Постанова

від 17.12.2012 по справі 2а-0870/6083/11

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2012 року 12:22 Справа № 2а-0870/6083/11

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лазаренка М.С.

при секретарі Ширшові А.А.

за участю представників

від позивача: Никоненко І.С.

від відповідача: Панцкова С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства виробничо-комерційної фірми «Крістіна»

до: Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства виробничо-комерційна фірма «Крістіна» (далі - ПрАТ ВКФ «Крістіна», або позивач) до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі Запорізької області (далі - ДПІ в Орджонікідзевському районі Запорізької області, або відповідач) в якому просить визнати противоправним (незаконним) та скасувати податкове повідомлення - рішення №0001542305/10778 від 25.07.2011 року.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі та надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Зокрема вказує, що висновки перевірки не відповідають існуючим фактам та діючому податковому законодавству в зв'язку з чим вважає винесене податкове повідомлення - рішення, не законним, противоправним та таким, що підлягає скасуванню. Просила позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив та надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях на позов. Зокрема вказав, що перевірка позивача проведена із дотриманням всіх вимог чинного законодавства, а тому доводи позивача про протиправність спірного рішення є недоведеними. Просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) сторонам проголошено вступну та резолютивну частину постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи судом установлені наступні обставини.

На підставі наказу від 06.06.2011 № 1676 ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя була проведена позапланова невиїзна перевірка ПрАТ ВКФ «Крістіна» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Компанія «Вітал» за період з 01.07.2008 по 31.12.2008. За результатами перевірки складено акт №215/23-509/13622234 від 17.06.2011.

Перевіркою встановлено порушення ведення податкового обліку, а саме порушення п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР « Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), в результаті якого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 89 487грн., в тому числі по періодах липень 2008 - 8 497 грн.; серпень 2008 - 4547 грн., вересень 2008- 5 393 грн., жовтень 2008 - 22 839 грн., листопад 2008-36 525 грн., грудень 2008 -11 686 грн.

Судом встановлено та представниками сторін підтверджений факт, що підставою встановлення указаних порушень стали взаємовідносини між ПрАТ ВКФ «Крістіна» та ТОВ «Компанія «Вітал» які проявилися, на думку податкового органу, в укладанні нікчемних правочинів, а оформлені податкові накладні не засвідчують факти отримання платником податку послуг та не є підставою для включення до складу податкового кредиту.

В акті перевірки міститься посилання на обставини порушення правоохоронними органами кримінальної справи у відношення посадових осіб ТОВ «Компанія «Вітал». В акті зазначено, що з урахуванням обставин кримінальної справи та враховуючи висновки постанови Орджонікідзвського РВ ЗГУ ГУМВС України у Запорізькій області від 12.05.2010 р, ПрАТ ВКФ «Крістіна» в порушення вимог п.п.7.4.1 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами і доповненнями) завищено податковий кредит у сумі 89 487 грн., у т.ч. по періодах липень 2008р. - 8 497,0 грн.; серпень 2008р. - 4 547,0 грн.; вересень 2008р. - 5 393,0 грн.; жовтень 2008р. - 22 839,0 грн.

Акт містить ряд посилань на статті Кримінального кодексу України, Цивільного кодексу України, та на інші норми законодавства, з яких випливає, що податковий орган вважає, що ТОВ «Компанія «Вітал» займався фіктивним підприємництвом (посилання на статтю 205 КК України); позивач уклав нечинні правочини з ТОВ «Компанія «Вітал» (посилання на статті 202, 203, 215, 216 ЦК України); Позивач був не вправі відносити до складу податкового кредиту вищевказані суми, оскілки в первинних документах, наданих позивачу підприємству ТОВ «Компанія «Вітал», а тому не свідчить про фактичне здійснення господарських операцій.

На підставі цього, в акті робиться висновок, що позивачем - ПрАТ ВКФ «Крістіна», перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків. Документи, щодо надання послуг ТОВ «Компанія «Вітал», які були оформлені між ПрАТ ВКФ «Крістіна» та ТОВ «Компанія «Вітал» не відповідають визначеним вимогам частин 1, 5 статті 203 ЦК України оскільки такими документами обумовлюється виконання робіт від ТОВ «Компанія «Вітал», діяльність якого, згідно вироку Орджонікідзівського районного суду від 12.05.2010р. по справі №1-287/2010 не має на меті реального виконання. ТОВ «Компанія «Вітал» не мав на меті проводити фінансово-господарську діяльність, а був створений для прикриття незаконної діяльності по переведенню безготівкових коштів в готівкову форму шляхом зняття їх по грошових чеках або шляхом переведення на інші фіктивні підприємства, а тому не міг брати участь у здійснені господарських операцій на користь ПрАТ ВКФ «Крістіна»

За результатами проведеної перевірки та на підставі виявленого порушення відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0001542305/10778 від 25.07.2011 року.

Вважаючи указане рішення протиправним позивач звернувся до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд вважає безпідставними та необґрунтованими доводи відповідача зроблені під час перевірки про нікчемність договорів, укладених між ПрАТ ВКФ «Крістіна» та ТОВ «Компанія «Вітал».

Приписами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним (ст. 204).

Так, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ст.215); нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст.236); недійний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ст.216).

Частиною 1 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме:

зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Аналізуючи вище викладені норми та матеріали справи, суд дійшов висновку, що договори укладені між позивачем та ТОВ «Компанія «Вітал» відповідають приписам чинного законодавства, їх виконання підтверджене відповідними документами (підтверджені кошторисами, актами виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями), а твердження відповідача щодо їх нікчемності є необґрунтованими та безпідставними.

Як було встановлено в судовому засіданні позивач укладаючи правочин з ТОВ «Компанія «Вітал», впевнилися в правоздатності і дієздатності вказаного підприємтсва, а саме підприємтсво було зареєстровано у встановленому законодавстом порядку. На сьогоднішній день воно з ЄДРПОУ не виключено; підприємство було зареєстровано у встановленому законодавстом порядку як платник податків, мало свідоцтво платника податку на додану вартість; Податковим органом йому було видано свідоцтво платника ПДВ за № 100037017; підприємство мало індивідуальний податковий номер 350645508288.

Підприємство у встановлено законодавством порядку подавало до податкового органу юдаткову звітність, яка приймалася податковим органом без жодних застережень до листопада 2009 року.

Свідоцтво платника податку на додану вартість було анульовано податковим органом тільки 22.07.2009 року, підстава: «Інші випадки, передбачені законодавством» (правовідносини

позивача з ТОВ «Компанія «Вітал» відбувалися в 2008 році).

Компанія «Вітал» мало ліцензію на будівельні роботи - АВ №341576 від 25.07.2007 року. Отримання ліцензії на будівельні роботи передбачає додержання підприємством ліцензійних умов. Ліцензійні умови здійснення підприємницької діяльності встановлені спільним наказом N 112/182 від 13.09.2001 року Державного комітету України з регуляторної політики та підприємництва, державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України «Про затвердження Ліцензійних умов провадження будівельної діяльності (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж).

Отже, якщо підприємству відповідна ліцензія була видана, то підприємство мало все для додержання цих ліцензійних умов. Перевіривши ліцензію, позивач впевнилися, що підприємство не «фіктивне», а реально існуюче та здійснює господарську діяльність.

Щодо посилання відповідача, на висновки вироку Орджонікідзівського районного суду м. Запоріжжя від 12.05.2010р., суд зазначає наступне, в вироку суду немає жодного посилання на ПрАТ ВКФ «Крістіна», при цьому судом при розгляді кримінальної справи встановлено коло саме тих господарських взаємовідносин, які здійснювались ТОВ Компанія Вітал» фіктивно, тобто, з метою безпідставного формування податкового кредиту та зменшення податкових зобов'язань.

Відтак, суд не може брати до уваги зазначений вище вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими накладними та іншими документами, передбаченими вищезазначеним підпунктом, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену відповідними документами.

У відповідності пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до норм чинного законодавства податкова накладна повинна відповідати наступним вимогам. Так, реквізити, які має містити податкова накладна, встановлені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, а саме: платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Крім того, вимоги до первинних документів викладені у ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також вимоги до оформлення первинних документів встановлені п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, а саме: для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні мати обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документу, код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Із матеріалів справи вбачається, що податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено формування податкового кредиту відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до п.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 №755, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Компанія «Вітал» на час здійснення відповідних господарських операцій було зареєстровані як платник ПДВ.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що порушень приписів Закону №168/97-ВР позивачем не здійснено, а висновки податкового органу про завищення податкового кредиту на додану вартість на загальну суму 89 487грн. є недоведеними та такими, що суперечать фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ураховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 122, 161,162,163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001542305/10778 від 25.07.2011, прийняте Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Виробничо-комерційна фірма «Крістіна» (код ЄДРПОУ 13622214) судовий збір в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанову в повному обсязі буде виготовлено відповідно до ч.3 ст.160 КАС України.

Копію постанови у повному обсязі сторони можуть отримати 25 грудня 2012 року.

Суддя (підпис) М.С. Лазаренко