс» щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Мостобудівельна компанія МСУ», згідно з яким постачальником ПП «Проектрембудкомплекс» було ПП «Ферзь-Транс»; акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Ферзь-Транс» за період з 05.02.2009 по 01.11.2011, у зв'язку з відсутністю підприємства за своїм місцезнаходженням та відсутністю в управлінні податкового контролю юридичних осіб первинних документів.
Таким чином, відповідач прийшов до висновку, що правочини між ПП «Ферзь-Транс» та ПП «Проектрембудкомплекс» здійснені без настання реальних наслідків, а отже відповідно до п. п. 1, 2 ст. 215, п. 5 ст. 203 ЦК України є нікчемними, та як наслідок недійсними по всьому ланцюгу постачання.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість платником податків обумовлено фактичним здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку, і реалізується за наявності в платника належно оформлених, підтверджуючих проведення господарських операцій, первинних документів та в обов'язковому порядку податкових накладних.
Однак, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.
Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.
В даному випадку, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:
- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;
- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування податкового кредиту позивача, податковий орган вказував, що операції з постачання товару були нікчемними.
В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та ПП «Проектрембудкомплекс», а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання договорів купівлі-продажу товару (труб), зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; транспортування товару; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні придбаного товару, з відповідним документальним підтвердженням.
Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити частково.
Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.07.2012 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Головуючий (підпис)В.В. Кошіль Судді (підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний
Суд | Вищий адміністративний суд України |
Дата ухвалення рішення | 16.09.2013 |
Оприлюднено | 18.09.2013 |
Номер документу | 33521269 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Вищий адміністративний суд України
Кошіль В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні